Постанова № 137968695, 01.07.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/2630/26

Провадження № 3/610/916/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026м. Балаклія

Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Феленко Юрій Анатолійович, за участю: секретаря судового засідання Афоніної Д.О., представника малолітнього потерпілого Поцепи Ю.Р., особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника адвоката Жмуркової В.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з відділу поліції № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Українка Барвінківського району Харківської області, громадянина України, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30.05.2026 приблизно о 10:00 годині в АДРЕСА_3 , у присутності свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив сварку з його матір`ю ОСОБА_3 , а саме перешкоджав їй підійти до сина, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю малолітнього потерпілого ОСОБА_2

24.06.2026 через електронний кабінет в системі "Електронний суд" захисник ОСОБА_4 подала додаткові пояснення, які по своїй суті є запереченнями на протокол про адміністративне правопорушення, де зазначила, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним подіям. 30.05.2026 ОСОБА_3 прибула до місця перебування дитини та почала вимагати передати їй дитину. При цьому дитина протягом тривалого часу проживає з батьком і надалі хоче проживати з ним. Жодних об`єктивних даних, які б свідчили про застосування ОСОБА_1 до дитини фізичного чи психологічного насильства, встановлено не було. В матеріалах справи відсутні будь-які докази умисних дій ОСОБА_1 , спрямованих на заподіяння дитині психологічної шкоди. Сам по собі факт перебування дитини разом із батьком та небажання залишати його не може свідчити про вчинення домашнього насильства. Також відсутні докази систематичності поведінки, яка є однією з характерних ознак домашнього насильства. Натомість зібрані матеріали свідчать лише про одноразову конфліктну ситуацію між колишніми співмешканцями щодо спілкування з дитиною. Довідка № 612, відповідно до якої дитині встановлено діагноз "гостра реакція на стрес" не містить висновків про те, що вказаний стан виник саме внаслідок дій ОСОБА_1 , не встановлює причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою останнього та емоційним станом дитини, а також не містить будь-якого опису конкретних дій батька, які могли б свідчити про вчинення психологічного насильства, отже не може бути розцінена судом як належний і допустимий доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні ним домашнього насильства стосовно свого сина. Захисник просила провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не визнав, пояснив, що приблизно 1 рік їхній спільний з ОСОБА_3 син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав з ним. Півтора тижні тому ОСОБА_3 взяла сина до себе на вихідні та до 30.05.2026 син проживав з нею. 30.05.2026 він приїхав побачитися з сином та під час прогулянки з ним запитав, чи хоче син жити разом з ним, на що син відповів ствердно. Тоді він посадив сина в машину та хотів повезти до себе додому. В цей час ОСОБА_3 почала цьому перешкоджати, внаслідок чого між ними виник конфлікт у присутності дитини. ОСОБА_3 викликала поліцію та швидку допомогу, дитину було оглянуто лікарями. За результатами огляду у дитини не було виявлено синців або будь-яких тілесних ушкоджень, проте було встановлено діагноз: гостра реакція на стрес, яка виникла, на його думку, через те, що син півтора тижні проживав з матір`ю. При цьому зазначив, що коли приїхав до дитини 30.05.2026, будь-яких ознак, що могли б свідчити про перебування дитини у стані стресу або занепокоєння, він не помітив.

Захисник Жмуркова В.Ю. у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні тим, що наведені у поданих нею 24.06.2026 письмових поясненнях.

Законний представник малолітнього ОСОБА_2 ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що 30.05.2026 їй зателефонував ОСОБА_1 і сказав, що приїде до сина та візьме його на прогулянку. Під час прогулянки батько дитини разом із своїми родичами посадили дитину в машину, а її від машини відштовхнула та вдарила по обличчю тітка ОСОБА_1 . Весь цей конфлікт відбувався у присутності дитини. Після того, як ОСОБА_1 разом з дитиною уїхав, вона викликала поліцію, а потім вже у відділі поліції викликала швидку для того, щоб дитину оглянули та з`ясували, у якому стані перебуває дитина. Місце проживання дитини службою у справах дітей не було визначено. Наразі дитина з 30.05.2026 проживає з батьком, оскільки останній не надає їй можливості бачитися з дитиною, розмовляти з ним по телефону тощо. Крім того, зазначила, що 30.05.2026 ОСОБА_1 не забрав сина до себе додому, а відвіз у село до своєї сестри, і сам повернувся на роботу. До цього син рік проживав разом з батьком. З нею дитина проживала приблизно 1 тиждень до 30.05.2026. Конфліктної ситуації, що виникла 30.05.2026, можливо було уникнути.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п. 3 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону дитиною, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), вважається особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Заслухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, законного представника малолітнього потерпілого, дослідивши письмові матеріали, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, повністю доведеною та підтвердженою:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 160396 від 30.05.2026;

- рапортами поліцейських ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 30.05.2026;

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_3 про вчинене правопорушення від 30.05.2026;

- довідкою № 612 від 30.05.2026, виданої КНП БМР ХО "БКБЛІЛ", з якої убачається, що за результатами медичного огляду малолітнього ОСОБА_2 останньому було встановлено діагноз: гостра реакція на стрес, рекомендовано медикаментозне лікування та психологічна допомога;

- протоколом бесіди з питань спору щодо місця проживання дитини з одним з батьків, складеним 14.05.2026, з якого встановлено, що між батьками дитини існує напружені, конфліктні відносини, спілкування обмежене; дитина висловила бажання проживати з батьком. Належні умови проживання дитини створені як за місцем проживання матері, так і за місцем проживання батька;

- формою оцінки ризиків вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства від 05.06.2026.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що на підставі звернення ОСОБА_3 до органу опіки та піклування Донецькою селищною радою Ізюмського району Харківської області від 25.05.2026 № 492 було затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , 13.04.2019, яким було рекомендовано ОСОБА_3 для визначення місця проживання дитини звернутися до суду.

Не зважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , доходжу висновку, що вина його доведена належними і допустимими доказами.

Як було встановлено в судовому засіданні, у тому числі і з пояснень самого ОСОБА_1 , саме він був ініціатором конфлікту. Так, ОСОБА_1 без узгодження з матір`ю дитини намагався силоміць забрати у неї дитину та відвезти за місцем свого проживання, через що між ним і ОСОБА_3 виникла сварка у присутності їхнього малолітнього сина ОСОБА_2 , внаслідок чого останньому була завдана шкода психологічного характеру у виді гострої реакції на стрес.

Слід зазначити, що саме на батьків покладено обов`язок щодо забезпечення належних умов виховання своєї дитини. Натомість батько, який мав уникнути конфлікту, відповідних заходів для його уникнення не вжив, а навпаки сам спровокував його.

Дії ОСОБА_1 кваліфікую за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, як вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої особи, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статей 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.

Враховуючи характер вчинених правопорушень, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, вважаю за необхідне притягти ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, визнавши його таким, що забезпечить мету адміністративного стягнення у виді належної міри відповідальності за вчинення правопорушень, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи, на яку накладено таке стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень.

Разом із цим, відповідно до ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі Закон).

Ураховуючи відсутність даних про те, що ОСОБА_1 раніше притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП, а також які б свідчили про те, що він систематично вчиняє домашнє насильство, суд не вбачає достатніх підстав для застосування положення ст. 39-1 КУпАП про проходження програми, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

На підставі викладеного, керуючись статтями 33-35, 39-1, 40-1, ч. 2 ст. 173-2, статтями 245, 280, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 510 (п`ятсот десять) гривень (реквізити для сплати штрафу: населений пункт: Балаклійська міська ТГ, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Балаклія/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA628999980314040542000020577, код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір).

У разі несплати правопорушником штрафу у 15-ти денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, у порядку примусового виконання постанови стягнути подвійний розмір зазначеного штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання постанови в частині стягнення штрафу 3 місяці.

Строк пред`явлення до виконання постанови в частині стягнення судового збору 3 місяці.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови складено 06 липня 2026 року.

СуддяЮ.А. Феленко