Рішення № 137967777, 06.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 рокусправа № 380/6425/26 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі відповідач-1, ГУ ПФУ в Сумській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №913180132026 від 13.02.2026 про відмову в перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи в органах державної податкової служби з 12.08.1987 до 16.03.2012 та перевести з 06.02.2026 ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.12.2025 №187-13-01-10-21 та №188-13-01-10-21.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зважаючи на досягнення пенсійного віку та наявність необхідного загального стажу та стажу державної служби, 06.02.2026 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», відповідно до пунктів 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII «Про державну службу», до якої додав довідки про складові заробітної плати від 18.12.2025 №187-13-01-10-21 та №188-13-01-10-21. За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Сумській області (за принципом екстериторіальності) прийняло рішення про відмову в перерахунку пенсії від 13.02.2026 №9913180132026 у зв`язку з відсутністю права на пенсію відповідно до Закону України №889-VIII «Про державну службу».

Позивач вважає відмову відповідача протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», а саме: досягнення необхідного віку, наявність страхового стажу, стаж державної служби понад 20 років на момент набрання чинності Закону №889-VIII (станом на 01.05.2016), що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

З метою поновлення порушеного права, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 13.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

29.04.2026 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних документів процесуального характеру від нього на адресу суду не надходило. Про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

За змістом ч. 6 ст. 162 та ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які позивач покликається, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

За твердженням позивача, він отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів трудової книжки від 05.11.1980 серії НОМЕР_1 позивач упродовж спірного періоду працював:

- 12.08.1987 прийнятий на посаду ведучого спеціаліста по бухгалтерському обліку Мостиської РАПО на період декретної відпустки;

- 30.12.1988 звільнений у зв`язку з ліквідацією Мостиського РАПО і направлений по переводу в агропромислове об`єднання «Вишенька» Мостиського району;

- 01.01.1989 призначений в порядку переводу на посаду ведучого спеціаліста по обліку на час декрету;

- 31.07.1990 звільнений по переводу в Державну податкову інспекцію по Мостиському району;

- 12.08.1990 зарахований в порядку переводу на посаду державного податкового інспектора Державної податкової інспекції по Мостиському району;

- 01.08.1991 переведений на посаду старшого податкового інспектора;

- 06.10.1992 затверджений начальником відділу оподаткування кооперативів і громадських організацій;

- 01.10.1993 переведений на посаду начальника відділу аудиту юридичних послуг;

- 15.04.1996 звільнений з роботи у зв`язку з переведенням в казначейство згідно з ч. 5 ст. 36 Кодексу Законів про працю України;

- 16.04.1996 призначений на посаду начальника відділення Державного казначейства України у Мостиському районі в порядку переводу з ДПІ по Мостиському району за конкурсом;

- 25.10.2005 переведений на посаду заступника начальника відділу видатків ВДК у Мостиському районі без конкурсного відбору відповідно до постанови КМУ від 30.08.1995 №694;

- 15.12.2005 звільнений із займаної посади за власним бажанням;

- 21.12.2005 зарахований на конкурсній основі на посаду старшого державного податкового інспектора сектору обліку та звітності Мостиського відділення по 03 липня 2007 року на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника сектора ОСОБА_2 ;

- 27.03.2006 у зв`язку з реорганізацією Городоцької МДАІ звільнений по п. 5 ст.35 КЗпП України в порядку переведення в ДПІ у Мостиському районі;

- 28.03.2006 зарахований в порядку переводу в ДПІ у Мостиському районі на посаду державного податкового ревізора-інспектора відділу прострочених податкових зобов`язань;

- 21.03.2007 переведений на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов`язань;

- 03.05.2007 переведений на посаду головного державного податкового інспектора із зв`язків з громадськістю, засобами масової інформації та масово-роз`яснювальної роботи;

- 16.03.2012 у зв`язку з реорганізацією ДПІ у Мостиському районі звільнений по п. 5 ст. 36 КЗпП України в порядку переведення;

- 19.03.2012 зарахований в порядку переведення в Городоцьку МДПІ на посаду головного державного податкового інспектора Мостиського відділення;

- 09.07.2012 переведений на посад старшого державного податкового інспектора Мостиського відділення;

- 15.01.2014 звільнений із займаної посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України у зв`язку із встановлення інвалідності ІІ групи.

Відомостями трудової книжки також підтверджено, що ОСОБА_1 :

- 30.10.1992 присвоєно персональне звання Радник податкової служби ІІІ рангу;

- 04.05.1994 прийняв присягу державного службовця;

- 16.04.1996 присвоєно 12 (дванадцятий) ранг державного службовця;

- 01.05.1998 присвоєно 11 (одинадцятий) ранг державного службовця.

У відповідь на заяву від 12.12.2025, листом від 18.12.2025 №50880/6/13-01-10-00-08 Головне управління ДПС у Львівській області надало довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (Додаток 4), про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (Додаток 6).

Крім того, зазначило про неможливість надання довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд), оскільки позивач звільнений із займаної посади старшого державного інспектора Городоцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області 15.01.2014.

За твердженням позивача, 06.02.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої додав довідки про складові заробітної плати №187-13-01-10-21 від 18.12.2025 та №188-13-01-10-21 від 18.12.2025.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ в Сумській області.

За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення від 13.02.2026 №913180132026.

За змістом рішення «… Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 503-р «Про внесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців тільки ті посади працівників державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань.

Чинним законодавством не передбачено (залік) спеціальних звань працівників державних податкових адміністрацій (інспекцій) до категорій посад (рангів) державних службовців та віднесення посадових осіб органів державної податкової служби зі спеціальними званнями до відповідних категорій посад державних службовців.

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 заявнику спеціальне звання старшого податкового інспектора сектору обліку та звітності під час роботи у державній податковій інспекції присвоєно 21.12.2005 року.

Враховуючи вищевикладене, підстави для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутні.».

Вважаючи рішення про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним, позивач пред`явив цей позов.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із прийняттям рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-IV унормовано порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалися Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII).

За правилами ч. 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).

Підпунктом 1 п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.

Згідно з оскаржуваним рішенням підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком на підставі Закону №889-VIII слугувала відсутність необхідного стажу, оскільки чинним законодавством не передбачено (залік) спеціальних звань працівників державних податкових адміністрацій (інспекцій) до категорій посад (рангів) державних службовців та віднесення посадових осіб органів державної податкової служби зі спеціальними званнями до відповідних категорій посад державних службовців.

У цьому контексті суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Статтею 25 Закону №3723-ХІІ (набрав чинності 28.12.1993), на яку є покликання у п. 10-12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Також установлено класифікацію посад державних службовців з першої по сьому категорію та передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - порядок №283).

Пунктом 1 порядку №283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з п. 2 порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктом 4 порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

За змістом п. 5 порядку №283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04.12.1990 (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з приписами ст. 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Частиною 5 ст. 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону №509-XII службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Частинами 7, 8 ст. 15 Закону №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Законом України від 05.07.2012 №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012, доповнено ПК України розділами XVIII-1 та XVIII-2.

Пунктом 342.4 ст. 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абз. 1, 2 п. 344.1 ст. 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Статтею 343 ПК України передбачено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах повинен зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.

Такий висновок кореспондується з правовою позицією, сформованою Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.

Крім того, ч. 17 ст. 37 Закону №3723-ХІІ регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Таким чином, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на сьогодні, визначено, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Вказане підтверджується також положенням п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону №889-VIII та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 (далі - порядок №229), за змістом яких до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Суд звертає увагу, що позивач просить зарахувати періоди роботи в органах державної податкової служби з 12.08.1987 до 16.03.2012.

Водночас записами трудової книжки підтверджується, що ОСОБА_1 працював в органах державної податкової служби упродовж таких періодів:

- з 12.08.1990 до 15.04.1996 у Державній податковій інспекції по Мостиському району на посадах державного податкового інспектора, старшого податкового інспектора, начальника відділу аудиту юридичних послуг;

- з 21.12.2005 до 27.03.2008 у Городоцькій МДАІ на посаді старшого державного податкового інспектора сектору обліку та звітності Мостиського відділення;

- з 28.03.2008 до 16.03.2012 в ДПІ у Мостиському районі на посадах державного податкового ревізора-інспектора відділу начальника прострочених податкових зобов`язань, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов`язань, головного державного податкового інспектора із зв`язків з громадськістю, засобами масової інформації та масово-роз`яснювальної роботи;

- з 19.03.2012 до 15.01.2014 у Городоцькій МДПІ на посадах головного державного податкового інспектора Мостиського відділення, старшого державного податкового інспектора Мостиського відділення.

Натомість у період з 16.04.1996 до 15.12.2005 позивач працював у відділенні Державного казначейства України у Мостиському районі на посадах начальника відділення та заступника начальника відділу видатків. Суд звертає увагу, що робота позивача в органах державної казначейської служби не є предметом оскарження та незарахування зазначеного стажу не слугувало підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Суд акцентує на тому, що у позовній заяві помилково обмежено період роботи позивача в органах державної податкової служби датою - 16.03.2012.

З урахуванням наведеного, з метою ефективного поновлення порушених прав позивача суд дійшов висновку, що позовна вимога у цій частині підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до стажу державної служби такі періоди роботи в органах державної податкової служби: з 12.08.1990 до 15.04.1996, з 21.12.2005 до 16.03.2012, з 19.03.2012 до 15.01.2014.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Оцінюючи рішення відповідача, суд дійшов висновку, що воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. Тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає таке.

У прохальній частині позовної заяви позивач, крім зарахування до стажу роботи періоди роботи в органах державної податкової служби, просить перевести його з 06.02.2026 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.12.2025 №187-13-01-10-21 та №188-13-01-10-21.

Суд зауважує, що прийняття спірного рішення зумовлено відсутністю стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Зокрема наголошено, що згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 заявнику спеціальне звання старшого податкового інспектора сектору обліку та звітності під час роботи у державній податковій інспекції присвоєно 21.12.2005 року.

Відповідно до п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок №622) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово проаналізовано у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі №511/777/17; від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 у справі №335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом, зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. В іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як слідує з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 21.05.2013 у справі №21-87а13.

Так, обчислення стажу, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що порушення права позивача фактично зводиться до того, що відповідачем не зараховано до стажу державної служби позивача періоди роботи в органах державної податкової служби з 12.08.1990 до 15.04.1996, з 21.12.2005 до 16.03.2012, з 19.03.2012 до 15.01.2014. Водночас при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не здійснено обчислення страхового стажу позивача, не зазначено, які саме періоди роботи на зараховано до стажу державної служби.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, і на свій розсуд розраховувати стаж державної служби позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.02.2026 про переведення з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та за результатами її розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо позовної вимоги про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.12.2025 №187-13-01-10-21 та №188-13-01-10-21, суд зазначає таке.

У справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності з п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.

За результатами розгляду заяви позивача, пенсійним органом зроблено висновок, що останній не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалось.

Позовні вимоги про обрахунок пенсії з урахуванням конкретних довідок про складові заробітної плати вцілому є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у ст. 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №560/8328/22 та від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, водночас обравши ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від формулювання позовних вимог, зазначених у позовній заяві.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 3 ст. 139 КАС України регламентовано, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн.

З урахуванням задоволення позову частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у перерахунку пенсії від 13.02.2026 №913180132026.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби з 12.08.1990 до 15.04.1996, з 21.12.2005 до 16.03.2012, з 19.03.2012 до 15.01.2014.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2026 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» та за результатами її розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (місцезнаходження: вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009; ЄДРПОУ 21108013).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна