Рішення № 137967747, 06.07.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1430/26

2/214/3837/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 212/1430/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором № 499440573 від 31.05.2023 у сумі 47 621,04 грн., з яких 9 248,30 грн. заборгованість по тілу кредиту, 38 372,74 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено про укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії № 499440573 шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), про що свідчать умови договору, реквізити та підписи сторін, за яким відповідач отримав кредитні кошти в погодженій умовами договору сумі в розмірі 1 000,00 грн. В подальшому відповідачка збільшила суму кредиту до 20 000,00 грн. Зазначено про укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 499440573 від 31.05.2023. Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» 10 жовтня 2024 року було укладено договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 499440573 від 31.05.2023. Між ТОВ «Онлайн Фінанс» та позивачем 15 липня 2025 року укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 499440573 від 31.05.2023. Тому оскільки умови кредитного договору відповідачем виконувались неналежним чином, кредит та відсотки у встановлені договором строки не сплачені, з метою захисту прав нового кредитора, позивач просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» не з`явився, згідно прохальної частини тексту позовної заяви, керівник ТОВ «ФК «Ейс» Поляков О.В. в порядку самопредставництва просить розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, представника відповідача Кривенко І.М. подала до суду заяву в якій просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги просить задовольнити частково.

Представник відповідача Кривенко І.М. звернулась до суду з відзивом на позов, в обґрунтування якого зазначено про отримання відповідачкою грошових коштів в сумі 20 000,00 грн., при чому повернуто кошти в сумі 11 811,00 грн., тобто залишок тіла кредиту фактично становить 8 189,00 грн. Наголошено на існуванні дисконтного періоду та сплату відсотків на підставі п. 8.3 договору. Із розрахунку боргу відповідача. наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що відсотки в розмірі 15 891,62 грн. було розраховано за період з 31.05.2023 до 08.08.2023, хоча відповідачем була вчинена дія з метою продовження дисконтного періоду та відповідно пролонгації договору, внаслідок чого дисконтний період та строк кредитування було продовжено на 30 днів, до 30.06.2023. Тому наполягає на тому, що у кредитора наявне право на стягнення відсотків за користування кредитом виключно в межах с року кредитування, тобто до 31.07.2023, що становить 13 698,18 грн. Крім того, заявлена до стягнення сума боргу за відсотками в розмірі 38 372,74 грн. майже у 5 разів перевищує розмір тіла кредиту, а тому з посиланням на висновки Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 просить суд зменшити розмір відсотків за користування кредитом до 13 698,18 грн. Наголошено на відсутність доказів оплати за договором факторингу, та з урахуванням клопотання про зменшення розміру правничої допомоги просить задовольнити вимоги частково, стягнувши з відповідачки заборгованість за тілом кредиту в сумі 8 189,00 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 13 698,18 грн.

У відповіді на відзив представником позивача ТОВ «ФК «Ейс» Сахаровою О.І. наголошено на правомірності нарахування відсотків за кредитним договором, правомірність укладеного договору та згоду відповідача з його умовами, в тому числі й щодо відсоткової ставки за кредитом та пред`явлення вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами як на підставі ст. 1048 ЦК України, так і частини 2 статті 625 ЦК України. Тому наполягає на задоволенні вимог.

У письмових запереченнях представником відповідача Кривенко І.М. зазначено доводи, аналогічні викладеним у відзиві на позов.

У додаткових поясненнях представником позивача Сахаровою О.І. зазначено доводи, аналогічні викладеним у відповіді на відзив.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, 31 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 499440573, відповідно до розділу 2 якого Товариство зобов`язалось надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 20 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Проценти за користування кредитом погоджені між сторонами договору в розділі 8, де за період від дати видачі кредиту до 30.06.2023 та у дисконтний період процентна ставка становить 2,10 % від суми кредиту за кожен день користування ним, після закінчення дисконтного періоду за ставкою 2,98 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

У розділі 7 сторони договору погодили, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 30.06.2023, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Згідно пункту 7.3 договору, кінцева дата повернення (виплати) кредиту 30.06.2028.

Розділом 11 кредитного договору сторонами погоджено строк дії договору протягом п`яти років або до його дострокового розірвання/припинення його дії.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору, що не оспорюється відповідачем в судовому засіданні.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками, що підтверджується письмовими доказами у справі, у тому числі й за кредитним договором № 499440573 від 31.05.2023.

10 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», як фактором, було укладено договір факторингу № 10/1024-01, згідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками, у тому числі й за кредитним договором № 499440573 від 31.05.2023.

15 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», як фактором, було укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 499440573 від 31.05.2023.

Стосовно доводів відповідача про відсутність платіжних документів за договорами факторингів, то вказане спростовується наданими копіями платіжних інструкції (а.с. 83-86) на виконання умов договору факторингу № 15/07/25-Е на підтвердження купівлі-продажу права вимоги до відповідача, а також на виконання вимог договору факторингу від 10.10.2024 № 10/1024-01 (а.с. 79). За договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, право вимоги до нового кредитора переходить з моменту підписання сторонами реєстру прав вимоги, згідно умов договору, який і надано позивачем та не потребує додаткового підтвердження шляхом надання платіжних документів на оплату договору.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за укладеним договором, відповідач ОСОБА_1 згідно наданого до суду розрахунку заборгованості, має заборгованість за кредитним договором № 499440573 від 31.05.2023 в сумі 47 621,04 грн., з яких:

-9 248,30 грн. заборгованість за тілом кредиту;

-38 372,74 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Сплата відповідачкою суми коштів в загальному розмірі 11 116,321 грн. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, зараховувалась первісним кредитором як в рахунок погашення боргу за тілом кредиту, так і в рахунок нарахованих процентів за користування кредитом (а.с. 94-95).

При цьому, за встановлених у справі обставин відсутні підстави вважати, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також здійснено поза межами строку кредитування.

Слід зазначити, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак, у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами в межах строку кредитування, беручи до уваги погоджену умовами пункту 7.3 кредитного договору кінцеву дату повернення (виплати) кредиту 30.06.2028 та п`ятирічний строк дії договору згідно пункту 11.1 договору, у зв`язку з чим суд не погоджується із доводами сторони відповідача про те, що розмір процентів має бути зменшений та розрахований в межах строку кредитування.

Крім того, проценти за користування кредитом визначено згідно положень ст. ст. 1048, 1056-1 ЦК України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.

Відповідачка розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що нею під сумнів не ставиться, а тому судом не приймаються доводи щодо стягнення з відповідачки на користь позивача непропорційно великої суми відсотків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів,які надають позивач та відповідач.

У контексті викладеного, суд звертає увагу також на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Ураховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Ураховуючи задоволення вимог позивача у повному обсязі, суд вважає необхідним відшкодувати ТОВ «ФК «Ейс» понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40 грн.

Крім того, пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частина 8 статті 141 ЦПК України встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, в матеріалах цивільної справи при подані позову представником позивача було заявлено про попередній розрахунок витрат, які позивач очікує понести на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн. та надано письмові докази на підтвердження понесених позивачем витрат.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 містяться висновки: «Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено».

Аналогічні позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи наявність обґрунтованих заперечень сторони відповідача щодо підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу з доведенням їх не співмірності в цій частині, характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем під час подачі позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.12,13,81,141,247,263-265,280-282 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором № 499440573 від 31.05.2023 в сумі 47 621 (сорок сім тисяч шістсот двадцять одна) гривня 04 коп., з яких: 9 248 (дев`ять тисяч двісті сорок вісім) гривень 30 коп. заборгованість за тілом кредиту; 38 372 (тридцять вісім тисяч триста сімдесят дві) гривні 74 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп. та витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.В. Чернова