Рішення № 137973745, 06.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 р. справа №520/10445/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 , третя особа - Міністерство внутрішніх справ України про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Національна академія Національної гвардії України, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт: НОМЕР_1 , орган, що видав: 6321, дата видачі: 03.12.2024, РНОКПП: НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) (реквізити для сплати: код ЄДРПОУ 08610502, р/ р UA128201720313221003201015295, МФО 820172, ДКСУ м. Київ) суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 25 липня 2025 року по 31 березня 2026 року у розмірі 271215,34 грн. (двісті сімдесят одна тисяча двісті п`ятнадцять гривень 34 коп.).

2. стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08610502, р/р UA128201720313221003201015295, МФО 820172, ДКСУ м. Київ) витрати на сплату судового збору в розмірі 3256,14 грн. (три тисячі двісті п`ятдесят шість грн. 14 коп.).

В обґрунтування своїх вимог позивач наголошував, що відповідач був виключений зі списків перемінного складу курсантів та всіх видів забезпечення на підставі частини 11 статті 25 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з недисциплінованістю, втім, всупереч вимог чинного законодавства, не відшкодував витрати на своє утримання під час здобуття вищої освіти. Отже позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року відкрито спрощене провадження у даній адміністративній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства 20.04.2026, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення та поштовою квитанцією. Також, ухвалу суду від 04.05.2026 направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення поштового відправлення, до суду повернуто поштовий конверт з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався, причин поважності його неподання не повідомив.

Міністерством внутрішніх справ України, третьою стороною у справі, подано до суду письмові пояснення, у яких зазначено, що відповідно до частини 10 статті 25 Закону України № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964, курсанти у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість зобов`язані відшкодовувати державі фактичні витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі (грошове, речове, продовольче, медичне забезпечення, перевезення, комунальні послуги), незалежно від підстав звільнення. Розрахунок таких витрат здійснюється відповідно до затвердженого порядку та підтверджується розрахунковими документами. Оскільки відповідач не надав доказів відшкодування цих витрат, адміністративний позов є законним, обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Відповідач, ОСОБА_1 , є громадянином України, проходив військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів у Національній Академії Національної гвардії України в період з 27 липня 2025 року по 31 березня 2026 року на посаді курсанта 1-го відділення 135 навчальної групи курсу №2 навчально-наукового інституту роботи з персоналом Національної академії Національної гвардії України., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з наказу від 19.07.2025 року № 721 "Про зарахування кандидатів на навчання курсантами для здобуття освітнього ступеня бакалавра тактичного рівня військової освіти у 2025 році, мав військове звання солдат.

Відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 25.07.2025 № 211 (по стройовій частині) ОСОБА_1 зараховано в списки перемінного складу Академії та на всі види забезпечення, укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України, строком на період навчання з 25.07.2025.

25.07.2025 року, на підставі частини 5 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № ХІІ (далі Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу»), пункту 30 розділу ІІ «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, контракт про проходження військової служби (навчання) був укладений у добровільному порядку між Відповідачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Національної академії Національної гвардії України 25 липня 2025, з одномоментним набранням чинності.

Відповідно до пункту 1 вказаного контракту відповідач, ознайомившись із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), добровільно прийняв на себе зобов`язання: - проходити військову службу (навчання) у Академії протягом строку контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби, та цим контрактом; - мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для майбутньої військової служби на посаді офіцера; - сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов`язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом; - відшкодувати МВС України витрати, пов`язані з утриманням в Академії, в якій проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання, або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

На підставі рапорту начальника курсу №2 навчально-наукового інституту роботи з персоналом підполковником ОСОБА_2 подано рапорт до керівництва Академії із клопотанням про проведення службового розслідування за фактом недисциплінованості курсанта ОСОБА_3 та порушення ним умов контракту про проходження військової служби (навчання) в Національній академії Національної гвардії України ухвалено рішення № 4 від 05.03.2026 про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби (навчання) у Національної академії Національної гвардії України.

Згідно витягу з наказу начальника Національної академії Національної гвардії України (по стройовій частині) від 07.03.2026 № 5, що міститься у матеріалах справи, з відповідачем достроково припинено (розірвано) контракт про навчання курсантів та виключено зі списків складу Академії та всіх видів забезпечення, встановлено суму відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням за період навчання, у загальному розмірі 271 345,34 грн. (двісті сімдесят одна тисяча триста сорок п`ять гривень 34 коп.), що включає в себе видатки на грошове забезпечення, продукти харчування, предмети, матеріали, обладнання та інвентар у тому числі м`який інвентар та обмундирування, оплату медикаментів та перев`язувальних матеріалів, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Натомість, відповідач ознайомився та погодився з витягом з порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964, про що свідчить його особистий підпис у вказаному документі.

Відповідачем перераховано у добровільному порядку на рахунок Академії кошти у розмірі 130,00 грн. (сто тридцять грн. 00 коп.), що підтверджується квитанцією №9408-8650-3271-0231 від 12.03.2026 року наявною в матеріалах справи. Станом на 01.04.2026 сума заборгованості складає 271 215,34 грн. (двісті сімдесят одна тисяча двісті п`ятнадцять гривень 34 коп.).

Позивачем 06.04.2026 року на адресу відповідача засобами поштового зв`язку скеровано претензію від 04.04.2026 №84/1/7-1953-2026 про стягнення суми витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти у сумі 271215,34 грн. (двісті сімдесят одна тисяча двісті п`ятнадцять гривень 34 коп.), в якій вимагалось в термін до 27.04.2026 сплатити заборгованість, яка пов`язана з утриманням його у закладі вищої освіти.

Натомість, відповідачем вимогу позивача не виконано, доказів оскарження останнім вказаного розрахунку фактичних витрат на утримання матеріали справи не містять.

Враховуючи несплату відповідачем пред`явленої суми на відшкодування витрат на його навчання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Як встановлено частинами 1, 3,5 8 статті 25 Закону №2232-ХІІ, підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, присвоюється військове звання рядового складу.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 964).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 964, він визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти.

Пунктами 3, 4 Порядку № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ від 16.07.2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 року за № 863/14130, «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» (далі - Порядок розрахунку витрат).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат визначено, що витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування ( пункт 2.1.2 Порядку розрахунку витрат).

Пунктом 2.1.4 Порядку розрахунок витрат встановлено, що витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

Приписами пунктів 2.1.5, 2.1.6 Порядку розрахунку витрат встановлено, що витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо). До розрахунку витрат до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до розрахунків Національної академії Національної гвардії України фактичних видатків Державного бюджету на утримання солдата ОСОБА_1 у період з 25.07.2025 року по 31.03.2026 року (день фактичного відрахування з навчання) витрачено:

- за КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" у сумі 194 432,15 грн.;

- за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар у тому числі м`який інвентар та обмундирування» у сумі 25 942,60 грн.;

- за КЕКВ-2220 «Оплата медикаментів та перев`язувальних матеріалів» у сумі 3 257,35 грн.;

- за КЕКВ-2230 «Продукти харчування» у сумі 27 801,81 грн.;

- за КЕКВ-2271, 2272, 2273, 2275 «Оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв» у сумі 19 911,43 грн.

Загальна сума витрат, виставлена позивачем до відшкодування, становила 271 345,34 грн.

Як врегульовано підпунктами 2.1.1.1., 2.1.1.2. Порядку розрахунку витрат, курсанти, які підпадають під дію пункту 5 «Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку розрахунку витрат, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Згідно із пунктом 3 Порядку розрахунку витрат, відшкодовані за утримання курсантів у ВНЗ кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів. Перелік власних надходжень бюджетних установ Міноборони наведено у Додатку до «Положення про облік та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.08.2016 № 400.

Як встановлено пунктом 1.1.1 вказаного Переліку, надходження від плати за послуги, що надаються бюджетним установам згідно з їх основною діяльністю, а саме: відшкодовані курсантами та особами офіцерського складу витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також звільнення з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу - є власними надходженнями бюджетних установ Міноборони.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому застосування правових позицій Верховного Суду має здійснюватися на підставі ретельної оцінки обставин справи, виходячи з релевантності окреслених обставин та тотожності предметів спору.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 03.09.2025 року у справі №160/29228/23, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців, а усі фактичні виплати курсанту у період проходження навчання підлягають відшкодуванню.

Окрім того, у Постанові від 13.01.2023 року у справі №440/2692/20 Верховний Суд зауважував на неприпустимості застосування у спірних правовідносинах приписів пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України.

"... під час навчання відповідача в Університеті підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням спочатку здійснювалася на підставі договору про навчання, який укладався між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається, а в подальшому - на підставі контракту про здобуття освіти, який укладався між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Тобто, незважаючи на законодавчі зміни, що були зумовлені реформою правоохоронної системи, механізм підготовки фахівців за державним замовленням Міністерства внутрішніх справ України та зміст означених тристоронніх правовідносин (ВНЗ, ОП і ОСОБА) не змінився, так само, як і залишився незмінним обов`язок особи, яка навчалася, відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення зі служби за власним бажанням раніше, аніж через три роки після закінчення навчання. Як обумовлено приписами Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Грошове забезпечення курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання, яких вперше прийнято на службу в поліцію, складається з посадового окладу.

Грошове забезпечення курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання з числа молодшого складу поліції складається з посадового окладу за останньою штатною посадою, яку поліцейський займав до зарахування на навчання, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

Грошове забезпечення курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання виплачується за місцем проходження служби (навчання) виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Тож оскільки саме в кошторисі ВНЗ МВС передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення курсантів ВНЗ МВС, то вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів.

Вказане кореспондує з пунктом 3 Порядку № 261, за змістом якого грошове забезпечення входить до складу витрат, які підлягають відшкодуванню у разі звільнення із служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

З наведеного висновується, що грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації Міністерству внутрішніх справ України.

Підсумовуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України".

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 13.03.2024 року у справі №440/14068/21.

Окрім того, в означених вище Постановах Верховний Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо обов`язку особи відшкодувати вартість навчання, зокрема, у разі відмови відпрацювати визначену договором кількість років.

У справі «Yanasyk проти Туреччини» (рішення від 06 січня 1993 року заява № 14524/89) щодо права на освіту ЄСПЛ зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.

Щодо захисту права власності у рішенні ЄСПЛ вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов`язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов`язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Тож, ураховуючи норми національного законодавства та усталену практику ЄСПЛ у розгляді подібних спорів можна дійти висновку, що обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Варто врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. У протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.

Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов`язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов`язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов`язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.

За такого правового підходу ЄСПЛ, який кореспондує усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у справах аналогічної категорії, підхід до вирішення спорів щодо відшкодування особами, які навчаються у вищих військових навчальних закладах за рахунок державного бюджету, витрат на їх навчання у зв`язку з невиконанням ними умов договору (контракту) має бути однаковим, інший підхід може призвести до дискримінації.

Судовим розглядом встановлено, що 25.07.2025 року між Міністерством внутрішніх справ України, в особі начальника Національної академії Національної гвардії України, та відповідачем укладено контракт про проходження військової служби (навчання), з умовами якого останній ознайомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис у вказаному документі. Отже, відповідач погодився з умовами дії контракту, у тому числі, із застосуванням правових норм та заходів при його достроковому припиненні (розірванні). Водночас, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час кошти на утримання вартості речового майна у сумі 25 942,60 грн., грошового забезпечення у сумі 194 432,15 грн., на продукти харчування у сумі 27 801,81 грн., витрачених по медичній частині під час лікування в медичній частині у сумі 3 257,35 грн., на оплату комунальних послуг та енергоносіїв у загальній сумі 19 911,43 грн., відшкодував 130,00 грн, що підтверджується квитанцією наявною в матеріалах справи.

З урахуванням системного аналізу вищевикладених норм і приписів чинного законодавства, суд висновує про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт: НОМЕР_1 , орган, що видав: 6321, дата видачі: 03.12.2024, РНОКПП: НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Національної академії Національної гвардії України суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 25.07.2025 року по 31.03.2026 року у розмірі 271 215,34 грн. (двісті сімдесят одна тисяча двісті п`ятнадцять гривень 34 коп.).

В частині вимог про зазначення конкретних реквізитів для сплати: код ЄДРПОУ 08610502, р/р UA128201720313221003201015295, МФО 820172, ДКСУ м. Київ, суд відмовляє, оскільки визначення конкретних реквізитів здійснюється під час виконання рішення суду.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору не здійснюється, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на те, що у межах спірних правовідносин Національна академія Національної гвардії України діє у якості суб`єкта владних повноважень, що стягує з відповідача кошти, витрачені на його утримання за рахунок асигнувань державного бюджету, то судові витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт: НОМЕР_1 , орган, що видав: 6321, дата видачі: 03.12.2024, РНОКПП: НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 25 липня 2025 року по 31 березня 2026 року у розмірі 271 215,34 грн. (двісті сімдесят одна тисяча двісті п`ятнадцять гривень 34 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Марина Лук`яненко