Ухвала суду № 137982447, 06.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11954/22

Провадження №: 6/755/319/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду у справі №755/11954/22, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Дніпровський районний в місті Києві центр соціальних служб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, -

в с т а н о в и в :

10 червня 2026 року відповідач ОСОБА_1 через представника - адвоката Натальчук Валентину Вікторівну, направила до суду заяву, в якій просить «відстрочити виконання судового рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/11954/22 на виконання якого 24.06.2024 р. видано виконавчий лист визначення способу участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 1 (один) рік. (т.4 а.с.3-21)

Заява обґрунтована тим, що на примусовому виконанні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист №755/11954/22 від 24.06.2024 (ВП НОМЕР_3 від 21.02.2025), який було видано Дніпровським районним судом міста Києва про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, ОСОБА_2 було визначено наступний графік спілкування з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку з урахуванням розпорядку дня дитини для нічного відпочинку та зайнятості дитини у зв`язку з навчанням, відвідуванням гуртків, секцій тощо;

-спілкування з дитиною для її привітання у день народження дитини, Новій рік та Різдво щорічно;

-спілкування з дитиною щовівторка з 17.00 до 19.30 та щонеділі з 10.00 до 19.00;

-спільного відпочинку з донькою протягом двох перших тижнів липня щороку.

Заявник вважає, що станом на дату подання даної заяви у неї наявні всі підстави для відстрочення виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19.05.2023, з огляду на наступні обставини.

Так, заявник вважає, що звернення ОСОБА_2 із заявою про прийняття до виконання виконавчого документу було передчасним та недоцільним, оскільки ОСОБА_1 , розуміючи, що доньці для гармонійного розвитку потрібна любов та виховання батька, жодним чином не чинила та не чинить перешкод у спілкування між батьком та донькою.

Виконавче провадження № НОМЕР_4, відкрите 09.11.2023 за виконавчим листом виданим Дніпровським районним судом міста Києва у справі №755/11954/22 відповідно до якого зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановою від 20.12.2023 було завершено, у зв`язку з виконанням виконавчого документа в повному обсязі.

14.03.2024 ОСОБА_2 повторно звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМу МЮ (м.Київ) із заявою про відновлення виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання рішення суду у справі 755/11954/21 від 19.05.2023.

Важливим є те, що батько ігнорує вільне волевиявлення доньки та позбавляє доньку свободи вибору. А небажання доньки підтримувати спілкування з ним, трактуються ОСОБА_2 виключно як невиконання матір`ю приписів рішення Дніпровського районного суду міста Києва.

Так, стягувачем було скеровано до Державної виконавчої служби Дніпровського району міста Києва заяву про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 у зв`язку з систематичним та регулярним вчиненням перешкод спілкування з дитиною засобами електронного зв`язку.

Зазначена обставина є неправдивою та інформація викладена в ній спростовується Актом державного виконавця від 29.11.2023, зі змісту якого вбачається, що донька відмовляється спілкуватися з батьком та мати не чинить перешкод у спілкуванні дитини з батьком телефонним зв`язком.

Відтак звернення з необґрунтованими скаргами та заявами на ОСОБА_1 здійснюється з метою створення останній неприємностей, приниження її честі, гідності та ділової репутації.

Наголошує, що батьку байдуже на бажання доньки, в його діях вбачається лише умисел спрямований на створення ОСОБА_1 проблем, задля досягнення своїх особистих майнових інтересів, в тому числі пов`язаних з судовими провадженнями, що перебувають на розгляді у Дніпровському районному суді міста Києва справі №755/16654/23 від 22.05.2024 та справі №755/16316/24 від 19.09.2024 та у справі №755/11029/25 та жодним чином не пов`язаних з інтересами доньки. Такі дії призводять виключно до травмування дитини та формують у доньки ОСОБА_3 вкрай негативне ставлення до батька.

З метою врегулювання даної ситуації, адвокатом ОСОБА_5 направлено до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Лист-звернення з проханням провести профілактичну бесіду з ОСОБА_2 та рекомендувати останньому попрацювати з психологом задля усвідомлення існуючої проблеми та визначення напрямків роботи для відновлення емоційного зв`язку між ним та донькою.

Однак, таке звернення було проігноровано ОСОБА_2 та він навіть не намагається зосередитися на дитині, її інтересах та потребах, не готовий адаптувати графік спілкування з донькою.

За результатами розгляду даного звернення, Листом за №103008-2985 від 03.09.2024 повідомлено, що спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї проведено чергову профілактично-роз`яснювальну роботу з громадянином ОСОБА_2 щодо дотримання ним прав дитини та ознайомлено його про відповідальність передбачену законодавством України в разі порушення прав малолітньої та виконання рішень судів. Зі слів батька дитини, він бажає постійно бачитися та спілкуватися з донькою, брати участь у її вихованні, але він не має можливості відповідно до графіку, що визначено судом.

Про формальний підхід ОСОБА_2 до виконання судового рішення свідчить і той факт, що 14.07.2024 та 16.07.2024, батько дитини ОСОБА_2 , у визначений рішенням час не прибував за місцем проживання доньки ОСОБА_3 та не повідомляв ані про відсутність наміру прибути у визначений час, ані причини такого неприбуття. Дана обставина підтверджується Актом державного виконавця від 16.07.2024.

24.07.2024 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) у зв`язку з відсутністю вчинення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні батька з дитиною, постановою про закриття виконавчого провадження НОМЕР_4 виконавче провадження було вдруге завершено у зв`язку з виконанням виконавчого документа в повному обсязі.

Тож безпідставність звернення до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) ОСОБА_2. та відсутність вчинення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні батька з дитиною підтверджуються постановою про закриття виконавчого провадження НОМЕР_4 від 20.12.2023 та постановою про закриття виконавчого провадження НОМЕР_4 від 24.07.2024 у зв`язку з виконанням виконавчого документа в повному обсязі.

Проте, після розлучення батько тривалий сам час не цікавився життям доньки, її здоров`ям та інтересами. Хоча заявник не проявляв будь-якого інтересу до її життя та розвитку, заявник не чинила ніякі перешкоди заявнику у спілкуванні з дочкою. Дане призвело до того, що донька на той час вже закрилася від батька, перестала йому довіряти та жодним чином не бажає спілкуватися з ним.

Доводить до відома, що 21.02.2025 (через понад півроку з моменту закриття виконавчого провадження) ОСОБА_2 втретє звертається до державної виконавчої служби з метою примусового виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва з заявою про відкриття виконавчого провадження, хоча як уже вище зазначалося ОСОБА_1 не чинилися перешкоди у спілкуванні батька з донькою, а така тривала перерва у спілкуванні з була ініціативою виключно зі сторони стягувана, який не виявляв бажання спілкування з донькою.

Як на підставу звернення до Дніпровської відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) стягувач вказав, що станом на дату звернення, а саме 21.02.2025, рішення суду не виконується, колишня дружина систематично чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та ігнорує графік зазначений в рішенні суду, що унеможливлює реалізацію прав та обов`язків стягувача, як батька дитини.

Однак, вважає за необхідне зазначити, що з моменту завершення виконавчого провадження, незважаючи на відсутність перешкод зі сторони ОСОБА_1 для зустрічей стягувана з донькою, жодного разу у визначений судом час не прибував за місцем проживання доньки ОСОБА_3 та не повідомляв ані про відсутність наміру прибуття, ані причини такого неприбуття, що свідчить про формальний підхід ОСОБА_2 до виконання судового рішення. Доказів на підтвердження протилежного стягувачем надано не було.

З метою доведення даної обставини, представником ОСОБА_1 було скеровано до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Заяву-повідомлення за №1237/3010/24 від 30.10.2024.

Звертає увагу, що під час виконання виконавчого листа, під час візитів ОСОБА_2 за місцем проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , 2017 р.н., жоден із таких візитів не дав результату спільного проведення часу батька та дитини. Малолітня ОСОБА_3 , з кожним із таких візитів батька, все емоційніше почала висловлювати своє небажання бачити батька та проводити з ним час.

Під час зустрічі, що відбулася 01.04.2025 малолітня ОСОБА_3 відмовилася їхати з ОСОБА_2 на карате, почала плакати. Однак дане сприймалося ОСОБА_2 як невиконання рішення суду зі сторони ОСОБА_1 . Дана обставина підтверджується актами державного виконавця від 12.03.2025, 18.03.2025, 25.03.2025, 30.03.2025, від 01.04.2025, від 08.04.2025, від 15.04.2025 та від 22.04.2025.

У зв`язку з такою реакцією доньки, після проведених зустрічей стягувала з донькою, у малолітньої ОСОБА_3 , спостерігається істерика, пригнічений стан, порушення сну та тривожні розлади у зв`язку з чим ОСОБА_1 змушена звернутися за консультативною допомогою до дільничного педіатра за місцем проживання з метою отримання направлення до дитячого психолога.

Також зауважує, що стягувач, достеменно володіючи інформацією про розпорядок дитини, неодноразово телефонує під час навчального процесу чим, відволікає ОСОБА_3 та весь клас від навчання.

З кожною такою ситуацією ОСОБА_3 , все негативніше сприймає батька та негативно реагує на нього. Спілкування батька, яке завжди розпочинається зі слів: «Я прийшов на виконання рішення суду, ти повинна зі мною піти гуляти, це моє право...» не сприймається дитиною прихильно та викликає у малолітньої ОСОБА_3 виключно негативні емоції та пригнічує її емоційний стан, у зв`язку з чим дитина закрилася від батька, перестала йому довіряти та жодним чином не бажає спілкуватися з ним.

У зв`язку із вищевикладеним, за ініціативи старшого державного виконавця ОСОБА_6 постановою від 02.04.2025 про залучення представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій, які будуть проводитися 08.04.2025 о 16 год. 15 хв. за адресою: АДРЕСА_1 (перший під`їзд) було запрошено для проведення виконавчих дій психолога Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб.

За результатами проведеної зустрічі, психологом Дніпровського ЦСС м. Києва ОСОБА_7 до Дніпровського ВДВС у місті Києві скеровано лист за №103/42-464 від 17.04.2025.

Зі змісту даного листа вбачається, що психологом було здійснено спостереження за спілкуванням дитини ОСОБА_3 з батьками - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Досліджувалися поведінкові реакції та невербальні сигнали дитини. Під час зустрічі з батьком дитина, стала обіймати матір та опускати голову. В момент, коли батько наблизився та заговорив до неї - стала гучно плакати й проситися додому, казала, що не хоче його бачити. При зустрічі була в пригніченому стані, говорити з батьком відмовилася.

Психологом зроблено висновок, що напружена ситуація, що склалася може негативно вплинути на розвиток дитини та її психоемоційний стан. Під час проведення виконавчих дій матері та дитині рекомендована робота з психологом.

Про наявність ознак застосування ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 психологічного насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також наявності ризиків застосування такого насильства у майбутньому, що підтверджується окрім вищевказаного листа від 17.04.2025 також і висновком клінічного психолога ОСОБА_8 від 23.07.2024 у якому, зокрема зазначено, що зустрічі дитини з рідним батьком проти її волі може призвести до невротичного характеру розвитку особистості дитини.

Звертає увагу суду, що 27.04.2025 на виконання рішення суду під час побачення стягувача з донькою, ОСОБА_2 , окрім систематичного психологічного насильства, було застосовано також і фізичне насильство відносно своєї малолітньої доньки, ОСОБА_3 , 2017 р.н.

Так, посеред зустрічі, що відбувалася 27.04.2025 за адресою: АДРЕСА_1 (в дворі будинку) між стягувачем та його малолітньою донькою сталася суперечка, внаслідок чого ОСОБА_2 лівою рукою грубо схопив ОСОБА_3 за праву руку біля зап`ястя, вигнувши її в неприродню позицію.

У зв`язку з нанесенням ОСОБА_2 , доньці тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 змушена була звернутися за медичною допомогою до Київської міської дитячої лікарні №2 за адресою: м. Київ, вул. А.Навої, буд.3.

За результатами проведених рентгенографії та огляду ОСОБА_3 було встановлено наступний діагноз: розтягнення зв`язок правого кистьового суглобу та призначено лікування.

Інформація про даний інцидент зафіксована та скерована працівниками закладу охорони здоров`я до правоохоронних органів для подальшого опрацювання (зареєстровано в журналі єдиного обліку під №32739).

Внаслідок отриманої травми, ОСОБА_3 позбавлена можливості повноцінно навчатися та відвідувати спортивну секцію карате.

Дана протиправна та доволі стресова подія, що сталася, вже наклала свій відбиток на психоемоційному стану доньки, оскільки наразі вона навідріз відмовляється спілкуватися з біологічним батьком та вмовляє більше не приводити її на такі зустрічі. У зв`язку з пережитим стресом у неї виникли проблеми зі сном, втрата апетиту, погіршення стосунків з однолітками, апатичність та зниження самооцінки, розлади настрою, зниження ініціативності та комунікабельності.

Тотожні доводи були наведені в заяві ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду у справі №755/11954/22, поданої до суду в травні 2025 року (т. 2 а.с. 51-63), в задоволенні якої відмовлено ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року, яка набрала законної сили.

Додатково в заяві зазначається, що у зв`язку з тим, що спілкування ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , 2017 р.н. негативно впливає на неї та травмує її психіку, ОСОБА_1 11.04.2025 р. ініціювала клопотання про залучення психолога з метою проведення психологічного обстеження малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та батьків.

За результатами розгляду даного клопотання психологом Дніпровського районного в місті Києві центром соціальних служб було проведено три зустрічі з ОСОБА_3 з 21.05.2025 р. по 28.05.2025 р. та бесіди з обома батьками.

За спостереженнями психолога під час діагностичних завдань дитина була пригнічена, не хотіла йти на контакт, відмовлялася виконувати завдання, на питання відповідала тихо і нерозбірливо.

На прохання намалювати свою сім`ю, дитина зобразила спочатку вітчима, якого називає батьком, потім матір, бабусю, старшого брата і себе.

Малюнок зображено яскравими кольорами. Це говорить про те, що дитина їх любить і всі члени родин для неї важливі. Дитина прихильна до матері.

В методиці незакінчених речень, відмітила, що більш за всіх любить пса, щаслива буває, коли їздить з матір`ю, коли їздить на різні розважальні заходи, страшно буває коли бачить біологічного батька, взагалі не бажає розмовляти про нього. Веселою себе відчуває в школі з подружками.

За методикою «Кактус» виявлено прагнення до домашнього захисту, почуття сімейної цінності, підтримки.

З техніки « ОСОБА_9 в пляшечці» виявлено, що дитина є заручником ситуації, яка сталася, з якої не бачить виходу.

Після діагностики тривожності можна говорити про високий рівень тривожності у дитини. Про це свідчать 10 картинок з 12 у зображених людей з поганим настроєм.

Окрім того, про формальний підхід ОСОБА_2 до зустрічей на виконання рішення суду свідчить і його поведінка під час таких зустрічей.

З цього приводу в скарзі наводяться приклади зустрічей стягувача з донькою, зафіксовані на відео та зазначається, що така поведінка не може сприйматися малолітньою донькою прихильно та вона категорично відмовляється від таких зустрічей. Дане також зафіксовано в Акті державного виконавця від 03.06.2025 р., зі змісту якого вбачається, що: «сторони провадження з`явилися за адресою: АДРЕСА_1 , проте дитина відмовилася вийти до батька з машини для зустрічі. Мати примусово винесла з машини для виконання рішення суду. ОСОБА_3 почала плакати і відмовилася йти з батьком. Застосовувати будь-які заходи примусу до дитини не являється можливим. Дитина просилася на тренування».

Проте, небажання малолітньої ОСОБА_3 спілкуватися з біологічним батьком сприймається ним як невиконання рішення суду, про що стягувачем зазначається в кожному акті державного виконавця, що свідчить про формальне ставлення до виконання батьківських обов`язків та ігнорування волевиявлення доньки, які викликають у ОСОБА_3 виключно негативні емоції та негативно впливають на психоемоційний стан малолітньої ОСОБА_3 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 змушена була звернутися за фаховою допомогою до дитячого психолога.

ОСОБА_2 відноситься до стосунків з донькою поверхнево, його не цікавить психологічне здоров`я дочки, він не дотримується численних порад Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації і не змінює власні підходи до проведення зустрічей з дитиною.

Відсутність уважного та схвального ставлення біологічного батька ускладнює налагодження стосунків, у дитини може різко змінитися настрій, однак ОСОБА_2 наполягає на продовженні спілкування, будь-яку відмову сприймає як неповагу до себе та негативний вплив з боку матері дівчинки. Стягувач підходить до побачень із дочкою формально: його не цікавить психічний стан дитини, а лише фіксація факту зустрічі, що відбувається та притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, у разі якщо малолітня ОСОБА_3 відмовляється від зустрічей.

Вказане без перебільшення викликає у Заявниці та її малолітньої доньки надмірні негативні переживання, високий рівень стресу, які є проявами неабиякого психологічного насильства стосовно кожної з них. На даний час, організовані Стягувачем прояви агресії досягли таких масштабів, що заявник вимушена в судовому порядку захищати права та інтереси малолітньої доньки.

З метою усвідомлення існуючої проблеми та визначення напрямків роботи для відновлення стійкого емоційного зв`язку між ними та донькою, ОСОБА_1 звернулася до психологині ОСОБА_10 , яка була двічі присутня при виконанні рішення суду.

Так, за результатами експериментально-психологічного дослідження від 30.07.2025 р. та від 03.08.2025 р. Протоколами №03-п/2025 та 02-п/2025, відповідно, рекомендовано заборонити надмірну відеозйомку та тимчасово обмежити/призупинити зустрічі у присутності батька до проходження ним обов`язкових психологічних консультацій, а саме навчання навичкам емоційного контакту з дітьми.

Під час даних зустрічей психологиня ОСОБА_10 спостерігала активне висміювання самої дитини та матері, наприклад: «ОСОБА_3, какая ти грязная, іді сюда. Ти - как твоя мать. Эта чокнутая дура хорошо тебя научила». Жодного разу не зафіксовано емпатичної відповіді з боку батька під час кризової ситуації, не зафіксовано емоційної підтримки. Уся увага була спрямована на дискредитацію матері та психолога: «Ти кто такая, ти документи покажи белобрисая. Ти тупая мать. Конченая дура» та психологічний тиск на державного виконавця, використання емоційного тиску до дитини, приниження та знецінення зі сторони ОСОБА_2 самої дитини.

Для встановлення того чи поведінка дитини, її негативне ставлення до батька ОСОБА_2 є наслідком психологічних, психічних, фізичних чи будь-яких інших обставин, дій чи фактів, які створює матір, що перешкоджають ОСОБА_2 брати участь у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не є можливим, оскільки таке питання можливо вирішити лише експертним шляхом у межах експертного дослідження.

У зв`язку з чим, за заявою ОСОБА_1 про залучення судового експерта Тетяни Єсіної для проведення психологічного дослідження для подання висновку до суду у цивільній справі №755/11954/22.

30.08.2025 р. та 08.09.2025 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були направлені клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків для проведення психологічного дослідження та забезпечити прибуття (або зв`язок за допомогою мережі інтернет) за адресою: АДРЕСА_2 .

Дане клопотання було вручено ОСОБА_2 05.09.2025 р., проте на психологічні дослідження він - не з`явився. При розгорнутому діалозі під час згадування теми «тато» (мова йде про біологічного батька ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 помітно засмучується, починає запинятися. Про матір говорить жваво, весело, з піднесенням і впевненістю, без запинань. Тема навчання в школі та спілкування про вподобання (ігри, спорт, іноземна мова) запалює жвавий інтерес, при згадуванні своїх досягнень проявляє гордість.

При цілеспрямованій зміні контексту бесіди на змістовний контент в дискурсі «Тато - життя з татом» ОСОБА_3 емоційно закривається, виражено проявляє захисні механізми - спротив, опірність, заперечення. На дискурсивне питання експерта «Чи хотіла би жити з татом?» дипломатично проявила тактовність, акцентувавши увагу на тому, що «я спілкуюся з татом якби він вибачився і змінився. Жити хочу з мамою завжди».

При зворотній інверсивній зміні контексту бесіди на змістовний контент в дискурсі «Мама - життя з мамою» помітно відкривається, розслабляється, стає розкутою, веселою, активною, виражено проявляє оптимізм.

Зміна психосемантичних локусів дискурсивного спрямування під час проведення психодіагностичної бесіди дає підстави дійти висновку, що тема в локальному дискурсі «тато» викликає специфічне психоемоційне реагування у вигляді неприхованого засмучення, пригнічення поведінково-емотивної активності, боязкого ступору, очікування невизначених негараздів.

Тема в локальному дискурсі «мама» викликає протилежну реакцію - емоційне пожвавлення, оптимізм, сподівання у благополучне завершення актуальних негараздів.

На запитання психологині чи є у ОСОБА_3 тато, відповідає: «Так. Він не турбується про мене. Постійно хоче спілкуватися як він хоче. Він не розуміє, що мені це не підходить. Я хочу щоб він не обзивав маму, бабусю мою. Я все пам`ятаю, коли була маленька.» На запитання чи дозволяє мама спілкуватися з татом чи не дозволяє, ОСОБА_3 відповідає: «Навпаки, коли я не хочу з ним спілкуватися, мама каже, поговори з татом. Це потрібно». Зауважила, що він завжди кричить на маму та інших дорослих.

Відповідно до комплексного аналізу методики «Малюнок сім`ї» встановлено: дитина намалювала себе, маму, вітчима ОСОБА_11 (якого називає татом), бабусю. Себе намалювала останньою, біля мами. Чим ближче дитина зображує себе до будь якої члена родини, тим більший ступінь її прихильності до цієї людини.

За результатами проведення судової психологічної експертизи, психологиня ОСОБА_10 зробила наступні висновки:

1. індивідуально-психологічні особливості матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особливості її виховної поведінки позитивно впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2. оскільки ОСОБА_2 не з`явився на дослідження, відповісти на питання: «Яким чином індивідуально-психологічні особливості батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 особливості його виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .?» не являється можливим.

3. умови виховання матері ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позитивно впливають на психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням її індивідуально-психологічних властивостей, інтелекту, властивостей емоційно-вольової сфери;

4. за результатами психологічного дослідження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває у задовільному емоційному стані, соціально адаптована, розвиток когнітивної та емоційно-вольової сфери відповідає віку дитини. У зв`язку з актуальною сімейною ситуацією у дитини ОСОБА_3 проявляються виражені ознаки емоційної прив`язаності до матері, а також глибокі емоційні переживання стосовно небажання в подальшому зустрічатися (проживати) з батьком;

5. за результатами психологічних досліджень ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявляє позитивне (емоційне тепле) ставлення до матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявляються виражене прагнення до спільного проживання з матір`ю ОСОБА_1 та прихильність до неї. Щодо батька ОСОБА_2 у дитини порушена прихильність та дистанціювання від нього, страх, що батько може вчиняти дії поза вибором дитини, оскільки втрачено психо-емоційний контакт батька з дитиною;

6. у дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ознаки психологічної травми виражено не проявляються. Проте, наявні помірно-виражені ознаки побоювання перспектив можливості в подальшому зустрічей з батьком.

7. виявлені під час психологічного дослідження індивідуально-психологічні властивості і якості особистості ОСОБА_1 є цілком сприятливими для успішного і ефективного здійснення виховних і педагогічних функцій відносно своєї доньки ОСОБА_3 . Психологічні установки ОСОБА_1 як матері є продуктивними, конструктивними і такими, що здатні забезпечити повний психологічний комфорт і благополуччя дитини ОСОБА_3 . Через пряму батьківську установу, що відверто притаманні прояви турботливості, піклування, обов`язковості відносин дитини.

Також ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 з метою підтримки емоційного стану дитини провели 10 зустрічей з психологом Дніпровського ЦСС м. Києва.

Так, листом Дніпровського ЦСС м. Києва за №009/49-1079 від 07.11.2023 р. повідомлено, що в період з 17.09.2023 р. по 07.11.2023 р. з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено 10 зустрічей з психологом.

На початку взаємодії спостерігався пригнічений емоційний фон, знижений рівень життєвої енергії, труднощі у вираженні та розпізнаванні власних почуттів. Базовий інтелект дитини потребував додаткового розвитку, що проявлялося у складнощах з вербалізацією та розумінням емоцій.

У процесі роботи ОСОБА_3 поступово навчилася краще усвідомлювати свій внутрішній світ, з`явилися прояви більшої відкритості і довіри.

З слів ОСОБА_3 , під час зустрічей з батьком вона відчуває дискомфорт та напруження. Це може впливати на загальний емоційний стан дитини.

З огляду на вищевикладене, заявник обґрунтовано вважає, що примусове спілкування доньки з ОСОБА_2 є недоцільним та непродуктивним, примушувати дитину до таких психотравмуючих зустрічей, які є правом дитини, а не її обов`язком, а тому є доцільним відстрочення виконання рішення щодо припинити спілкування з біологічним батьком до покращення емоційного стану дитини і надалі здійснювати виключно за бажанням дитини.

Вважає, що заявник надала беззаперечні докази вчинення ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_3 фізичного та психологічного насильства, а також довела наявність обґрунтованих ризиків настання тяжких наслідків для малолітньої доньки у разі продовження таких зустрічей.

Вважаємо за необхідне запевнити, що ОСОБА_2 не вперше вчиняється насильство відносно своєї колишньої дружини та малолітньої доньки.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.02.2019 р. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 170 грн.

Вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства під час чинення виконавчих дій підтверджується також постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.01.2023 р., залишеною в силі постановою Київського апеляційного суду від 30.03.2023 р., якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Кожна дитина має свою специфіку, яка пов`язана із її віком, рівнем інтелектуального, емоційного розвитку, життєвим досвідом. Усе це впливає на можливість сприймати нею подій та можливість надавати оцінку таким подіям.

Заявник вважає, що ознаки психологічного та фізичного насильства стосовно дитини є істотною підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026.

Суд відзначає, що за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом юридичної особи 35011660 значиться Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримали заяву та просили її задовольнити, надали пояснення аналогічні доводам, викладеним у заяві.

Додатково представник заявника пояснила, що відстрочка виконання рішення суду надасть можливість налагодити психо-емоційний стан дитини та контакт з батьком, який втрачено.

Заявник додатково пояснила, що робота з психологом результатів не дає. Вважає, що за час відстрочення виконання рішення суду ОСОБА_2 зрозуміє, що з дитиною треба налагодити контакт.

У судовому засіданні стягувач ОСОБА_2 доводи заяви не визнав, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що викладені в заяві твердження та додані матеріали не доводять неправомірності дій або будь-яких порушень, які б суперечили закону. Зауважив, що підставою для початку виконавчого провадження є саме заява стягувача, інших умов для відновлення виконавчого провадження при виконанні рішень у справах про встановлення побачення з дитиною законодавством не передбачено. (т.4 а.с.187-190) Додатково надав пояснення, які зводяться до впливу заявника на дитину, поведінка якої щодо батька обумовлена висловлюваннями та поведінкою заявника, її матері та чоловіка. Зауважив, що жодного психологічного чи фізичного насильства щодо дитини не вчиняв.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань не подали.

Суд, вислухавши пояснення заявника, її представника та стягувача, вивчивши доводи поданої заяви та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 травня 2023 року у справі № 755/11954/22 частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Ухвалено:

Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:

- необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку з урахуванням розпорядку дня дитини для нічного відпочинку та зайнятості дитини у зв`язку з навчанням, відвідуванням гуртків, секцій тощо;

- спілкування з дитиною для її привітання у день народження дитини, Новій рік та Різдво щорічно;

- спілкування з дитиною щовівторка з 17.00 до 19.30 та щонеділі з 10.00 до 19.00;

- спільного відпочинку з донькою протягом двох перших тижнів липня щороку.

У іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2023 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року залишено без змін.

02.11.2023 Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №755/11945/22 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 09.11.2023, відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №755/11945/22 виданого 02.11.2023 Дніпровським районним судом м. Києва про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 20.12.2023, виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №755/11945/22 виданого 02.11.2023 Дніпровським районним судом м. Києва про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закінчено на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 11.03.2024, відновлено виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №755/11945/22 виданого 02.11.2023 Дніпровським районним судом м. Києва про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви стягувача від 28.02.2024.

Постановою старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 24.07.2024, виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №755/11945/22 виданого 02.11.2023 Дніпровським районним судом м. Києва про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закінчено на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постановою начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 30.09.2024, про результати перевірки законності виконавчого провадження НОМЕР_4, визнано дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Калініченко О.М. такими, що вчинені із порушенням вимог ЗУ «Про виконавче провадження» в частині відновлення 11.03.2024 виконавчого провадження НОМЕР_4 та подальшого виконання.

24.06.2024 Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №755/11945/22 про визначення способів участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:

- необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку з урахуванням розпорядку дня дитини для нічного відпочинку та зайнятості дитини у зв`язку з навчанням, відвідуванням гуртків, секцій тощо;

- спілкування з дитиною для її привітання у день народження дитини, Новій рік та Різдво щорічно;

- спілкування з дитиною щовівторка з 17.00 до 19.30 та щонеділі з 10.00 до 19.00;

- спільного відпочинку з донькою протягом двох перших тижнів липня щороку.

21.02.2025 постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №755/11945/22 виданого 24.06.2024 Дніпровським районним судом м. Києва про визначення способів участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом: - необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку з урахуванням розпорядку дня дитини для нічного відпочинку та зайнятості дитини у зв`язку з навчанням, відвідуванням гуртків, секцій тощо; - спілкування з дитиною для її привітання у день народження дитини, Новій рік та Різдво щорічно; - спілкування з дитиною щовівторка з 17.00 до 19.30 та щонеділі з 10.00 до 19.00; - спільного відпочинку з донькою протягом двох перших тижнів липня щороку.

Актом державного виконавця від 12.03.2025 встановлено, що 12.03.2025 об 15.06 сторони з`явились за викликом на прийом до державного виконавця м. Київ вул. Є.Сверстюка, 15, 3 пов.8 каб. І визначили місце зустрічі з дитиною її місце проживання АДРЕСА_3 , біля І під`їзду. Адресу зустрічі зі сторонами узгодили. З номеру матері здійснено телефонний дзвінок до дитини, мати не перешкоджала.

Актом державного виконавця від 18.03.2025 встановлено, що 18.03.2025 16.15 з`явились за адресою АДРЕСА_1 , зустріч з дитиною відбулася, мати з дочкою прибули на місце зустрічі, стягувач з`явився також. Перешкоди при зустрічі не чинилися, разом пішли на тренування з карате.

Актом державного виконавця від 25.03.2025 встановлено, що 25.03.2025 17.00 виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , зустріч батька з дитиною відбулась, мати з дочкою прибули на місце зустрічі. Перешкоди при зустрічі не чинилися матір`ю.

Актом державного виконавця від 30.03.2025 встановлено, що з`явились за адресою: АДРЕСА_1 , мати з дитиною і батько для зустрічі з`явилися для привітання з днем народження. Дитина почала плакати, подарунок відмовилася приймати, але роздивилася. Вирішили разом йти до магазину «Рошен».

Актом державного виконавця від 01.04.2025 встановлено, що з`явились за адресою: АДРЕСА_1 , мати з батьком та дитиною для зустрічі з`явилися. Дитина від цукерок відмовилася. Телефонний дзвінок на мобільний надходить. Дитина на карате їхати з батьком відмовилася, почала плакати, говорила різні слова.

Постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 02.04.2025 у виконавчому провадженні НОМЕР_3, з метою дотримання законності виконання рішення суду щодо забезпечення ефективної професійної адресної підтримки дітей, які сприятимуть відновленню втраченого контакту батька з дитиною, залучено для проведення виконавчих дій психолога Дніпровського районного у місті Києві центру соціальних служб, які будуть проводитися 08.04.2025 о 16.15 год. за адресою АДРЕСА_1 (перший під`їзд).

Актом державного виконавця від 08.04.2025 встановлено, що з`явились за адресою: АДРЕСА_1 , прийшла мати з дитиною, тато, представники Служби у справах дітей, психолог для виконання рішення суду. Дитина почала плакати і відмовлятися йти з батьком. Психолог та представники СУСД намагалися спілкуватися з усіма сторонами. Зі слів матері записана з дитиною до психолога. Сторонам рекомендовано відвідати психолога для налагодження спілкування. З представником та психологом дитина не виявила бажання спілкуватися.

Актом державного виконавця від 15.04.2025 встановлено, що з`явились за адресою: АДРЕСА_1 , боржниця з дитиною та батько для виконання рішення з`явилися. На тренування мати з дитиною поїхали, батько відмовився.

Згідно відповіді Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб від 17.04.2025 психологом ОСОБА_7 під час виконавчих дій 08.04.2025, було здійснено спостереження за спілкуванням дитини - ОСОБА_3 з батьками - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Досліджувались поведінкові реакції, емоційний стан та невербальні сигнали дитини. За спостереженням психолога, під час зустрічі дитини з батьком, стала обіймати матір та опустила голову. Коли батько заговорив та наблизився до дитини вона стала гучно плакати і проситися додому, казала, що не хоче його бачити. Дитина була в тривожному стані, говорити з батьком відмовилась. Між батьками спостерігалося напружене спілкування. Напружена ситуація, що сталася, може негативно вплинути на розвиток дитини та її психоемоційний стан. Станом на 17.04.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з заявою про надання соціальних послуг не звертались.

Актом державного виконавця від 22.04.2025 встановлено, що з`явились за адресою: АДРЕСА_1 , боржниця з дитиною для зустрічі з батьком з`явилася. Здійснювалося встановлення власників майна, різні стосунки між дорослими виясняли. Батько поїхав на тренування з дитиною.

Згідно довідки Київської міської дитячої лікарні №2 від 27.04.2025 ОСОБА_3 , 2008 р.н., проведено огляд та рентгенографія та встановлено діагноз розтягнення зв`язок правого кистьового суглобу.

27.04.2025 ОСОБА_1 надані пояснення до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, згідно яких 27.04.2025 об 10:00 вона з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибула за адресою АДРЕСА_1 для виконання рішення суду щодо побачень з батьком ВП НОМЕР_3, державний виконавець ОСОБА_6 . Батько дитини прибув у агресивному стані, почав з`ясовувати особисті стосунки з нею та переключився на дитину. Вів себе неадекватно, лаявся, розбрасувався руками, тиснув на дитину, схопив дитину за зап`ясток та зробив боляче. Нині дитина проходить психологічну реабілітацію від зустрічей з ОСОБА_2 тому, що здоров`я дитини підірване, чиниться психологічне насилля над дитиною, а сьогодні і фізичне. Дитина страждає, плаче, з`явився енурез та постійні істерики після зустрічей з батьком. Просить прийняти заяву та скласти протокол на ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3 про психологічне насилля над дитиною. Дії ОСОБА_2 несуть страхіття для дитини, негативно впливають на її психо-неврологічний розвиток, формують відчуття страху та невпевненості. Подальші побачення з ОСОБА_2 призведуть до негативних наслідків для здоров`я дитини.02.11.2023 Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №755/11945/22

В травні 2025 року ОСОБА_1 , звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою у якій просила суд відстрочити виконання судового рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/11954/22 на виконання якого 24.06.2024 р. видано виконавчий лист визначення способу участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 1 рік.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Дніпровський районний в місті Києві центр соціальних служб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про відстрочення виконання рішення суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року залишено без змін.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Христов проти України» (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

На аналогічні висновки ЄСПЛ посилався у своєму попередньому рішенні, зокрема, у справі «Ліванець проти України» під час розгляду цієї справи, було встановлено «що право на справедливий розгляд справи у суді, як це гарантує п. І статті 6 Конвенції, мас тлумачитись у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує, окрім іншого, принцип верховенства права частиною спільної спадщини. Договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. рішення у справі Brumaresku у Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).» (пункт 31 рішення у справі «Ліванець проти України»).

