Рішення № 137974937, 06.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2994/26

Категорія 38

2/295/2707/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №773784 від 17.01.2022, у розмірі 11742,00 грн, з яких 6000,00 грн - тіло кредиту, 5742,00 грн відсотки за користування кредитом.

Позов обґрунтований тим, що 17.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ОСОБА_1 в електронному вигляді був укладений кредитний договір №773784, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику фінансовий кредит на суму 6000,00 грн зі строком кредитування 29 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у зазначеному розмірі.

30.11.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер»та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн»укладений договір факторингу №1-30/11/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Джобер»відступило на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн»право грошової вимоги до боржника за кредитним договором №773784 від 17.01.2022, божником за яким є ОСОБА_1 .

В обґрунтування наявності права вимоги до відповідача, позивач посилається на положення ст. 512, 514 ЦК України, вказує, що на підставі укладеного договору факторингу позивач набув права кредитора у зобов`язанні, а відтак і право вимоги до боржника на заборгованість у розмірі 11742,00 грн, яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Згідно з ухвалою судді від 12.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

31.03.2026 представник відповідача - адвокат Томашевська О.А. з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» в електронному вигляді направила відзив на позовну заяву (а. с. 46-53), в якому позовні вимоги визнала частково в частині наявності заборгованості за тілом кредиту у сумі 6000,00 грн та відсотків у розмірі 3306,00 грн.

У відзиві на позовну заяві адвокат вказує, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, проте заперечує нарахування відсотків в розмірі 5742,00 грн, вважає, що їх нарахування здійснено за період, який виходить за межі строку кредитування.

Адвокат Томашевська О.А. зазначає, що строк кредитування за кредитним становив 29 днів, належних та допустимих доказів його пролонгації позивач не надав. Таким чином, представник відповідача вважає, що правомірним є нарахування процентів у межах строку кредитування, а саме за період з 17.01.2022 по 14.02.2022 у розмірі 3306,00 грн.

Представник відповідача також указує, що відповідач не був повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, що суперечить вимогам чинного законодавства та п. 5.1.12 кредитного договору.

Адвокат Томашевська О.А. також заперечувала проти стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що спір є незначної складності, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив значний час, позивач штучно завищив розмір витрат на правничу допомогу, просить зменшити їх розмір до 1000,00 грн.

Крім того, представник відповідача зазначила, що правничу допомогу ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» надає адвокат Пархомчук С.В., який є кінцевим бенефіціарним власником «ФК Айкон Дебт Коллекшн», що викликає сумнів у наданні ним цьому товариству правничої допомоги на договірних засадах.

04.04.2026 від представника позивача Пархомчука С. В. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (а. с. 60-67), в якій вказано, що відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунок первісного кредитора, який вказаний в кредитному договорі, натомість ОСОБА_1 не здійснював проплати за кредитним зобов`язанням ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача, а відтак доводи адвоката Томашевської О.А. щодо неналежного повідомлення боржника про заміну кредитора у кредитному зобов`язанні як підстава для відмови у позові, є безпідставними та необґрунтованими.

Адвокат Пархомчук С.В. вважає безпідставними аргументи представника відповідача з приводу нарахування процентів поза строком кредитування, оскільки у кредитному договорі сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, договір є автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом продовжним відповідно до п. 9.4.3.1. та п. 9.4.3.2 договору.

Представник позивача зауважує, що до позовної заяви долучені належні та допустимі докази, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката, заперечення адвоката Томашевської О.А. щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

06.04.2026 адвокат Томашевська О.А. направила додаткові пояснення (а. с. 69-72), в яких стверджувала, що позивачем не надані докази повідомлення відповідача про пролонгацію/автопротонгацію договору на новий строк, нову дату повернення коштів та розмір процентної ставки за користування кредитом, натомість відповідач жодного разу не продовжував, не погоджував та не ініціював продовження строку кредиту, відтак розмір відсотків, які підлягають стягненню, становить 3306,00 грн з розрахунку строку дії договору 29 днів.

У решті викладеного додаткові пояснення аналогічні зі змістом відзиву на позовну заяву.

06.04.2026 представник позивача Пархомчук С.В. направив заяву про розподіл судових витрат (а. с. 77-79), просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що 17.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ОСОБА_1 в електронному вигляді з використанням інформаційно-телекомунікаційної системибув укладений кредитний договір №773784, підписаний одноразовим ідентифіктором G0108 (а. с. 7-12).

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, у національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, встановлених договором.

Згідно з пунктами 1.2-1.6 договору сума кредиту становить 6000,00 грн, строк кредитування 29 днів з 17.01.2022 по 14.02.2022 включно, процентна ставка за користування кредитом 1,90% від суми кредиту в день, тип процентної ставки фіксована, орієнтована реальна річна процентна ставка складає 24966% від загального розмірі виданого кредиту; орієнтована загальна вартість кредиту 9306,00 грн.

У пунктах 2.1-2.2 договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання договору; датою надання кредиту вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок банківської платіжної картки позичальника.

За змістом пунктів 3.1-3.2. договору за користування наданими у кредит грошовими коштами позичальник сплачує кредитодавцю проценти від суми наданого кредиту у національній валюті України - гривні, по фіксованій процентній ставці, яка визначена в пункті 1.4. цього договору; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії договору; проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в день надання кредиту у фіксованому незмінному розмірі за кожен день за період з моменту списання коштів за кредитом з поточного рахунку кредитодавця до моменту повернення коштів на поточний рахунок кредитодавця, але не більше строку, на який надається кредит.

Відповідно до п. 4.1 договору позичальник зобов`язується повернути суму отриманого кредиту (грошові кошти, які кредитодавець надав у кредит, а позичальник отримав за цим договором), сплатити суму нарахованих процентів за користування кредитом у строки, визначені у графіку платежів.

Кредитний договір містить графік платежів у вигляді Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно з яким тіло кредиту становить 6000,00 грн, відсотки за користування кредитними коштами за період з 17.01.2022 по 14.02.2022 (29 днів) становлять 3306,00 грн, реальна річна процентна ставка 24966%, загальна вартість кредиту 9306,00 грн. (а.с. 8).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору 17.01.2022 відповідач отримав кредит у сумі 6000,00 грн (а. с. 18-19 на звороті).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача не заперечувала укладення ОСОБА_1 кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 6000,00 грн.

30.11.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер»та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладений Договір №1-30/11/2023 відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» відступає на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн»право грошової вимоги до відповідача у сумі 11742,00 грн, що підтверджується змістом самого договору та Витягу з Реєстру боржників до цього договору (а. с. 20-23).

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на підставі ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перейшлоправо грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №773784 від 17.01.2022.

Заперечуючи проти заявлених вимог, представник відповідача вказувала на те, що у відповідача відсутні зобов`язання перед позивачем, оскільки кредитодавець не виконав обов`язок з повідомлення позичальника про відступлення права вимоги за кредитним договором третій особі.

Такі доводи не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про споживче кредитування" відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.

Згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено право кредитора на передачу прав вимоги за ним третім особам (п. 5.2.9).

У пункті 5.1.12. кредитного договору № 773784 визначено, що кредитодавець зобов`язаний повідомити позичальника про факт відступлення права вимоги новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості та про передачу новому кредитору або колекторській компанії персональних даних позичальника, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості будь-яким з наступних шляхів: безпосередньої взаємодії (телефонні та відеопереговори, особисті зустрічі); надсилання текстових, голосових та інших повідомлень через засоби телекомунікації, у тому числі без залучення працівника кредитодавця, нового кредитора або колекторської компанії, шляхом використання програмного забезпечення або технологій; розміщення інформації в особистому кабінеті позичальника; надсилання листа на електронну адресу зазначену в цьому договорі.

Таким чином, за умовами укладеного договору обов`язок повідомити про передачу права вимоги за кредитним договором був покладений на первісного кредитора.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідач як боржник за кредитним договором не сплачував заборгованість ні новому, ні первісному кредиторам, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Отже, саме по собі неповідомлення позичальника про відступлення права вимоги, на що посилається відповідач, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Подібні за змістом висновки міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 6-979цс15; у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року в справі № 759/9034/16-ц.

Суд визнає доводи представника відповідача такими, що не узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та не відповідають умовам укладеного договору, а тому не можуть бути взяті до уваги і підлягають відхиленню.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановивши, що відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти, судом не встановлено, що він належним чином виконав свої зобов`язання з їх повернення у повному обсязі та сплатив інші платежі за договором, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Фінансова компанія «Джобер», заборгованість за кредитним договором становить 11742,00 грн, з яких: за тілом кредиту - 6000,00 грн; за відсотками 5742,00 грн (а. с. 65-66).

На підставі досліджених доказів підтверджується, що відповідно до умов укладеного 17.02.2022 між сторонами договору відповідач отримав кредит у сумі 6000,00 грн, не здійснював платежі за договором, внаслідок чого утворився борг за тілом кредиту, який становить 6000,00 грн. У матеріалах справи відсутні докази повернення кредитних коштів у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом.

Звертаючись з позовом, позивач просить стягнути заборгованість за відсотками у розмірі 5742,00 грн, які нараховані за період з 17.01.2022 по 28.02.2022 (а. с. 65-66).

Представник відповідача адвокат Томашевська О.А. у відзиві на позовну заяву заперечувала проти стягнення відсотків за період, які нараховані поза межами строку кредитування, який становив 29 днів, тобто після 14.02.2022.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача з огляду на таке.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року по справі №202/4494/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц, від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, тобто судова практика є сталою, змін не зазнавала, яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Дійсно, за умовами п. 1.3, 9.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме: з 17.01.2022 по 14.02.2022 включно.

Разом з тим, судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір містить умови щодо порядку його пролонгації (автопролонгації).

У пункті 9.3 договору визначено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до п. 9.4 договору визначені умови та порядок продовження (пролонгації) строку користування кредитом та строку дії договору:

- у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, позичальник має право ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява позичальника про продовження строку користування кредитом вважається поданою, а дія договору автоматично продовжується (лонгується) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів. За умови своєчасної сплати позичальником всіх нарахованих процентів за користування кредитом, можливе продовження строку користування кредитом та продовження дії договору автоматично (автопролонгація) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, необмежену кількість разів;

- автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту;

- у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах: строк автопролонгації договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 календарних днів включно; в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 50 календарних днів в сукупності такої пролонгації;

- продовження строку користування кредитом та строку дії договору не є зміною істотних умов електронного договору, оскільки автопролонгація є відкладальною обставиною, яка настає за умов, описаних в цьому договорі та сторони погодили такий порядок пролонгації на момент укладення електронного договору;

- пролонгація можлива і після настання дати погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом автоматично без підписання додаткових угод у випадку, якщо строк дії договору закінчився та не відбулася його чергова автопролонгація, термін користування кредитом та строк дії договору автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в пунктах 9.4.1, 9.4.2. цього договору, в дату здійснення позичальником оплати заборгованості за процентами та у разі наявності - неустойки (пені, штрафів), що передбачені договором та правилами.

Згідно з долученим розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором (а.с. 65-66), вбачається, що у період з 17.01.2022 по 14.02.2022 відсотки нараховані за ставкою 1,9 % в день, що становить 114,00 грн в день відповідно до п. 1.4 договору, у період з 15.02.2022 по 28.02.2022 по 174,00 грн в день відповідно до п. 9.4.3.2 договору за відсотковою ставкою 2,9 % в день (а. с. 65-66).

Враховуючи, що ОСОБА_1 у день настання платежу не сплатив кошти на погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків, а відтак відбулась автопролонгації кредитного договору згідно з п. 9.4.2, на 14 календарних днів, що не перевищує 50 днів і відповідає п. 9.4.3.2 договору.

Перевіривши, долучений позивачем до матеріалів справи розгорнутий розрахунок заборгованості за відсотками (а. с. 65-66), судом встановлено, що відсотки за користування кредитними коштами нараховані відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, який є обов`язковим до виконання сторонами відповідно до ст. 629 ЦК України.

Виходячи із обставин цієї справи, умов укладеного кредитного договору, судом не встановлено, що позивачем здійснені нарахування відсотків поза межами строку кредитування, а відтак суд відхиляє доводи представника відповідача щодо їх неправомірного нарахування.

Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, спростувавши доводи, викладені адвокатом Томашевською О.А. у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку, що відповідач протягом 4 років не здійснив жодного платежу для повернення отриманих у кредит коштів, тобто допустив неналежне виконання грошового зобов`язання, що призвело до порушення майнових прав позивача, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у межах заявлених позовних вимог у розмірі 11742,00 грн.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову також покладаються на відповідача.

Отже, на підставі частини 1 статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений ним при зверненні з позовом судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат з надання правничої допомоги у розмірі 13000,00 грн представником позивача надані копії: договору №09/07/2025 про надання правової допомоги від 09.07.20255 та додаткової угоди № 1 від 20.01.2026 до договору про надання правової допомоги від 09.07.2025, відповідно до умов яких передбачено, що вартість послуг обчислюється, виходячи з фактично затрачених годин роботи адвоката з розрахунку 2500,00 грн за 1 год витраченого часу; акту про отримання правової допомоги від 25.03.2026, зі змісту якого вбачається, що правова допомога складається з таких послуг: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості 1 год/2500,00 грн; складання позовної заяви, моніторинг та аналіз судової практики 2,5 год/6250,00 грн, інші клопотання та заяви до суду 1,5год/3750,00 год, канцелярські витрати, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн, що разом становить 13000,00 грн, платіжна інструкція №1372 від 25.03.2026 про оплату витрат на правову допомогу в розмір 13000,00 грн (а. с. 25-28, 77-79).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

В постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постанова від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80, від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Враховуючи категорію і складність цієї справи, яка за характером спірних правовідносин є малозначною, розглянута у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, розмір заявлених до стягнення вимог, що становить 11742,00 грн, те, що позовні вимоги задоволені, беручи до уваги обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, яка складається з підготовки позовної заяви та направлення її до суду, з огляду на зміст позовної заяви, яку складав адвокат, яка є типовою, значною мірою містить лише загальні формулювання і посилання на правові норми, направлення подання відповіді на відзив на позовну заяву, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності наданих адвокатських послуг, суд вважає не підтвердженою необхідність складання позовної заяви протягом 3 год. 30 хв., необгрунтованою необхідність консультації перспективи судового врегулювання у кожній справі, яка є однотипною, подається до суду у значній кількості, не доведено необхідність моніторингу Єдиного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи протягом 1,5 години, також суд вважає необгрунтованим включення до послуг з надання правничої допомоги канцелярських витрат на виготовлення копій документів та послуг з відправки позивачем поштової кореспонденції у розмірі 500,00 грн, оскільки позивачу зменшена ставка судового збору при поданні позовної заяви з використанням системи "Електронний суд" у зв`язку з необхідністю здійснювати направлення поштової кореспонденції,а відтак суд робить висновок, що заявлені до стягнення витрати на надання правничої допомоги підлягають зменшенню, судом не встановлена їх доцільність та необхідність у такому розмірі, тому суд стягує з відповідача на користь позивача витрати з надання правничої допомоги у сумі 4000,00 грн.

Разом з тим, суд вважає, що доводи адвоката Томашевської А.О. з приводу того, що представником у справі, який надає правничу допомогу, є адвокат Пархомчук С.В., який одночасно є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», що, на її думку, ставить під сумнів надання правничої допомоги, не мають правового значення під час вирішення питання про розподіл судових витрат і не є самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу за умови їх належного документального підтвердження. З огляду на те, що представником позивача надані достатні та належні докази, які підтверджують розмір витрат з надання правничої допомоги, відомості про визнання договору про надання правничої допомоги недійсним у матеріалах справи відсутні, судом не встановлено обставин для відмови у їх стягненні у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн»заборгованість за кредитним договором №773784 від 17.01.2022, яка утворилась за період з 17.01.2022 по 28.02.2022, у сумі 11742,00 грн, з яких 6000,00 грн - тіло кредиту, 5742,00 грн відсотки за користування кредитом, а також стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати з надання правничої допомоги у сумі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», місцезнаходження м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12, ЄДРОПОУ 44002941.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Представник відповідача: адвокат Томашевська Оксана Анатоліївна, робоча адреса: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 6.

Суддя О.В. Стрілецька