Рішення № 137983618, 06.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1443/26 2/335/1470/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника, - адвоката Сандак І.А. звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 (до зміни прізвища ОСОБА_3 ) проживає за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований за вказаною адресою з 14.08.2007 року. Вказана квартира відповідно до ордеру №5899, виданого міським житловим управлінням Виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих надана на праві зайняття діду Позивача - ОСОБА_4 та його родині. Відповідач ОСОБА_2 , 1960 року народження, яка також вписана у ордер №5899, є донькою ОСОБА_4 та матір`ю позивача. Відповідно до паспорта громадянина України, що належав відповідачу, у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , остання зареєстрована з 12.06.1986 року і наразі значиться зареєстрованою за вказаною адресою, однак фактично з 2014 року там не проживає. Інші користувачі житлового приміщення (квартири), які вписані до ордеру на право зайняття житлового приміщення, та які користувались даним житловим приміщенням, померли. Отже, у вказаній квартирі мають зареєстроване місце проживання позивач та відповідач, але фактично проживає та користується приміщенням лише один позивач. В свою чергу відповідач у 2014 році за особистих обставин покинула територію України, а 02.12.2021 отримала паспорт громадянина росії та зареєструвала своє місце проживання 17.12.2021 у місті санкт-петербург, де наразі і проживає. Позивач із відповідачем спілкування не підтримують з 2022 року. Відповідач в Україну більше не приїжджала. Із наданих документів вбачається, що відповідач має зареєстроване місце проживання на території росії і втратила інтерес до квартири, в якій зареєстрована з 1986 року в Україні. Вказана квартира є не приватизованою. Позивач, як єдиний користувач, що фактично залишився проживати у цьому житлі має намір його приватизувати. Відповідач у вказаному житловому приміщенні не проживає, комунальні платежі не сплачує, участі в іншому утриманні житла не приймає, особистих речей в житловому приміщенні не має і взагалі цим житлом не цікавиться, має інше зареєстроване місце проживання на території росії. В свою чергу відповідач через проживання в росії не вчинює дії щодо добровільного зняття з реєстрації місця проживання за адресою - АДРЕСА_1 . Приїхати в Україну відмовляється. У зв`язку з вищевикладеним, позивач вимушений звернутися до суду із позовом щодо визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року, вказану позовну заяву, на підставі 175 ЦПК України, було залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Від представника позивача 23.02.2026 року надійшла заява до якої було долучено виправлену (уточнену) позовну заяву, якою залучено до участі у справі Виконавчий комітет Запорізької міської ради та клопотання про витребування доказів.

Проте, при дослідженні вказаних документів судом було виявлено нові порушення, зокрема, за ч. 1 ст. 177 ЦПК України, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 23.02.2026 року, позивачу продовжено строк для усунення недоліків позову, у п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали. 27.02.2026 року від представника позивача надійшла заява, якою недоліки, визначені у вищезазначених ухвалах суду були усунуті.

Ухвалою суду від 02.03.2026 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. У справі призначено підготовче судове засідання на 02.04.2026 року. Крім цього, вищезазначеною ухвалою суду, визначено витребувати з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформацію щодо наявності актового запису про смерть: ОСОБА_5 , 1951 року народження, який помер у місті Запоріжжі.

06.03.2026 року від представника третьої особи надійшли письмові пояснення. Представник просила розгляду справу за її відсутності.

На виконання ухвали суду від 02.03.2026 року від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла витребувана судом інформація.

Ухвалою суду від 30.04.2026 року продовжено строк розгляду справи на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначено вказану справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 25.06.2026 року представник позивача позов підтримала, просила задовольнити. Разом з цим, просила судові витрати залишити за позивачем.

Позивач у судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи у судове засідання 25.06.2026 року не з`явився, надав суду відповідну заяву.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про час та місце судових засідань повідомлялась у встановленому законом порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомила, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду відповідач не подала, жодних заяв чи клопотань не надіслала, у зв`язку з чим, суд відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами, в порядку заочного розгляду.

У судовому засіданні 25.06.2026 судом завершено розгляд справи по суті, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, в судовому засіданні оголошено перерву до 06.07.2026 року.

У судове засідання 06.07.2026 року сторони не з`явилися.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши думку учасників судового засідання, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 15.06.2007 року.

Позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до Довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №450888-2020 від 02.04.2020, зареєстрований за вищезазначеною адресою з 14.08.2007 року.

Вказана квартира відповідно до копії ордеру №5899, виданого міським житловим управлінням Виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих надана на праві зайняття діду позивача - ОСОБА_4 , його дружині ОСОБА_8 , доньці ОСОБА_2 , 1960 року народження та сину ОСОБА_9 , 1951 року народження, які також вписані у ордер №5899.

Отже, відповідач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 та матір`ю позивача ОСОБА_1 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 15.06.2007 року та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 29.04.1986 року народження, згідно з яким відповідач після розірвання шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_10 ».

Разом з цим, судом встановлено, що ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 29.06.2007 року.

Крім цього, відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 29.10.2015 року, ОСОБА_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Поряд з цим, відповідно до листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно актового запису про смерть №7010 від 01.12.2011 року.

Отже, відповідно до копії паспорта громадянина України, що належав відповідачці, у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , остання зареєстрована з 12.06.1986 року і наразі значитись зареєстрованою за вказаною адресою.

Проте, відповідно до копії міграційної карти російської федерації, відповідач ОСОБА_2 , у 2014 році прибула до санкт-петербурга, 02.12.2021 отримала паспорт громадянина росії та зареєструвала своє місце проживання 17.12.2021 у місті санкт-петербург по АДРЕСА_2 .

Згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України, ніхто не може бут виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

Згідно ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

За положеннями частин першої-другої статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

У той же час згідно частини другої статті 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача. При цьому факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки (статті 71,72 ЖК України) необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи в житловому приміщенні у зв`язку з її вибуттям на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснено, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо). Відповідно до статті 107 ЖК УРСР наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2022 у справі № 161/20415/19 (провадження № 61-14025св21) зазначено: «відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. При цьому факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки (ст. 71, 72 ЖК України) необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи в житловому приміщенні у зв`язку з її вибуттям на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (ст. 107 ЖК України). Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, посилаючись на те, що відповідач вибув на інше постійне місце проживання, просив визнати відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням за ст. 107 ЖК України. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт вибуття відповідача (відповідачів) на постійне місце проживання в інше жиле приміщення відповідно до ст. 107 ЖК України. При цьому, слід ураховувати, що доказуванню у цьому разі підлягають обставини, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання. На підтвердження вибуття особи до іншого постійного місця проживання суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо). Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення».

При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 454/2025/15-ц (провадження № 61-46621св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 227/1044/20 (провадження № 61-15632ск20).

Отже, за усіма встановленими обставинами відповідач обрав собі інше місце постійного проживання та відповідно до положень частини другої статті 107 ЖК України з моменту вибуття в інше помешкання втратили право користування спірною квартирою.

Суд вважає встановленим факт відсутності достатніх триваючих зв`язків із спірною квартирою та факт свідомої поведінки відповідача, яка свідчить про втрату ним інтересу до спірної квартири як до постійного місця його проживання.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Матеріали справи не містять, та відповідачем не надано доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України на спростування позовних вимог.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати відповідача такими, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 .

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки позивач просив не стягувати судові витрати з відповідача, суд вважає за можливе залишити судові витрати за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд- ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_3 .

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206.

Суддя І.В. Новасардова