Рішення № 137966953, 06.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7119/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши у м. Кропивницькому в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Аллєгро-опт» (вул. Молодіжна, 6-А, с. Бережинка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27605, ЄДРПОУ 34201283) до Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Лавандова, 27-Б, м. Кропивницький, 25030, ЄДРПОУ 44005668) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Аллєгро-опт» звернулося до суду з адміністративним позовом до Кропивницької митниці, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2025 № UA901000202534 та № UA901000202535.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.08.2025 Кропивницькою митницею складено акт №12/25/7.22-19/34201283 документальної планової виїзної перевірки ПП «Аллєгро-опт» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.07.2020 по 30.06.2025, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення та донараховано грошові зобов`язання на загальну суму 719 193,08 грн.

Позивач зазначає, що висновки акта перевірки щодо неправильного визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД є помилковими. Зокрема, митний орган фактично змінив класифікацію товарів, які раніше були оформлені у митному режимі імпорту, без прийняття рішення про класифікацію товару за формою та у порядку, передбачених статтею 69 Митного кодексу України та Порядком роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів.

Щодо товарів з комерційною назвою «навушники HAVIT» позивач вказує, що основне призначення цих товарів полягає у відтворенні звуку з персональних комп`ютерів, телефонів та іншої звуковідтворювальної техніки, а наявність додаткових функцій FM-радіо або відтворення файлів з карти пам`яті не змінює їх основної властивості як навушників. Тому, на думку позивача, такі товари підлягають класифікації за кодом 8518 30 УКТ ЗЕД, а не за кодом 8527 13, визначеним митницею.

Крім того, позивач посилається на те, що Кропивницька митниця вже приймала рішення про визначення коду аналогічних товарів, якими змінювала заявлений позивачем код 8518 30 на 8527 13, однак такі рішення були визнані протиправними та скасовані рішеннями Кіровоградського окружного адміністративного суду у справах №340/749/23, №340/1881/23, №340/3500/23, №340/8852/23, №340/10411/23, №340/548/25 та №340/1640/25, які набрали законної сили.

Також позивач заперечує висновки митниці щодо класифікації рамок-фурнітури для кріплення світлодіодних панелей як частин світильників за кодом 9405 99 00 90, а не за заявленим кодом 7616, та щодо включення до митної вартості витрат на демередж, детеншн, простій і зберігання. Позивач зазначає, що такі витрати є штрафними або компенсаційними платежами, прямо не передбаченими частиною десятою статті 58 Митного кодексу України як складові митної вартості.

Ухвалою судді від 22.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою судді від 10.11.2025 в задоволенні клопотання Кропивницької митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Відповідач подав відзив, у якому проти позову заперечив. Митниця зазначає, що УКТ ЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, а тому під час класифікації окремих товарів допускається врахування підходів, закріплених у відповідних актах права Європейського Союзу, якщо вони не суперечать положенням Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів.

Відповідач вважає, що навушники HAVIT, крім функції головних навушників, мають приймальну апаратуру для радіомовлення, кнопки керування FM-приймачем, слот для карт пам`яті та можливість відтворення записів у режимі mp3, а тому повинні класифікуватися у товарній позиції 8527 УКТ ЗЕД. Щодо рамок для кріплення LED-панелей відповідач зазначає, що вони є частинами світильників та освітлювального обладнання і тому класифікуються за кодом 9405 99 00 90. Щодо митної вартості відповідач вказує, що витрати на демередж, детеншн, зберігання, простій, навантаження та інші витрати були понесені у зв`язку з транспортуванням товарів до митної території України і мають включатися до митної вартості згідно зі статтею 58 Митного кодексу України.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що доводи митниці не спростовують обставин, викладених у позові, та просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 500 грн, підтверджені договором про надання правової допомоги, рахунком-фактурою, платіжною інструкцією та актом наданих послуг.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Аллєгро-Опт» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.07.2020 по 30.06.2025, за результатами якої складено акт №12/25/7.22-19/34201283 від 29.08.2025 (а.с.85-112).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення: ст.49, п.2 ч.2 ст.52, ч.4 та ч.5 ст.58 Митного кодексу України, в частині заявлення достовірних відомостей про визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на документально підтверджених даних; п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, в частині визначення бази оподаткування товару податком на додану вартість. Зокрема щодо правильності визначення бази оподаткування та митної вартості; щодо правильності класифікації товарів за УКТ ЗЕД; щодо відповідності окремих документів інформації, заявленій у митних деклараціях. В акті зазначено, що сума митних платежів, обов`язок зі сплати яких виник у позивача, становить 709 491,36 грн, з яких 503 059,64 грн - ввізне мито, 206 431,72 грн - податок на додану вартість.

У частині класифікації товарів митниця встановила неправильне декларування, зокрема, фурнітури для кріплення світлодіодних панелей, рамок-накладок VIDEX серії BINERA, мікрофонів HAVIT/XTRIKE ME та навушників HAVIT. За окремими групами товарів митниця визначила інші коди УКТ ЗЕД, що призвело до донарахування ввізного мита та ПДВ.

На підставі цього акта прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.10.2025 № UA901000202534 та № UA901000202535, якими позивачу донараховано митні платежі та фінансові санкції на суму 719193,08 грн.

Зі змісту акта перевірки та відзиву вбачається, що одним із основних спірних питань є правильність класифікації товару з комерційною назвою «навушники» торговельної марки HAVIT, зокрема моделей HV-H2575BT, HV-H2590BT, HV-H622BT, HV-H623BT, HV-H624BT, HV-H625BT, HV-H628BT, HV-H632BT, HV-I62 headphone, H-610BT. Позивач декларував такі товари за товарною позицією 8518 УКТ ЗЕД як навушники, об`єднані чи не об`єднані з мікрофоном, тоді як відповідач в акті перевірки визначив їх класифікацію за товарною позицією 8527 УКТ ЗЕД як приймальну апаратуру для радіомовлення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 статті 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Згідно з частиною 2 статті 67 Митного кодексу України в УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з частиною 4 статті 69 Митного кодексу України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Разом з тим, суд зазначає, що таке право митного органу поєднане з обов`язком довести, у чому саме полягає порушення правил класифікації, та обґрунтувати застосування іншої товарної позиції.

Законом України «Про Митний тариф України» встановлено Митний тариф України, який містить перелік ставок ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з УКТ ЗЕД, складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Митний тариф України» Митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до інших правил.

У разі якщо товар на перший погляд можна віднести до двох чи більше товарних позицій, згідно з правилом 3 (а) Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. За правилом 3 (b) багатокомпонентні товари класифікуються за тим компонентом, який визначає їх основні властивості, якщо такий критерій може бути застосований.

Суд звертає увагу, що товарна позиція 8518 охоплює, мікрофони та підставки для них; гучномовці, вмонтовані або не вмонтовані в корпус; навушники та телефони головні, об`єднані чи не об`єднані з мікрофоном, та комплекти, які складаються з мікрофона та одного гучномовця чи більше; підсилювачі звукових частот електричні; електричні звукопідсилювальні комплекти.

Товарна позиція 8527 охоплює приймальну апаратуру для радіомовлення, поєднану чи не поєднану в одному корпусі із звукозаписувальною або звуковідтворювальною апаратурою або з годинником.

Отже, при вирішенні питання про класифікацію спірних товарів необхідно встановити не лише наявність окремих додаткових функцій, а й те, яка саме функція визначає основне призначення товару та яка товарна позиція описує товар конкретніше.

Як вбачається з акта перевірки та відзиву, підставою для віднесення відповідачем навушників HAVIT до товарної позиції 8527 стало те, що такі товари поряд із функцією навушників мають приймальну апаратуру для радіомовлення (FM-приймач), кнопки керування, слот для карток пам`яті та можливість відтворення записів у режимі mp3.

Разом з тим, сам факт наявності у навушниках допоміжних функцій FM-радіо, Bluetooth-з`єднання, слоту для картки пам`яті чи можливості відтворення файлів у форматі mp3 не доводить, що основною властивістю таких товарів є саме приймання радіосигналів. Вказані ознаки можуть бути додатковими функціональними можливостями пристрою, основним призначенням якого залишається відтворення звуку користувачу через навушники.

Суд враховує, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справах №340/749/23, №340/1881/23, №340/3500/23, №340/8852/23, №340/10411/23, №340/548/25 та №340/1640/25, які набрали законної сили, ухвалені у спорах між тими самими сторонами щодо класифікації навушників HAVIT. У вказаних рішеннях суди дійшли висновку про протиправність зміни Кропивницькою митницею заявленого позивачем коду товару за УКТ ЗЕД 8518 на код 8527 за обставин, коли митний орган посилався на наявність у навушниках функції FM-радіо, Bluetooth, мікрофона, слоту для картки пам`яті та можливості відтворення звуку.

Так, у рішенні від 27.04.2023 року у справі №340/749/23 Кіровоградський окружний адміністративний суд зазначив, що навушники HAVIT за своїм призначенням та технічними характеристиками не є приймальною апаратурою для радіомовлення у розумінні товарної позиції 8527, а наявність додаткових функцій не змінює їх основного призначення. Аналогічного висновку суд дійшов у рішеннях від 31.05.2023 року у справі №340/1881/23, від 07.03.2024 року у справі №340/3500/23 та від 04.03.2024 року у справі №340/10411/23.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, рішення суду першої інстанції у інших справах не мають для суду обов`язкової сили як правовий висновок Верховного Суду. Однак вони можуть бути враховані судом як джерело оцінки подібних фактичних обставин, з огляду на сталість підходу цього суду у спорах між тими самими сторонами щодо такого самого товару та аналогічного способу обґрунтування митного органу.

Відповідач у даній справі не навів переконливих доводів щодо наявності істотних відмінностей між спірними моделями навушників та товарами, які вже були предметом судової оцінки у попередніх справах. Не подано також належного технічного висновку, експертного дослідження або іншого доказу, який би підтверджував, що основною властивістю кожної зі спірних моделей є саме функція приймальної апаратури для радіомовлення, а не функція навушників.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність зміни класифікації навушників HAVIT з товарної позиції 8518 на товарну позицію 8527. При цьому саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен був довести належними та допустимими доказами правомірність висновків, покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо класифікації фурнітури для кріплення світлодіодних панелей суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що митницею змінено класифікацію фурнітури/рамок для кріплення світлодіодних панелей на товарну підкатегорію 9405 99 00 90 як частин світильників та освітлювального обладнання. Позивач натомість зазначає, що такі товари є виробами з алюмінію та правомірно класифікувалися за кодом 7616.

Суд зазначає, що для віднесення товару до частин світильників недостатньо встановити лише можливість його використання разом зі світлодіодною панеллю. Митний орган повинен довести, що за своїми об`єктивними характеристиками, конструкцією та призначенням товар є саме частиною конкретного освітлювального обладнання, а не самостійним виробом з алюмінію, який може використовуватись як елемент кріплення.

В акті перевірки не наведено достатнього аналізу конструктивних ознак таких товарів, їх спеціального призначення виключно для конкретних моделей світильників, а також причин, з яких класифікація за товарною позицією 7616 не може застосовуватись. Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували доводи позивача щодо характеру цих товарів як алюмінієвих виробів.

Отже, висновки митниці щодо зміни класифікації фурнітури для кріплення світлодіодних панелей є недостатньо обґрунтованими та не можуть бути підставою для донарахування митних платежів.

Щодо включення до митної вартості витрат, пов`язаних із демереджем, детеншном, зберіганням, навантаженням та іншими платежами, суд виходить із наступного.

Згідно з ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтями 51, 52, 58 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу.

Під час визначення митної вартості носіїв інформації, які імпортуються, що містять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних, ураховується лише вартість носія інформації за умови виділення з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, вартості програмного забезпечення та/або вартості носія. Відомості щодо вартості програмного забезпечення та/або вартості носія повинні базуватися на документально підтверджених даних.

При цьому слід ураховувати, що: термін «носій інформації» не стосується інтегральних мікросхем, напівпровідників та інших подібних пристроїв чи виробів, в які інкорпоровані такі інтегральні мікросхеми чи пристрої; термін «програмне забезпечення» не стосується звукових, кіно- та відеозаписів.

Проценти, що нараховуються за фінансовими угодами (наприклад, угодою фінансового лізингу), які укладені покупцем і стосуються купівлі імпортованих товарів, не будуть розглядатися як частина митної вартості за умови, що: проценти виділені з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари; положення щодо фінансування укладені у письмовій формі; покупець може продемонструвати, що: а) такі товари фактично продані за ціною, задекларованою як ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; б) процентна ставка не перевищує рівня ставок, які звичайно застосовуються в країні, де і коли таке фінансування було надане.

Ці положення застосовуються незалежно від того, чи було фінансування надане саме продавцем, банком або іншою фізичною чи юридичною особою. Вони також застосовуватимуться, якщо товари оцінюватимуться за методом іншим, ніж метод за ціною договору (контракту).

У випадках, встановлених цим Кодексом, митна вартість товарів може бути визначена до перетину товаром митного кордону України.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у органу доходів і зборів або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

У випадках, передбачених частиною двадцять другою цієї статті, контроль правильності визначення митної вартості здійснюється виключно після завершення митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Отже, митна вартість товарів визначається декларантом, а до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, можуть додаватися лише ті складові, які прямо передбачені Митним кодексом України, документально підтверджені, піддаються обчисленню та стосуються витрат до місця ввезення товарів на митну територію України.

Назва платежу сама по собі не є визначальною для вирішення питання про його включення до митної вартості. Водночас митний орган повинен установити зміст кожної витрати, дату та місце її виникнення, зв`язок з конкретною партією товару, а також те, чи була така витрата понесена до чи після ввезення товару на митну територію України.

З акта перевірки вбачається, що відповідач узагальнено послався на витрати за простій транспортного засобу, зберігання, погрузку контейнера, демередж, детеншн та інші платежі, проте не довів щодо кожної спірної суми, що вона є складовою митної вартості у розумінні статті 58 Митного кодексу України. Не наведено належного аналізу того, за якою саме митною декларацією, за який період та у якому місці виникла кожна витрата, і чому вона повинна додаватись до митної вартості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність донарахування митних платежів у частині включення зазначених витрат до митної вартості.

Суд також враховує, що відповідно до ч.14 ст.354 Митного кодексу України в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Отже, сам по собі довід позивача про відсутність окремих класифікаційних рішень після документальної перевірки не є достатньою самостійною підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Однак зазначена норма не звільняє відповідача від обов`язку належно обґрунтувати в акті перевірки факти порушень, які стали підставою для донарахування грошових зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 07.10.2025 року № UA901000202534 та № UA901000202535, а отже, позові вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн. На підтвердження таких витрат позивач послався на договір про надання правової допомоги №4 (витяг) від 15.10.2025 року, рахунок-фактуру від 15.10.2025 року №4, платіжну інструкцію та акт наданих послуг від 07.11.2025 року.

Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн підтверджуються наданими доказами, є співмірними зі складністю справи, значенням справи для позивача та обсягом виконаних представником робіт, а тому підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, судові витрати на оплату судового збору також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 8630,32 грн, підтвердженому платіжним документом, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Аллєгро-опт» (вул. Молодіжна, 6-А, с. Бережинка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27605, ЄДРПОУ 34201283) до Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Лавандова, 27-Б, м. Кропивницький, 25030, ЄДРПОУ 44005668) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньзадовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кропивницької митниці від 07.10.2025 року № UA901000202534.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кропивницької митниці від 07.10.2025 року № UA901000202535.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Аллєгро-опт» (ЄДРПОУ 34201283) здійснені судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці (ЄДРПОУ 44005668).

Стягнути на користь Приватного підприємства «Аллєгро-опт» (ЄДРПОУ 34201283) судові витрати на оплату судового збору у розмірі 8630,32 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці (ЄДРПОУ 44005668).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА