Рішення № 137979103, 06.07.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/123/26

Провадження №2/701/217/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого - судді -Калієвського І. Д.за участі секретаря -Байдужої Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка матеріали за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Маньківської селищної ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Представник пзивача звернулася в суд з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав.

На підставу своїх вимог спирається на те, що щодо обставин справи ОСОБА_1 є рідною бабою неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини - ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Згідно з рішенням Маньківського районного суду від 24.09.2013 року (справа №701/984/13-ц), шлюб між батьками дитини було розірвано. Сімейно - шлюбні стосунки були припинені ще 21 червня 2013 року. Тобто, батько відсторонився від сім`ї, коли ОСОБА_6 не було ще й двох років. Вже понад 12 років відповідач фактично є чужою людиною для своєї дочки. Після смерті матері дитина залишилася проживати із бабою. ОСОБА_6 перебуває на її повному утриманні, опіці та вихованні. Батько дитини, ОСОБА_3 , фактично припинив виконувати свої батьківські обов`язки ще з 2014 року, після розірвання шлюбу. Протягом останніх 11 років він не проявляє жодного інтересу до життя дочки. Позов зумовлений крайньою необхідністю захистити інтереси дитини, яка після смерті матері залишилася під опікою баби, в той час, як біологічний батько демонструє повне самоусунення, байдужість та цинічне нехтування своїми обов`язками. На сьогодні дитина вже понад 11 років не отримує від батька жодної краплі тепла, уваги чи фінансової підтримки. Більше того, відповідач вчинив акт крайнього цинізму: він привласнив банківську картку, на яку держава нараховує соціальну допомогу дитині у зв`язку з втратою годувальника (матері). Замість того, щоб забезпечити дочку, він витрачає «сирітські» гроші не за прямим призначенням на алкоголь, ведучи аморальний спосіб життя, тоді як дитина потребує елементарного - одягу, харчування та витрат пов`язаних із навчанням. Неповнолітня Катерина наразі перебуває у вразливому підлітковому віці (14 років). Вона - гордість школи, Президент учнівського самоврядування, активна учасниця благодійних концертів для ЗСУ (згідно з характеристикою №179/01-36). Відповідач, формально залишаючись батьком, блокує розвиток дитини як громадянина. Він свідомо ігнорує необхідність підписання документів для отримання дитиною паспорта України та ідентифікаційного коду. Така поведінка є не просто ухиленням, а свідомим нанесенням шкоди інтересам власної дочки. Позивачка зі свого боку створює належні умови виховання дитини, купує одяг, взуття, інші речі, необхідні для нормального розвитку дитини. Дитина мешкає разом з позивачем, позивачка бажає виховувати дитину і в подальшому. Батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні доньки, життям та здоров`ям дитини не цікавиться згідно з Характеристикою Дзендзелівського ЗЗСО №179/01-36 від 18.11.2025 року, дитина навчається у закладі з 2020 року. За цей час вона досягла значних успіхів: є Президентом школи, лідером ради старшокласників Маньківщини, відмінницею та активісткою. Проте ці досягнення здобуті всупереч бездіяльності батька. Адміністрація школи офіційно зазначає: "Батько дитини за 5 (п`ять) років навчання у їхньому закладі жодного разу не з`являвся, не відвідував батьківських зборів, не підтримує зв`язок ані з класним керівником, ані з педагогами". Така поведінка свідчить про повну байдужість до освітнього процесу та соціального становлення дитини. Відповідач не знає про успіхи дочки, не цікавиться її проблемами та не бере участі у шкільному житті, що є прямим порушенням ст. 150 СК України». Окрім загальної освіти, ОСОБА_6 відвідує Маньківську дитячу школу мистецтв (клас театрального мистецтва). Згідно з довідкою закладу №87/01-06, викладач ОСОБА_7 , засвідчує, що "батько жодного інтересу стосовно дитини не виявляє, не цікавиться її навчальним життям, жодного разу не з`являвся на батьківські збори та не долучався до творчих заходів". Розвиток творчих здібностей дитини, організаційний та фінансовий супровід її навчання в школі мистецтв здійснюється виключно бабусею, ОСОБА_1 , яка постійно комунікує з викладачами. Батько ж повністю ігнорує духовний та культурний розвиток своєї дитини. Фактичне місце проживання дитини та умови її утримання підтверджено довідкою Виконавчого комітету Маньківської селищної ради №264 від 20.11.2025 року. Комісією встановлено, що дитина проживає в с. Дзендзелівка разом з бабою та дідом, де створено належні умови для її життя, навчання та відпочинку. У довідці чітко констатовано факт самоусунення відповідача: "Батько, ОСОБА_3 , участі у вихованні дитини не бере". Натомість, дід та баба забезпечують онуці всім необхідним: харчуванням, одягом, медичним супроводом та моральною підтримкою. Згідно з довідкою КНП "Маньківський ЦПМСД", виданою сімейним лікарем Кравченко С.В. , дитина перебуває на медичному обліку в закладі, однак "супровід дитини на прийом до лікаря завжди здійснює бабуся ОСОБА_1 ". Згідно із характеристикою КНП "Уманьська стоматологічна поліклініка", супровід дитини на прийом до лікаря протягом останніх 5-ти років здійснює рідна баба, відповідач не цікавиться станом здоров`я доньки, не супроводжує її під час хвороб, не купує ліків та не спілкується з лікарями. Таке нехтування медичними потребами дитини є небезпечним та свідчить про відсутність елементарної батьківської турботи. У даній справі має місце не просто «ухилення», а повне самовідсторонення від батьківства у поєднанні з фінансовою експлуатацією дитини. Відповідач перетворив свій статус батька на інструмент отримання легких грошей (пенсії за померлу матір), не даючи нічого натомість. Обґрунтування підстав позбавлення прав ухилення відповідача має свідомий та систематичний характер, що проявляється у самоусуненні від батьківських обов`язків та відсутності будь - якого спілкування. Відповідач не вітає дитину зі святами, не телефонує та не намагається зустрітися значний час. Аморальній поведінці: Відповідач зловживає спиртними напоями, що робить його можливе спілкування з дитиною небезпечним для її психічного стану. Зловживанні правами: відповідач привласнив банківську картку, на яку надходять соціальні виплати дитині у зв`язку з втратою годувальника (матері), та використовує ці кошти на власні потреби (алкоголь), позбавляючи дочку засобів до існування. Створенні перешкод: на даний час ОСОБА_6 досягла віку, коли необхідно оформити паспорт громадянина України та РНОКПП, проте відповідач ігнорує будь-які звернення щодо підписання необхідних документів, чим порушує право дитини на документування та доступ до державних послуг. За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Статтею 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними, чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними, чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом. Держави - учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст. 9 Конвенції про права дитини). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Крім цього, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 7 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»). Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, §58, ЄСПЛ , від 7 грудня 2006 року). Положеннями п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. З абз.1, 2 п.16 зазначеної Постанови Пленуму Верховного суду України вбачається, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримали позовні вимоги вцілому.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (судові повістки з рекомендованими повідомленнями, які належно вручені та через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи в його відсутність не надходило. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Представник третьої особи: Служби у справах дітей Маньківської селищної ради Черкаської області в судовому засіданні не заперечував проти позбавлення відповідача батьківських прав відносно непонолітньої дочки та заперечував проти задоволення позовних вимог щодо призначення судом піклувальника неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки дане питання є передчасним та вирішується впозасудовому порядку.

