Ухвала суду № 137972289, 06.07.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2699/26 Провадження № 1-во/450/3/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити матеріали клопотання прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про виправлення описки у вироку суду,-

в с т а н о в и в:

30.06.2026 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшло клопотання прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , у якому він просив змінити резолютивну частину вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 18.06.2026 року по справі № 450/2699/26, а саме замість речення «запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін» вказати «запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили».

В судовому засіданні 06.07.2026 року прокурор Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 надав пояснення аналогічні викладеним письмово, вимоги клопотання підтримав та просив такі задовольнити.

Інші учасники розгляду клопотання в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду заяви повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про здійснення дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи або про розгляд такої у їх відсутності не подали.

Заслухавши пояснення та думку прокурора, розглянувши клопотання про виправлення описки, а також матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

27.05.2026 р. в порядку ст.291 КПК України від прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 поступив в суд обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026141430000224 від 20.04.2026 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України, щодо якого в ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.04.2026 р. застосовано захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою до 19.06.2026 р. включно.

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 18.06.2026 року по справі № 450/2699/26 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (п"яти) років позбавлення волі. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 вказано рахувати із моменту взяття його під варту 21.04.2026 р., а запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін.

У відповідності до абз. 12 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Проте застосування або продовження такого заходу породжує двозначність у трактуванні строку його дії. У випадку неподання апеляційної скарги вирок набирає законної сили через 30 днів. Тобто строк тримання під вартою є визначеним. Однак у разі оскарження вироку запобіжний захід стає фактично безстроковим, що створює правову невизначеність.

Чинний КПК України закріплює підхід, згідно якого особа зберігає статус обвинуваченого аж до набрання вироком законної сили. Відповідно, логічним є те, що до неї мають застосовуватися ті ж самі правила щодо запобіжних заходів, які діяли до винесення вироку.

Застосування тримання під вартою до набрання вироком законної сили суперечить нормам ст. 29 Конституції України, яка прямо передбачає, що ніхто не може бути заарештований або утримуватися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Порядок застосування запобіжних заходів детально врегульований у главі 18 КПК України і жодна з її статей не передбачає можливості використання іншого порядку, ніж той, що прямо визначений законодавством. Враховуючи, що нормами цієї глави встановлено максимальний строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, такий строк має визначатися при кожному його застосуванні, а тримання під вартою після винесення вироку, але до набрання ним законної сили, створює ризики порушення конституційних прав особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Таким чином, строк дії ухвали слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.04.2026 р. припинив свою дію станом на 06.07.2026 року та на час ухвалення вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 18.06.2026 року, яким запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін і такий не може перевищувати шістдесяти днів, а саме до 17.08.2026 року.

Згідно ч. 1 ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Верховний Суд у постанові від 22 липня 2021 року по справі № 234/8904/20 зазначив, що виправлення допущених у судовому рішенні описок допускається, якщо це не стосується зміни суті судових рішень.

З цього приводу суд зазначає, що тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, яке суттєво обмежує конституційне право людини на свободу та особисту недоторканність. Відтак, його застосування потребує суворого додержання фундаментальних принципів права.

При цьому, вирок суду може не набирати законної сили протягом тривалого часу у разі його апеляційного оскарження.

Відтак формулювання резолютивної частини вироку про залишення запобіжного заходу у виді тримання під вартою «до набрання вироком законної сили» фактично встановлювало б продовження дії запобіжного заходу на невизначений строк.

Отже, зазначена прокурором зміна не є усуненням технічної описки, а призводить до зміни змісту судового рішення та фактичного вирішення питання про строк дії запобіжного заходу.

З цього приводу слід зазначити, що рішення суду про запобіжний захід є складовою резолютивної частини вироку та перебуває у безпосередньому взаємозв`язку з його змістом, а також приймається з урахуванням вимог кримінального процесуального закону, які регулюють порядок і строки застосування запобіжних заходів.

Отже, формулювання резолютивної частини вироку про залишення запобіжного заходу без змін свідчить про відсутність підстав для його зміни чи скасування та означає продовження чинності раніше постановленого рішення про запобіжний захід у виді тримання під вартою до моменту початку виконання вироку суду, але не довше строку, визначеного ч. 1 ст. 197 КПК України.

Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про виправлення описки у вироку суду слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 107, 197, 374, 379 КПК Укpаїни, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про виправлення описки у вироку суду відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 06.07.2026 року в приміщенні Пустомитівського районного суду Львівської області.

Суддя ОСОБА_1