Ухвала суду № 137963299, 03.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24014/26

Провадження № 2-з/761/265/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савицький О.А., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Таскомбанк» про захист прав споживача фінансових послуг, визнання платіжних операцій протиправними, визнання відсутньою заборгованості, припинення її обліку та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Таскомбанк» про захист прав споживача фінансових послуг, визнання неакцентованих платіжних операцій протиправними, визнання відсутньою заборгованості у розмірі 73430,00 грн за рахунком/карткою № НОМЕР_1 , припинення її обліку та стягнення моральної шкоди.

Разом із позовною заявою позивачкою подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить суд до набрання законної сили рішенням у цій справі: заборонити АТ «ТАСКОМБАНК» передавати спірну заборгованість або права вимоги за нею колекторським компаніям, факторинговим компаніям чи будь-яким третім особам; заборонити банку передавати інформацію про спірну заборгованість як безспірну негативну кредитну інформацію до бюро кредитних історій, а у разі якщо вона вже передана - зобов`язати банк позначити її як спірну/оспорювану; заборонити банку вчиняти позасудові дії з досудового/примусового стягнення спірної заборгованості (направляти вимоги, звертатися за виконавчим написом нотаріуса тощо); заборонити банку збільшувати спірну заборгованість шляхом нарахування штрафів, пені, неустойки або інших санкцій, а всі поточні нарахування обліковувати виключно як спірні. Обґрунтовуючи заяву, позивачка зазначає, що кредитний продукт має шахрайський характер, операцій вона не акцептувала, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до погіршення її кредитної історії, передачі боргу колекторам та збільшення суми заборгованості за рахунок нарахування 72% річних, що істотно ускладнить або унеможливить ефективне поновлення її прав у разі задоволення позову. На підтвердження ризиків позивачка посилається на відповідь банку №11496/71.2 від 14.05.2026, скріншот з УБКІ та відповідь НБУ від 29.04.2026.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це тимчасовий захід, спрямований на запобігання можливим порушенням прав позивача та забезпечення реального виконання судового рішення.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, а також оцінювати співмірність інтересів, що захищаються, та наслідків вжиття заходів забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 та від 10.12.2019 у справі №910/9611/19, де зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Аналізуючи доводи заяви в частині заборони передавати відомості до бюро кредитних історій та зобов`язання банку маркувати заборгованість як «спірну», суд дійшов таких висновків.

Як зазначає сама позивачка у заяві та що підтверджується доданим нею скріншотом із сервісу УБКІ, станом на момент звернення до суду інформація про кредитний продукт №002/35410444-CК SB вже передана банком та відображається у її кредитній історії з 21.04.2026.

Велика Палата Верховного Суду та профільні цивільні колегії неодноразово наголошували, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, або спрямовані на примушування сторони до вчинення певних дій, якщо це є предметом спору. Оскільки інформація вже внесена, заборона її внесення втратила актуальність. Крім того, відповідно до Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», у разі наявності судового спору статус заборгованості як «оспорюваної» може бути внесений безпосередньо суб`єктом кредитної історії або за рішенням суду по суті спору, а покладення на банк обов`язку здійснити таке маркування в порядку забезпечення позову є вирішенням спору наперед, що є недопустимим.

Розглядаючи вимогу заявниці про заборону банку збільшувати заборгованість шляхом нарахування відсотків, штрафів та пені, суд дійшов таких висновків.

Цивільне законодавство та умови банківського обслуговування визначають порядок нарахування плати за користування грошовими коштами. Заборона банку здійснювати нарахування відсотків чи штрафних санкцій за договором у межах забезпечення позову фактично зупиняє дію окремих умов договору (або закону) до ухвалення рішення суду, що є прямим втручанням у господарську діяльність фінансової установи та порушує баланс інтересів сторін.

Окрім того, у разі задоволення позову та визнання операцій/договору протиправними, всі нараховані банком відсотки та санкції автоматично втратять правову підставу та не підлягатимуть стягненню. Таким чином, права позивачки не зазнають безповоротного порушення. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.04.2021 у справі №761/28334/19.

Стосовно доводів заяви в частині заборони відступлення права вимоги та здійснення заходів зі стягнення боргу, суд дійшов таких висновків.

Позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про намір

АТ «Таскомбанк» здійснити відступлення права вимоги за оспорюваним договором на користь третіх осіб або вчинити виконавчий напис нотаріуса.

Сама лише відповідь банку №11496/71.2 від 14.05.2026 про відмову списати борг в добровільному порядку свідчить лише про наявність між сторонами цивільно-правового спору, який підлягає вирішенню судом, і не є підтвердженням підготовки банку до відступлення прав чи ініціювання позасудового стягнення. Припущення позивачки про можливі майбутні дії відповідача не можуть бути підставою для обмеження прав банку.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб захисту має бути ефективним та пропорційним. Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав осіб, які не є учасниками процесу, або безпідставно обмежувати права відповідача.

Оскільки обрані позивачкою заходи забезпечення позову не відповідають критеріям розумності, обґрунтованості, співмірності із заявленими позовними вимогами, фактично спрямовані на зупинення господарської діяльності банку щодо обслуговування рахунку та зводяться до вирішення спору по суті до ухвалення фінального рішення, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Таскомбанк» про захист прав споживача фінансових послуг, визнання платіжних операцій протиправними, визнання відсутньою заборгованості, припинення її обліку та стягнення моральної шкоди.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: