Ухвала суду № 137970497, 01.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8807/26

1-кс/308/3931/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025070000000431 від 02 жовтня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоукраїнка, Новомиколаївського району, Запорізька області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не працюючого, інваліда 3 групи,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

встановив:

До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в межах строку досудового розслідування, на 60 (шістдесят) діб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , з метою незаконного збагачення шляхом вчинення злочинів проти громадської безпеки, а саме незаконного поводження із бойовими припасами, усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу бойових припасів є можливість швидко, незаконно збагатитись, став на шлях злочинної діяльності та здійснив придбання, носіння, зберігання, а також збут вибухових речовин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 28.09.2025, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, знаючи вимоги законодавства України про те, що вибухові речовини та бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, віднайшов (придбав) з метою збуту, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, 160,30 г. вибухової речовини двохосновний нітроцелюлозний порох, 18 патронів калібру 5,45?39мм, призначеними для стрільби із відповідної нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45?39 мм, придатні до стрільби та виготовлені промисловим способом, 720 патронів калібру .223Rem які є мисливськими гвинтівковими патронами центрального бою споряджені звичайними кулями, виготовлені промисловим способом, після чого, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з метою збуту, незаконно зберігав вказану вибухову речовину та патрони, у невстановленому місці, щонайменше з 28.09.2025 (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) по 07.10.2025.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут вогнепальної зброї та боєприпасів, діючи з прямим умислом, протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпеку та наслідки своїх дій, ОСОБА_4 , в кінці вересня 2025 року, спілкуючись в месенджері «Telegram», шляхом переписки із ОСОБА_9 , домовився про збут йому артилерійського пороху та боєприпасів, за грошові кошти в загальній сумі 15000 гривень.

Надалі, 07.10.2025, ОСОБА_4 , із невстановленого досудовим розслідуванням місця, перемістив (носив) вказану вибухову речовину двохосновний нітроцелюлозний порох масою 160,30 грам та 18 патронів калібру 5,45?39мм, до відділення №1 «Нова Пошта» розташованого в смт. Новомиколаївка, по вул. Українська, 23, Запорізької області, де о 12 год. 59 хв., 07.10.2025, ОСОБА_4 , діючи згідно попередніх домовленостей із ОСОБА_9 , використовуючи послуги вказаного поштового відділення ТОВ «Нова Пошта» (код ЄДРПОУ 31316718), вказуючи наступні відомості щодо відправника « ОСОБА_4 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_1 , та відомості про одержувача « ОСОБА_10 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_2 , відділення № 1, с. Баранинці, Закарпатська область, з якого шляхом передачі посилкою, збув ОСОБА_9 вибухову речовину - двохосновний нітроцелюлозний порох масою 160,30 грам та 18 патронів калібру 5,45?39мм, які ОСОБА_9 отримав 13.10.2025 у відділенні №1 ТОВ «Нова Пошта», в с. Баранинці, вул. Об`їзна, 2а, Ужгородського району Закарпатської області, та в подальшому видав працівникам поліції. Також, 18.10.2025, ОСОБА_4 , із невстановленого досудовим розслідуванням місця, перемістив (носив) 720 патронів калібру .223Rem до відділення №2 «Нова Пошта» розташованого в смт. Новомиколаївка, по вул. Шкільна, 104а, Запорізької області, де о 11 год. 17 хв., 18.10.2025, ОСОБА_4 , діючи згідно попередніх домовленостей із ОСОБА_9 , використовуючи послуги вказаного поштового відділення ТОВ «Нова Пошта» (код ЄДРПОУ 31316718), вказуючи наступні відомості щодо відправника « ОСОБА_4 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_1 , та відомості про одержувача « ОСОБА_10 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_2 , відділення № 1, с. Баранинці, Закарпатська область, з якого шляхом передачі посилкою, збув ОСОБА_9 720 патронів калібру .223Rem, які ОСОБА_9 отримав о 15 год. 48 хв. 20.10.2025 у відділенні №1 ТОВ «Нова Пошта», в с. Баранинці, вул. Об`їзна, 2а, Ужгородського району Закарпатської області, та в подальшому видав працівникам поліції.

За вказану вибухову речовину та боєприпаси, ОСОБА_9 заплатив ОСОБА_4 попередньо узгоджену суму - 15000 гривень, шляхом перерахунку на картковий банківський рахунок АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 який належить ОСОБА_4 .

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено,ОСОБА_4 , повторно, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 20.03.2026, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя, бойові припаси та вибухові речовини, відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, віднайшов (придбав) з метою збуту, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, пластичну вибухову речовину на основі гексогену, нафтової оливи та діоктил адипату (DAO) (пластифікатор) масою 291,5 грам, 1010 патронів, які є боєприпасами бойовими гвинтівковими патронами центрального бою, калібру 5,45?39 мм, призначеними для стрільби із відповідної нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45?39 мм, придатні до стрільби та виготовлені промисловим способом, 300 патронів калібру .223Rem які є мисливськими гвинтівковими патронами центрального бою споряджені звичайними кулями, виготовлені промисловим способом, після чого, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з метою збуту, незаконно зберігав вказані боєприпаси, у невстановленому місці, щонайменше з 20.03.2026 (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) по 31.03.2026.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут вогнепальної зброї та боєприпасів, діючи з прямим умислом, протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпеку та наслідки своїх дій, ОСОБА_4 , в березні 2026 року, спілкуючись в месенджері «Telegram», шляхом переписки із ОСОБА_9 , домовився про збут йому артилерійського пороху та боєприпасів, за грошові кошти в загальній сумі 15900 гривень.

Надалі, 31.03.2026, ОСОБА_4 , із невстановленого досудовим розслідуванням місця, перемістив (носив) вказані 300 патронів калібру .223Rem до відділення №38 «Нова Пошта» розташованого в м.Запоріжжя, вул. Рекордна, 2, де о 09 год. 43 хв., 31.03.2026, ОСОБА_4 , діючи згідно попередніх домовленостей із ОСОБА_9 , використовуючи послуги вказаного поштового відділення ТОВ «Нова Пошта» (код ЄДРПОУ 31316718), вказуючи наступні відомості щодо відправника « ОСОБА_4 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_1 , та відомості про одержувача « ОСОБА_10 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_2 , відділення № 1, с. Баранинці, Закарпатська область, з якого шляхом передачі посилкою, збув ОСОБА_9 300 патронів калібру .223Rem, які ОСОБА_9 отримав о 18 год. 48 хв., 02.04.2026 у відділенні №1 ТОВ «Нова Пошта», в с. Баранинці, вул. Об`їзна, 2а, Ужгородського району Закарпатської області, та в подальшому видав працівникам поліції.

Також, 31.03.2026, ОСОБА_4 , із невстановленого досудовим розслідуванням місця, перемістив (носив) вибухову речовину на основі гексогену, нафтової оливи та діоктил адипату масою 291,5 грам та 1010 патронів калібру 5,45?39мм, до відділення №46г «Нова Пошта» розташованого в м. Запоріжжя, вул. Талаліхіна, 46, де о 14 год. 03 хв., 31.03.2026, ОСОБА_4 , діючи згідно попередніх домовленостей із ОСОБА_9 , використовуючи послуги вказаного поштового відділення ТОВ «Нова Пошта» (код ЄДРПОУ 31316718), вказуючи наступні відомості щодо відправника « ОСОБА_11 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_4 , та відомості про одержувача « ОСОБА_10 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_2 , відділення № 1, с. Баранинці, Закарпатська область, з якого шляхом передачі посилкою, збув ОСОБА_9 вибухову речовину на основі гексогену, нафтової оливи та діоктил адипату масою 291,5 грам та 1010 патронів калібру 5,45?39мм, які ОСОБА_9 отримав о 18 год. 48 хв. 02.04.2026 у відділенні №1 ТОВ «Нова Пошта», в с. Баранинці, вул. Об`їзна, 2а, Ужгородського району Закарпатської області, та в подальшому видав працівникам поліції.

За вказану вибухову речовину та боєприпаси, ОСОБА_9 заплатив ОСОБА_4 попередньо узгоджену суму - 15900 гривень, шляхом перерахунку на картковий банківський рахунок АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 який належить ОСОБА_4 .

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_4 , повторно, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 10.06.2026, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя, бойові припаси та вибухові речовини, відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, віднайшов (придбав) з метою збуту, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, 300 патронів калібру .223Rem та 3 гранати типу Ф1, після чого, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з метою збуту, незаконно зберігав вказані боєприпаси, у невстановленому місці, щонайменше з 10.06.2026 (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) по 12.06.2026.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут вогнепальної зброї та боєприпасів, діючи з прямим умислом, протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпеку та наслідки своїх дій, ОСОБА_4 , на початку червня 2026 року, спілкуючись в месенджері «Telegram», шляхом переписки із ОСОБА_9 , домовився про збут йому артилерійського пороху та боєприпасів, за грошові кошти в загальній сумі 17000 гривень.

Надалі, 12.06.2026, ОСОБА_4 , із невстановленого досудовим розслідуванням місця, перемістив (носив) вказані 300 патронів калібру .223Rem та 3 гранати типу Ф1, до відділення №46 «Нова Пошта» розташованого в м. Запоріжжя, вул. Талаліхіна, 46г, де о 19 год. 48 хв., 12.06.2026, ОСОБА_4 , діючи згідно попередніх домовленостей із ОСОБА_9 , використовуючи послуги вказаного поштового відділення ТОВ «Нова Пошта» (код ЄДРПОУ 31316718), вказуючи наступні відомості щодо відправника « ОСОБА_4 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_1 , та відомості про одержувача « ОСОБА_10 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_2 , відділення № 1, с. Баранинці, Закарпатська область, з якого шляхом передачі посилкою, збув ОСОБА_9 300 патронів калібру .223Rem та 3 гранати типу Ф1, які ОСОБА_9 отримав 15.06.2026 у відділенні №1 ТОВ «Нова Пошта», в с. Баранинці, вул. Об`їзна, 2а, Ужгородського району Закарпатської області, та в подальшому видав працівникам поліції.

За вказані боєприпаси, ОСОБА_9 заплатив ОСОБА_4 попередньо узгоджену суму - 17000 гривень, шляхом перерахунку на картковий банківський рахунок АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 який належить ОСОБА_4 .

За даним фактом, ОСОБА_4 , повідомлено про підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, тобто придбання, носіння та зберігання бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними, на даний час, у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, протоколами допиту свідка ОСОБА_9 , протоколами проведення НС(Р)Д, висновками експертів та іншими зібраними доказами.

Сторона обвинувачення вважає, що докази, які зібрані на даному етапі слідства достатні для обрання запобіжного заходу та обґрунтовують підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Приймаючи до уваги вищевикладене, що підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи невідворотність покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, скоїв тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, а застосування більш м`яких запобіжних заходів особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, на думку органу досудового розслідування, дає підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засідання прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, просив таке задовольнити.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що прямої мети збуту ОСОБА_4 не мав та просив застосувати відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію захисника та просив суд у задоволенні клопотання відмовити.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшла до наступних висновків.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого.

Орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яке обґрунтовує наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, ризиків, визначених ст.177 КПК України, та недостатністю застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризиків.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК.

У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Дослідивши додані в обґрунтування клопотання докази, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.

При цьому на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій, зокрема наявності достатніх доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.

Відповідно до частин 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Основними ризикам, на які посилається сторона обвинувачення у даному клопотанні є ризики, передбачені у п.1, п.3, п.4, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Оцінивши вагомість наявних в органу досудового розслідування доказів, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, у сукупності з тяжкістю покарання, що може бути призначене за такого роду правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність існування ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого злочину (ч.1 ст.263 КК України), зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (до 7 років позбавлення волі), останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків які вже встановлені та які будуть встановлені, а також їх родичів з метою дачі, зміни ними показань на його користь.

Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до зміни вже наданих показів, відмови від надання таких або надання неправдивих висновків, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Знаходячись на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. Разом з цим, ОСОБА_4 , на думку сторони обвинувачення може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які, ще невстановлені органом досудового розслідування, що свідчить про наявність ризику передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Будучи на волі, ОСОБА_4 й надалі матиме можливість вчиняти кримінальні правопорушення, в тому числі пов`язані зі збутом зброї, що свідчить про наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Слідчим суддею оцінювалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 для запобігання вищезазначених ризиків.

Так, відповідно до характеристики ОСОБА_4 останній являється працездатним, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, слідчий суддя враховує той факт, що усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, має можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного в їх сукупності, його ставлення до скоєного суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків можливості підозрюваного переховуватися від суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.

Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає тяжкості пред`явленої ОСОБА_4 підозри, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

Таким чином, за наведених вище обставин, слідчий суддя вважає за доцільне обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, з моменту затримання.

Разом з тим слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У відповідності з ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого суд з урахуванням положень ст. ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, вважає належним визначити розмір застави для ОСОБА_4 заставу в розмірі 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок (50х3328).

Такий розмір застави буде відповідним і достатнім, у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченими ст.177 КПК України та буде слугувати відповідним стримуючим фактором.

У випадку внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, з моменту затримання.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 187, 193, 196, 197, 309 КПК України,-

постановив:

Клопотання задовольнити.

Застосувати (обрати) щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування починаючи з 29 червня 2026 року по 27 серпня 2026 року включно.

На підставі ч.3 ст.183, ч.5 ст.182 КПК України, визначити підозрюваному ОСОБА_4 , заставу, достатню для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у розмірі 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок (50х3328).

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покласти наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду на їх першу вимогу;

- не відлучатися із місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- не спілкуватися із свідками, у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну до органів ДМС України в Закарпатській області.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 27 серпня 2026 року включно.

У разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України в Закарпатській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій утримуватиметься підозрюваний.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти, про що повідомити Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Повний текст ухвали було проголошено 03 липня 2026 року о 16 год. 50 хв..

Слідчий суддя ОСОБА_1