Рішення № 137984306, 06.07.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6724/26

2-о/212/161/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді: Рибкіної Н.М.,

за участі секретаря судового засідання: Ніколенко К.І.,

заявниці ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривий Ріг цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України

В С Т А Н О В И В:

07.052026 року ОСОБА_1 звернулися до суду із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.

В обгрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину чоловічої статі в пологовому будинку міста Світлодарська Бахмутського району Донецької області. В оформленні документів медичними працівниками пологового будинку їй було відмовлено, оскільки вони вимагали російський паспорт. Заявниця проживає у місті Жатец, Чехія. Дитина залишилась на окупованій території та на теперішній час проживає з матір`ю заявниці ОСОБА_2 у сел Новолуганське Бахмутського району Донецької області. Просить встановити факт народження нею дитини чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Світлодарську Бахмутського району Донецької області, Україна, оскільки отримати свідоцтво про народження дитини у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, через те, що факт народження відбувся на тимчасовій окупованій території України, на якій не можливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження. Встановлення факту народження необхідно для реєстрації дитини в органах РАЦС та отримання свідоцтва про народження.

08.05.2026 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

18.05.2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 суду пояснила, що вона зареєстрована у м. Олександрівську м. Луганська. Разом з матір`ю та братом проживали у селі Новолугансьвому Бахмутського району Донецькоїї області. 19.07.2023 року разом з молодшим неповнолітнім братом, яким вона опікується вони стали на облік як внутрішньо переміщені особи в с. Ілічанка Одеської області. У м. Одесі вона відвідувала лікарні КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 28» Одеської міської ради та Медичного центру ОМD. Оскільки вона хвилювалась за стан здоров`я своєї матері ОСОБА_2 ,яка знаходилась на окупованій території, то поїхала до неї через Польську Республіку до м. Калінінграда, потім літаком до м. Ростова, звідти до м. Світлодарська. Дорогою у неї розпочалися пологи, у м. Світлодарську пологового будинку не було, пологи прийняв черговий лікар в медпункті, ніяких документів не дав, повідомив, що треба за документами їхати до пологового будинку м. Дебальцевого. Приїхавши до пологового будинку у м. Дебальцевому, їй теж документів не дали, так як у неї не було російського паспорта. В цей же день 23.07.2023 вона перетнула кордон з республікою білорусь та поїхала додому, так і не побачивши матір, так як їй сказали виїхати як такій, що не пройшла фільтрацію. Дитина залишилась на вихованні у її бабусі, яка померла. На обліку по вагітності в лікарні вона ніде в закладах охорони здоров`я не перебувала, медичних документів щодо її вагітності вона надати не може. ІНФОРМАЦІЯ_2 вона вдруге народила дитину дівчинку ОСОБА_3 , яку зареєструвала в консульстві України, оскільки перебуває за кордоном. Перебіг її вагітності першою дитиною ніхто підтвердити не може, вагітною її бачив та був присутнім на пологах її молодший неповнолітній брат ОСОБА_4 . Десь через 5 місяців вона приїздила в російську федерацію з братом ОСОБА_4 , відвідувала сина, фотографувалася з ним, про що суду надала фотографії. Оскільки заявниця хоче забрати сина до себе, але у неї відсутні документи, вона зверталась до Сторожинецького РАЦСу, однак їй не зареєстрували дитину, письмової відмови не давали. На теперішній час вона вагітна третьою дитиною, так як хоче велику родину. Просить встановити факт народження її сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території у м. Світлодарську Бахмутського району Донецької області, Україна.

Представник заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, заяв, клопотань до суду не подавав.

Вислухавши пояснення заявниці, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заявницею у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_1 ( а.с. 4-6, 17)

Згідно з свідоцтвом про зміну імені, виданого 17.12.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі Одеського міського управління юстиції ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінила ім`я на ОСОБА_1 ( а.с.26)

Згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_6 її матір`ю записана ОСОБА_2 ( а.с. 29)

Відповідно до інформації з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_1 зарестрована 19.07.2023 року як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 ( а.с.63)

Відповідно до інформації з ГЦОСІ ДПС України від 29.05.2026 року ОСОБА_1 перетинала державний кордон напрямок в`їзд 21.01.2023 - виїзд 21.01.2023, в`їзд 11.02.2023 - виїзд 11.02.2023, в`їзд 12.07.2023 - виїзд 22.07.2023, в`їзд 04.02.2024 - виїзд 17.02.2024. ( а.с.74)

Згідно з відповіддю Медичного центру ОМD від 15.06.2026 року неможливо встановити факт звернення до центру пацієнтки ОСОБА_1 до медичного центру у зв`язку із некоректною роботою медичної інформаційної системи центру. ( а.с.107)

Відповідно до інформації з ГЦОСІ ДПС України від 30.06.2026 року інформації про перетин державного кордону ОСОБА_2 в період з 24.02.2022 по 05.05.2026 не виявлено ( а.с.113)

Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2024 року у справі № 759/17678/22 (провадження № 61-2299св24) зазначено: «особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України встановлені статтею 317 ЦПК України.

Відповідно до статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

У частині другій статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Частинами третьою-четвертою статті 49 Цивільного кодексу України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Підставою для здійснення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження (стаття 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

У абзаці сто двадцять шостому пункту 8 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі Правила № 52/5), зазначено, що державну реєстрацію народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п`ятим, шостим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил.

Згідно з підпунктом «в» пункту 12 глави 1 розділу III Правил № 52/5 у разі встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України підставою для внесення відомостей про батьків дитини є відповідне рішення суду, яким встановлені такі дані.

Наведені положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» дають підстави для висновку про те, що документи, видані на тимчасово окупованій території України незаконними органами та їх посадовими чи службовими особами, є недійсними і не створюють правових наслідків, за винятком документів, що підтверджують, зокрема факт народження.

Водночас Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правила № 52/5 не містять спеціальної норми права щодо порядку державної реєстрації народження на тимчасово окупованій території України відповідними органами державної реєстрації актів цивільного стану без рішення суду про встановлення такого факту, що унеможливлює встановлення факту народження та здійснення державної реєстрації народження в позасудовому порядку.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави-члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Зазначений висновок враховував також ЄСПЛ у справах «Лоізіду проти Туречини» (Loizidou v. Turkey, рішення від 18 грудня 1996 року), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, рішення від 10 травня 2001 року), «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, рішення від 23 лютого 2016 року).

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо народження дитини, з метою захисту прав громадян України, не легітимізує таку владу та не надає автоматичної дійсності таким актам. Такі дії зумовлені тим, що держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

При наданні оцінки, зокрема, свідоцтву про народження дитини, довідці медичного характеру, як доказам потрібно враховувати, що хоча такі документи не є юридично дійсними, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але de facto існує на тимчасово окупованій території зафіксувала факт народження дитини.

Правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту народження на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України в порядку статті 317 ЦПК України, а не органами державної реєстрації актів цивільного стану. Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації народження та для внесення відомостей про батьків дитини відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду (див. висновок Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22).

Подібні висновки щодо застосування норм матеріального права викладено у постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 169/410/23 та від 24 квітня 2024 року у справі № 761/13911/23.

Зазначене узгоджується зі змістом частини другої статті 319 ЦПК України, відповідно до якої рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 761/13911/23 (провадження № 61-508св24) зазначено:

«46. Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо народження дитини, з метою захисту прав громадян України, не легітимізує таку владу та не надає автоматичної дійсності таким актам. Такі дії зумовлені тим, що держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

47. При наданні оцінки, зокрема, свідоцтву про народження дитини, медичній довідці, як доказам, потрібно враховувати, що хоча такі документи не є юридично дійсними на території України, вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але de facto існує на тимчасово окупованій території, зафіксувала факт народження дитини.

48. Правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту народження на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України в порядку статті 317 ЦПК України. Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації народження та для внесення відомостей про батьків дитини відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду (висновок Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22)».

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту народження дитини на окупованій території заявниця ОСОБА_1 зазначила, що у неї відсутні будь-які медичні документи, що підтверджують факт народження дитини, на обліку під час вагітності в закладах охорони здоров`я вона під наглядом лікарів не перебувала, медичної карти вагітності першою дитиною у неї не має, медичну консультаційну комісію вона не проходила.

Фотознімки УЗД та іншої діагностики, медичні карти, надані нею до матеріалів справи, за поясненнями самої заявниці -це знімки і документи за період вагітності другою та третьою дитиною.

Суд зазначає, що фотографії матері з дитиною не доводять беззаперечно факту народження дитини, а можуть бути оцінені лише в сукупності з іншими доказами, зокрема з медичними документами, оскільки, як пояснює заявниця, дитина народжена поза закладом охорони здоров`я.

В межах розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, надаючи оцінку поданим заявницею доказам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.

Сам по собі факт перебування заявниці на тимчасово окупованій території України і встановлення законом особливого порядку розгляду заяв про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, не є безумовною підставою для встановлення такого факту та не звільняє заявницю від надання суду належних доказів на підтвердження своїх вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заявниця не надала належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити з підстав її недоведеності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13,81,259, 263-265, 315, 317 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса місцезнаходження : 88000, м. Ужгород, вул Небесної сотні, 5.

Повний текст складено 06.07.2026 року

Суддя: Н. М. Рибкіна