Суд, вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 є рідною бабою неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12,13,14).

Мати дитини - ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.14).

Згідно з Рішенням Маньківського районного суду від 24.09.2013 року (справа №701/984/13-ц), шлюб між батьками дитини було розірвано (а.с.11).

Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що сімейно-шлюбні стосунки були припинені ще 21 червня 2013 року. Тобто, батько відсторонився від сім`ї, коли ОСОБА_6 не було ще й двох років. Вже понад 12 років відповідач фактично є чужою людиною для своєї дочки. Після смерті матері дитина залишилася проживати із бабою. ОСОБА_6 перебуває на її повному утриманні та вихованні. Позов зумовлений крайньою необхідністю захистити інтереси дитини, яка після смерті матері залишилася під опікою баби, в той час, як біологічний батько демонструє повне самоусунення, байдужість та цинічне нехтування своїми обов`язками, що підтверджується численними письмовими доказами. На сьогодні дитина вже понад 11 років не отримує від батька жодної краплі тепла, уваги чи фінансової підтримки. Більше того, відповідач вчинив акт крайнього цинізму: він привласнив банківську картку, на яку держава нараховує соціальну допомогу дитині у зв`язку з втратою годувальника (матері). Замість того, щоб забезпечити дочку, він витрачає дані кошти не за прямим призначенням на алкоголь, ведучи аморальний спосіб життя, тоді як дитина потребує елементарного - одягу, харчування та витрат пов`язаних із навчанням. Позивачка зі свого боку створює належні умови виховання дитини, купує одяг, взуття, інші речі, необхідні для нормального розвитку дитини. Дитина мешкає разом з позивачем, позивачка бажає виховувати дитину і в подальшому. Батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні доньки, життям та здоров`ям дитини не цікавиться згідно з Характеристикою Дзендзелівського ЗЗСО №179/01-36 від 18.11.2025 року, дитина навчається у закладі з 2020 року. Нехтування медичними потребами дитини є небезпечним та свідчить про відсутність елементарної батьківської турботи у даній справі має місце не просто «ухилення», а повне самовідсторонення від батьківства у поєднанні з фінансовою експлуатацією дитини. Відповідач перетворив свій статус батька на інструмент отримання легких грошей (пенсії за померлу матір), не даючи нічого натомість. Відповідач самоусунувся від батьківських обов`язків, відсутнє будь-яке спілкування. Відповідач не вітає дитину зі святами, не телефонує та не намагається зустрітися значний час. Відповідач зловживає спиртними напоями, що робить його можливе спілкування з дитиною небезпечним для її психічного стану. Відповідач привласнив банківську картку, на яку надходять соціальні виплати дитині у зв`язку з втратою годувальника (матері), та використовує ці кошти на власні потреби (алкоголь), позбавляючи доньку засобів до існування. На даний час ОСОБА_6 досягла віку, коли необхідно оформити паспорт громадянина України та РНОКПП, проте відповідач ігнорує будь-які звернення щодо підписання необхідних документів, чим порушує право дитини на документування та доступ до державних послуг.

Фактичне місце проживання дитини підтверджено Довідкою Виконавчого комітету Маньківської селищної ради №264 від 20.11.2025 року, згідно якої вбачається, що дитина проживає в с. Дзендзелівка разом з бабою та дідом (а.с.7).

Згідно листа КНП "Уманська стоматологіна поліклініка" від 09.12.2025 р. вбачається, що позивач постійно протягом останніх п`ти років супроводжує свою онуку ОСОБА_6 під час візитів до закладу (а.с.8).

Згідно довідки КНП"Маньківський ЦПМСД" вбачається, що супровід дитини до лікаря здійснює виключно баба ОСОБА_1 (а.с.9).

Відповідно до довідки-характеристики №264 від 20.11.2025 р. виконавчого комітету Маньківської селищної ради вбачається, що позивач та її чоловік ОСОБА_9 беруть активну участь у вихованні онуки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які забезпечують дитину всім необхідним та створюють для останньої безпечні та комфортні умови проживання (а.с.15).

Згідно характеристики Дзендзелівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Маньківської селищної ради №179/01-36 від 18.11.2025 р. вбачається, що вихованням дитини займається баба - ОСОБА_1 .. Батько дитини жодного разу школу невідвідував, не підтримує зв`язку ні з класними керівником ні з педагогами. (а.с.16).

Відповідно до письмової інформації Маньківської дитячої школи мистецтв від 26.11.2025 р. №87/01-06 вбачається, що участь у вихованні ОСОБА_4 бере баба ОСОБА_1 . Батько, ОСОБА_3 , контакту із викладачами не підтримує, жодного інтересу до дитини під час навчання не виявляв та жодного разу до закладу не з`являвся. (а.с.17).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Маньківської селищної ради "Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_4 " 3 112-26 від 21.05.2026 р. вбачається, що виконавчий комітет Маньківської селищної ради вирішив визнати доцільним позбавити батиьківських прав гр. ОСОБА_3 відносно його дочки, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.104).

Згідно висновку служби в справах дітей Маньківської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 вбачається, що гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З довідки-характеристики, виданої старостою Рогівського старостинського округу від 13.04.2026 № 49/02-98 слідує, що ОСОБА_3 систематично зловживає спиртними напоями, що негативно впливає на його поведінку, спосіб життя та виконання батьківських обов`язків. Неодноразово помічений у стані алкогольного сп`яніння у громадських місцях. Внаслідок цього виникають конфлікти з оточуючими. Скарги від сусідів та мешканців села щодо поведінки зазначеної особи надходили неодноразово. Тривалий час не працює. Відомо, що з лютого 2022 проходив військову службу, на даний час перебуває у статусі самовільного залишення частини. Від шлюбу з ОСОБА_12 , ОСОБА_3 має дочку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Маньківського районного суду від 24.09.2013 шлюб між громадянами ОСОБА_13 та ОСОБА_3 розірвано. Дитина, ОСОБА_4 , залишена проживати з матір`ю, ОСОБА_13 . Мати дитини, ОСОБА_13 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 і малолітня ОСОБА_4 залишилася проживати із бабою, ОСОБА_1 у с. Дзендзелівка. З довідки-характеристики, виданої старостою Дзендзелівського старостинського округу від 13.04.2026 № 32, відомо, що ОСОБА_4 проживає у АДРЕСА_2 без реєстрації, у своєї баби ОСОБА_1 , та діда, ОСОБА_9 . Після смерті матері дитини, та з огляду на те, що батько ОСОБА_3 участі у вихованні дочки не бере, баба з дідом забезпечують онуку всім необхідним: належним доглядом, харчуванням, одягом. супроводом та моральною підтримкою. Вони піклуються про її розвиток, створюють безпечні та комфортні умови для проживання. Працівниками служби у справах дітей селищної ради відвідано ОСОБА_6 за місцем її проживання та проведено бесіду з метою з`ясування стосунків батька та дочки. З бесіди з`ясовано, що ОСОБА_4 бачить батька дуже рідко, періодично телефонує до нього, але часто він перебуває в стані алкогольного сп`яніння і розмова не складається. Востаннє телефонувала з приводу подання документів до територіальних підрозділів Державної міграційної служби на оформлення паспорта громадянина України, але батько так і не приїхав до установи. Питання про те, щоб батько забрав дочку до себе на виховання, ніколи не піднімалося. Матеріально не допомагає, хоча на його рахунки оформлені виплати на дитину по втраті годувальника та соціальна допомога дитині з інвалідністю. Зі слів баби, ОСОБА_1 , після розлучення її дочки з ОСОБА_3 , чоловік не брав участі у житті дитини, не допомагав матеріально, не піклувався про н здоров`я, повністю самоусунувся від виховання. Навіть державні виплати, які отримує на дитину, використовує не за призначенням. Також, для з`ясування думки ОСОБА_3 з приводу позбавлення його батьківських прав відносно дочки, спеціалісти служби спільно з старостою Рогівського старотинського округу відвідали чоловіка за місцем його проживання та склали відповідний акт обстеження умов проживання. На момент обстеження у будинку були присутні гр. ОСОБА_3 та його батько ОСОБА_15 . Фактично бесіду вели з ОСОБА_16 , оскільки ОСОБА_3 перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння, на запитання відповідав неоднозначно. Сімейне виховання забезпечує баба, ОСОБА_1 , яка приділяє належну увагу вихованню та навчанню онуки. Вона підтримує постійний зв`язок із закладом освіти, цікавиться успішністю дитини, сприяє її всебічному розвитку та участі в позакласній діяльності. Учениця має охайний зовнішній вигляд і забезпечена всім необхідним для навчання. Враховуючи викладене, керуючись ст. 164 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», служба у справах дітей Маньківської селищної ради вважає визнати доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.105-107).

Допитана безпосередньо в судовому засіданні в якості свідка у відповідності до ст.232 ЦПК України неповнолітня: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 підтвердила факти самоусунення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов`язків відносно неї та просила суд позбавити відповідача відносно неї батьківських прав з метою її захисту.

Суд при вирішенні даного спору керується наступним.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Декларацією прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІпередбачено, що, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Ч. 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 3 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» (CASE OF MAMCHUR v. UKRAINE) від 16 липня 2015 року).

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, при цьому, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 СК України, яка закріплює обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, а також зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь - яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд вважає, що представником позивача надано до суду належні та допустимі докази винної поведінки відповідача, що має місце факт ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач не забезпечує матеріальний стан дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не бере участі в забезпеченні необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, а навпаки перешкоджає цьому.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Аналогічні роз`яснення викладені у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Ураховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто прав наданих батькам до досягнення їх дитиною повноліття на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України), проте в даному випадку суд, враховуючи свідоме нехтування відповідачем щодо своїх батьківських обов`язків та його небажання в майбутньому змінити своє ставлення до батьківських обов'язків, погоджується із наданим висновку служби в справах дітей Маньківської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Суд вважає, що представником позивача надано до суду належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо своєї дитини, з врахуванням винятковості даного випадку, що свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітньої дитини, тому позов в частині позбавлення батьківських прав підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині встановлення над неповнолітньою ОСОБА_4 піклування та призначення піклувальником її бабу - ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної частини позовних вимог, оскільки, як зазначив представник третьої особи, і з думкою якої погоджується суд, дане питання підлягає вирішенню в позасудовому порядку.

Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 19, 141, 150, 151, 155, 157, 164-166 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ) батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ) непрацюючого, громадянина України, аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10.02.2026 року до досягнення нею повноліття.

Зобов`язати законного представника дитини у місячний строк з дня набрання законної сили рішення суду відкрити особистий рахунок неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділенні Державного ощадного банку України.

Аліменти перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1065 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої та зареєстрованої: АДРЕСА_2 ).

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, але в силу ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів, в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом30 ( тридцяти) днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

СуддяІ. Д. Калієвський