Ухвала суду № 137964831, 06.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

06 липня 2026 р. Справа № 120/10077/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Відтак за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.

Як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження у ній, є бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.03.2019 по 31.03.2026.

З матеріалів справи з`ясовано, що позивача 21.03.2019 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Втім відповідачем не проведено повний розрахунок, а саме не виплачено індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 01.03.2018. Наведені обставини спонукали її звернутися до суду.

Надалі, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі 120/17145/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року.

Позивач зазначає, що 31.03.2026 року на виконання згаданого рішення суду їй нараховано та виплачено відповідачем кошти у сумі 60931,05.

Натомість до суду позивач звернулася 29.06.2026 року.

Визначаючись із тим, чи дотримано позивачем строк звернення до адміністративного суду в цій частині позовних вимог, слід врахувати висновки Верховного Суд, викладені у постанові від 12.03.2026 у справі №420/9470/25, які полягають у наступному (дослівно):

"56. Порушення обов`язку роботодавця виникає з моменту, коли останній не здійснив належну виплату у визначений законом строк, тобто з дня звільнення. При цьому поетапність здійснення виплат не змінює юридичної природи такого порушення, а лише фіксує моменти його часткового усунення. Кожна окрема виплата припиняє затримку у межах відповідної частини заборгованості, не нівелюючи загального порушення обов`язку роботодавця щодо повного та своєчасного розрахунку.

57. Наявність спору або судових рішень про розмір заборгованості не є визначальними для кваліфікації самої затримки, оскільки правовою підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, є не факт згоди сторін щодо суми заборгованості, а сам факт несвоєчасного виконання обов`язку роботодавця з проведення повного розрахунку із працівником під час його звільнення.

58. Таким чином, кожен епізод виплати як окремий момент фактичного розрахунку у межах тієї частини зобов`язання, якої він стосується, є завершенням певного епізоду порушення, що породжує підставу для застосування до роботодавця механізму відповідальності, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Відтак, строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення окремої виплати".

Враховуючи вищезазначене, доходжу висновку, що звернувшись 29.06.2026 позивач пропустила місячний строк звернення до суду з вимогою про нарахування і виплату середнього заробітку за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні та помилково вказує, що до спірних правовідносин слід застосовувати трьохмісячний строк звернення.

Разом з тим, згідно ч. 5 п. 5 ст. 160 КАС України визначено, що в позовні заяві зазначається, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 161 позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Як слідує із змісту позовної заяви, позовні вимоги мотивовані протиправністю дій військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Проте, до матеріалів позовної заяви стороною позивача не надано доказів в підтвердження вищенаведених обставин, зокрема доказів, які б свідчили про отримання 31.03.2026 року остаточного розрахунку при звільненні.

При цьому, довідка-розрахунок, долучена до позовної заяви не може бути таким доказом, оскільки не містить точної дати виплати коштів, а лише вказує про їх розрахунок.

У контексті наведеного слід зазначити, що обов`язок належного обґрунтування заявлених позовних вимог із наданням підтверджуючих доказів встановлено ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з приписами якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Слід відмітити, що формування заявлених позовних вимог за відсутності доказів на їх підтвердження, вказуватиме на користь висновку про те, що мотивувальна часина позовної заяви сформована виключно на припущеннях особи, яка звернулась до суду з даним позовом, що не відповідатиме принципам визначеним ст. 9 КАС України.

Також, приписами ч. 2 ст.79 КАС України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Згідно із ч. 4 ст. 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI .

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

У силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3328,00 грн.

Із матеріалів позовної заяви слідує, що позивачем заявлено одну основну та одну похідну вимоги майнового характеру, серед, яких одна з вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки позивачем не визначено самостійно ціну цього позову, суд вважає за доцільне застосувати нижню межу для сплати судового збору за майновими вимогами. Отже, за подання цього позову підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Проте, до матеріалів позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.

Суд наголошує, що у межах даних правовідносин також не може бути застосована і передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI пільга із сплати судового збору, позаяк середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/19).

Адже в даному випадку середній заробіток вживається у значенні, зокрема, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а не середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є ні основною ні додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, підлягає грошовій оцінці, та вимоги про його нарахування належать до об`єктів справляння судового збору.

Вказане свідчить про необґрунтованість посилань позивача на наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору.

Виявлені недоліки позовної заяви позбавляють суд можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене вважаю, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків останньої, визначених в мотивувальній частині ухвали суду, шляхом:

- надання до суду заяву (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску такого строку;

- надання доказів що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, або доказів, які підтверджують, що позивачем станом на дату звернення до суду з даним позовом здійснено усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу;

- надання документу, який підтверджує сплату судового збору в сумі 1331,20 грн за такими реквізитами: ГУК у Він. обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ: 37979858; банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок: UA028999980313181206084002856; призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Чернюк Алла Юріївна