Рішення № 137975553, 06.07.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 363/7234/25 Провадження № 2/358/628/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Богуслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

01.12.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Лисенко О.С. звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.03.2025-100002301 від 15.03.2025 у розмірі 23360,00 грн. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_2 15.03.2025 укладено кредитний договір (оферти) № № 15.03.2025-100002301 від 15.03.2025.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн. на наступних умовах: 1) Дата надання/видачі кредиту 15.03.2025; 2) Сума кредиту: 8000,00 грн.; 3) Строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання; 4) Дата повернення (виплати) кредиту 17.10.2025; 5) Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування; 6) Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування, застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом; 7) Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом; 8) Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 720,00 грн.; 9) Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 720,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; 10) Неустойка 120,00 грн., що нараховується на кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Договір підписано позичальником електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Е994, який надсилався на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , вказаний позичальником ОСОБА_1 . Під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування на картку № НОМЕР_2 , яку ОСОБА_1 вказала при укладенні договору.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, натомість відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість в розмірі 23360,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000,00 грн; заборгованості по процентам в розмірі 9920,00 грн., по комісії 1440,00 грн. за обслуговування кредиту, неустойки 4000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вишгородського районного суду Київської області від 01.12.2025 справу передано на розгляд судді Лукач О.П.

Ухвалою від 04.12.2025 справу за підсудністю передано до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2026 справу передано на розгляд судді Цукурову В.П.

Ухвалою від 11.02.2026 справу за підсудністю передано до Богуславського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Богуславського районного суду Київської області від 10.03.2026 справу передано на розгляд судді Романенко К.С.

Ухвалою від 04.05.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу роз`яснено право подачі відзиву на позовну заяву. Також вказаною ухвалою у позивача витребувано докази відкриття на імя ОСОБА_1 карткового рахунку, зарахування коштів на рахунок, детальний розрахунок заборгованості, проте станом на 04.07.2026 ухвала суду не виконана.

Відповідач ОСОБА_1 не скористалася своїм правом та відзив на позовну заяву не подала.

Суд, розглянувши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Із матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15.03.2025 було укладено Кредитний договір №15.03.2025-100002301, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта); Заявки кредитного договору від 15.03.2025; Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору від 15.03.2025; Додатка до кредитного договору, які підписано шляхом застосування цифрового власноручного підпису позичальника та одноразового ідентифікатора відповідача - «Е994». (а.с. 15-21).

Сторони уклали Договір на наступних умовах: 1) Дата надання/видачі кредиту 15.03.2025; 2) Сума кредиту: 8000,00 грн.; 3) Строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання; 4) Дата повернення (виплати) кредиту 17.10.2025; 5) Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування; 6) Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування, застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом; 7) Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом; 8) Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 720,00 грн.; 9) Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 720,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; 10) Неустойка 120,00 грн., що нараховується на кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Відповідач була ознайомлена з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором (кредитною лінією) №15.03.2025-100002301 від 15.03.2025, яку підписано одноразовим ідентифікатором позичальника «Е994».

На виконання умов Договору позивач ТОВ «Споживчий центр» перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 8000,00 грн. на карту, вказану відповідачем під час заповнення Заявки, а саме № 4441-1111-6643-3536 , що підтверджується квитанцією «iPay.ua» ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.10.2025 № 209-0210, з якої вбачається, що 15.03.2025 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_3 відбулося зарахування грошових коштів у сумі 8000,00 грн., призначення платежу: видача коштів за договором кредиту №15.03.2025-100002301 від 15.03.2025; копією договору, з якого вбачається, що відповідач вказала номер карти НОМЕР_2 як платіжний інструмент для отримання кредитних коштів.

Відповідно до п. 3.1 Договору за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором).

Як зазначено в п. 3.2. Договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2 .

Виходячи з положень п. 4.3 Договору днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої кредитодавцем платіжної операції з надання кредиту не з вини кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. Неможливість видачі кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням позичальника для її отримання у дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу. Сторони домовились, що зобов`язання за договором можуть виконуватись як шляхом перерахування одного, так і шляхом перерахування декількох платежів, однак з дотриманням строків та інших умов виконання зобов`язань, встановлених договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору Позичальник зобов`язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни:

а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісій - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти;

б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п.10.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця.

В порушення умов Договору ОСОБА_1 у строк кредитування грошові кошти не повернула, внаслідок чого, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №15.03.2025-100002301 від 15.03.2025, утворилась заборгованість у розмірі 23360,00 грн., що складається з основного боргу 8000,00 грн., процентів 9920,00 грн., комісії за обслуговування 1440,00 грн., неустойки 4000,00 грн.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Так, судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписала шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е994, який надіслано на її фінансовий номер та підписано останньою 15.03.2025. Відповідач на веб-сайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді CMC-повідомлення, який заявник використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Відповідач була повністю ознайомлена з умовами кредитного договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.

З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не міг бути укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Додатки до кредитного договору містять персональні дані відповідача, зокрема його паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону.

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст.11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

За змістом ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України, статтею 36 ГПК України та статтею 79 КАС України. Отже, подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Ухвалою від 04.05.2026 позивача було зобов`язано надати суду докази відкриття на ім`я відповідача рахунку та зарахування банком кредитних коштів.

Станом на день розгляду справи позивач вимоги зазначеної ухвали у повному обсязі не виконав, витребувані судом документи не подав.

Разом з тим відповідно до статей 76, 77, 78, 80, 81, 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а достатність доказів визначається судом за результатами їх оцінки у сукупності.

Сам по собі факт неподання окремих витребуваних судом документів не є безумовною підставою для відмови у позові, якщо інші належні, допустимі, достовірні та достатні докази підтверджують обставини, на які посилається позивач.

У даній справі факт укладення кредитного договору підтверджується: кредитним договором (офертою); заявою відповідача про отримання кредиту; графіком платежів; відповіддю позичальника про прийняття оферти; використанням одноразового ідентифікатора при підписанні договору; розрахунком заборгованості; іншими письмовими доказами.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, відзиву на позов не подала, доказів неперерахування кредитних коштів, недійсності кредитного договору, використання її персональних даних третіми особами чи інших доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надала.

За таких обставин суд доходить висновку, що наявні у справі докази у своїй сукупності є достатніми для встановлення факту укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та виникнення у неї обов`язку щодо їх повернення, а відсутність окремих витребуваних документів не спростовує встановлених судом обставин.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також належних та допустимих доказів в спростування його доводів, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не спростовано обставини щодо факту укладення відповідачем зі сторони позичальника кредитного договору, факту належності їй платіжної картки, номер якої вказано у договорі, та факту отримання нею в межах договору кредитних коштів в розмірі 8000,00 грн. від ТОВ «Споживчий центр».

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 12 ч. 3, 4, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом та процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.01.2024 по справі № 183/7850/22 наявна позиція Верховного Суду шодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України). Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23). Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У зв`язку з наведеним, вимога про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Щодо вирішення вимоги про стягнення додаткової комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

За таких обставин умови договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за обслуговування кредиту у розмірі 1440,00 грн. є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак суд приходить до висновку про безпідставність вимог в цій частині.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2442,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00056441 від 25.11.2025.

Оскільки вимоги позивача задоволено частково на суму 17920,00 грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1857,07 грн.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №15.03.2025-100002301 від 15.03.2025 у розмірі 17920 (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 00 копійок, яка складається із: 8000,00 грн. тіла кредиту, 9920,00 грн. процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати, понесені на сплату судового збору у розмірі 1857 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят сім) гривень 07 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий: суддя К. С. Романенко