Рішення № 137968731, 29.06.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3433/26

провадження № 2/619/2082/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/3433/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»;

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позов про стягнення заборгованості.

Стислий виклад позиції сторін.

25 травня 2026 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», в особі представника від АО «Апологен» адвоката Усенка М.І., через систему «Електронний суд», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8196562 від 25.11.2019 в розмірі 37 883,88 грн. В обґрунтування позову посилалося на те, що 25.11.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 8196562, згідно з умовами якого відповідач отримав 12 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1до кредитного договору № 8196562 від 25.11.2019 р.) відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням. П. 7.1. Кредитного договору № 8196562 від 25.11.2019 визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 27.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020. Отже, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 8196562 від 25.11.2019, що укладений між Кредитодавцем та відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 37 883,88 грн, відповідно до Виписки з особового рахунка, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 9454,59 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 21 351,39 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1200 грн; заборгованість по штрафах/пені становить - 5877,9 грн. Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19579339/3189 від 01.04.2026.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача адвокат Брадарська Н.В. просить визнати позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтованими частково - в межах основної суми заборгованості за кредитом (тіла кредиту) у розмірі 9 454,59 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині, а саме в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 21 351,39 грн, комісії за надання кредиту у розмірі 1 200,00 грн та штрафу/пені у розмірі 5 877,90 грн відмовити в повному обсязі. Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн як неспівмірних складності справи, або зменшити їх розмір до мінімального розумного. Посилалася на те, що відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Таким чином, пункт 1.5.1 Кредитного договору № 8196562 від 25.11.2019 в частині встановлення комісії за надання кредиту у розмірі 1 200,00 грн є нікчемним, а вимога позивача про стягнення цієї суми такою, що не підлягає задоволенню. Також позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитом у розмірі 21 351,39 грн. Звертає увагу суду на те, що відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору № 8196562 від 25.11.2019 року кредит надавався строком на 15 днів з 25.11.2019, а термін повернення кредиту визначений пунктом 1.4 Договору 10.12.2019. Однак, як вбачається з наданої позивачем Відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором, проценти за користування кредитом нараховувались позивачем значно довше погодженого 15-денного строку - фактично до 12.03.2020, тобто протягом понад трьох місяців після закінчення строку кредитування. Жодних доказів продовження (пролонгації) строку кредитування у порядку, передбаченому розділом 6 Правил надання фінансових кредитів Товариством, на які прямо посилається сам Кредитний договір (пункт 2.3), позивачем до позовної заяви не додано. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по штрафах/пені у розмірі 5 877,90 грн. Вважає цю вимогу такою, що прямо суперечить імперативним нормам чинного законодавства України, прийнятим у зв`язку з введенням воєнного стану. Також вказує на неналежність доказів фактичного зарахування кредитних коштів відповідачу та неналежного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

26 травня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено перше судове засідання на 09 год 30 хв 29 червня 2026 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 15 червня 2026 року, але не менше п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 19 червня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 24 червня 2026 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Витребувано докази.

15 червня 2026 року на виконання ухвали суду від 26.05.2026 АТ «СЕНС БАНК» надало інформацію № 9322-БТ-32.3/2026 від 04.06.2026 про те, ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 є клієнтом Банку. На її ім`я відкрито запитувану картку, маска якої № НОМЕР_2 , повний номер картки № НОМЕР_3 рахунок до картки № НОМЕР_4 (валюта Українська гривня), надано виписку про рух коштів по карті зазначеної особи за період з 25.11.2019 по 02.12.20219 з відображенням зарахування коштів у сумі 12000,00 грн в межах наявних даних по контрагентам клієнта.

У судове засідання представник позивача адвокат Усенко М.І. не з`явився, у поданому через систему «Електронний суд» клопотанні просив розглядати справу без участі представника ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», позов підтримує та просить його задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явилася, представник відповідача адвокат Брадарська Н.В. через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача. Просить задовольнити позовні вимоги частково лише в частині основної суми кредиту (тіла кредиту).

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25.11.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 8196562.

27.03.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 25.11.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 8196562 згідно з умовами якого відповідач отримала 12 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором.

Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням.

З витребуваної судом інформації з АТ «СЕНС БАНК» установлено, що ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 є клієнтом Банку. На її ім`я відкрито запитувану картку, маска якої № НОМЕР_2 , повний номер картки № НОМЕР_3 рахунок до картки № НОМЕР_4 (валюта Українська гривня). З наданої виписки про рух коштів по карті зазначеної особи за період з 25.11.2019 по 02.12.20219 вбачається зарахування коштів у сумі 12000,00 грн.

Отже, доводи сторони відповідача щодо неналежності доказів фактичного зарахування кредитних коштів відповідачу спростовується змістом даної виписки АТ «СЕНС БАНК».

При цьому, відповідачем не спростовано не зарахування коштів на її рахунок в АТ «СЕНС БАНК».

Пункт 7.1. Кредитного договору № 8196562 від 25.11.2019 визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Укладаючи Кредитний договір відповідач та Кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідач підписала Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 27.03.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020.

Отже, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 8196562 від 25.11.2019, що укладений між Кредитодавцем та відповідачем.

ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до Виписки з особового рахунка становить 37 883,88 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 9454,59 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 21 351,39 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1200 грн; заборгованість по штрафах/пені становить - 5877,9 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19579339/3189 від 01.04.2026.

Доказів, які б свідчили про виконання умов Договору про споживчий кредит або внесення коштів на його погашення, стороною відповідача не надано.

Отже, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором утворилась заборгованість в сумі 37 883,88 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Кредитний договір № 8196562 від 25.11.2019 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за Кредитним договором ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за цим Договором.

Як убачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку.

Отже, оскільки відповідач порушила зобов`язання, встановлені Кредитним договором, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за цим Договором.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надало виписку з особового рахунку за Кредитним договором № 8196562 від 25.11.2019, згідно якої станом на 14.04.2026 (включно) заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» складає 37 883,88 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 9454,59 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 21 351,39 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1200 грн; заборгованість по штрафах/пені становить - 5877,9 грн.

Сторона відповідача не погоджується з зазначеним розрахунком, при цьому свого контррозрахунку не надала.

Водночас, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком процентів за користування кредитними коштами, з огляду на таке.

За умовами договору № 8196562 від 25.11.12019 кредит було видано строком на 15 днів з 25.11.2019 датою повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 10.12.2019. Сукупна вартість кредиту складає 5 700,00 грн в грошовому виразі та 1.156,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначені правові висновки також викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти та неустойку (пеню) лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків та пені є безпідставним. Після настання строку виконання кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до п. 2.3.1. Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил.

Судом враховано, що наведеним пунктом передбачена пролонгація строку кредитування.

Разом тим, доказів того, що кредитний договір було пролонговано після 10.12.2019, оскільки позичальник продовжував користуватись кредитними коштами, не надано.

Також суд зазначає, що нарахування позивачем процентів за кредитним договором № 8196562 від 25.11.2019 у період з 10.12.2019 по 12.03.2020 є необґрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку кредиту, передбаченого Договором.

Тому з відповідача підлягають стягненню відсотки за кредитним договором № 8196562 від 25.11.12019 у сумі 5 700,00 грн, нараховані з 25.11. 2019 по 10.12.2019 що становить 15 днів.

У задоволенні стягнення відсотків за період з 10.12.2019 по 12.03.2020 слід відмовити.

Разом з тим, суд не погоджується з нарахованою заборгованістю по штрафах/пені у розмірі 5 877,90 грн, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

«Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Указом Президента України від 24 лютого 2022року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 10561 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

За таких обставин, заборгованість за неустойкою у розмірі 5 877,90 грн стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача не підлягає.

Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості у загальному розмірі 15 154,59 грн, з яких: 9 454,59 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 700,00 грн заборгованість за відсотками.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 8 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Усенком М.І. надано до суду Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, Акт №Д/24092 від 14.042026 наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальним описом наданих послуг від 14.042026.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на правову допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на правову допомогу під час розгляду справи у сумі 8 000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правову допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, ніж зазначено у позові, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених у цій справі у сумі 1 000, 00 грн.

Підстав для стягнення з відповідача ще 7 000,00 грн суд не вбачає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в сумі 15 154,59 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064,96 грн (15 154,59 х 100% : 37883,88 = 0,40% х 2662,40 грн = 1064,96).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»(за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»), заборгованість за кредитним договором №8196562 від 25.11.2019 у розмірі 15 154 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят чотири) гривень 59 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1064,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ідентифікаційний код 35234236;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок