Ухвала суду № 137977262, 06.07.2026, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/2460/25

Провадження № 4-с/552/25/26

У Х В А Л А

іменем України

06.07.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Руденької А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни про арешт коштів боржника, стягувач у виконавчому провадженні Моторне (транспортне) страхове бюро України, -

ВСТАНОВИВ :

Боржник у виконавчому провадження ОСОБА_1 18.06.2026 звернувся в Київський районний суд м. Полтави зі скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни про арешт коштів боржника.

Скарга обґрунтована тим, що 08.06.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніною Вікторівною було відкрите виконавче провадження №81213481 на виконання судового рішення в справі № 552/2460/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суми в розмірі 166740 грн.

Вказував, що рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавець наклала арешт, відкритий у в АТ КБ "ПриватБанк" у національній валюті, є поточним рахунком боржника, який використовується, зокрема, для отримання заробітної плати, має спеціальний режим використання.

Просив визнати неправомірними дії приватного виконавця Лавриненко Яніни Вікторівни в частині накладення арешту кошти ОСОБА_1 у сумі 183 914,00 грн. на поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у в АТ КБ "ПриватБанк" та зобов`язати приватного виконавця вжити заходів щодо зняття арешту з коштів заробітної плати ОСОБА_1 на рахунку № НОМЕР_1 .

Приватний виконавець Лавріненко Я.В. 03.07.2026 подала до суду заперечення на скаргу, в задоволенні скарги просила відмовити.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду.

Враховуючи, що неявка учасників не є перешкодою для розгляду, скарга розглядалася судом за відсутності заявника, приватного виконавця та стягувача.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, матеріали виконавчого провадження, приходить до таких висновків.

Встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14.01.2026 в справі № 552/2460/25, яке набрало законної сили, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму в розмірі 163712 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн, всього 166740 грн.

Судове рішення відповідачем виконано не було, судом по справі видано виконавчий лист, який пред`явлено на примусове виконання до органів ДВС.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України та ст.ст. 2,18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Встановлено, що зазначене судове рішення боржником ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює саме обов`язок, а не право виконавця, відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, вживати заходів щодо примусового виконання.

Заходами примусового виконання рішень відповідно до норм ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до норм п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII) передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

В силу абз. 2 ч. 2 ст. 48 Закону забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, наведені норми Закону не містять заборони накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківському рахунку боржника, на який зараховується в тому числі заробітна плата боржника та/або пенсія.

Як встановлено судом, постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я.В. від 08.06.2026 відкрито ВП № 81213481 щодо примусового виконання виконавчого листа № 552/2460/25 виданого 15.05.2026 Київським районним судом м.Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму в розмірі 163712 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн, всього 166740 грн.

Також постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я.В. від 08.06.2026 у виконавчому провадженні № 81213481 накладено арешт на грошові кошти/електроні кошти, що містяться на відкритих рахунках/електронний гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми 183914 грн.

Вказуючи на неправомірність дій приватного виконавця щодо арешту грошових коштів, розміщених на рахунку, скаржник вказує, що рахунок № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавець наклала арешт, відкритий у в АТ КБ "ПриватБанк" у національній валюті, є поточним рахунком боржника, який використовується, зокрема, для отримання заробітної плати.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений в статті 48 Закону № 1404-VIII, так звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках, перелік яких наведено в ч. 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII.

При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162, поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

З наведених норм права вбачається, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця від 08.06.2026 накладено арешт на грошові кошти, розміщені на рахунках, відкритих в банківських установах на ім`я боржника в межах суми стягнення.

При цьому, виконавець визначив банківським установам порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на кошти боржника на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Жодні підстави вважати, що приватний виконавець, приймаючи рішення про арешту грошових коштів боржника діяв протиправно, не встановлені дослідженими в справі доказами.

Правомірність накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника неодноразово була предметом розгляду Верховного Суду.

Так, згідно постанови від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20) Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Більш того, як встановлено дослідженими в судовому засіданні матеріалами, 25.06.2026 на адресу виконавця надійшла заява боржника про визначення поточного рахунку НОМЕР_1 у банку для здійснення видаткових операцій на суму, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати.

Розглянувши заяву боржника, приватним виконавцем 26.06.2026 було прийнято постанову про визначення поточного рахунку НОМЕР_1 фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій.

Отже, боржник скористався передбаченою Законом можливістю, вільно обрав спосіб реалізації свого права та відповідно до передбаченої Законом можливості визначив рахунок для здійснення видаткових операцій та користування рахунком.

На підставі викладеного судом встановлено, що рішення приватного виконавця про накладення арешту на грошові кошти прийняті на підставі та в межах повноважень, наданих приватному виконавцеві, з метою реального виконання судового рішення, тому суд приходить до висновку, що таке рішення є правомірним.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

В даній справі судом встановлено, що під час вчинення дій щодо накладення арешту на грошові кошти боржника приватний виконавець діяв правомірно.

Тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги в порядку, визначеному статтею 451 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни про арешт коштів боржника відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Повний текст ухвали складено 06.07.2026.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко