Ухвала суду № 137963144, 23.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18277/26 2-з/760/221/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Усатова І.А., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, поданою адвокатом Гуцолом Русланом Івановичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , разом з цивільним позовом адвоката Гуцола Руслана Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява адвоката Гуцола Руслана Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позивачем разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій просить: (1) накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: - 100% частки у статутному капіталі ТОВ «ГРАН-МАРІН» (код ЄДРПОУ: 41012651), номінальною вартістю 10000000,00 грн; - 25% частки у статутному капіталі ТОВ «НВП СПЕЦ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 36577538), номінальною вартістю 16250,00 грн.; (2) заборонити усім суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (у тому числі державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим законом на вчинення реєстраційних дій) проводити будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни складу учасників, розміру статутного капіталу та переходу права власності на частки, що належать ОСОБА_2 у статутних капіталах ТОВ «ГРАН-МАРІН» (код ЄДРПОУ: 41012651) та ТОВ «НВП СПЕЦ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 36577538); (3) накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1746389880000).

В обґрунтування необхідності забезпечення позову, заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач може відчужити вказане майно під час судового розгляду, що, на думку заявника, може статися з метою уникнення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову, згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень ч.ч. 3,6,7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу

Згідно п. 1 ч. 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, за змістом ст. 150 ЦПК України забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові від 04.09.2020 № 200/12227/17 Верховний Суд вказав, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/2022 зазначено, що як характер спору (майновий або не майновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушення прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

В обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідач є власником корпоративних прав у статутних капіталах ТОВ «ГРАН-МАРІН» та ТОВ «НВП СПЕЦ-СЕРВІС», а також нерухомого майна, у зв`язку з чим існує ризик відчуження такого майна до ухвалення рішення у справі. На підставі викладеного, просить накласти арешт на майно у статутних капіталах, заборонити усім суб`єктам державної реєстрації проводити будь-які дії та накласти арешт на майно у вигляді квартири.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову застосовується у випадку, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача.

При цьому обов`язок доведення наявності таких обставин покладається на заявника, який має надати суду належні та допустимі докази існування реальної, а не припущеної загрози невиконання можливого рішення суду.

Надані суду відомості щодо майна відповідача, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо розміру часток відповідача у статутних капіталах ТОВ «ГРАН-МАРІН» та ТОВ «НВП СПЕЦ-СЕРВІС» підтверджують лише факт реєстрації відповідних корпоративних прав за відповідачем, однак самі по собі не є доказом того, а також не підтверджують їх дійсну ринкову вартість.

Що стосується накладення арешту на корпоративні права, суд зазначає наступне.

На думку заявника, невжиття арешту дозволить відповідачу вивести активи з-під юрисдикції суду, що зробить рішення про стягнення компенсації лише «паперовим».

Оцінюючи доводи заявника щодо необхідності накладення арешту саме на корпоративні права відповідача та встановлення заборони на вчинення реєстраційних дій, суд виходить із того, що заявником не наведено та не підтверджено належними доказами обставин, які б свідчили про співмірність заявлених заходів забезпечення позову із заявленими вимогами.

Зокрема, матеріали заяви не містять доказів дій відповідача, спрямованих на відчуження належних йому часток у статутних капіталах ТОВ «ГРАН-МАРІН» та ТОВ «НВП СПЕЦ-СЕРВІС», підготовку до такого відчуження, зміну складу учасників товариств, вчинення реєстраційних дій або інших обставин, які б давали достатні підстави вважати, що відповідач створює умови для майбутнього невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

Саме лише посилання заявника на існування потенційної можливості розпорядження корпоративними правами не може автоматично свідчити про наявність реальної загрози невиконання судового рішення та не є достатньою підставою для застосування обмежувальних заходів.

Крім того, суд враховує, що накладення арешту на корпоративні права та одночасна заборона усім суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зміни складу учасників, розміру статутного капіталу та переходу права власності на відповідні частки не є тотожними припиненню діяльності юридичних осіб та саме по собі не зупиняє господарську діяльність товариств. Разом із цим такі обмеження можуть впливати на реалізацію корпоративних прав учасників та діяльність юридичних осіб, що також підлягає врахуванню судом при оцінці співмірності заходів забезпечення позову.

За відсутності належного обґрунтування необхідності застосування саме такого обсягу обмежень суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що можливі наслідки їх застосування є співмірними тим ризикам, на запобігання яким спрямована подана заява про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, однак для застосування заходів забезпечення позову суд має встановити наявність обґрунтованого зв`язку між спірним майном та предметом позову.

Щодо вимоги про накладення арешту на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , суд зазначає таке.

Позивач хоче накласти арешт на квартиру, яка знаходиться у володінні відповідача з метою виконання рішення суду про поділ корпоративних прав, що не є адекватним способом забезпечення і порушує право відповідача на вільне володіння.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені у заяві доводи ґрунтуються переважно на припущенні про можливість відчуження майна у майбутньому та не підтверджують наявності достатніх підстав для застосування заходів забезпечення позову.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката Гуцола Руслана Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданою разом з цивільним позовом адвоката Гуцола Руслана Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.А. Усатова