Ухвала суду № 137976016, 06.07.2026, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/505/24

Номер провадження: 2/365/14/26

У Х В А Л А

06 липня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Солдатової Т.М.

за участю секретаря судового засідання Матвієнко Н.В.

в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 3 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Згурівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за вказаним вище позовом.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

06.07.2026 надійшло клопотання представника позивача адвоката Арсемікової Інни Василівни про витребування доказів, в якому представник також просила судове засідання призначене на 06.07.2026 о 14:00 провести без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач звернуся з позовом до суду 26.06.2024 (згідно з інформацією про відправку).

Суддя Згурівського районного суду Київської області Солдатова Т.М. своєю ухвалою від 17.07.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановила сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 18.09.2024 Згурівський районний суд Київської області зупинив провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або в інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

15 січня 2026 року на запит головуючої судді у справі до суду надійшло повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув, згідно сповіщення від 01.11.2025 року № 3023.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 19.01.2026 поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 18.02.2026 Згурівський районний суд Київської області витребував від Броварського відділу ДРАЦС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) витяг з актового запису про смерть ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду від 19.01.2026 у даній справі 14.05.2026 від Броварського відділу ДРАЦС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ надійшов Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00058109689, сформований 02.05.2026, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи, за загальним правилом, виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим, мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) зробив висновок на підставі аналізу наведених норм процесуального права, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому разі провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14-ц (провадження № 61-5330св18), міститься висновок про те, що чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог частини четвертої статті 25 ЦК України припинено.

Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицію викладеною в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 489/4072/16-ц (провадження № 61-1630 св 17).

При цьому норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі.

Така правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц

Вказаний висновок, також, узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до моменту звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» із позовом до суду (26 червня 2024 року) та відкриття провадження у справі, чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої припинена, суд вважає, що заявлене представником позивача клопотання про витребування доказів необхідно повернути без розгляду, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Разом з тим, суд зазначає, що ст. 1281 ЦК України визначено право кредитора на пред`явлення вимоги про стягнення боргу безпосередньо до спадкоємців боржника, які несуть відповідальність за зобов`язанням спадкодавця лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

В силу положення п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. 255, 261, 353-355 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - адвоката Арсемікової Інни Василівни про витребування доказів залишити без розгляду.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуючий суддя Т.М. Солдатова