Рішення № 137965688, 06.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокуСправа №160/5468/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

09.03.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

09 березня 2026 р. позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в які позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№ 0111878-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111879-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111880-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111883-2410-0462-UA12100110000043499 від 23.02.2026,

№ 0111884-2410-0462 від 23.02.2026,

№ 0111885-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111886-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111887-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111888-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111889-2410-0462-UA12100110000043499 від 23.02.2026,

№ 0111890-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111891-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111893-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111894-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111895-2410-0462-UA12100110000043499 від 23.02.2026,

№ 0111896-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111897-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111898-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0111899-2410-0462-UA12100110000043499 від 23.02.2026,

№ 0111901-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026,

№ 0113811-2410-0462-UA12020010000033698 від 25.02.2026,

№ 0113812-2410-0462-UA12020010000033698 від 25.02.2026,

№ 0113813-2410-0462-UA12020010000033698 від 25.02.2026,

№ 0113814-2410-0462-UA12020010000033698 від 25.02.2026,

№ 0113815-2410-0462-UA12100110000043499 від 25.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при визначенні грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючим органом допущені наступні порушення закону: - неправильно визначена сума податку - без урахування та застосування усіх встановлених Дніпровською міською радою пільг із сплати податку, які діяли у періодах, за які проводилися нарахування податку; не застосована встановлена Дніпровською міською радою нульова ставка податку, яка діяла у періодах, за які проводилися нарахування податку ( ст. 266 ПКУ). Позивач зауважує, що нові податкові повідомлення рішення фактично відтворюють ті самі порушення, які вже були предметом судового дослідження та отримали правову оцінку у рішенні суду від 02.02.2026 у справі №160/21958/25. Таким чином, відповідач повторно визначив податкові зобов`язання позивача без застосування нульової ставки податку для квартир на площу 85 кв.м., встановленої рішенням Дніпровської міської ради, що призвело до безпідставного визначення податкового зобов`язання позивача. Враховуючи вищевикладене, зазначають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки нарахування сум податкових зобов`язань Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області здійснено з порушенням чинного законодавства.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справу передано для розгляду судді Рябчук О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року відкрито провадження у адміністративній справі № 160/5468/26, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

23.03.2026 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов письмовий відзив проти позову, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі з огляду на наступне. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №160/21958/25 ГУ ДПС у Дніпропетровській області було скасовано податкові повідомлення рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2020-2024 роки, визначені в рішенні суду та сформовані нові податкові повідомлення рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2021-2024 роки та винесено ППР за податковий період 2025 рік об`єктам нерухомого майна, що належать ОСОБА_1 з урахуванням позиції суду. В рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №160/21958/25, суд зазначив наступне: як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідачем використану загальну площу приміщень (569 кв.м.) для розрахунку податку в той час, як правильний розрахунок повинен здійснюватись виходячи з загальної площі житлових приміщень - 548.8 кв.м. Відповідно до наданих відповідачем розрахунків з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податкові періоди 2021-2025 роки вбачається, що під час розрахунку розміру податку на нерухоме майно відповідачем застосовано правильну фактичну площу житлової нерухомості позивача 548.8 кв.м., що не заперечується позивачем і встановлено судом у справі №160/21958/25.

Оскільки, позивачу належать різні типи об`єктів житлової нерухомості, тому до позивача підлягає застосуванню пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 180 кв.м. Відповідно до розрахунків податку на нерухоме майно за 2021-2024 роки (колонка «Пільга у вигляді зменшення бази оподаткування (1*, 2**) в залежності від періоду володіння»), при обчисленні розміру податку за 2021-2024 роки правомірно застосовано зменшення бази оподаткування на 180 кв.м. Крім того, сума податку розподілена контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості, що відображено в колонці «Питома вага площі об`єкта* в залежності від періоду володіння».

Окремо зауважують, що з огляду на той факт, що рішеннями Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 та від 23.05.2018 року №4/32 не встановлювались нульові ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Відповідач вважає безпідставним застосування до об`єктам нерухомості квартирам, що перебуває у власності Позивача «нульової» ставки податку. Враховуючи наведене вище, розмір податку за податковий період 2021 рік визначено відповідачем вірно, у відповідності до норм Податкового кодексу України та з урахуванням ставок податку, встановлених Дніпровською міською радою.

Враховуючи вищевикладене Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо винесення оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для його скасування.

23.03.2026 року ОСОБА_1 подано відповідь на відзив проти позову, в якому вказує, що представник відповідача помилково ототожнює два самостійні правові механізми, передбачені статтею 266 Податкового кодексу України: зменшення бази оподаткування відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України та встановлення ставок податку відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України. Зменшення бази оподаткування на 180 кв.м. (у разі одночасного перебування у власності квартир та будинків) та встановлення нульової ставки для квартир сумарною площею до 85 кв.м. це різні елементи податку, врегульовані різними нормами Кодексу, які мають різний механізм дії та застосовуються послідовно, а не альтернативно. Примітка 2 не змінює і не збільшує граничну межу зменшення бази оподаткування, визначену підпунктом 266.4.1, вона залишається незмінною (180 кв.м.). Натомість Примітка 2 встановлює нульову ставку податку за 1 кв.м. бази оподаткування для певної категорії квартир, що є реалізацією повноважень міської ради відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України.

16.04.2026 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з клопотанням про їх залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо премету спору на стороні відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року залучено до участі у справі №160/5468/26 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровську міську раду.

28.04.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про винесення окремої ухвали відносно Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Дане клопотання вмотивоване тим, що при порівнянні Витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, в розрізі платежів № 0015030511 від 01.04.2026 та Витягу № 0021299012 від 28.04.2026 свідчить, що у період розгляду справи № 160/5468/26 в ІКС ДПС відбулося відображення спірних сум за ППР як податкового боргу, хоча такі суми є предметом судового оскарження. Такий стан обліку є несумісним із правовим режимом неузгодженого грошового зобов`язання та свідчить про те, що відповідач не забезпечив належного відображення в ІКС ДПС інформації про судове оскарження, відображення статусу спірних ППР як таких, що оскаржуються в судовому порядку, та відповідне коригування облікових показників ІКП.

01.05.2026 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано заперечення проти означеного клопотання, оскільки до набрання судовим рішенням у справі №160/5468/26 законної сили грошове зобов`язання за спірними ППР вважається неузгодженим. На теперішній час в ІКП платника ( код бюджетної класифікації 18010200) відсутня недоїмка з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується витягом з ІКПП. Враховуючи наведені обставини вважають, що підстави для задоволенні клопотання позивача відсутні.

Розглянувши клопотання позивача, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 3 частини третьої ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) надано право учасникам справи подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Положеннями ст. 249 КАС України передбачено порядок та спосіб постановлення окремих ухвал.

Так, у відповідності до вимог частини першої ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно вимог частини дев`ятої ст. 249 КАС України встановлено, що окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

З системного аналізу вищевикладених норм вбачається, що окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв`язання спору по суті.

Суд враховує, що на даний час матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування підстав для необхідності постановлення у справі, що розглядається окремої ухвали.

Також, суд наголошує, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов`язком.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

11.05.2026 року Дніпровською міською радою подано пояснення третьої особи щодо спірних правовідносин. В яких третя особа зауважує, що плата за землю, встановлення пільг та розмірів сплати, відповідно до вимог Податкового кодексу України відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, а саме Дніпровської міської радит та щодо обов`язку платника сплачувати відповідні податки і збори. За наведених обставин Дніпровська міська рада вказує на правильність розрахунку податку на нерухоме майно та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

12.05.2026 року ОСОБА_1 подано додаткові пояснення у справі, в яких вказано про помилки викладені у поясненнях третьої особи та відсутності повноважень представника, ким було подано пояснення від імені Дніпровської міської ради.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), перебуває обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та є власницею нерухомого майна, а саме:

житлового будинку загальною площею 315.20 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

квартири загальною площею 72 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

квартири загальною площею 40.4 кв.м., 20 кв.м. якої належать позивачці (1/2 частки, з урахуванням 1/4 частки, належної на підставі свідоцтвапро право на спадщину за заповітом від 09.08.2003), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , позивачу ;

квартири загальною площею 45.8 кв.м., АДРЕСА_4 ;

дачного будинку загальною площею 95.6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

гаражу загальною площею 22.9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №160/21958/25 ГУ ДПС у Дніпропетровській області було скасовано податкові повідомлення рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2020-2024 роки, визначені в рішенні суду та сформовані нові податкові повідомлення рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2021-2024 роки та винесено ППР за податковий період 2025 рік по наступним об`єктам нерухомого майна з урахуванням позиції суду:

житловий будинок загальною площею 315.20 кв.м., АДРЕСА_1 , частка власності 1:

- за 2021 рік № 0111896-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 19063.63 грн.,

- за 2022 рік № 0111891-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 20652.26 грн.,

- за 2023 рік № 0113812-2410-0462-UA12020010000033698 від 25.02.2026 на суму 21287.72 грн.,

- за 2024 рік № 0111886-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 22558.63 грн.,

- за 2025 рік № 0111879-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 25418.17 грн.

квартира загальною площею 72 кв.м., АДРЕСА_2 , частка власності 1:

- за 2021 рік № 0111898-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 4354.64 грн.,

- за 2022 рік № 0111894-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 3774.02 грн.,

- за 2023 рік № 0113813-2410-0462-UA12020010000033698 від 25.02.2026 на суму 3890.14 грн.,

- за 2024 рік № 0111885-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 4122.39 грн.,

- за 2025 рік № 0111878-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 4644.94 грн.

квартира загальною площею 40.40 кв.м. (у власності 1/2 частка, що дорівнює 20.20 кв.м.), АДРЕСА_3 :

- за 2021 рік № 0111897-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 1221.72 грн.,

- за 2022 рік № 0111890-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 1058.82 грн.,

- за 2023 рік № 0113811-2410-0462-UA12020010000033698 від 25.02.2026 на суму 1091.4 грн.,

- за 2024 рік № 0111887-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 1156.56 грн.,

- за 2025 рік № 0111880-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 1303.17 грн.

квартира загальною площею 45.8 кв.м., АДРЕСА_4 , частка власності 1:

- за 2021 рік № 0111901-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 2770.03 грн.,

- за 2022 рік № 0111893-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 2400.69 грн.,

- за 2023 рік № 0113814-2410-0462-UA12020010000033698 від 25.02.2026 на суму 2474.56 грн.,

- за 2024 рік № 0111888-2410-0462-UA12020010000033698 від 23.02.2026 на суму 2622.3 грн.,

- за 2025 рік № 0111884-2410-0462 від 23.02.2026 на суму 2954.7 грн.

дачний будинок загальною площею 95.6 кв.м., АДРЕСА_5 , частка власності 1:

- за 2021 рік № 0111899-2410-0462-UA12100110000043499 від 23.02.2026 на суму 1927.33 грн.,

- за 2022 рік № 0111895-2410-0462-UA12100110000043499 від 23.02.2026 на суму 2087.94 грн.,

- за 2023 рік № 0113815-2410-0462-UA12100110000043499 від 25.02.2026 на суму 2152.18 грн.,

- за 2024 рік № 0111889-2410-0462-UA12100110000043499 від 23.02.2026 на суму 2280.67 грн.,

- за 2025 рік № 0111883-2410-0462-UA12100110000043499 від 23.02.2026 на суму 2569.77 грн.

Не погоджуючись з винесеними рішеннямя про застосування штрафних санкій та вважаючи їх протиправними ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.

Так, правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України та Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, набрав чинності з 01.01.2015, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.

Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією із складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 Податкового кодексу. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений у натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їхньою згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їхніх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їхніх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їхньої кількості на 60 кв.м;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їхньої кількості на 120 кв.м;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їхніх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їхніх часток) на 180 кв.м.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їхніми власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування.

Згідно з пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

В ході розгляду судом було встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №160/21958/25 ГУ ДПС у Дніпропетровській області було скасовано податкові повідомлення рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2020-2024 роки, визначені в рішенні суду та сформовані нові податкові повідомлення рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2021-2024 роки та винесено ППР за податковий період 2025 рік по належним ОСОБА_1 об`єктам нерухомого майна з урахуванням позиції суду виходячи з загальної площі житлових приміщень - 548.8 кв.м.

Відповідно до розрахунків податку на нерухоме майно за 2021-2024 роки (колонка «Пільга у вигляді зменшення бази оподаткування (1*, 2**) в залежності від періоду володіння»), при обчисленні розміру податку за 2021-2024 роки правомірно застосовано зменшення бази оподаткування на 180 кв.м.

Наведені обставини та розрахунок не заперечуються сторонами та з приводу цього факту не було викладено заперечень позивачем.

Так, щодо доводів позивача про встановлення рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27 пільги на житлову нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб платників податку, а саме: квартири, незалежно від їх кількості, з площею від 60кв.м. до 85 кв.м. оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної діялнки за нульовою ставкою, суд зазначає про наступне.

У додатку 2 до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 12/27 встановлено пільгу для фізичних осіб із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: для квартири 60 кв.м. незалежно від кількості квартир.

У додатку 1 до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 12/27 міститься примітка 2, у відповідності до якої житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб, а саме: квартира незалежно від їх кількості з площею від 60 кв.м. до 85 кв.м. оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою (оподатковується на загальних підставах площа, що перевищує 85 кв.м.).

Таким чином, Дніпровська міська рада встановила пільгу для квартир з площею від 60 кв.м. до 85 кв.м. у розмірі нульовою ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Для квартир з площею більше 85 кв.м. оподаткування здійснюється на загальних підставах.

Водночас, Рішенням Дніпровської міської ради від 23.05.2018 року №4/32 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» внесено зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27, виклавши примітку 2 додатка 1 у новій редакції: «Примітка 2. Житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб-платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м, оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою. Якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб-платників податків податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно перевищує 85 кв.м, то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах. Дія абзацу першого цієї примітки не застосовується до житлової нерухомості, яка перебуває у власності фізичних осіб-платників податку, а саме: квартира-квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, що використовуються у підприємницькій діяльності».

Враховуючи зазначене рішення Дніпровської міської ради, суд погоджується з доводами відповідача, що означеним рішенням не встановлено нульових ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в свою чергу, лише зазначено, що житлова нерухомість (квартира/квартири) загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м, оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою.

Отже, контролюючим органом при розрахунку податку за нерухоме майно, враховані норми Податкового кодексу та пільги по житловій нерухомості (квартири, житловий будинок) у вигляді зменшення бази оподаткування на 180 кв. метрів до загальної площі об`єктів житлової нерухомості, що також підтверджується у Розрахунках податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 - 2025 роки.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд вважає, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного формування даних податкового обліку виявлених під час перевірки.

Згідно із ч. 1ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук