Рішення № 137972320, 06.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4215/26

пр.№ 2-а/464/40/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судового засідання Константинова С.С.

позивача ОСОБА_1

представник відповідача Шпакової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЛВ № 0104067 від 24.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. В обґрунтування позову покликається на те, що 19 лютого 2026 року о 14:41 год. прибув до власного будинку, який знаходиться у м.Львові на вул.Івана Франка, 149. У зв`язку з тим, що після численних відключень електроенергії не працювала автоматика відкриття воріт, їх потрібно було відкривати механічно. Щоб не створювати перешкоди руху пішоходів залишив власний транспортний засіб в межах в`їзду на територію і зайшов на подвір`я для того щоб відкрити ворота вручну, що передбачало розблокування електро-двигунів спеціальним ключем для відкриття воріт. Це окрема процедура аварійного відкриття, яка не є штатною та не здійснюється на постійній основі, що вимагало якогось незначного часу. Судячи з відміток часу на фото, весь час фіксації тривав 33 секунди (з 14:41:04 до 14:41:37), що не дозволило зустрітись з інспектором та прояснити всю ситуацію безпосередньо на місці події. 21 травня 2026 року з повідомлення підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи він дізнався про відкриття виконавчого провадження про стягнення адміністративного штрафу у розмірі 680 грн. на підставі оскаржуваної постанови. У вказаній постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що 19.02.2026 року о 14:41 ним було здійснено заборонену зупинку за адресою м. Львів, вул. Івана Франка, 149, чим порушено вимоги розділу 33, знаку 3.34 ПДР, та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, за що накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Вважає постанову серії ЛВ № 01040647 від 24.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення незаконною, необґрунтованою, такою що не відображає дійсних обставин справи, складеною інспектором з порушенням процедури розгляду справи про адміністративне право порушення, оскільки така не була складена на місці, із залишенням її копії на лобовому склі автомобіля. Просить позов задоволити та скасувати оскаржувану постанову.

Представник відповідача подала відзив на позов, в якому заперечила вимоги позову, зазначивши, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як відповідальну особу, за якою, згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, на дату винесення постанови, зареєстровано транспортний засіб BMW з державний номерним знаком НОМЕР_1 , на якому 19.02.2026 о 14:41 год. було зафіксовано вчинення правопорушення, а саме здійснення стоянки за адресою: м.Львів, вул. Франка, 149, в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», та як наслідок вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Інспектором з паркування було належним чином розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, інспектор діяв правомірно та у межах визначених законом повноважень.

В судовому засіданні позивач підтримав позов, надав пояснення аналогічні змісту позову, додатково пояснивши, що відповідачем у відзиві не наведено обгрунтування щодо законності постанови, натомість, змішано поняття стоянки та зупинки, безпідставно проаналізовано процедуру встановлення відповідальної особи, хоча ним у позові не заявлено про іншу особу, яка що керувала автомобілем, до відзиву долучено фотографії, які відсутні на відповідному сайті, а також долучено фотографію ніби то з повідомленням про правопорушення, однак, така без відповідного маркування та реквізитів часу створення такої фотографії. Відповідачем жодним чином не обгрунтовано дату набрання законної сили вказаною постановою, оскільки жодна із обставин, визначених ст.291 КУпАП не настала. Вважає, що відповідачем не доведено законності прийнятого рішення, а тому просить оскаржувану постанову скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила, надала пояснення аналогічні змісту відзиву на позов, додатково пояснила, що постанова на місці не була складена, у зв`язку із технічними причинами, а саме відсутністю баз даних про власників транспортних засобів. Дата набрання чинності постановою зазначена, виходячи з дати повернення рекомендованого листа, а причини невручення отримані з відстеження поштового відправлення за трек-номером. Щодо фотографії без реквізитів, на якій зображено повідомлення, то така може бути зроблена лише після видрукування такого повідомлення, яке залишається на лобовому склі автомобіля, а відтак, після цього програма вже не фіксує на фото ні дати, ні локації. Вважає оскаржувану постанову обгрунтованою та законною, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку. Судом встановлено, що постановою інспектора з паркування Греви П.Г. від 24.02.2026 року позивача визнано винним, у тому, що він будучи водієм транспортного засобу марки BMW, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , 19.02.2026 року о 14:41 год. за адресою: м.Львів, на вул.Франка, 149, здійснив зупинку в зоні дії знаку «Зупинку заборонено», порушивши вимоги знаку 3.34 розд.33 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 340 грн.

Згідно із ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З огляду на відсутність даних про вручення позивачеві копії оскаржуваної постанови раніше, аніж визнано самим позивачем 21.05.2026, суд вважає, що ним не пропущено строку звернення з даним адміністративним позовом, який ним пред`явлено 12.06.2026.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, за що передбачено стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з розділом 33 ПДР України знак 3.34 «Зупинка заборонена» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Таким чином, зупинка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» утворює об`єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Як вбачається із матеріалів справи, а саме долучених фотографій 19.02.2026 о 14:41 год. по вул. І.Франка, 149 в м.Львові позивач здійснив зупинку транспортним засобом марки BMW, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Факт такої зупинки не оспорюється і самим позивачем, однак, останній вважає таку зупинку вимушеною, зумовленою необхідністю відкриття воріт для заїзду у двір належного йому будинку.

Проте, такі пояснення позивачем жодним чином не підтверджені, оскільки відповідно до п.15.14 ПДР України у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил. Згідно із зазначеними положеннями у разі такої зупинки водій повинен увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Проте, із долучених фотографій не вбачається, що така позивачем була увімкнена, про її увімкнення не зазначив і сам позивач. Крім того, із долучених фотографій вбачається, що автомобіль розміщений у положенні, яке не характерне для заїзду у двір, а стоїть паралельно тротуару. Відомості, які б підтверджували факт поломки автоматичного відкриття воріт чи відсутності електроенергії на час події, на які покликається позивач як на обставини вимушеності зупинки, жодними фактичними даними ним не доведено.

Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

З огляду на те, що факт здійснення позивачем зупинки у зоні дії знак «Зупинка заборонена» встановлений та доведений, а її вимушеність жодними доказами не підтверджена, суд приходить до висновку про правомірність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Покликання позивача на порушення вимоги ч.3 ст.297-1 КУпАП, а саме не складення постанови на місці зупинки, суперечить положенню цієї ж норми, оскільки такою передбачено зазначений обов`язок, якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення. Крім того, не виконання такого обов`язку не свідчить про факт не вчинення позивачем правопорушення. Щодо покликання позивача на дату набрання законної сили постановою то таке впливає на оспорення дій відповідача, пов`язаних із зверненням такої до примусового виконання, а не підтверджує чи спростовує факт вчинення правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскаржувана постанова прийнята правомірно, у межах наданих повноважень, а тому доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними, а відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5,77, 286, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча: