Рішення № 137966760, 03.07.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

03.07.2026 Справа № 932/4357/26

Номер провадження 2/932/1466/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 липня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Леміщенко О.О., за участю секретаря судового засідання Маншиліна Д.С., розглянувши у розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кострич Михайло Петрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Кострич Михайло Петрович, звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 11.11.2020 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА» було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 11235535. Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору загальний розмір кредиту становить 7 000 грн. 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем було видано виконавчий напис № 182975 (далі Виконавчий напис). Вказаним виконавчим написом було задоволено вимоги ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» якому було відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2022 р. за договором про надання споживчого кредиту № 1235535 від 11.11.2020 р., про стягнення з ОСОБА_1 , невиплачені в строк грошові кошти в розмірі: 7 000,00 (сім тисяч) гривень заборгованість за тілом кредиту; 15 950,00 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень заборгованість за відсотками; за вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату зі стягувача в розмірі 750 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача складає 23 700 (двадцять три тисячі сімсот) гривень. 16.12.2021 р. за заявою Відповідача та на підставі Виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком Павлом Васильовичем, було видано постанову про відкриття виконавчого провадження № 67920109. З наявністю заборгованості та виконавчим написом позивачка ознайомилася під час ознайомлення з матеріалами ВП № 67920109 на офіційному сайті Міністерства юстиції «Автоматизована система виконавчого провадження». Даний Виконавчий напис, Позивач вважає неправомірним та таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Отже, з огляду на вказане, для отримання виконавчого напису необхідно подати нотаріусу оригінал нотаріально посвідченого договору, тобто Кредитного договору, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Такими документами в свою чергу можуть бути: платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо. Згідно з правовою позицією, сформульованою Верховним Судом України в постанові від 05 липня 2017 року в цивільній справі №6-887цс17, з урахуванням приписів статей 15, 16 «Про нотаріат», 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про , захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості, або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Аналогічний правовий висновок був наведений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц. Відповідно до встановленої судової практики, тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримує на руки . У неї входить тільки основний борг. Прострочене тіло кредиту є сумою, яку позичальник не повернув. У Постанові від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису». Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 15 лютого 2023 року по справі № 947/10174/21 зазначив наступне: «Звернувшись у 2011 році з позовом про стягнення з позичальника усієї заборгованості за кредитним договором, банк змінив строк виконання зобов`язання на 2011 рік, а тому нарахування процентів після цієї дати (на вказану дату складали 17 422,22 дол. США, що еквівалентно 138 205,24 грн) є безпідставним, однак відповідно до наданого банком нотаріусу розрахунку проценти нараховувались після 2011 року і нотаріусом запропоновано звернути стягнення в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами у більшому розмірі (105 155 дол. США, що еквівалентно 3 011 708 грн). Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і у самому розмірі такої заборгованості ». У Постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року в справі № 910/13233/17 зазначено, що підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора . Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх. Верховний Суд у Постанові від 27 лютого 2024 року по справі № 761/21006/21 зазначив, що: «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Недоведення відповідачем належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором позики грошових коштів є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню». Крім того, Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 361/1488/19 виснував, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною. Позиція Верховного Суду щодо повідомлення боржника узгоджується з Постановами Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі № 619/4933/20, від 22 травня 2024 року по справі № 465/4478/22, від 18 березня 2024 року по справі № 524/1187/22, від 28 лютого 2024 року по справі № 757/60132/21-ц. Звертаємо увагу суду на те, що відповідачем не було дотримано вимоги щодо повідомлення боржника перед здійсненням виконавчого напису, оскільки Позивач жодної вимоги не отримував, до того ж в матеріалах виконавчого провадження теж відсутні будь-які документи, що в свою чергу могли б підтвердити факт здійснення повідомлення Позивача. У пунктах 20, 22 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172». Однак наголошуємо на тому, що такі дії щодо видання виконавчого напису, який в подальшому в судовому порядку визнають таким, що не підлягає виконанню, приватний нотаріус Остапенко Євген Михайлович вчиняє вже не в перше, на підставі чого, Наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2021 № 4722/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 17.12.2021 № 4 на підставі підпунктів «е», «з» та «і» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат», а саме у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішенням судів, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам, та набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні нею нотаріальних дій та неодноразовим порушенням нотаріусом правим професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 30.11.2009 за № 7921 на ім`я ОСОБА_2 , анульовано, що підтверджується копією відповіді Міністерства юстиції України та копією Наказу Мін`юсту України (копія відповіді Міністерства юстиції України та Наказу додаються). Відповідно до зазначеного, дії нотаріального округу приватного нотаріуса Київського міського Остапенка Євгена Михайловича можна вважати неправомірними та такими, що нанесли шкоди Позивачу, зважаючи на його систематичні порушення законодавства України, у зв`язку з чим просить визнати виконавчий напис № 182975 від 16.06.2021 року таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2026 року, справу було передано на розгляд судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Леміщенко О.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026 року було відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою від 09 червня 2026 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. 25 травня 2025 року до суду через «Електронний суд» надійшла заява представника позивача, в якій він просить розглянути справу без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду двічі був повідомлений належним чином через електронний кабінет в системі «Електронний суд». Відзив на позовну заяву не подав, інших заяв або клопотань до суду не надходило.

Третя особа в судове засідання також не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Жодних заяв або клопотань до суду не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи викладене, суд відповідно до ст. ст. 280 282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд у відсутність учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами за відсутності учасників справи не здійснювався.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, прийшов до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком Павлом Васильовичем постановою від 16 грудня 2021 року було відкрите виконавче провадження №67920109 на підставі виконавчого напису №182975, виданого 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» заборгованість в загальному розмірі 23700,00 гривень.

За загальним правилом статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом законодавства є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Тож відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Верховним Судом неодноразово аналізувались положення підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій та вказував про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Наведена норма Порядку вчинення нотаріальних дій спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника.

У постанові Верховного Суду від 27.08.2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 року у справі № 645/1979/15 зазначила, що наведена норма Порядку вчинення нотаріальних дій спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника необхідно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом.

Аналогічні висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі № 357/12818/17, від 01.09.2020 року у справі № 201/4198/17, від 19.03.2021 року у справі № 750/3781/20, від 11.10.2023 року у справі 344/13138/21.

При подачі позовної заяви представник позивача надав до суду

- копію виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 16 червня 2021 року за №182975 про стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», якому ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №015-220221 від 22 лютого 2021 року за Договором №1235535 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 11 листопада 2020 року, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 ;

- копію договору №1235535 від 11 листопада 2020 року, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На момент розгляду справи ні відповідач, ні третя особа не надали до суду доказів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис та відкрито виконавче провадження, через що суд не може достовірно встановити та всебічно дослідити обставини, за якими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис. Також суд не може встановити, чи перевіряв нотаріус безспірність заборгованості, наявність у відповідача права кредитної вимоги, правильність направлення повідомлень із вимогою усунути порушення за кредитним зобов`язанням до вчинення виконавчого напису, яке було вручено належним чином. У зв`язку з чим судом не може бути встановлено, чи перевірив усі обставини нотаріус при вчиненні виконавчого напису та чи забезпечив він дотримання прав та інтересів боржника при вчинені нотаріальної дії.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року № 158/2157/17 року.

Оскаржений виконавчий напис був вчинений нотаріусом 16 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Проте жодної копії договору, який був би укладений між сторонами та посвідчений нотаріально, матеріали цивільної справи не містять.

Отже через те, що неможливо встановити чи існують кредитні зобов`язання між позивачем та відповідачем, чи є ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» позикодавцем або таким правонаступником, який має право вимоги за кредитними зобов`язаннями, чи було належним чином направлено від відповідача до позивача повідомлення із вимогою усунути порушення за кредитним зобов`язанням до вчинення виконавчого напису, а також через неможливість перевірити дотримання умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, виконавчий напис може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису №182975 від 16 червня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача усіх понесених судових витрат.

В свою чергу у позовній заяві вказано, що «попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складається із витрат на судовий збір та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 тисяч гривень».

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги представником позивача суду надано копію ордеру від 12 березня 2026 року, виданого на підставі договору №07/26 від 22 січня 2026 року, та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 137ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що представником позивача не надано суду документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрат адвоката, позивачем або її представником не зроблено заяву відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України про намір подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача необхідно відмовити.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1064,96 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 12, 13, 141, 247, 259, 264-265, 268, 280-286 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кострич Михайло Петрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за №182975 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 копійок).

В задоволенні вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано суддею 03 липня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС»,ЄДРПОУ 42827134, адреса знаходження: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, оф. 510А.

Суддя О.О. Леміщенко