Вирок № 137972586, 06.07.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/2624/26

Провадження №1-кп/944/1277/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів,кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026140000000103 від 30.04.2026, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцям.Деражня Хмельницької області,українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, такого, із середньою спеціальною освітою, зареєстрованогоза адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.305 КК України,

ВСТАНОВИВ:

судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 03.04.2026 прямуючи у якості пасажира рейсовим автобусом «Van Нооі», д.н.з. НОМЕР_1 , сполученням «Ліберець-Вінниця-Одеса», який прямував з території Республіки Польща через міжнародний пункт пропуску «Краковець» Львівської митниці, що за адресою: Львівська область, смт Краковець, вул.Михайла Вербицького,54, по смузі руху «червоний коридор» у напрямку на в`їзд в Україну, в порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» та «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», не пред`явивши до митного контролю, незаконно, контрабандним способом, з приховуванням від митного контролю, а саме шляхом поміщення поліетиленового пакета, обмотаного клейкою стрічкою, у спідню білизну перемістив через митний кордон України наркотичний засіб канабіс, обіг якого в Україні обмежений і стосовно якого встановлюються заходи контролю, масою 5,13 грама, який було виявлено та вилучено в ході проведення митного контролю працівниками Львівської митниці спільно із військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст.305 КК України, а саме: у контрабанду наркотичних засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому суті обвинувачення, в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.305 КК України, вину визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті, зазначив, що шкодує про вчинене та більше подібного не допускатиме.

На підставі положень ч.3 ст.349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого, що повністю визнав свою вину, інші докази, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, судом не досліджувались.

Учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.305 КК України, а саме: у контрабанді наркотичних засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.305 Кримінального кодексу України, кваліфікується як тяжкий злочин.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

У відповідності до ст.8 ч.1 Конституції України в України діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно ст.46 Конвенції та ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З урахуванням наведеного суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нового злочину призначення покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.305 КК України.

Метою призначення покарання, виходячи із положень ч.2 ст.50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання щодо наявності такої обставини як щире каяття, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, в постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).

У постанові від 14.06.2018 (справа № 760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Разом з тим, приймаючи до уваги особу винного, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, окрім скоєного характеризується позитивно, відсутність обставин, які б обтяжували йому покарання, можливість виправлення ОСОБА_4 , без ізоляції від суспільства, а також інші в сукупності обставини і їх поєднання, які пом`якшують покарання та знижують ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, суд приходить до висновку у відповідності до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та покладенням на нього передбачених ст.76 цього ж Кодексу обов`язків.

На думку суду таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Долю речових доказів по справі належить вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. 94, 349, 369-371, 373 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.305 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави витрати за проведення експертизи № СЕ-19/114-26/8504-НЗПРАП від 26.04.2026 в розмірі 2888,16 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 16 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 06.04.2026 на речовину рослинного походження, сіро-зеленого забарвлення із специфічним запахом, притаманним канабісу, вагою брутто 13,6 грама, що була обмотана клейкою білою стрічкою.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме речовину рослинного походження, сіро-зеленого забарвлення із специфічним запахом, притаманним канабісу, вагою брутто 13,6 грама, що була обмотана клейкою білою стрічкою знищити.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1