Рішення № 137966202, 06.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. справа №640/16747/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 09.08.2019 № Ф-299019-17,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-299019-17, винесену Головним управлінням ДФС у м. Києві про сплату боргу в сумі 2 754,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25.07.2012 взятий на облік ДПІ у Оболонському районі м. Києва, як самозайнята особа з приміткою адвокат. Водночас, як вказує ОСОБА_1 , з 06.06.2007 останній прийнятий на роботу з повним робочим днем на посаду юрисконсульта Акціонерного товариства "Оболонь" (далі АТ "Оболонь", де продовжував працювати станом на момент звернення до суду. За доводами позивача, 23.08.2019 останнім було отримано лист від ГУ ДФС у м. Києві з Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-299019-17 (далі оскаржувана вимога). Відповідно вказаної вимоги станом на 31.07.2019 щодо ОСОБА_1 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів існує заборгованість зі сплати Єдиного соціального внеску (далі ЄСВ) на суму 2 754,17 грн за ІІ квартал 2019 року. При цьому, позивач наголошує, що ЄСВ, щодо останнього, повністю сплачено за основним місцем роботи, що підтверджується Формою ОК-7 станом на 30.07.2019.

ОСОБА_1 вказує, що а ні Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI), а ні Податковим кодексом України (далі ПК України) не врегульоване питання щодо адміністрування ЄСВ при одночасному перебуванні фізичної особи у трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності. Разом цим, позивач наголошує, що у випадку отримання доходу за не основним місцем роботи від здійснення незалежної професійної діяльності у розмірі меншому від мінімальної заробітної плати або мінімального ЄСВ у окремому місяці звітного року, створюється ситуація обов`язку подвійної сплати ЄСВ за рахунок доходу за основним місцем роботи, з якого вже було сплачено всі обов`язкові податки та внески.

З огляду на викладене, вважаючи протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-299019-17, винесену Головним управлінням ДФС у м. Києві про сплату боргу в сумі 2 754,18 грн, позивач, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з цією позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (а.с.1-2).

Від Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві 22.10.2019 на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва, засобами поштового зв`язку, надійшов відзив на позовну заяву від 21.10.2019 (а.с.34-40). ГУ ДФС у м. Києві не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

За доводами відповідача, згідно з інформацією з бази даних органів ДПС України ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, а саме як самозайнята особа - адвокат з 25.07.2012. Відповідно до вимог чинного законодавства України, згідно з інформацією з бази даних органів ДПС України в інтегрованій картці платника (далі ІКП) адвоката Вознюк Віталія (РНОКПП НОМЕР_1 ) за технологічним кодом 71040000, код територіального органу ДПІ 2654, обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за ІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн, які призвели до виникнення боргу, станом на 08.10.2019 борг відсутній.

Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання вимог пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX, в редакції Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 16.07.2024 № 3863-ІХ, та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами справа №640/16747/19 передана на розгляд та вирішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 справу №640/16747/19 передано для розгляду судді Боршовському Т.І. (а.с.43).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято до провадження справу №640/16747/19, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.44-45).

Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 №200, на виконання вимог підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №640/16747/19, у зв`язку із відрахуванням зі штату суду судді Боршовського Т.І. відповідно до наказу голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 №55-ОС (а.с.47).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026, судову справу №640/16747/19 передано на розгляд судді Тимощуку О.Л. (а.с.48).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 прийнято до судового розгляду адміністративну справу №640/16747/19. Постановлено розпочати розгляд справи спочатку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.49-50).

Головне управління ДПС у м. Києві 23.03.2026 сформувало у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи відзив на позовну заяву (а.с.53-62). Відповідач вказав, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві, станом на 31.07.2019, в ІКП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2 754,18 гривень. Таким чином, засобами ІКС, в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 09.08.2019 року №Ф-299019-17 на суму 2 754,18 гривень. Водночас, відповідач звертає увагу, що наразі заборгованість з ЄСВ позивача погашена, у зв`язку з чим, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-299019-17 відкликана контролюючим органом відповідно до абзацу 1 пункту 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі Інструкція №449).

Також, 23.03.2026 відповідач сформував у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системі заяву про закриття провадження у справі обґрунтовану тим, що станом на 19.03.2026 заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не обліковується (а.с.63-65).

Так, відповідач в поданій заяві, обґрунтовує необхідність закриття провадження у справі, посилаючись на приписи частини 8 статті 238 КАС України, відсутністю у позивача заборгованості станом на 19.03.2026 зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2754,18 грн, у зв`язку із її погашенням. Водночас, вказана сума недоїмки відображена в оскарженій позивачем вимозі про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 09.08.2019 року №Ф-299019-17, як зазначає відповідач, вважається відкликаною.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.03.2026 в задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві про закриття провадження у справі відмовив. Витребувано в Головного управління ДПС у м. Києві належними чином засвідчені докази, які б підтверджували погашення ОСОБА_1 заборгованості зі сплати ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2754,18 грн, або докази самостійного списання цієї суми недоїмки Головним управлінням ДПС у м. Києві (а.с.72-74).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзиви на позов та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.

Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_2 від 10.02.2003 ОСОБА_1 :

- 06.06.2007 прийнятий з строковим трудовим договором юристконсультом відділу правового забезпечення Закритого акціонерного товариства "Оболонь";

- 18.04.2011 Закрите акціонерне товариство "Оболонь" перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Оболонь";

- 17.09.2013 переведений на посаду старшого юристконсульта відділу правового забезпечення Публічного акціонерного товариства "Оболонь";

- 25.11.2014 переведений на посаду провідного юристконсульта юридичного відділу Публічного акціонерного товариства "Оболонь";

- 27.04.2017 змінено найменування Публічне акціонерне товариство "Оболонь" на Приватне акціонерне товариство "Оболонь"(а.с.16-зворотній бік а.с.16).

Запис про звільнення відсутній.

У відповідності до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5023 від 20.06.2012 ОСОБА_1 на підставі рішення Київської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 20.06.2012 №25-5-26 має право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.19).

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків від 25.07.2012 №1308/18-411 платник податків адвокат ОСОБА_1 узятий на облік в органах державної податкової служби та перебуває на обліку у ДПІ Оболонського району м. Києва (а.с.20).

За змістом повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 23.07.2012 ОСОБА_1 взятий на облік в органі Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва з 23.07.2012 (а.с.21).

ГУ ДФС у м. Києві сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-299019-17, згідно з якою станом на 31.07.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 2 754,18 грн (а.с.13)

Вважаючи протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-299019-17, винесену Головним управлінням ДФС у м. Києві про сплату боргу в сумі 2754,18 грн, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частинами 1 та 2 статті 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина 1 статті 15 Закону №5076-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Вищезазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №160/3114/19.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як встановлено судом вище по тексту судового рішення, згідно з довідкою про взяття на облік платника податків від 25.07.2012 №1308/18-411 платник податків адвокат ОСОБА_1 узятий на облік в органах державної податкової служби та перебуває на обліку у ДПІ Оболонського району м. Києва (а.с.20).

Разом з тим, починаючи з 06.06.2007 позивач був найманим працівником у АТ "Оболонь", зокрема у 2019 році на посаді провідного юристконсульта. У цей період, зокрема і у спірний ІІ квартал 2019 року, роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем та підтверджується індивідуальною відомістю Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-7) (а.с.17).

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено. Відповідач у відзиві на позовну заяву та письмових заявах по суті справи під час її розгляду про наявність таких доходів не зазначав.

За цих обставин варто звернути увагу, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (ІІ квартал 2019 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-299019-17, винесеної Головним управлінням ДФС у м. Києві про сплату боргу в сумі 2 754,18 грн.

Водночас, щодо доводів відповідача про те, що наразі заборгованість з ЄСВ позивача погашена, у зв`язку з чим, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-299019-17 відкликана контролюючим органом відповідно до абзацу 1 пункту 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, суд зазначає, що сам по собі факт сплати суми, визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки), не свідчить про її правомірність та не позбавляє позивача права на судове оскарження індивідуального акта, якщо він вважає, що таким актом порушено його права та законні інтереси, а предметом судового контролю є саме законність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спірних правовідносин не змінюють.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову в розмірі 768,40 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція про сплату №53961 від 30.08.2019 (а.с.4).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини ГУ ДФС у м. Києві, правонаступником якого є ГУ ДПС у м. Києві, то сплачена сума судового збору в розмірі 768,40 підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві на користь позивача.

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-299019-17, винесену Головним управлінням ДФС у м. Києві про сплату боргу в сумі 2 754,18 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;

відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.