Рішення № 137971319, 06.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 06.07.2026

Справа № 334/4873/26

Провадження № 2/334/3630/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

06 липня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Іванової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення суми,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №242508390 від 13.04.2025 року у розмірі 15 271 гривень, а також судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 13.04.2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали договір №242508390 у формі електронного документу з використанням одноразового ідентифікатора MXSM-5555, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн. на свою банківську картку. Позивач виконав умови договору та перерахував вказані грошові кошти на банківську карту відповідача. Проте, відповідач не виконав свого обов`язку, не повернув наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором та не сплатив відсотки. Станом на день звернення до суду із даним позовом, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 17 771 грн., яка складається з наступного: 5 000 грн. - заборгованість за кредитом, 9 971 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 300 грн. заборгованість за комісією, 2 500 грн. штраф (пеня).

Позивач не заявляє вимогу щодо стягнення з відповідача штрафу (пені) в сумі 2 500 грн., та просить стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії в сумі 15 271 грн.

17.06.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/40 (далі Договір факторингу 1). Відповідно до реєстру прав вимоги б/н від 17.06.2025 року до Договору факторингу 1, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

04.12.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/1225-01 (далі Договір факторингу 2), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Згідно із реєстром прав вимоги № 2 від 04.12.2025 року, право вимоги за Договором факторингу 2 від ТОВ «Таліон Плюс» перейшло до позивача, в тому числі і за кредитним договором № 242508390 від 13.04.2025 року, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою від 26.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивачем подано заяву про розгляд справи без його участі та заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Враховуючи наявність підстав, визначених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач 13.04.2025 року уклали договір кредитної лінії № 242508390 у формі електронного документу з використанням одноразового ідентифікатора MXSM-5555, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн. на свою банківську картку, строком на 30 днів з процентною ставкою 357,7 % річних (0,98 % на день) зі сплатою комісії за надання кредиту в сумі 300 грн..

13.04.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 000 грн. на його банківську картку НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 606fde82-99f1-4e32-a27e-3add30006e26 від 13.04.2025 року.

Згідно з умовами кредитного договору від 13.04.2025 року № 242508390, позичальник зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором та не сплатив відсотки, тому його заборгованість за кредитним договором становить 17 771 грн., яка складається з наступного: 5 000 грн. - заборгованість за кредитом, 9 971 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 300 грн. заборгованість за комісією, 2 500 грн. штраф (пеня).

17.06.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/40 (Договір факторингу 1), за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» складено та підписано реєстр права вимоги № б/н від 17.06.2025 року до Договору факторингу від 17.06.2025 № МВ-ТП/40, за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 13.04.2025 № 242508390 на загальну суму 10 715 грн.

Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за період з 13.04.2025 по 17.06.2025 за кредитним договором у позичальника наявна заборгованість у розмірі 10 666 грн., з яких за тілом кредиту 5 000 грн., проценти 2 915 грн., комісія 300 грн. та штрафні санкції 2 500 грн.

04.12.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/1225-01 (Договір факторингу 2), за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Згідно із реєстром прав вимоги № 2 від 04.12.2025 року, право вимоги за Договором факторингу 2 від ТОВ «Таліон Плюс» перейшло до позивача, в тому числі і за кредитним договором № 242508390 від 13.04.2025, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 17 771 грн.

Разом з тим, позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій в сумі 2 500 грн., та просить стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії в сумі 15 271 грн.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах передбачених у договорі.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунки позивача.

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено в електронній формі позичальника із застосуванням електронного підпису із одноразовим ідентифікатором відповідача.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач отримав 5 000 грн. зі сплатою 357,7 % річних (0,98 % на день) за користування грошовими коштами на строк у 30 днів. Здійснивши перевірку нарахованих відсотків, суд дійшов висновку, що за вказаний строк відповідачу мало б бути нараховано 1 200 грн., відтак загальна сума яка підлягає сплаті за кредитним договором №242508390 від 13.04.2025 року становила 6 500 грн.

Положеннями статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Для договорів кредиту однією з істотних умов є умови щодо строку надання кредиту.

Угода про зміну істотних умов договору має укладатись у такий самій формі, як і основний договір.

Оскільки з урахування вищенаведених висновків суду, строк дії договору сплив 13.05.2025 року, за погоджений сторонами строк договору сума відсотків склала 1 200 грн., що передбачено п. 8.8 кредитного договору та наданим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунком заборгованості по договору № 242508390 від 13.04.2025 року, тому подальше нарахування кредитором відсотків є безпідставним.

Таким чином, за рішенням суду з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом, відсотками та комісією в розмірі 6 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, за змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до приписів статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

Суд, оцінивши опис робіт згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 року до Договору про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, наданих АО «Тимошенко та Партнери», вважає за необхідне частково задовольнити заяву про стягнення витрат на правову допомогу пропорційно складності справи до обсягу виконаних по ній робіт, а також пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 000 грн.

Керуючись ст. 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором № 242508390 від 13.04.2025 року у сумі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) судовий збір у сумі 1 133 (одна тисяча сто тридцять три) гривні 23 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1276 (одна тисяча двісті сімдесят шість) гривень 93 копійки.

В задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін