Ухвала суду № 137984243, 06.07.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 229/7594/24

Провадження № 2/211/503/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

06 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лебеженка В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Строганової Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений 10.07.2015 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лосінець С.М.

Ухвалою суду від 16.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям загального позовного провадження та призначенням підготовчого судового засідання.

29.03.2026 року через модуль підсистеми «Електроний суд» від прекдставника відповідача адвоката Зеркіна А.С. до суду надійшов відзив на позов, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; судові витрати, у тому числі витрати на надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_2 в сумі 12500, 00 грн. покласти на позивача.

03.07.2026 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просив позов залишити без розгляду та розглянути справу за його відсутності.

Відповідач та його представник у підготовче судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не відомі.

Враховуючи вимоги ч.ч.1, 2 ст. 223 ЦПК України та ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви, матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.

Як передбачено ст. 2 ч. 3 п. 5 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи, що позивач подав заяву про залишення без розгляду пред`явленої позивачем позовної заяви до відповідача про визнання заповіту недійсним, що є його процесуальним правом, реалізованим в межах процесуальних строків, тому суд вважає за можливе заяву задовольнити, а позов залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року у справі №686/31892/19 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

З урахуванням вище викладеного, враховуючи, що представник відповідача всупереч вимог ст. 141 ЦПК України не надав, зокрема, детальний розрахунок витрат на правову допомогу в межах цієїї цивільної справи та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), які б свідчили про фактично понесені витрати на правничу допомогу, суд вважає витрати у розмірі 12500, 00 грн. документально непідтвердженими та недоведеними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.11.2023 року по справі № 519/24/20 (провадження № 61-7804св23), від 08.11.2023 року по справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23), від 01.11.2023 року по справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719 св 23).

Оскільки представником відповідача не надано вищевказаних доказів та документу, які свідчать про фактичну оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у суду відсутня можливість встановити дійсний розрахунок понесених відповідачем вказаних витрат, у зв`язку з чим підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 257, 260, 261, 352, п. 16 ч. 1 ст. 353, ст. 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня її підписання, але може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.О. Лебеженко