Рішення № 137975507, 06.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4898/26

Провадження № 2/357/4894/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання Гриненко К.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Карпенко Л.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, про визнання права користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

27.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що він у минулому військовослужбовець ЗСУ України, наразі, а саме з 29.08.2013 є пенсіонером ЗСУ, має другу групу інвалідності. На підставі ордеру № 003354 від 27.07.1992, виданого згідно рішення Виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів від 17.07.1992 р. № 250, він є наймачем квартири АДРЕСА_1 . Вказану квартиру він отримав як військовослужбовець, в ордері також записана його нині покійна дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після отримання ордеру, він та члени його сім`ї, 13.01.1993 зареєструвалися у вказаній квартирі. 22.04.2011, у зв`язку із службовими обставинами, обумовленими зміною місцем служби, він змінив місце реєстрації, та не передбачаючи наслідків зняття з реєстрації, знявся з реєстрації по місцю свого постійного проживання, а саме: квартири АДРЕСА_1 , зареєструвався у військовому гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , де зареєстрований і по даний час. Проте, він фактично проживав та проживає по даний час за адресою: АДРЕСА_1 . 12.03.2024 від подав до ЦНАП Білоцерківської міської ради заяву № 15.2-01/402 про зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , та реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 . Проте відповідач відмовив у реєстрації за вказаним фактичним місцем проживання на підставі п.п. 5 п. 35 «Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 №. 265, п.п. З п. 2 ст. 9 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг, щодо декларування та реєстрацію місця проживання в Україні». Вважає, що відмова в реєстрації порушує його права на житло, передбачені законодавством України, адже він є користувачем вищевказаної квартири, має право проживати у ній та користуватися вказаним житловим приміщенням, оскільки своєчасно, на підставі ордеру, вселився разом з сім`єю та зареєструвався у вказаній квартирі. Жодним рішенням суду чи іншого органу ордер не визнавався недійсним, так само ні він, ні члени його сім`ї не визнавалися такими, що втратили право на користування житлом. Оскільки у нього не має іншого житла, він має намір у подальшому користуватися та проживати у квартирі. Однак, відповідач цьому перешкоджає, бо не здійснює реєстрацію місця проживання у вказаній квартирі. Такі неправомірні дії відповідача перешкоджають йому належним чином виконувати вимоги комунальних служб, а саме: ТОВ «Білоцерківвода», щодо оплати послуг з водопостачання і водовідведення внаслідок надмірного нарахування плати за ці послуги, що залежить від показників лічильника води, який без реєстрації у зазначеному житлі він встановити на цей час не може. Відповідно, також потрібна реєстрація за місцем мешкання, щоб користуватися пільгами щодо оплати всіх комунальних послуг, які встановлені Законодавством України для осіб з інвалідністю внаслідок війни, на що він має право. Крім того, враховуючи воєнні дії, які відбуваються в Україні та обстріли ворогом міста Біла Церква, у випадку зруйнування або пошкодження квартири, де він постійно проживає із дочкою, вони залишаться безхатченками та не будуть мати змогу отримати компенсацію від держави за зруйноване житло. Тому, просив у судовому порядку визнати за ним право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .

27.03.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В. та 30.03.2026 передано до розгляду.

03.04.2026 суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В. постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

05.05.2026 судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

25.06.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладення ухвалення і проголошення судового рішення на 06.07.2026 16:00, згідно із ч.3 ст. 124, ч.1 ст. 224, ч.6 ст. 259 ЦПК України

Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та його представник - адвокат Карпенко Людмила Михайлівна подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги вони підтримують у повному обсязі.

Відповідач - Білоцерківська міська рада Київської області представника у судове засідання не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити у відсутності представника міської ради за наявними матеріалами справи.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється пенсіонером, інвалідом 2 групи, учасником бойових дій, має право на пільги встановлені для ветеранів війни інвалідів війни; з 01.11.1986 він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та від даного шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; з 13.01.1993 по 20.04.2011 позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки отримав право на заселення у вказане житлове приміщення, разом із сім`єю: дружиною та дочкою, на підставі Ордеру № 003354 від 28.07.1992, що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_1 від 16.10.2003, копіями посвідчень: серії НОМЕР_2 від 29.08.2013, серії НОМЕР_2 від 12.09.2011, серії НОМЕР_3 від 17.06.1997, серії НОМЕР_4 від 22.07.1987, копією Ордера № 003354 від 28.07.1992, виданого Виконкомом Білоцерківської міської Ради народних депутатів на підставі рішення від 17.07.1992 за № 250, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 01.11.1986, копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 11.07.2023, копією довідки УСЗН БМР від 11.08.2005 № 24111/3, копією довідки Обласного житлового управління ВК Білоцерківської міської Ради народних депутатів від 04.06.1997 № 1479.

З матеріалів справи: копії Акту про фактичне місце проживання особи у житловому будинку ОСББ «ОБЕРІГ-20» від 29.01.2026, копії Довідки ОСББ «ОБЕРІГ-20» від 29.01.2026 за № 29/01/001, копій Довідок КПБМР ЖЕК № 1 від 21.02.2003 № 917, від 03.03.2010 № 885, від 20.04.2011 № 1455, від 10.12.2014 № 4832, Витягів з реєстру Білоцерківської територіальної громади від 11.07.2023 № 2023/005212272, від 12.03.2026 № 2026/003981555, від 14.03.2026 № 2026/004082507, копії Довідки військової частини НОМЕР_7 від 14.06.2024 № 518/3.ОЖК/Д24-23, копії Довідки МОУ від 27.04.2004 № 031152 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 22.04.2011 і по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , разом із дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за погодженням командира Військової частини НОМЕР_8 без надання окремої кімнати (ліжкомісця), як незабезпеченого житлом військовослужбовця під час проходження служби у м. Києві, при цьому, утримувану житлову площу у АДРЕСА_3 він не здавав квартирним органам Міністерства оборони України та з 13.01.1993 по теперішній час проживає за даною адерсою разом із дочкою, а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 13.01.1993 по 11.07.2023 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 .

12.03.2024 ОСОБА_1 подав до Білоцерківської міської ради заяву №15.2-01/402, про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 , у якій адміністратором ОСОБА_5 було відмовлено на підставі п.п. 5 п. 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 року № 265, п.п. 3 п. 2 ст. 9 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг, щодо декларування та реєстрацію місця проживання в Україні».

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom) 1995 року).

ЄСПЛ констатував, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine)).

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ст. 395 ЦК України встановлено, що право користування є речовим правом на чуже майно та відповідно до ст. 396 ЦК України підлягає захисту відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, особа має право звернутися до суду із позовом про визнання права користування майном, якщо це право порушується, оспорюється чи не визнається.

У ст. 9 ЖК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 61, ст. 64 та ст. 65 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється за правилами, визначеними для договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення (стаття 58 ЖК України).

Згідно з положеннями ст. 59 ЖК України, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Встановлено, що ОСОБА_1 був вселений у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 на підставі Ордера серії БЦВ № 003354 від 28 липня 1992 року, який був єдиною підставою для вселення у спірне приміщення та протягом трьох років з дня видачі ордеру він не визнаний недійним, а отже є чинним.

Згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.02.2018 за № 113524155, за позивачем не зареєстровано право власності на нерухоме майно.

Також, встановлено, що 22 квітня 2011 року, у зв`язку зі службовими обставинами, обумовленими зміною місця служби, ОСОБА_1 зареєстрував місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 у гуртожитку без надання окремої кімнати (ліжкомісця), як незабезпеченого житлом військовослужбовця під час проходження служби у м. Києві, при цьому, утримувану житлову площу у АДРЕСА_3 він не здавав, а з 13.01.1993 по теперішній час проживає у спірній квартирі та сплачує кошти за надані комунальні послуги КП БМР «Білоцерківтепломережа», ПрАТ «Київобленерго», ВАТ «Київоблгаз», КП БМР ЖЕК №1, ТОВ «Білоцерківвода», у яких на його ім я відкриті особові рахунки, що підтверджено доданими до позову копіями квитанцій та договорів.

12 березня 2024 року позивач звернувся до ЦНАП Білоцерківської міської ради для реєстрації місця проживання у спірній квартирі, однак йому було відмовлено на підставі підпункту 5 пункту 35 Порядку декларування реєстрації місця проживання, тобто у зв`язку з тим, що він не надав належні докази, що підтверджують право проживання у спірному жилому приміщенні.

Підставою заявленого позову позивач зазначає, що він користується спірною квартирою та не втратив дане право, однак відповідач шляхом відмови у реєстрації його місця проживання у цій квартирі перешкоджає йому у користуванні спірним житлом.

Ст. 107 ЖК України визначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. У зв`язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім`я члена сім`ї, який має право користуватися квартирою.

Встановлено, що позивач у 2011 році був знятий з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_3 та у вказаній квартирі була зареєстрована і проживала його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була внесена до ордера на зайняття житлового приміщення на час вселення, однак померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

12 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області із заявою про зміну реєстрації місця проживання, тобто після смерті члена його сім`ї, однак, йому було відмовлено у декларації місця проживання, на підставі п.п. 5 п. 35 Порядку декларування реєстрації місця проживання, а саме: у зв`язку із відсутністю згоди ОСОБА_2 , що свідчить про невизнання відповідачем права користування позивачем спірною квартирою.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, адже вселення ОСОБА_1 до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 відбулося на підставі ордеру, тобто з дотриманням встановленого законодавством порядку, він був зареєстрований у вказаному житловому приміщенні, як відповідальний квартиронаймач, вказане житлове приміщення є його постійним місцем проживання та він не має іншого житла для проживання.

Згідно із п.п. 5 п. 35 Порядку декларування реєстрації місця проживання, для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, договір оренди (найму, піднайму) житлового приміщення державної або комунальної форми власності, укладений на підставі ордера, договір оренди (найму, піднайму) житлового приміщення приватної форми власності, договір найму житла у гуртожитку, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них.

Таким чином, рішення суду про визнання за особою права користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили, є підставою для декларування реєстрації місця проживання особи.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Гарантоване право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, згідно із п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як інвалід ІІ групи, з відповідача на користь держави стягується судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 41, 55 Конституції, ст. 15, 16, 395 ЦК України, ст. 9, 59, 61, 64, 65, 107 ЖК України, Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 за № 265, Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг, ст. 4, 10, 12, 13, 76 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з Білоцерківської міської ради Київської області на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач - Білоцерківська міська рада Київської області, ЄДРПОУ: 26376300, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 15, місто Біла Церква, Київська область, 09117.

Рішення складено 06.07.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко