Рішення № 137982018, 12.05.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/7508/25

Провадження № 2/644/1105/26

12.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Попової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Плаксій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Індустріального районного суду міста Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють позовних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , АТ «Укренергомашини»

про визнання права користування житловим приміщенням

У С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та просила визнати за нею право користування кімнатою АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначено, що за вищевказаною адресою зареєстрований та мешкає чоловік позивачки - ОСОБА_3 . За вказаною адресою також зареєстрована колишня дружина чоловіка позивачки - ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Влітку 2024 року позивачка вселилася у вказане приміщення як дружина ОСОБА_3 . Вказане житлове приміщення є ізольованою кімнатою у гуртожитку, власником якого є АТ «Укренергомашини» ( «Електроважмаш»). 17.05.2021 було укладено договір найму цього житлового приміщення у гуртожитку між чоловіком позивачки ОСОБА_3 та державним підприємством «Електроважмаш». На вищевказану кімнату у гуртожитку чоловікові позивачки державним підприємством завод «Електроважмаш» 23.04.2009 був виданий ордер на склад сім`ї з 2-х чоловік, а саме на ОСОБА_3 та його колишню дружину- ОСОБА_2 . Позивачка мотивує свої вимоги тим, що іншого житла у неї немає, ця кімната в гуртожитку є її постійним місцем проживання, а тому вважає себе такою, що має право на користування даною кімнатою як член сім`ї (дружина) наймача ОСОБА_3 . Проте за відсутністю згоди відповідачки, яка зареєстрована у спірній кімнаті з неповнолітнім сином, позивачка не може реалізувати своє право. Зазначені обставини стали підставною для звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення встановлених судом недоліків.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 18 вересня 2025 року, після усунення недоліків , позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року підготовче провадження у даній справі було закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

17.12.2025 через підсистему «Електронний суд» представником АТ «Українські енергетичні машини» Гарагулею В.А. надано клопотання про приєднання доказів у справі.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду надала заяву (вх.№5564/26 від 16.02.2026) про розгляд справи за її відсутність, в якій підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов з викладених в ньому підстав.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, повідомлялася про день, час та місце судового засідання належним чином, у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Заяв, клопотань тощо від нього не надходило.

Відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади за адресою в мережі Інтернет https://court.gov.ua/fair/ та сайті Індустріальний районного суду м. Харкова.

Таким чином, на підставі приписів ст. 128 ЦПК України суд вважає, що відповідачка повідомлена належним чином.

Відповідачка з відзивом на позов до суду не зверталася. Заяв, клопотань та заперечень до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

За таких обставин, з письмової згоди позивачки, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву (вх.№5565/26 від 16.02.2026) про розгляд справи за його відсутність, в якій не заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи - АТ «Українські енергетичні машини» в судове засідання не з`явився про дату, час місце розгляду справи повідомлявся належним чином , про що свідчать довідки про доставку судових повісток до електронного кабінету.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (стаття 47 Конституції України).

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (частина друга статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 ЖК УРСР).

На підставі ст. 52 ЖК України жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Положеннями ч.1 ст.58 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї (стаття 64 ЖК УРСР).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку. Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому (див. висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2021 року у справі № 569/12946/18-ц (провадження № 61-11097св20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року в справі № 754/14628/17 (провадження № 61-10210св21) зазначено, що «при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що статті 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.09.2018 розірвано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 12 серпня 2005 року в відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 257, (а.с.7).

12.07.2024 зареєстровано шлюб між позивачкою ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , (а.с.13).

Основним наймачем кімнати АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією ордеру на жиле приміщення в гуртожитку № НОМЕР_1 від 23.04.2009, який було видано на склад сім`ї з 2-х чоловік, а саме на ОСОБА_3 та його колишню дружину- ОСОБА_2 , (а.с. 9), та договором найму житлового приміщення у гуртожитку від 17.05.2021, зі змісту якого вбачається, що основний наймач ОСОБА_3 , (а.с.10-12).

За вказаною адресою зареєстровано: чоловік позивачки - ОСОБА_3 , колишня дружина чоловіка позивачки - ОСОБА_2 та їх неповнолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с.8).

26.05.2025 позивачку ОСОБА_6 знято з реєстрації в с. Старокостянтинівка Харківської області, (а.с.14).

З акту обстеження житлово-побутових умов домогосподарства від 12.08.2025 вбачається, що в кімнаті АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_3 та його дружина позивачка ОСОБА_2 , (а.с.18-19).

З наданих позивачкою копій квитанцій вбачається, що житлово-комунальні послуги сплачуються зі спільного доходу подружжя ОСОБА_7 , (а.с. 50-82).

Враховуючи зазначене, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналіз приведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім`ї наймача в установленому законом порядку.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4, 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Суд не бере до уваги відомості , надані АТ «Укренергомашини» щодо неможливості реєстрації позивачки в кімнаті АДРЕСА_1 , оскільки наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж дня відмови їй у цьому, що відповідає викладеному в Постанові ВС від 09 березня 2021 року ( справа № 565/1499/19, провадження № 61-12433св20).

Щодо реєстрації в кімнаті АДРЕСА_1 неповнолітнього сина наймача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає, що відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням.

Згідно положень статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довела ті обставини, на які посилалась, як на підставу своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Питання щодо стягнення з відповідача судових витрат позивачка не ініціювала.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України-

У Х В А Л И В:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють позовних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , АТ «Укренергомашини» про визнання права користування житловим приміщенням.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Вступну та резолютивну частину рішення складено 12.05.2026. Повний текст рішення складено 21.05.2026.

Суддя В.О. Попова