Рішення № 137971440, 06.07.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1289/26 Провадження № 2/724/751/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді: Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання Філіпчука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Хотині Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

В травні 2026 року до Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , в якій просять стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 571903568 від 08.09.2021 року у розмірі 50777,19 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.09.2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 571903568 на суму 3050,00 гривень, у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV3AW47. Саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю в якій надано кредит, строк та умови користування кредитними коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно умов кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 3050,00грн., шляхом перерахування через банк-провайдер.

В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума наданого кредиту становить 12000,00грн.

28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

Пунктом 1.2 договору факторингу визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3 договору факторингу під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (Первісного кредитора) до боржників (відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п.2.1 розділу 2 Договору факторингу клієнт (Первісний кредитор) зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №159 від 09.11.2021 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01.

Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.3 Договору факторингу під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «Таліон Плюс» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом. 1.5 Договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14.07.2025 року за Договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 50 777,19 грн.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. Отже, відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Враховуючи зазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, на момент подання позовної заяви становить - 50 777,19 грн., яка складається з: 12000,00грн - заборгованість по тілу кредиту; 38777,19грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відтак, позивач просить суд стягнути суму боргу на свою користь, а також вирішити питання розподілу судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду від 12 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, шляхом направлення кореспонденції на адресу реєстрації, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду із відміткою, про вручення особисто.

Проте, скориставшись своїм правом відповідач ОСОБА_1 надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю та зазначив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності, виходячи з наступного. Кредитний договір було укладено 13.09.2021 року строком на 30 днів, тобто до 13.10.2021 року/днів. Таким чином, строк виконання зобов`язання та відповідно право вимоги у кредитора виникло у жовтні 2021 року. Перебіг позовної давності за вимогами про повернення кредиту розпочався у жовтні 2021 року та повністю закінчився у жовтні 2024 року. Позовна заява ТОВ «ФК «ЕЙС» була подана до суду лише у 2026 році, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. Будь-яких дій, що переривають перебіг позовної давності (визнання боргу, здійснення платежів) відповідач з жовтня 2021 року не вчиняв. Просив відмовити ТОВ «ФК «ЕЙС» у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

23.06.2026 року представником позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» подано до суду заяву щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, в якій зазначено наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі по тексту - «Указ») на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії воєнного стану. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23.

Закон від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Проте вищезазначений Закон, також зазначає, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, тобто набрання чинності відбудеться 04.09.2025, саме з цієї дати відбудеться відновлення обчислення строків позовної давності. Виходячи з цього, до 04.09.2025 діють вищезазначені нормативно-правові акти.

Отже, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. Позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України.

Щодо продовження строків давності на строк дії карантину.

З 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257 , 258 , 362 , 559 , 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року)».

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786 , 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, Позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Таким чином, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини встановлені судом

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, які наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 08.09.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 571903568 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразовим ідентифікатором MNV3AW47 (а.с. 74 зворот -77).

ОСОБА_1 також було підписано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 571903568 від 08.09.2021 року із зазначенням усіх умов кредитування (а.с. 73,74).

Відповідно до п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляду кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 12000,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених в договорі, додатках до нього та правилах надання коштів у кредит.

За п. 1.3. договору кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 3050,00грн. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 08.10.2021р.

Згідно п. 1.4., п. 1.5. договору позичальник в будь-якій час, протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору.

Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту, а саме до 08.10.2021р. (п. 1.7.).

Виключно на період стоку, визначеного в п.1.7. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70% річних, що становить 1,98 % від суми кредиту за кожен день користування ним. За умови продовження строку дисконтного періоду - з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70% річних,що становить 1,98% в день від суми кредиту за кожен день користування ним (пп.1.9.1., 1.9.2.).

За пп. 1.12.2 договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником (п. 1.13).

Згідно з пп. 1.14.1. договору орієнтовна загальна вартість Кредиту для суми Кредиту за першим траншем, що вказана в п. 1.3. Договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою, складає 4861,70 грн. та включає в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 1811,70 грн.. та суму Кредиту у розмірі 3050,00 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 28980,90 % річних, при цьому загальна вартість першого траншу за Кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 159,40 % від суми першого траншу. За пп.1.14.2 у разі настання передбаченої п. 1.9.3. Договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов`язань по оплаті процентів, за встановлений в п.1.2. Договору строк, у розмірі що розрахований за Базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 4861,70грн. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 1811,70 грн. та суму Кредиту у розмірі 3050,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

За умовами додаткової угоди до договору № 571903568 від 08.09.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору та зверненням позичальника, надало позичальнику розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 18950,79 грн. на 28 днів.

Загальна сума заборгованості, вказана в п. 1 Додаткової угоди, є фіксованою, а будь-які нарахування по договору призупиняється. Позичальник сплачує Товариству суму заборгованості, вказану у п. 1 додаткової угоди, частками в розмірі не менше ніж 25% від її загальної суми за наступним графіком: 18.10.2021 - 5006,00грн., 25.10.2021 - 5006,00грн., 01.11.2021 - 5006,00грн., 08.11.2021 - 5005,59грн. (а.с. 77зворот).

Відповідно до паспорту споживчого кредиту вбачається, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» надало кредит ОСОБА_1 у вигляді кредитної лінії, сума/ліміт кредиту - 100-22000грн., строк кредитування - 1-30 днів (з можливістю продовження), мета - на споживчі цілі. Процентна ставка: дисконтна процентна ставка - 3,65%-722,7%; індивідуальна процентна ставка - 361,35%-722,7%; базова процентна ставка - 722,7%, тип процентної ставки фіксована. Загальні витрати за кредитом - 180 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 1180,00грн. Реальна річна процентна ставка - 649%.

До матеріалів справи також надано Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» (а.с. 82-88).

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 08.09.2021р. зазначено інформацію про позичальника, анкетні дані, серію та номер паспорта, фінансовий номер телефону, електронну адресу, сума кредиту, номер банківської картки (а.с. 89).

Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» сформованої 09.11.2023 року підтверджено вчинення ОСОБА_1 дій з метою отримання кредитних коштів та збільшення суми кредиту (а.с. 97).

Згідно платіжного доручення № е72702а5-2d08-4b17-a542-1493cea6668c від 08.09.2021 р. ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3050,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 (101, 102).

Згідно платіжного доручення № еabe859f-89aa-436f-abfe-42b742c548e від 09.09.2021 р. ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 (101, 102).

Згідно платіжного доручення № 7с4fa6d8-8cda-460b-af59-240b11e3ca24 від 09.09.2021 р. ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 (101, 102).

Згідно платіжного доручення № e96943e5-9c14-41f3-80de-564c2a2c6fb0 від 09.09.2021 р. ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2950,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 (101, 102).

З довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що на виконання умов кредитного договору № 571903568 від 08.09.2021 року, кредитодавцем було ініційовано платіжні операції, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжних інструкцій, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: особа платника - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», особа отримувача - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , карта отримувача - НОМЕР_1, дата - 09.09.2021, сума - 2950,00грн., дата - 09.09.2021, сума - 3000,00грн., дата - 09.09.2021, сума - 3000,00грн, дата - 08.09.2021, сума - 3050,00грн. (а.с. 79,80).

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 18-21).

Згідно умов цього договору ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (п. 2.1. ).

За змістом пункту 2.2 договору фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (п. 4.1.).

За умовами пункту 8.4 договору даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 159 від 09.11.2021 року до договору факторингу між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2018 року № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 30393,99 грн., заборгованість по основному боргу - 12000,00 гривень, заборгованість по відсоткам - 18393,99 грн. (а.с. 31, 32).

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01 (а.с. 34-36).

Згідно умов договору ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1. ).

Згідно п. 2.2. фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором,якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором.

За змістом п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог.

За умовами пункту 8.4 договору даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року до договору факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» від 30.10.2023 року № 30/1023-01, ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 50777,19грн., заборгованість по основному боргу - 12000,00 гривень, заборгованість по відсоткам - 38777,19 грн. (а.с. 39,40).

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е (а.с. 42-45).

Згідно умов договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги,строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників (п. 1.1.).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги (п.1.2.).

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору факторингу, загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором, а також ціна продажу встановлюються відповідно до реєстрів боржників, що є невід`ємною частиною цього договору. Фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу протягом 36 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі реєстру боржників, але не пізніше 11.07.2028 року.

За умовами пункту 9.4 договору зміна та доповнення до договору можуть бути внесені виключно шляхом укладення в письмовій формі між сторонами відповідної додаткової угоди.

Згідно додатку № 2 до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників.

Згідно реєстру боржників від 14.07.2025 року до договору факторингу між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, ТОВ «ФК «ЕЙС» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 50777,19 грн., заборгованість по основному боргу - 12000,00 гривень, заборгованість по відсоткам - 38777,19 грн. (а.с. 48,49).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 571903568 від 08.09.2021 року станом на 09.11.2021р. складає: 30393,99 грн., заборгованість по основному боргу - 12000,00 гривень, заборгованість по відсоткам - 18393,99 грн. (а.с.57, 58).

З розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» вбачається, що заборгованість по ОСОБА_1 за кредитним договором 571903568 від 08.09.2021 року за період з 09.11.2011р. по 30.10.2023р. становить 50777,19грн., заборгованість по тілу кредиту - 12000,00грн.; 38777,19 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с. 59).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 571903568 від 08.092021 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 26.12.2025 року складає 50777,19 грн., з яких: 12000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло); 38777,19 грн. - прострочена заборгованість за процентами (а.с. 60).

На запит суду АТ «Універсал Банк» надано інформацію від 20.05.2026 року № Е/5852-В, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано банківську картку № НОМЕР_3 та інші банківські картки. На платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платежі: за період від 08.09.2021 до 13.09.2021 в сумі 3050,00грн.; за період від 09.09.2021 до 14.09.2021 в сумі 2950,00грн., 3000,00грн., 3000,00грн. Номер телефону НОМЕР_4 був фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_3 , та який знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Повний номер рахунку до платіжної картки № НОМЕР_3 - НОМЕР_5 . Також додано виписку по руху коштів по картці, з якого вбачається зарахування на картку відповідача № НОМЕР_3 зазначених грошових коштів.

Відтак, дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів на вказану нею платіжну картку, а також неналежне виконання нею умов договору.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Договір був укладений шляхом його безпосереднього підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV3AW47.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний кредитний договір № 571903568 від 08.09.2021 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), згідно зі статтею 1077 ЦК України, одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Положеннями Цивільного кодексу України не містять жодних обмежень щодо предмету договору факторингу (право грошової вимоги), за критерієм віднесення носія вказаної заборгованості до кола суб`єктів господарювання. Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною першою статті 1082 ЦК України передбачено зобов`язання боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Суд вважає, що копії договорів факторингу, реєстрів права вимоги, є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Таким чином, позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором № 571903568 від 08.09.2021 року.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. Позивач звернувся до суду із позовом виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаних договорів про відступлення прав вимоги.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, як заявлено самим позивачем становить 50777,19 гривень. Розрахунки здійснені до відступлення права вимоги, нарахувань відсотків за вказаним договором ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювали.

З огляду на те, що відповідачем не надано інших розрахунків заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд, приймає розрахунки позивача, як належний та допустимий доказ.

З приводу доводів відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Разом із тим, відповідно до пункту 12 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Крім того, пунктом 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України було передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24 лютого 2022 року перебіг строків позовної давності зупинено.

Лише з 04 вересня 2025 року згідно із Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14 травня 2025 року пункт 19 було виключено з Перехідних положень ЦК України та відновлено дію положень щодо позовної давності.

Отже, звернувшись з позовом 07.05.2026 року позивач не пропустив позовну давність, тому підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

Доказів того, що ОСОБА_1 сплатив заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов`язання, суду не надано, також не надано контррозрахунку на спростування наданого позивачем розрахунку.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК ЕЙС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 571903568 від 08.09.2021 року у розмірі 50777,19 грн., з яких: 12000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло); 38777,19 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.

Крім цього, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи,покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, додаткової угоди від 01.09.2025 року, акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 29.12.2025 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 7000 гривень (а.с. 61-65).

Так, 20.08.2025 року між Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01. Згідно п. 1.1. договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Додатком до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року є протокол погодження вартості послуг (а.с. 62 зворот).

За умовами додаткової угоди № 25770936217 від 01.09.2025р. до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором № 571903568 від 08.09.2021, позичальник ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року витрати понесені позивачем на правову допомогу становлять 7000 гривень, а саме: 2 години - складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до позичальника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 571903568 від 08.09.2021 року; 2 години - вивчення матеріалів справи; 1 година - підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором; 1 година - підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 571903568 від 08.09.2021 року на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 .

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19 і від 11.11.2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Клопотань від відповідача щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав не співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, до суду не надходило.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді позивачем, приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, вважає, що стягнення витрат за надання професійної допомоги адвоката, підлягають задоволенню пропорційно задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 7000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 512-514, 516-518, 526, 530, 547, 610, 625, 626, 1048-1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 273,279,280 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, б. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 571903568 від 08.09.2021 року, в розмірі 50777,19 (п`ятдесят тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 19 копійок, яка складається з наступного: 12000,00 гривень - заборгованість за сумою кредиту (тіло), 38777,19 грн. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, б. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956) судовий збір у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Копію рішення суду надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, б. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 06 липня 2026 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК