Рішення № 137984434, 06.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/4503/26

Номер провадження2/205/3786/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Грони Д. С.,

за участі секретаря судового засідання Швидкої К. О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Сахончик О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

07 квітня 2026 року представник позивача адвокат Сахончик О. О. в інтересах ОСОБА_1 подала до Новокодацького районного суду міста Дніпра позов про стягнення з її сина - ОСОБА_2 , аліментів на утримання матері. В обґрунтування позову вказала, що позивач є непрацездатною особою та матір`ю відповідача. Відповідач постійно проживає в будинку, який належить позивачці, але не сплачує комунальні послуги, які складають 3 000,00 грн на місяць. Відповідач є здоровим та працездатним, має постійний дохід, може сплачувати аліменти на утримання матері у розмір частини з усіх видів заробітку (доходу). Натомість позивачка є пенсіонеркою, її дохід складає лише пенсія у розмірі 6 900,00 грн, допомога від держави відсутня, відсутні інші джерела для існування, що не дозволяє забезпечити їй належне лікування та харчування, оздоровлення та проживання. Витрати на лікування складають 5 000,00 грн щомісяця. З урахуванням викладеного просила стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

10.04.2026 ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду з викликом сторін.

01.05.2026 від представника позивачки адвоката Сахончик О. О. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі позивачки.

12.05.2026 через канцелярію суду надійшла заява позивачки про відмову від представника, з якої вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась від свого представника адвоката Сахончик О .О. та припинила її повноваження у цій справі.

14.05.2026 через систему «Електронний суд» від адвоката Сахончик О. О. надійшла заява про вступ у справу в якості представника відповідача ОСОБА_2 , надала копію Договору про надання правничої допомоги від 30.03.2025.

02.06.2026 від представника відповідача адвоката Сахончик О. О. через систему «Електронний суд» надійшла заява про відкладення розгляду справи 04.06.2026 через зайнятість представника в іншому судовому засіданні. В цій же заяві представник відповідача вказала, що позовні вимоги сторона відповідача визнає частково, у розмірі 1/6 частині від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

25.06.2026 в судовому засідання з`явилась позивачка, яка повідомила суду, що проживає у будинку АДРЕСА_1 . В цьому будинку вона проживає разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка разом з чоловіком є співвласниками вказаного будинку. Відповідач ОСОБА_2 не є власником цього будинку. Зі слів позивачки дохід її чоловіка складається із пенсії в розмірі 10 200,00 грн. Також зі слів позивачки, хоча вона і проживає разом з чоловіком в одному будинку проте вона з ним не спілкується. Її син ОСОБА_2 (відповідач) проходить військову службу з березня 2023 року та фактично з нею не проживає. На питання суду чому позивачка визначила розмір позовних вимог саме у розмірі частина від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, ОСОБА_1 надала відповідь «тому що пенсія маленька».

На питання суду чи є в неї інші повнолітні працездатні діти, позивачка вказала, що має ще одного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому у своїй позовній заяві позивачка про це не повідомляла. Зауважила, що, на її думку, інший син не може надавати допомогу, оскільки працює неофіційно. Інформацію про його доходи, стан здоров`я, здатність чи не здатність сплачувати аліменти, доказів суду також не надала.

Також в судовому засіданні, яке відбулось 25.06.2026, на питання суду позивачка повідомила, що в провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває справа за позовом ОСОБА_2 (відповідач у цій справі), ОСОБА_3 (чоловік позивачки), ОСОБА_1 (позивачка у цій справі) до ОСОБА_5 , третя особа: Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом з батьком, бабусею та дідусем (справа № 205/10227/25). Крім того, Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання малолітньої доньки у розмірі від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (справа № 205/15831/24). З пояснень наданих позивачкою в судовому засіданні на цей час розмір аліментів у грошовому еквіваленті складає близька 32 000,00 грн, які отримає безпосередньо колишня невістка позивачки на дитину.

На питання суду чи зверталась ще яка-небудь особа із вимогою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, зокрема чоловік позивачки - ОСОБА_3 , відповідачка заявила, що не знає про це.

Разом з цим суд зауважує, що з офіційного сайту Судової влади України вбачається, що 07.04.2026 до Новокодацького районного суду міста Дніпра одночасно надійшли дві позовні заяви: позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів (справа № 205/4503/26) та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів (справа № 205/4504/26).

На питання суду, чи вважає позивачка розмір аліментів у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача присуджений на її користь справедливим та відповідним закону з урахуванням того, що з відповідача вже стягуються аліменти на малолітню дитину у розмірі частина від усіх доходів відповідача, а також у розмірі 1/7 від усіх видів заробітку (доходів) на користь батька ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 надала відповідь, що дійсно її син ОСОБА_2 (відповідач) сплачує аліменти на користь колишньої дружини (колишньої невістка позивачки), яка за поясненнями позивачки ніде не працює та, на думку позивачки, не витрачає ці кошти на дитину. До того ж мати дитини не дослухається до позивачки та не відкладає 50 % від отримуваних аліментів на депозит.

Представник відповідача адвокат Сахончик О. О. в судовому засіданні вказала, що відповідач намагався вирішити цей спір в позасудовий спосіб. Періодично, за наявності можливості, відповідач добровільно надає матеріальну допомогу батькам. З урахуванням наявності у відповідача на утриманні малолітньої дитини, а також наявності у позивачки ще одного повнолітнього працездатного сина, який має обов`язок з утримання батьків, відповідач пропонував позивачці сплачувати аліменти на її користь у розмір 1/6 частина від усіх доходів відповідача. Проте мирним шляхом вирішити справу не вдалось.

Ураховуючи надані позивачкою пояснення, а також з`ясовані обставини справи, у суду виникли сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи своїх процесуальних прав та виконанні обов`язків щодо подання доказів. Керуючись ч. 7. ст. 81 ЦПК України судом було отримано відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків щодо офіційних доходів позивачки ОСОБА_1 . Згідно Відповіді № 2935659 від 25.06.2026 ОСОБА_1 у 2025 році отримала дохід від Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (ЄДРПОУ 45087207) у виді заробітної плати в розмірі 218 864,77 грн, та за чотири місяці 2026 року отримала дохід у виді заробітної плати в розмірі 80 623,69 грн від тієї ж юридичної особи.

Згідно Відповіді № 2935603 від 25.06.2026 ОСОБА_3 за 2025 рік отримав додатковий дохід від цінних паперів у розмірі 12 428,05 грн, за чотири місяці 2026 року отримав додатковий дохід у розмірі 6 461,48 грн.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані сторонами докази та з`ясувавши обставини справи суд дійшов такого висновку.

Згідно частини 1, 2 статті 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно статті 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Відповідно до ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією Пенсійного посвідчення Серія НОМЕР_1 . З Виписки із медичної карти амбулаторного хворого, виданої лікарем ОСОБА_6 вбачається, що позивачка має цукровий діабет 2 типу, субкомпенсований, діабетичну ретинопатію. Станом на час розгляду справи ОСОБА_1 продовжує працювати та отримувати дохід у вигляді заробітної плати.

Відповідач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , виданим відділом РАГС виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська 06.06.1992.

З Довідки Форми 5 від 24.12.2025 № 2063 судом встановлено, що ОСОБА_2 з 15.03.2023 перебуває на військовій службі за мобілізацією.

З інформації з офіційного сайту Судової влади України судом встановлено, що ОСОБА_2 є платником аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_7 у розмірі від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123294971)

Як вбачається з Довідки від 23.12.2025 про грошове забезпечення ОСОБА_2 за січень листопад 2025 рік нараховано 810 635,01 в якості заробітної плати. При цьому за вказаний період з нього утримано аліментів на суму 212 611,40 грн.

З Довідки № 4698/23/1575 від 27.06.2026 вбачається, що в березні-травні 2026 року відповідач отримував дохід, з якого утримано аліменти в середньому 32 240 грн на місяць.

Як вбачається з інформації Правобережного об`єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі ОСОБА_1 призначена пенсія за віком у розмірі 7 454,14 грн щомісяця.

Крім того, згідно Відповіді № 2935659 від 25.06.2026 ОСОБА_1 у 2025 році отримала дохід у виді заробітної плати в розмірі 218 864,77 грн, та за чотири місяці 2026 року отримала дохід у виді заробітної плати в розмірі 80 623,69 грн.

На підтвердження витрат на лікування позивачем надано копії аптечних касових чеків, зокрема:

-препарат Джардінс, який було придбано 18.12.2024 на суму 757,40 грн, 20.03.2025 на суму 815,40 грн, 18.09.2025 на суму 878,10 грн, 17.12.2025 на суму 1764,00 грн,

-препарат Мовіназа, який було придбано 14.11.2025 на суму 322,90 грн.

-препарат Діабетон, який був придбаний 15.03.2026 на суму 1 103,00 грн,

Інші касові чеки з Аптеки не містять інформації про найменування придбаних товарів та призначення їх позивачці лікарем, тому суд не бере їх до уваги.

З аналізу поданих доказів, періодів та вартості придбаних ліків, суд вважає недоведеним позивачкою, що її щомісячні витрати на придбання ліків складають 5 000,00 грн.

