Ухвала суду № 137968600, 26.06.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/340/25

Провадження № 1-кс/392/152/26

УХВАЛА

про відмову у арешті майна

26 червня 2026 року м. Мала Виска

Слідчий суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , розглянувши клопотання першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42025122020000003 від 09.01.2025 за ч. 1 ст. 362 КК України, про арешт майна,

У С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту із позбавленням права на відчуження, розпорядження на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на частку нерухомого майна - на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 603956235238.

Клопотання мотивоване тим, що державним реєстратором Маловисківської міської ради зареєстровано припинення права власності приватного житлового будинку в м. Новомиргород з порушенням порядку державної реєстрації речових прав. На підставі викладеного вбачаються ознаки несанкціонованих дій з інформацією, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчинених особою, яка має право доступу до неї.

Нотаріус ОСОБА_5 прийняв рішення № 20218630 та № 20220654 від 24.03.2015 щодо реєстрації права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та видав свідоцтво про право на спадщину за законом. Згідно цього свідоцтва спадкоємцем майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_4 . Спадщина складається з 1/4 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями.

Рішенням Маловисківського районного суду від 16.01.2023 у справі № 395/332/19 встановлено, що під час оформлення спадщини нотаріус не перевірив розбіжності у правовстановлюючих документах на нерухоме майно та не врахував, що окремі об`єкти (гараж, вимощення, огорожа) були збудовані вже після смерті спадкодавця ОСОБА_6 .

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про порушення прав ОСОБА_7 , оскільки до складу спадщини, прийнятої ОСОБА_4 , було включено майно, власником якого була ОСОБА_8 , спадщину після смерті якої прийняла ОСОБА_7 . Внаслідок цього суд визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 24.03.2015 ОСОБА_4 .

Допитана як потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що є співвласницею житлового будинку по АДРЕСА_2 частку якого успадкувала після смерті матері ОСОБА_6 , а в подальшому придбала ще 1/4 частку у ОСОБА_9 , яка була спадкоємцем ОСОБА_10 , який проживав з ОСОБА_6 . Інша 1/2 частка будинку належить ОСОБА_7 . В подальшому ОСОБА_7 пішла до державного реєстратора ОСОБА_11 , який 14.09.2023 скасував право власності ОСОБА_4 на частку ОСОБА_9 .

13.04.2026 ОСОБА_4 звернулась на «гарячу лінію» Кіровоградської обласної прокуратури щодо невідкладного прийняття рішення щодо накладення арешту, заборони відчуження майна та внесення відповідних даних до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у кримінальному провадженні №42025122020000003 з метою обмеження прав щодо розпорядження її майном. Заявниця повідомила, що Черкаським апеляційним судом 08.04.2026 ухвалено протиправне рішення (справа №375/701/19) яке може призвести з моменту опублікування повного тексту його до незаконного розпорядження ним та позбавить її та її дітей житла.

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій він просив його задовольнити.

Перевіривши матеріали клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації майна, необхідне для забезпечення цивільного позову, стягнення неправомірної вигоди або можливої конфіскації майна.

Отже, арешт майна допускається виключно для досягнення цілей, прямо передбачених кримінальним процесуальним законом, та не може застосовуватись з інших мотивів.

З поданого клопотання вбачається, що прокурором не наведено відомостей про те, що майно, на яке проситься накласти арешт, відповідає критеріям речового доказу у кримінальному провадженні, підлягає спеціальній конфіскації чи конфіскації, необхідне для забезпечення цивільного позову або може бути об`єктом стягнення неправомірної вигоди. Не містить клопотання й конкретних відомостей про існування реальної загрози втрати чи пошкодження майна, яка могла б перешкодити досягненню завдань кримінального провадження.

Фактично доводи прокурора зводяться до наявності тривалого цивільно-правового спору щодо права власності на спірне нерухоме майно та незгоди потерпілої з правовими наслідками судових рішень, ухвалених судами під час розгляду такого спору.

Разом з тим слідчий суддя враховує, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами на всій території України. Зі змісту клопотання вбачається, що фактичною підставою для звернення прокурора є незгода ОСОБА_4 із рішенням Черкаського апеляційного суду від 08.04.2026 (справа №375/701/19), а також побоювання щодо можливих наслідків його виконання. Саме з метою перешкодити виконанню судового рішення, ОСОБА_4 звернулася на «гарячу лінію» Кіровоградської обласної прокуратури та вимагала накласти арешт на поки що її власне майно, щоб не допустити його повернення законному власнику, після вчинення відповідних реєстраційних дій на виконання рішення суду. Накладення арешту на майно у кримінальному провадженні не може використовуватися як спосіб зупинення, блокування, обмеження чи унеможливлення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, або як засіб перегляду його правових наслідків.

Більше того, у таких діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 ККУ (умисне перешкоджання виконанню рішення суду). Окремого розслідування заслуговують причини та умови, за яких Кіровоградська обласна прокуратура піймалася на гачок ОСОБА_4 , повелася на її вказівки, передані через "гарячу лінію", та стала знаряддям реалізації її неправомірних намірів.

Чинний КПК не передбачає інституту окремих ухвал, однак суд змушений реагувати на подібні прояви порушення законності, тож вважає за необхідне скерувати до Кіровоградської обласної прокуратури копію даної ухвали для вжиття відповідних заходів, з`ясування причин та умов, що посприяли використанню "гарячої лінії" недобросовісними особами таким чином. Саме таке рішення відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 14.06.2021 у справі № 686/9636/18.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку про необґрунтованість клопотання та відсутність правових підстав для його задоволення.

Керуючись статтями 170173 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно відмовити.

Копію ухвали направити до Кіровоградської обласної прокуратури длям вжиття заходів, вказаних у мотиваційній частині ухвали.

Ухвалу можна оскаржити до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку оскарження, за відсутності такого.

Слідчий суддя ОСОБА_12