Ухвала суду № 137984541, 06.07.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8696/26

Провадження 1-кс/185/604/26

У Х В А Л А

06 липня 2026 року м. Павлоград

Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Громадської спілки «ЦЕНТР СУСПІЛЬНИХ ІНІЦІАТИВ» на бездіяльність уповноважених осіб Павлоградської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2026 року Громадська спілка «ЦЕНТР СУСПІЛЬНИХ ІНІЦІАТИВ» (далі - Спілка) звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність керівника Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У скарзі Спілка просить визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб Павлоградської окружної прокуратури щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою Спілки від 28.05.2026

Скаржник зазначає, що 28.05.2026 року на електронну адресу Павлоградської окружної прокуратури (ІНФОРМАЦІЯ_1) було направлено заяву про вчинення кримінальних правопорушень. Заява стосувалася протиправних дій директора КЗ «Тернівський міський молодіжний центр» ОСОБА_4 , яка, на думку Спілки, вчинила злочини, передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 297, ч. 1 ст. 367 КК України, а також посягання на національну безпеку України. Зокрема, у приміщенні закладу було розміщено манекен у військовій формі зі слідами крові та біологічних виділень, а також уламки ворожого БПЛА, що створювало загрозу життю та здоров`ю неповнолітніх відвідувачів. Крім того, директор закладу опублікувала у соціальній мережі Facebook детальні знімки елементів БПЛА із серійними номерами.

Скаржник вказує, що станом на момент подання скарги відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено, що є порушенням вимог ч. 1, 4 ст. 214 КПК України. До скарги долучено витяг з електронної пошти про відправку заяви, квитанцію про надсилання, а також фотофіксацію публікації.

Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 01 червня 2026 року скаргу Громадської спілки «ЦЕНТР СУСПІЛЬНИХ ІНІЦІАТИВ» повернуто заявнику.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026 року ухвалу слідчого судді ОСОБА_5 від 01 червня 2026 року скасовано, матеріали за скаргою направлено до суду першої інстанції для прийняття процесуального рішення відповідно до КПК України.

03 липня 2026 року у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_5 у відпустці проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого справа передана на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 03 липня 2026 року відкрито провадження за скаргою та призначено її розгляд на 06 липня 2026 року о 09 годині 55 хвилин.

04 липня 2026 року до суду надійшло клопотання представника скаржника ОСОБА_6 про розгляд справи без його особистої участі, клопотання про долучення до матеріалів справи листа Павлоградської окружної прокуратури від 01.06.2026 року № 28-05/86/2 як доказу бездіяльності, а також заява про виправлення описки в ухвалі від 03 липня 2026 року.

06 липня 2026 року до суду надійшла заява прокурора ОСОБА_7 , в якій він просить відмовити у задоволенні скарги та розглянути її без участі прокурора. У заяві прокурор зазначає, що заява Спілки від 28.05.2026 року була зареєстрована за вх. № 4906-26 та направлена за належністю до ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області (вих. № 128-шв-26 від 01.06.2026), у зв`язку з чим дії прокуратури не є бездіяльністю.

Скаржник просив розглянути скаргу без його участі. Прокурор також просив розглянути скаргу без його участі, також зазначив у заяві, що дійсно, 18.05.2026 надходила заява ГС «Центр суспільних ініціатив» про вчинення кримінального правопорушення, яка зареєстрована за вх. № 4906-26, яка в подальшому була перенаправлена до ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області за належністю для організації розгляду та прийняття рішення (вих. № 63-92вих-26 від 01.06.2026). Посадовими особами Павлоградської окружної прокуратури не було проігноровано вказану заяву, а перенаправлено компетентному органу, і такі дії не є бездіяльністю прокурора чи зловживанням осіб органу прокуратури. Враховуючи вищевикладене, просив відмовити у задоволенні скарги.

Слідчий суддя, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, встановив наступні обставини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та посадових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

КПК України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (частина 1 статті 1 КК України). Для здійснення цього завдання Кримінальний Кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (частина 2 статті 1 КК України). Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (частина 1 статті 11 КК України).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.

Чинним КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 1 статті 214 КПК України). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 2 статті 214 КПК України).

Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.

Так, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункти 4, 5 частини 5 статті 214 КПК України).

Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною у узагальненні ВССУ N 9-49/0/4-17 від 12.01.2017, за якою КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень. Вказана інформація необхідна для (1) визначення того, що ставиться питання про вчинення саме кримінального правопорушення, та (2) можливості спрямувати орган досудового розслідування на його розкриття, зібрання відповідних доказів.

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 від 17.06.2020, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа N 761/20985/18, провадження N 51-8007км18) вказує: «якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».

Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК.

Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених раніше.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Згідно з правовим висновком, наведеним у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 в справі № 556/450/18 підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо).

При цьому слідчий суддя зауважує, що такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею Кримінального кодексу України.

Слідчий суддя, проаналізувавши зміст заяви Громадської спілки «ЦЕНТР СУСПІЛЬНИХ ІНІЦІАТИВ» від 28.05.2026 року за вих. № 28-05/26Л, доходить висновку щодо відсутності в ній достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про те, що було вчинено саме кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 297 та ч. 1 ст. 367 КК України.

Зокрема, у заяві скаржника наведено загальні відомості про те, що в приміщенні КЗ «Тернівський міський молодіжний центр» було розміщено манекен у військовій формі зі слідами крові та біологічних виділень, а також уламки ворожого БПЛА, а директор закладу опублікувала у соціальній мережі Facebook детальні знімки елементів БПЛА із серійними номерами. Разом з тим, у заяві відсутні конкретні відомості щодо часу, місця та обставин виявлення вказаних предметів, відсутні дані про те, чи були ці предмети (уламки БПЛА) саме бойовими припасами або вибуховими речовинами у розумінні ст. 263 КК України, чи лише їх фрагментами, що не становлять небезпеки. Також у заяві не наведено обставин, які б свідчили про наявність у діях директора закладу ОСОБА_4 умисної форми вини на незаконне поводження з бойовими припасами або вибуховими речовинами, або на вчинення наруги над могилою (ст. 297 КК України). Крім того, посилання скаржника на службову недбалість (ст. 367 КК України) не містить відомостей про те, які саме службові обов`язки були покладені на директора закладу, у чому конкретно полягало їх невиконання або неналежне виконання, та чи перебуває таке невиконання у причинному зв`язку з настанням суспільно небезпечних наслідків. Наявні в заяві відомості мають значною мірою оціночний та припустимий характер і не містять достатніх фактичних даних, які б дозволяли зробити однозначний висновок про наявність ознак саме кримінальних правопорушень. За таких обставин слідчий суддя вважає, що заява Громадської спілки «ЦЕНТР СУСПІЛЬНИХ ІНІЦІАТИВ» від 28.05.2026 року не містить достатніх об`єктивних відомостей про обставини, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною заявою.

Слідчий суддя наголошує, що закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених раніше.

Вирішальним чинником для внесення відомостей до ЄРДР за повідомленням є саме наявність у цьому повідомленні обставин, які свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документа. Ініціювати процедуру кримінального переслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, а також є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання висвітлення та осмислення збройної агресії російської федерації проти України має не лише правове, а й глибоке суспільне значення, яке безпосередньо стосується формування свідомості прийдешніх поколінь.

Згідно з ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Такі приписи процесуального закону узгоджуються із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Розглядаючи скаргу, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), №15007/02, пп.74-75, рішення від 7 грудня 2006)», відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. theUnitedKingdom)» від 28 травня 1985, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.

Одним із таких обмежень є неможливість ініціювання кримінального провадження шляхом внесення відомостей до ЄРДР без належних на те підстав.

У п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Павлюлінець проти України (Заява № 70767/01)» від 6 вересня 2005 року, суд висловив позицію, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 р., заява N 37437/97).

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги. Згідно з частиною 1 статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого чи прокурора;

1-1) скасування повідомлення про підозру;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

Слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на те, що в умовах збройної агресії російської федерації проти України, яка триває, особливого значення набуває формування у молоді правдивого уявлення про сутність і масштаби цієї агресії. Зазначене прямо корелюється із конституційним обов`язком кожного громадянина щодо захисту Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності (ст. 65 Конституції України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» від 13 грудня 2022 року № 2834-IX, утвердження такої ідентичності є одним із пріоритетних напрямів державної політики. Це передбачає, зокрема, формування у громадян України, насамперед у молоді, стійкого світогляду, заснованого на повазі до історії, культури, мови та традицій Українського народу, а також усвідомленні загроз національній безпеці України.

У сучасних умовах, коли держава-агресор системно здійснює інформаційну та психологічну агресію, спрямовану на спотворення історичних фактів, заперечення воєнних злочинів та геноцидної політики щодо українського народу, формування у молодого покоління критичного ставлення до таких проявів є важливою умовою збереження національної стійкості. Як передбачено Стратегією національно-патріотичного виховання, затвердженою Указом Президента України від 18 травня 2019 року № 286/2019, одним із ключових завдань є формування у молоді здатності протистояти маніпулятивним впливам та деструктивній інформаційній пропаганді проти України.

Залучення молоді до процесу пізнання та осмислення фактів збройної агресії російської федерації проти України, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, вчинених на території нашої держави, сприяє не лише збереженню історичної пам`яті, а й формуванню відповідального ставлення до захисту суверенітету держави. У цьому контексті суспільна діяльність, спрямована на фіксацію обставин агресії має глибоке суспільно-виховне значення, оскільки слугує інструментом донесення об`єктивної правди про події сьогодення майбутнім поколінням.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що в поданій скаржником заяві не вбачається обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та не наведено об`єктивних даних, які б свідчили про реальну необхідність внесення відомостей до ЄРДР, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020, положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвал слідчого судді за результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР визнано неконституційним.

Одночасно слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити заяву Громадської спілки «ЦЕНТР СУСПІЛЬНИХ ІНІЦІАТИВ» про виправлення описки в ухвалі слідчого судді від 03 липня 2026 року у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 379 Кримінального процесуального кодексу України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2026 року у справі № 185/8696/26, провадження № 1-кс/185/604/26 на другій сторінці ухвали у шостому абзаці, який починається зі слів «Щодо клопотання скаржника про…», було допущено технічну описку. Зокрема, замість слів «Слідчий суддя виходить із наступного.» помилково зазначено «Слыдчий суддя виходить ыз наступного.». Вказана описка є очевидною технічною помилкою, що не впливає на сутність прийнятого рішення, однак підлягає виправленню з метою забезпечення правильності та грамотності судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 24, 214, 303, 304, 306, 307, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги відмовити повністю.

Задовольнити заяву Громадської спілки «ЦЕНТР СУСПІЛЬНИХ ІНІЦІАТИВ» про виправлення описки в ухвалі слідчого судді від 03 липня 2026 року у цій справі.

Виправити в тексті ухвали слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2026 року у справі № 185/8696/26, провадження № 1-кс/185/604/26 на другій сторінці у шостому абзаці помилково написану фразу «Слыдчий суддя виходить ыз наступного.» на граматично правильну - «Слідчий суддя виходить із наступного.».

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1