Тому повторна оцінка доводів та доказів, після її надання Дніпровським районним судом міста Києва в ухвалі від 09 червня 2025 року та Київським апеляційним судом в постанові від 03 грудня 2025 року суперечитиме принципу юридичної визначеності, що є неприпустимим.

Що стосується доказів, які не були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді попередньої заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду, судом установлено наступне.

В Актах державного виконавця від 22.06.2025, 24.06.2025, 11.07.2025, 29.07.2025, 05.08.2025, 16.09.2025, 05.10.2025, 07.04.2026, 14.04.2026, 17.05.2026 зафіксовано, що за адресою: АДРЕСА_1 , з`явились мати з дитиною та батько, дитина відмовлялась йти з батьком гуляти та на тренування, ховалась за матір, відмовлялась розмовляти з батьком. (т.4 а.с.64-71, 75-77)

Акт від 05.10.2025 містить дописки заявника (т.4 а.с.71).

30.03.2026 стягувач не з`явився, що відображено в Акті державного виконавця. (т.4 а.с.73)

В Акті від 16.09.2025 додатково відображені твердження психолога про відсутність у дитини девіантної поведінки та про наявність між батьками непорозуміння, що є основною проблемою. Батькам та дитині бажано працювати з психологом. (т.4 а.с.70)

В липні та серпні 2025 року психологом ОСОБА_10 проводились експериментально-психологічні дослідження, за результатами яких складено протоколи від 30.07.2025 та від 03.08.2025, в яких відображена негативна та агресивна поведінка ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_3 . За змістом протоколів також убачається, що дитина із самого початку зустрічі була напружена та висловлювала небажання спілкуватися з батьком. За змістом наведених у протоколах висновків, поведінкові прояви батька негативно впливають безпосередньо на емоційний та інтелектуальний розвиток дитини, яка за результатами спостереження перебуває в незадовільному емоційному стані. У зв`язку з сімейною ситуацією у дитини проявляються виражені ознаки емоційної прив`язаності до матері, а також глибокі емоційні переживання стосовно небажання в подальшому зустрічатися з батьком, потреба в захисті та виражені ознаки синдрому відкидання одного з батьків - батька. Форма та спосіб організації зустрічей, поведінка батька мають виражений психотравмуючий характер. (т.4 а.с. 93-108)

За висновками експерта ОСОБА_10 від 15.09.2025, за результатами проведення судової психологічної експертизи, особливості виховної поведінки матері ОСОБА_1 позитивно впливають на дитину, ОСОБА_2 на дослідження не з`явився, у зв`язку з актуальною сімейною ситуацією у дитини ОСОБА_3 проявляються ознаки емоційної прив`язаності до матері, а також глибокі емоційні переживання стосовно небажання в подальшому зустрічатися (проживати) з батьком, щодо останнього у дитини порушена прихильність та наявне дистанціювання від нього, страх, що батько може вчиняти дії поза вибором дитини, оскільки втрачено психо-емоційний контакт батька з дитиною. (т.4 а.с.114-142)

В січні 2026 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яке полягало в тому, що 05 жовтня 2025 року ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру до колишньої дружини ОСОБА_1 , а саме: вховип за волосся, чим завдав фізичного болю та страждань. (т.4 а.с.147-151)

В жовтні 2025 року до ЄРДР внесено відомості про те, що 05.10.2025 невстановлена досудовим розслідуванням особа нанесла удар ОСОБА_2 , чим спричинила тілесні ушкодження. (т.4 а.с.200)

В межах цього кримінального провадження 04.11.2025 було складено вимогу щодо ОСОБА_1 (т.4 а.с.201)

З долучених до заяви, досліджених у судовому засіданні відеозаписів (т.4 а.с.154), що здійснювались стороною заявника під час зустрічей ОСОБА_2 з донькою на протягі весни - осені 2025 року вбачається ганебна поведінка обох батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка безумовно впливає на психо-емоційний стан дитини. При цьому, відеозаписами не зафіксовано завдання ОСОБА_2 фізичних ушкоджень доньці.

Згідно положень ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. (ч.4 ст. 435 ЦПК України)

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно положень частин 1, 2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Іванов проти України» (остаточне від 15.01.2010) визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу, внаслідок тривалого невиконання рішення суду. При цьому в рішенні Суду зазначено: «…51. право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін… Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок …».

В пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26 грудня 2003 року роз`яснено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №796/43/2018.

Обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Водночас при розгляді заяв щодо відстрочення/розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування чи розтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування чи розтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, слід враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Враховуючи, що рішенням суду, питання про відстрочення виконання якого порушується ОСОБА_1 , вирішені правовідносини щодо участі одного з батьків у спілкуванні та вихованні дитини, застосуванню також підлягають норми, що регулюють відповідні правовідносини.

Статтею 7 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Коли сім`я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Як зазначав ЄСПЛ, національні органи влади зобов`язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchurv. Ukraine (заява №10383/09) від 16 липня 2015 року).

У § 127 рішення ЄСПЛ Eberhard and M. v. Slovenia від 01 грудня 2009 року, заяви № 8673/05, 9733/05, наголошено що стаття 8 Конвенції передбачає право батьків на вжиття заходів для возз`єднання їх зі своїми дітьми та зобов`язання національних органів влади сприяти такому возз`єднанню. Суд вважав, що неефективне та запізніле здійснення провадження щодо дитячої опіки може призвести до порушення статті 8 Конвенції.

Суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України).

Відчуження одного з батьків можна охарактеризувати як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні по відношенню до дитини насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці по відношенню до одного з батьків, переконанні дитини у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав`язуванні дитині відчуття, що вона знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, необґрунтованих звинуваченнях на адресу бабусі й дідуся, інших членів сім`ї, зміна місця проживання без попереднього обговорення тощо.

Також суд враховує, що небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про те, що періодичне спілкування батька із дитиною шляхом застосування доступних каналів телекомунікаційного зв`язку не буде відповідати інтересам дитини.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і батьком конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків з тих чи інших причин, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення батька права на участь у спілкуванні з дитиною.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятися поглядам та думці дитини згідно з її віком і зрілістю.

Закріплення міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України права дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом із тим згода чи незгода дитини на спілкування з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така позиція не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.

Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання щодо спілкування батька з дитиною з огляду на те, що погляди дитини не завжди можуть відповідати її інтересам та можуть бути висловлені під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу неповнолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18 наголошено, що враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з матір`ю, яка чинить перешкоди в спілкування батька з дочкою, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зв`язків батька та дитини).

У таких чутливих правовідносинах, забезпечення відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від спілкування з батьком.

Судом під час розгляду заяви встановлено існування між батьками дитини тривалого особистого конфлікту та неприязних стосунків. Батьки не бажають іти на поступки один одному, навіть не зважаючи на те, як негативно їх відносини відображаються на психо-емоційному стані їх дитини.

З досліджених у судовому засіданні відеозаписів, на яких зафіксовано примусове виконання рішення суду, вбачається, що обидва батьки здійснювали постійну відео фіксацію таких зустрічей за допомогою мобільних телефонів, з`ясовували відносини між собою, ображали один одного, що безумовно не може не впливати на дитину та її поведінку.

При цьому, судом установлено, що батько, який проживає окремо від дитини, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною.

Суд наголошує, що виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.

Неможливим є допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків.

При цьому, заявником не доведено та судом не встановлено існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Небажання дитини спілкуватися з батьком, з урахуванням вкрай конфліктних відносин між її батьками та тісної емоційної прив`язаності дитини до матері, безумовно залежить від вкрай негативного ставлення батьків дитини один до одного, свідком якого стає дитина.

Однак така ситуація між батьками не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, яке може призвести до остаточного розриву зв`язку дитини з батьком.

Навпаки, як мати так і батько, мають вчиняти дії щодо налагодження відносин між собою та дитини з батьком, що й відповідатиме найвищим інтересам доньки сторін.

Таким чином, заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження існування виключних обставин, які б викликали об`єктивну необхідність відстрочення виконання рішення суду.

Навпаки, за ситуації, що склалась, таке відстрочення суперечитиме не тільки принципу обов`язковості судового рішення, а в першу чергу інтересам малолітньої доньки сторін. А батьки зобов`язані прийти до взаємопорозуміння в питанні участі батька у вихованні дитини, оскільки протилежне суперечитиме інтересам дитини та матиме негативний вплив на неї.

Виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ для визначення розумного строку розгляду справи включається період із надходження до суду позовної заяви, який закінчується виконанням рішення суду.

Метою цивільного судочинства є виконання законного і обґрунтованого рішення суду.

Надавши оцінку наведеним заявником обставинам для відстрочення виконання рішення, на які вона посилається, суд приходить до висновку, що вони не можуть бути розцінені як виняткові обставині, які дають підстави для відстрочення виконання рішення суду.

При цьому, не виконання рішення суду без відповідних правових підстав, передбачених законом (зокрема, статтею 435 ЦПК України) призведе до порушення охоронюваних законом прав та інтересів не лише позивача а в першу чергу малолітньої доньки сторін.

За викладених вище обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення, оскільки судом установлено відсутність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим у розумінні ст. 435 ЦПК України.

Виходячи з викладеного вище, зважаючи на те, що заявником не доведено обставин, що мають особливий характер (у розумінні 435 ЦПК України), які ускладнюють або виключають виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягають.

Також суд враховує, що положення ч. 5 ст. 435 ЦПК України містять імперативну норму, згідно якої розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Рішення у справі №755/11954/22 ухвалено 19 травня 2023 року. Тоді як із цією заявою відповідач звернулась до суду 10 червня 2026 року (т.4 а.с.179).

Отже наведений відповідачем термін відстрочення виконання рішення суду суперечить вказаній вище нормі закону.

Крім того, ОСОБА_2 просить стягнути із заявника витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 вказаної вище статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. (ч. 2 ст. 632 ЦК України)

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

20 червня 2026 року між ОСОБА_2 та адвокатом Батуріним С.В. було укладено договір про надання правових послуг у справі №755/11954/22 під час розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення, яким обумовлено, що клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, передбаченому актом виконаних робіт, що є невід`ємним додатком до даного договору. (т.4 а.с.204).

Згідно Акту виконаних робіт від 05 липня 2026 року, він складений про те, що на підставі договору про надання правових послуг від 20 червня 2026 року адвокатом надано клієнту послуги правничого характеру з наступних питань: вивчення заяви про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення у справі №755/11954/22 та доданих матеріалів; надання консультації з приводу поданої заяви; підготовка пояснення для виступу в суді. Вастість наданих послуг - 5 000,00 грн. (т.4 а.с.205)

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання заяв по суті справи, інших заяв та клопотань, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Подібний правовий висновок сформовано в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Разом з тим, ч. 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21)

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, а й того, чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд вважає, що визначена адвокатом вартість послуг, відображена в Акті виконаних робіт від 05 липня 2026 року є завищеною та неспівмірною зі складністю справи та часом необхідним для надання адвокатом послуг в розрізі заяви, що розглядається в даному провадженні.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

За матеріалами справи вбачається, що 16 травня 2025 року між ОСОБА_2 та адвокатом Батуріним С.В. було укладено договір про надання правових послуг у цій же справі при розгляді заяви ОСОБА_1 від травня 2025 року. (т.3 а.с.218). Згідно Акту виконаних робіт до цього договору, адвокат виконав роботи по вивченню матеріалів справи, консультуванню клієнта, узгодженню правової позиції (т.3 а.с.219).

При цьому, як вже зазначалось вище, переважна більшість доводів та доказів, на яких ґрунтувалась заява, що розглядається в даному провадженні, були предметом дослідження судом при розгляді заяви ОСОБА_1 від травня 2025 року.

Крім того, ОСОБА_2 пояснив у судовому засіданні, що письмові пояснення були складені ним особисто.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена ОСОБА_2 сума є надмірною.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг у цьому провадженні, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню іншою стороною, підлягає зменшенню та відшкодуванню в сумі 500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 18, 133, 141, 258-261, 353, 354, 435 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду у справі №755/11954/22 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) витрати на правничу допомогу в сумі 500,00 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повну ухвалу суду складено 06 липня 2026 року.

С у д д я