Рішення № 137974180, 06.07.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/504/26

Провадження №2/155/526/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06.07.2026 м.Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

при секретарі судового засідання - Задурській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

Позивач ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 124520,00 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що 25 жовтня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №525064-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Вказує, що ТОВ «Бізнес Позика» 25 жовтня 2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №525064-КС-004 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою. Також, ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3086.

Таким чином, 25 жовтня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1. було укладено договір №525064-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 44000,00 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Позивач свої зобов`язання за Договором кредиту виконав та надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 44000,00 гривень шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 . Відповідач, в свою чергу, своїх зобов`язань не виконав, станом на 13 березня 2026 року утворилась заборгованість за Договором №525064-КС-004 про надання кредиту, в розмірі 124520,00 гривень, що складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 44000,00 гривень; суми прострочених платежів за процентами у розмірі 49720,00 гривень; суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 22000,00 гривень; суми прострочених платежів за комісією у розмірі 8800,00 гривень.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача в свою користь заборгованість за договором №525064-КС-004 про надання кредиту від 25 жовтня 2025 року у розмірі 124520,00 гривень та судові витрати по сплаті судового збору.

Відзив на позов

Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 02 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 03 червня 2026 року.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 03 червня 2026 року витребувано від Акціонерного Банку «Південний» письмові докази.

Позиція учасників судового розгляду

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати без його участі, щодо заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки за фактичним місцем реєстрації, а також розміщенням оголошення у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України. Причину неявки в судове засідання останній не повідомив, будь-яких клопотань, а також відзив на позов не подав.

Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з`явився в судове засідання, відзиву на позов не подав, про причини неявки не повідомив та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 25 жовтня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №525064-КС-004 про надання кредиту, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 44 000,00 (сорок чотири тисячі) гривень на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТзОВ «Бізнес Позика» (надалі - Правила).

Відповідно до п. 2.2., 2.3. договору тип кредиту: кредит, строк на який надається кредит: 16 тижнів.

Згідно з п. 2.4., 2.5. договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; комісія за надання кредиту: 8800,00 гривень.

Відповідно до п. 2.8. договору строк дії договору: до 14 лютого 2026 року.

Згідно з п. 3.5. договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у порядку черговості, визначеної в ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до копії анкети клієнта ОСОБА_1 було зазначено інформацію стосовно бажаного кредиту: сума бажаного кредиту 44000,00 гривень, дата отримання кредиту 25 жовтня 2025 року, електронна адреса позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , фінансовий номер телефону позичальника НОМЕР_2 , номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_1 .

Із дослідженого судом договору встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлений та згідний з умовами договору, що підтверджується його електронним підписом. Уклавши договір, підтвердив, що ознайомився, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил надання споживчих кредитів.

На підтвердження укладення договору №525064-КС-004 про надання кредиту від 25 жовтня 2025 року позивачем надано послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 25 жовтня 2025 року о 20:21:44 клієнт, використовуючи номер телефону, ідентифікувався в ІТС та зайшов у особистий кабінет, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, ознайомився з паспортом споживчого кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Одноразовий ідентифікатор UA-3086 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався ним при реєстрації на сайті.

Кредитний договір був підписаний відповідачем 25 жовтня 2025 року о 20:32:09 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-3086 в особистому кабінеті.

Відтак, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій Клієнта щодо укладення електронного договору №525064-КС-004 про надання кредиту від 25 жовтня 2025 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.bizpozyka.com.

Згідно з платіжним дорученням ТзОВ «ПрофітГід» №85d923f6-b1c8-11f0-b910-000c29d57ed2_1, ОСОБА_1 перерахувалися кредитні кошти в сумі 44000,00 гривень на номер платіжної картки № НОМЕР_1 о 20:30 25 жовтня 2025 року.

На виконання ухвали суду від 03 червня 2026 року про витребування доказів, АБ «Південний» надав лист та виписку з рахунка за період з 25 жовтня 2025 року по 14 лютого 2026 року, з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку оформлена картка № НОМЕР_1 . Із виписки по рахунку вбачається, що 25 жовтня 2025 року здійснено переказ коштів на суму 44000,00 UAH.

Зазначені реквізити банківської карти співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у Договорі.

Таким чином, ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Згідно довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором №525064-КС-004 про надання кредиту від 25 жовтня 2025 року, станом на 10.03.2026 року загальний розмір заборгованості за договром становить 124520,00 гривень, яка складається з 44000,00 гривень- заборгованість за кредитом; 49720,00 гривень - заборгованості за відсотками, 8800,00 гривень - заборгованості за комісією, 22000,00 гривень - заборгованості за штрафами.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 10 березня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес Позика» за договором №525064-КС-004 про надання кредиту від 25 жовтня 2025 року становить 124520,00 гривень, що складається із заборгованості за кредитом - 44000,00 гривень, заборгованості за відсотками - 49720,00 гривень, заборгованості за комісією - 8800,00 гривень, заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України - 22000,00 гривень.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за договором.

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подала.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням зобов`язання з повернення кредитної заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постанові від 07.04.2021у справі № 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений 25 жовтня 2025 року ОСОБА_1 договір із ТзОВ «Бізнес Позика», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 25 жовтня 2025 року року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 . Договору №525064-КС-004 про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій Клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.bizpozyka.com.

У справі також встановлено, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Станом на час розгляду справи відповідач не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, не надав доказів сплати ним зазначеної суми в повному розмірі.

Оскільки відповідач не довів, що сплатив за договором усю суму тіла кредиту, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 44000,00 гривень, яка ним не сплачена, що жодним чином не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 44000,00 гривень тіла кредиту зважаючи на нижчевикладене.

Окрім основного боргу позивач просить стягнути комісію в розмірі 8800,00 гривень та відсотки в розмірі 49720,00 гривень за період з 25.10.2025 року по 14.02.2026 року, що відображено у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Бізнес Позика» станом на 10.03.2026 року.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Так, відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2025 року відповідачу було надано кредит у сумі 44000,00 гривень зі сплатою процентів за відсотковою ставкою 1 %, що відображено у розрахунку заборгованості за договором №525064-КС-004 про надання кредиту.

Умовами договору передбачено, що строк на який надається кредит - 16 тижнів (п. 2.3. Договору).

Строк дії договору: до 14 лютого 2026 року (п. 2.8. Договору).

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором №525064-КС-004 про надання кредиту від 25 жовтня 2025 року, проценти нараховано позивачем з 25 жовтня 2025 року до 14 лютого 2026 року (включно), тобто, в межах строку кредитування, за відсотковою ставкою 1%, як це передбачено п. 2.4 договору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення відсотків підлягає до задоволення повністю у розмірі 49720,00 гривень.

Комісія за видачу кредиту у розмірі 8800,00 гривень, передбачена умовами п. 2.5. договору, тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Щодо річних відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення кредитного договору, так і на час розгляду цієї справи.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, те, що проценти за понадстрокове користування позикою нараховані під час дії воєнного стану (09 листопада 2025 року - 03 грудня 2025 року), за характером такі проценти є відповідальністю боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, яка регулюється ст. 625 ЦК України, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок відсотків на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 22000,00 гривень за період з 09 листопада 2025 року - 03 грудня 2025 року (під час дії в Україні воєнного стану), а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №525064-КС-004 про надання кредиту від 25 жовтня 2025 року в розмірі 102520,00 гривень, з яких 44000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 49720,00 гривень - заборгованість за відсотками, 8800,00 гривень - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Отже, відповідач не виконав повністю свого обов`язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договорами строк, чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач в судове засідання не з`явився, проти позову не заперечив, не надав суду контррозрахунок сум заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стороною відповідача не надано суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого розрахунку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 102520,00 гривень.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 2192,01 гривні (102520,95 х2662,40/124520,00).

Керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 598, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 17, 77-81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 282-289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (юридична адреса: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №525064-КС-004 про надання кредиту від 25 жовтня 2025 року в розмірі 102520 (сто дві тисячі п`ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (юридична адреса: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) сплачений судовий збір в розмірі 2192 (дві тисячі сто дев`яносто дві) гривні 01 копійка.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», юридична адреса: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239;

відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області С.М. Яремчук