Ухвала суду № 137977532, 06.07.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1855/23

Провадження № 2-с/541/18/2026

У Х В А Л А

іменем України

06 липня 2026 року м. Миргород

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Городівський О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , про скасування судового наказу, -

в с т а н о в и в:

30 травня 2023 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради заборгованості за спожиті комунальні послуги (постачання теплової енергії та гарячої води), за період з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2023 року в сумі 42237 гривень 88 копійок та судових витрат у розмірі 268 гривень 40 копійок (а.с. 42).

Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року замінено стягувача Комунальне підприємство «Миргородтеплоенерго» на його правонаступника Комунальне підприємство «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради у судовому наказі у справі № 541/1855/23, провадження № 2-н/541/408/2023, від 30 травня 2023 року (а.с. 58).

02 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу, яку мотивував тим, що судовий наказ у справі № 541/1855/23 суду від 05.06.2023 заявнику фактично не вручався. Про існування судового наказу боржник дізнався лише після відкриття виконавчого провадження №78768921 05.08.2025 та примусового списання коштів 07.08.2025. Таким чином, строк, передбачений ч. 1 ст. 170 ЦПК України, не розпочався. Заявник не погоджується з висновком суду про належне вручення судового наказу. Після отримання інформації про існування судового наказу заявником було вжито заходів для його оскарження. Зазначила, що вимоги стягувача є спірними, розрахунок за показниками тепло лічильника відсутній, а стягував порушив вимоги до формування рахунків. Додав, що в межах виконавчого провадження ВП №78768921 було стягнуто: 42237,88 грн сума боргу; 268,40 грн судові витрати; 4250,60 грн виконавчий збір. Загальна сума стягнення склала 46 756,88 грн. Додатково заявник звертає увагу суду, що у відомостях виконавчого провадження відображена сума до стягнення 40438 грн 20 коп., яка не відповідає сумі 42237 грн 88 коп., зазначеній у судовому наказі. Походження зазначеної різниці та порядок формування суми, що підлягала примусовому стягненню, заявнику не роз`яснено. Просив поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу; скасувати судовий наказ Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року у справі № 541/1855/23 про стягнення з ОСОБА_1 : 42237,88 грн заборгованості; 268,40 грн судових витрат. Крім того, до заяви було додано клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу та про вжиття заходів забезпечення прав заявника до вирішення спору.

Суддя, дослідивши подану заяву, вважає, що вона підлягає поверненню заявнику, виходячи з наступних підстав.

За змістом частини першої статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 760/6860/17-ц, наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника.

Статтею 169 ЦПК України передбачено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу, а боржнику юридичній особі чи фізичній особі підприємцю за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 ЦПК України. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина перша статті 170 ЦПК України).

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 ЦПК України, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (частина друга статті 171 ЦПК України).

Аналізуючи положення статей 170 та 171 ЦПК України слід дійти висновку, що на суд не покладено безумовного обов`язку поновлювати пропущений процесуальний строк лише за фактом звернення заявника до суду із відповідним клопотанням, проте суд наділений правом поновити такий строк у разі доведення заявником пропуску процесуального строку з поважних причин. Убачаючи об`єктивну поважність причин пропуску заявником процесуального строку, суд, з метою дотримання процесуальних прав всіх учасників справи та діючи в межах завдань цивільного судочинства, поновлює такий строк. Разом з тим, законодавством на суд покладено обов`язок обґрунтовувати ухвалене рішення щодо поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки безпідставне поновлення такого строку може порушити принцип юридичної визначеності.

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 лютого 2024 року у справі № 990/270/23, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Із наведеного убачається, що для задоволення клопотання особи про поновлення пропущеного процесуального строку необхідна наявність одночасно декількох складників:

- реальна перешкода або наявність ускладнюючих чинників, які об`єктивно позбавили заявника можливості вчасно звернутись до суду, тобто такі чинники перебували поза волею заявника;

- підтвердження належними і допустимими доказами ускладнюючих обставин, які призвели до пропуску процесуального строку;

- належна зацікавленість заявника у вчасній реалізації процесуальних прав;

- фактичне звернення до суду у найкоротші строки з моменту закінчення установленого процесуального строку.

Як вбачається з матеріалів справи, копію судового наказу одночасно з копією заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами було направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак поштове відправлення повернулось з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, що підтверджується відповідним конвертом (а.с. 44).

З огляду на приписи частини 6 статті 272 ЦПК України, днем вручення судового наказу суд вважає день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування 05 червня 2023 року.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зробив висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Відповідно до статті 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У клопотанні про поновлення пропущеного строку та у заяві про скасування судового наказу боржник зазначив, що про існування судового наказу дізнався лише після відкриття виконавчого провадження № 78768921 05 серпня 2025 року та примусового списання коштів 07 серпня 2025 року. Після отримання інформації про існування судового наказу ним було вжито заходів для його оскарження.

Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Доводи боржника зводяться до заперечення факту отримання ним судового наказу, який спростовується матеріалами справи, а саме: 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 вже звертався до суду з заявою про скасування судового наказу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року у справі № 541/1855/23.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року вказану заяву повернуто боржнику без розгляду.

Наступне звернення до суду з заявою про скасування судового наказу у даній справі послідувало 22 червня 2026 року, однак ухвалою суду від 23 червня 2026 року вказану заяву також повернуто заявнику без розгляду.

Вищезазначене свідчить про незацікавленість заявника у вчасній реалізації процесуальних прав та свідоме ігнорування процесуального строку, передбаченого для боржника для подання заяви про скасування судового наказу.

Водночас будь-яких інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку боржником наведено не було, а тому поновлення строку буде мати своїм наслідком порушення принципу юридичної визначеності, що є недопустимим.

Боржником не наведено жодної поважної причини пов`язаної з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій щодо подачі заяви боржником про скасування судового наказу в межах встановленого законом строку.

Належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу боржник не надав, а наведені у заяві підстави для поновлення пропущеного строку не є поважними та спростовуються матеріалами справи, таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав для його поновлення.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються суду переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Право доступу до правосуддя, не є абсолютним, а його реалізація має відбуватися із дотриманням процесуального строку, що забезпечує юридичну визначеність та остаточність судового рішення.

За змістом ч. 2 ст. 171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником.

Частиною першою статті 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

У відповідності до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

До заяви про скасування судового наказу додано довіреність Полозова Я.В. на представництво його інтересів в суді ОСОБА_2 , яка не посвідчена нотаріально.

Враховуючи вищевикладені обставини, судом не встановлено підстав для поновлення пропущеного строку для подачі заяви про скасування судового наказу, а тому, приходжу до висновку, що заява про скасування судового наказу підлягає поверненню боржнику.

Керуючись ст.ст. 121, 123, 170-171, 247, 258-261, 353 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

У поновленні строку на звернення із заявою про скасування судового наказу відмовити.

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Людовік Ганна Андріївна,про скасування судового наказу, виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 30 травня 2023 року у справі № 541/1855/23 повернути боржнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя: О. А. Городівський