На підтвердження витрат на комунальні послуги позивачка надала платіжну інструкцію на ім`я свого чоловіка ОСОБА_3 :

-№ 0.0.4698114749.1 за абонентське обслуговування період грудень 2025 року на суму 36,41 грн;

-№ 0.0.4738429594.1 за водопостачання та водовідведення період січень 2026 року на суму 108,96 грн;

-№ 0.0.4779435806.1 за вивіз сміття період січень 2026 року на суму 176,12 грн;

-№ 0.0.4779430058.1 за спожитий газ період лютий 2026 року на суму 2 523,00 грн;

-№ 0.0.4779431714.1 за розподіл природнього газу період лютий 2026 року на суму 120,00 грн;

-№ 0.0.4779434162.1 за електропостачання період лютий 2026 року на суму 359,00 грн;

-№ 0.0.4779434162.1 за послуги інтернет період лютий 2026 року на суму 359,00 грн.

Суд зауважує, що твердження позивачки про фактичне проживання відповідача та споживання ним комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , спростовуються наявними матеріалами справи та її поясненнями, адже як зазначав суд згідно Довідки Форми 5 від 24.12.2025 № 2063 ОСОБА_2 з 15.03.2023 перебуває на військовій службі за мобілізацією та не може проживати та споживати комунальні послуги за вказаною адресою.

Також у судовому засіданні 25.06.2026 позивачкою була надана копія розписки від 20.03.2025 про боргові зобов`язання у сумі 50 000,00 грн перед ОСОБА_8 . Суд критично ставиться до копії наданої розписки, оскільки позивачем не надано суду оригіналу цієї розписки. Крім того предметом розгляду цієї справи не є встановлення обставин можливого отримання та повернення запозичених коштів від особи, яка не є учасником цієї справи.

Подані позивачкою платіжні інструкції про перерахунок нею на користь її чоловіка ОСОБА_3 коши сумі 880,00 грн від 05.06.2026 та у сумі 7 454,14 грн від 16.06.2026 суд не бере до уваги, оскільки в призначенні платежу вказано «переказ власних коштів», що не підтверджує здійснення часткової оплати спільно спожитих комунальних послуг.

Отже, з урахуванням того, що позивачка отримує щомісячне пенсійне забезпечення у розмірі 7 454,14 грн, працевлаштована у Дніпровській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», де отримує середньомісячний дохід у розмірі 20 155,92 грн (Відповідь № 2935659 від 25.06.2026), її сукупний місячний дохід складає 27 610,06 грн (7 454,14 грн + 20 155,92 грн). Крім того, позивачка проживає разом зі своїм чоловіком, який також отримує дохід у вигляді щомісячного пенсійного забезпечення в розмір 10 800,00 грн, що встановлено рішенням суду у справі № 205/4504/26 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/137523246) та додатковий дохід від цінних паперів в середньому у розмірі 1 615,37 грн на місяць (відповідь 2935603 від 25.06.2026). Сукупний місячний дохід чоловіка позивачки складає 12 415,37 грн (10 800,00 грн + 1 615,37 грн). Таким чином сукупний щомісячний дохід родини позивачки складає 27 610,06 грн + 12 415,37 грн = 40 025,43 грн. На переконання суду цього доходу позивачці має цілком вистачити на оплату комунальних послуг, які вона декларувала у позовній заяві у розмір 3 000,00 грн та придбання ліків.

З урахуванням всіх обставин справи, досліджених в судовому засіданні під час її розгляду суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обґрунтовані не потребою у матеріальній допомозі від працездатного сина, а мають на меті штучно зменшити навантаження відповідача зі сплати аліментів на утримання його малолітньої дитини. При цьому суд має виходити із принципу найкращих інтересів дитини, закріпленому у ст. 3 Конвенції про права дитини, який є обов`язковим орієнтиром для всіх органів влади.

Пунктом 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України визначено що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Пунктом 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, позивачка повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів з урахуванням положень ЦПК України зазначені нею обставини. Однак, таких доказів вона не надала і не ініціювала питання про їх витребування.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Оцінюючи надані позивачкою докази в їх сукупності, суд вбачає, що позивачкою не надано доказів, відповідно до положень 76-79 ЦПК України, які б підтверджували факт її потреби у матеріальній допомозі від відповідача. У зв`язку з цим суд відмовляє їй у позові.

Керуючись ст. ст. 263, 265 ЦПК України, ст.202, 203, 205 Сімейного кодексу України , суд,

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Повний текст рішення складено 06.07.2026.

Суддя Денис ГРОНА