Рішення № 137974344, 03.07.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/545/26

Провадження № 2/159/1114/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

за участі секретаря судового засідання Посполітак Г.О.,

представниці відповідача адвокатки Савчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковеля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Ковельського міськрайонного суду Волинської області надійшла позовна заява про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №102531363 від 25.04.2023 в розмірі 60375, 00 гривень та судові витрати у справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.04.2023 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102531363 на суму 15000,00 гривень. Відповідно до договору товариство надало відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності. Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі. Товариство свої зобов`язання виконало в повному обсязі. Відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений в договорі, проте умов кредитного договору не виконав. 29.08.2023 ТОВ "ФК "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" уклали договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т відповідно до якого позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №102531363 від 25.04.2023.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

16.04.2026 судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою відповідача та витребуванням доказів.

15.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій представниця відповідача зазначила, що відповідач не заперечує факту отримання кредитних грошових коштів в розмірі 15000,00 гривень, разом з тим заперечує проти розміру нарахованих відсотків, оскільки дана сума є неспівмірною з сумою основного боргу та порушує баланс прав та обов`язків, суперечить засадам цивільного законодавства. Крім того, представниця відповідача ставить під сумнів перехід прав спірного зобов`язання до позивача. Просить суд позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача 15000,00 гривень та одночасно просить розстрочити сплату боргу на 12 місяців у зв`язку з скрутним матеріальним становищем відповідача.

29.05.2026 судове засідання відкладено у зв`язку з витребуванням доказів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутності, заперечень проти ухвалення заочного рішення не надав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні представниця відповідача позовні вимоги визнала частково з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представниці відповідача, дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.04.2023 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102531363.

Відповідно до даного договору кредитодавець надав позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 15000,00 гривень строком на 105 днів, пільговий період - 15 днів (1,50% в день), поточний період - 90 днів (3,00 % в день), комісія за надання кредиту - 15000,00 гривень.

Для підписання договору №102531363 від 25.04.2023 ОСОБА_1 було використано електронний підпис з одноразовим ідентифікатором "S95707" відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

ТОВ "Мілоан" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі шляхом успішного перерахування коштів на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в сумі 15000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням 63563168 від 25.04.2023 та інформацією, наданою на запит суду АТ "Акцент Банк" №40923/47-260610/437 від 11.06.2026.

29.08.2023 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №102531363 від 25.04.2023 в розмірі 60375,00 гривень (витяг з Реєстру боржників до договору №104-МЛ/Т).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Матеріалами справи підтверджено укладення відповідачем, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, договору №102531363 від 25.04.2023 з ТОВ "Мілоан" на умовах визначених кредитодавцем.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором ТОВ "Мілоан" виконало своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. У свою чергу, взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за договором.

Згідно з розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку за кредитним договором №102531363 від 25.04.2023 заборгованість ОСОБА_1 становить 60375,00 гривень, яка складається з: 15000,00 гривень - тіло кредиту, 43875,00 гривень - заборгованість за процентами; 1500,00 гривень - заборгованість за комісією.

Розрахунок заборгованості є чітким та зрозумілим, містить усю необхідну інформацію щодо періоду виникнення боргу та його розміру.

Щодо заперечень відповідача викладених в відзиві на позовну заяву суд зауважує.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частина 1 статті 1077 ЦК України передбачає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у встановленому законом порядку за договором відступлення прав вимоги набуло право грошової вимоги по договору № 102531363 від 25.04.2023, укладеному між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 за яким сторони узгодили всі істотні умови та який був підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт укладання кредитного договору не оспорюється відповідачем, договір не визнаний недійсним.

Слід наголосити на тому, що жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами надання кредиту під час укладення та підписання договору ОСОБА_1 висловлено не було та як наслідок не було розірвано або оскаржено даний кредитний договір.

Розмір заборгованості за договором підтверджується наданими позивачем розрахунками, які є чіткими, зрозумілими та містять всю необхідну інформацію з нарахування суми відсотків за кожний день користування кредитом.

Суд звертає увагу відповідача, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувались первісним кредитором відповідно до умов укладеного договору та в межах строку, який визначений п. 1.3 Договору.

Підстав для часткового задоволення позовних вимог лише в частині стягнення суми простроченого тіла кредиту суд не вбачає.

Таким чином, зважаючи, що відповідач свої зобов`язання перед кредитором не виконав, а позивач, у встановленому законом порядку, набув право грошової вимоги до останньої, то позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи, що позовні вимоги задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 гривень судового збору.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає.

Згідно із вимогами статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у даній справі представляє адвокат Усенко М.Г. на підставі ордеру та договору про надання правничої допомоги.

До позовної заяви було додано копію договору про надання правової Правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, Акт №Д/13324 наданих послуг від 05.01.2026 та детальний опис наданих послуг.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Однак, матеріали справи не містять жодної квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касових чеків, які підтверджують факт оплати правової допомоги, наданої під час розгляду даної справи.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесені ним витрати на правничу допомогу.

Щодо клопотання представниці відповідача про розстрочку сплати стягнення суми кредиту в розмірі 15000,00 гривень на строк 12 місяців суд зазначає.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За положеннями статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно із частинами 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка, виходячи з положень вказаної статті, - це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Отже, вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Дослідивши надані відповідачем докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що надані докази не свідчать про об`єктивну неможливість виконання ним рішення суду.

Обов`язок доведення наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається саме на заявника, який всупереч вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України не надав до суду доказів їх існування.

За таких обставин суд доходить висновку, що у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення слід відмовити.

Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 263-268, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №102531363 від 25.04.2023 в розмірі 60375 (шістдесят тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування судового збору.

В стягненні 8000 (вісім тисячі) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представниця відповідача: Савчук Наталія Володимирівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26.01.2024 №1461.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий:А. В. ЧАЛИЙ