Ухвала суду № 137974627, 02.07.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/4127/25

Провадження № 2/165/305/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області

в складі головуючого судді Ушакова М.М.,

з участю секретаря Лубаєвської Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

19 листопада 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

05 грудня 2025 року ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» до проведення судового засідання подав до суду клопотання про направлення матеріалів справи до відповідного господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність) щодо відповідача, оскільки відповідач повідомила суд про відкриття щодо неї справи про неплатоспроможність фізичної особи.

Відповідач ОСОБА_1 до проведення судового засідання подала до суду заяву про закриття провадження у справі, у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами цивільного судочинства. Вважає, що спір належить розглядати у межах справи про її неплатоспроможність Господарським судом Волинської області. У заяві зазначила, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.05.2026 по справі №903/374/26 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність гр. ОСОБА_1 . Вказує, що звертаючись до Господарського суду Волинської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, включила до переліку кредиторів ТОВ «Споживчий центр», звернувши увагу на наявність у неї грошових зобов`язань перед кредитором. Тому вважає, що спір про стягнення з неї заборгованості по даній справі має розглядатись у межах справи про її неплатоспроможність Господарським судом Волинської області.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 13 травня 2026 року, справа №903/374/26, провадження №9/903/374/26 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, призначено керуючого реструктуризацією боргів боржника.

Відтак стосовно відповідача ОСОБА_1 господарським судом розглядається справа про неплатоспроможність.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 19 ЦПК України визначено, щосуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Водночас, пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Будь-кого виключення з цього правила Прикінцеві положення Кодексу України з процедур банкрутства не містять.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність 21.10.2019 року у зв`язку із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства (№2597-УШ в редакції від 21.10.2019 року) (ч.2 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII.

Частиною 4 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відтак розгляд вимог позивача має здійснюватися господарським судом у межах розпочатої стосовно відповідача справи про банкрутство.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (частина друга).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених участині другійцієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.

Дана позиція висловлена у Постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі №908/4057/14 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц (Провадження №14-404цс19), де зокрема зазначено і те, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 також зазначила, що закриття провадження у справі є недоцільним, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення.

Частиною п.5 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу України з процедур банкрутствавстановлено, що у разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об`єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно достатті 116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.

Судом встановлено, що Господарським судом Волинської області відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 , боржнику ОСОБА_1 заборонено вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна.

Враховуючи вищезазначене, встановивши, що має місце спір з майновими вимогами про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржником (ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства), щодо якого відкрито справу про банкрутство, необхідно надіслати матеріали справи до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства), а не закривати провадження у справі на підставі приписів ч.1 ст.255 ЦПК України, адже у даному випадку має місце окреме спеціальне правове регулювання процесуальних дій суду у разі наявності в нього на розгляді справ, стороною в яких є особа, щодо якої розпочато процедуру банкрутства (неплатоспроможність).

Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч.3 ст.31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

У відповідності до ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Враховуючи наведене, суд вважає, що цивільну справу №165/4127/25 слід передати за підсудністю до Господарського суду Волинської області, оскільки відносно відповідача ОСОБА_1 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, а згідно ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Керуючись ст.31 ЦПК України, ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, -

ухвалив:

Клопотання задовольнити частково.

Цивільну справу №165/4127/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати за підсудністю на розгляд до Господарського суду Волинської області (проспект Волі, 54А, Луцьк, Волинська область, 43000), на розгляді якого перебуває справа №903/374/26 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .

Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя М.М. Ушаков