Рішення № 137974772, 24.06.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1466/25

Номер провадження 2/167/206/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 червня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Шептицької Н.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Ващук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі позивач, ТОВ) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позовних вимог.

29.12.2025 року ТОВ звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свій позов тим, що 22.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір №3418311 (далі Договір), яким передбачено всі істотні умови: розмір кредиту, строки кредитування, строк дії, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору:

- сума кредиту: 10 000,00 грн (п.1.2.),

- проценти за користування кредитом: 5100,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.),

- стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6.).

Умовами Договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок.

Згідно п.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитним коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Договір укладений в електронній формі.

Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за Договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

24.07.2024 року було укладено договір №24-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача за Договором.

Загальний розмір заборгованості відповідача за Договором становить 27 173,00 грн, з яких: 9445,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 15 828,00 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1900,00 грн заборгованість за комісіями, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також 2 422,40 грн судового збору і 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Позовна заява з додатками подана через систему «Електронний суд».

2. Рух справи в суді.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 року, справу передано на розгляд головуючому судді Шептицькій Н.В. (ас 53).

З ЄДДР встановлено місце реєстрації відповідача (ас 55), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної справи, згідно ч.1 ст.27 ЦПК України.

Ухвалою головуючої судді від 09.01.2026 року позовна заява ТОВ була залишена без руху і позивачу надано строк для усунення недоліку (ас 56-58), яка була виконана ТОВ 26.01.2026 року (ас 61-64).

Ухвалою головуючої судді від 29.01.2026 року позовна заява ТОВ прийнята і призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (ас 65-66).

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою відповідача.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача в позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (ас 6зв).

Відповідач був вчасно і належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, зокрема і через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзиву на позовну заяву не подав.

Суд ухвалив: проводити заочний розгляд справи у відсутності учасників справи, згідно ч.ч.8, 11 ст.128, ч.10 ст.130, ч.ч.1, 4 ст.223, ч.1 ст.279 ЦПК України, на підставі ст.280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 4, 5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття рішення у цій справі є 24.06.2026 року - дата складення повного судового рішення.

3. Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази на їх підтвердження.

Дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення позовної заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 22.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір №3418311, яким передбачено всі істотні умови: розмір кредиту, строки кредитування, строк дії, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору:

- сума кредиту: 10 000,00 грн (п.1.2.),

- проценти за користування кредитом: 5100,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.),

- стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6.),

- комісія за надання кредиту: 19,00% одноразово.

Умовами Договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок.

Згідно п.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитним коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Договір укладений в електронній формі і підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором U60526.

22.12.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахував на картковий рахунок відповідача за № НОМЕР_1 *58 10 000,00 гривень.

Строк повернення грошових коштів за Договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

24.07.2024 року було укладено договір №24-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача за Договором.

Загальний розмір заборгованості відповідача за Договором становить 27 173,00 грн, з яких: 9445,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 15 828,00 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1900,00 грн заборгованість за комісією.

Дані обставини підтверджуються дослідженими безпосередньо в судовому засіданні письмовими доказами: Договором про споживчий кредит №3418311 від 22.12.2021 року (ас 8-12) з додатком №1 (ас 13), паспортом споживчого кредиту №3418311 (ас 14), анкетою-заявою на кредит №3418311 (ас 15), Правилами надан ня коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Мілоан» (ас 16-20), довідкою про ідентифікацію (ас 21), квитанцією про переказ 10 000,00 грн (ас 22), відомостями про щоденні нарахування та погашення (ас 23), розрахунком заборгованості за Договором (ас 24), Договором факторингу №24-07/2024 від 24.07.2024 року (ас 25-27) з додатками (ас 28-36).

4. Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є ТОВ) за кредитним Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

5. Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

6. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 22.12.2021 року відповідач та ТОВ «Мілоан» уклали Договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», на зазначених вище умовах.

Позивачем доведено, що відповідачу було видано кредитні кошти у розмірі 10 000, 00 грн шляхом перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_2 .

Встановлено, що відповідач належним чином взяті на себе обов`язки за Договором не виконав, чим допустив кредитну заборгованість.

Позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених кредитним Договором, презумпція правомірності якого не спростована.

24.07.2024 року було укладено договір №24-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача за Договором.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ є підставними, обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

7. Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України).

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн (ас 1), який підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявлених позивачем, в особі представника, витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положеннями ч.8 ст.141 ЦПК передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Сторона позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надала: договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року (ас 43-45) з додатками (ас 45зв-46), заявку на надання юридичної допомоги №1223 від 03.11.2025 року (ас 47), витяг з Акту №23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року (ас 48), прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» (ас 49).

Представником позивача не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів щодо підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 13000, 00 грн, які він просить стягнути з відповідача. Зокрема, не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Тобто станом на день подання позову в суд і на день ухвалення рішення у справі сторона позивача не надала доказів понесення ТОВ витрат на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн, а тому за таких обставин суд доходить висновку, що у задоволенні вимоги сторони позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу слід відмовити за недоведеністю таких вимог.

Крім того, суд звертає увагу, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу не є позовними вимогами в розумінні вимог ст.4 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19,77, 81, 83, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279, 280-282ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором №3418311 від 22.12.2021 року в розмірі 27 173,00 (двадцять сім тисяч сто сімдесят три) гривні, з яких: 9445,00 (дев`ять тисяч чотириста сорок п`ять) гривень заборгованість за тілом кредиту, 15 828,00 (п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень заборгованість за нарахованими процентами, 1900,00 (одна тисяча дев`ятсот) гривень заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

В задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» про стягнення з ОСОБА_1 13 000,00 (тринадцять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Рожищенським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою до Рожищенського районного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається відповідачем протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Гедройця Єжи, 6, код ЄДРПОУ: 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Дата складення повного тексту рішення суду (заочного): 24.06.2026 року.

Головуючий суддя Шептицька Н.В.