Рішення № 137962870, 06.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/22713/25

Провадження №: 2/755/4318/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в загальному позовному провадженні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Перша Київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного віділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Перша Київська державна нотаріальна контора, у якому просив зняти арешт накладений на майно ОСОБА_1 , запис про обтяження якого був вчинений на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва, б/н від

18 серпня 2004 року за № 1259267 від 26 серпня 2004 року, вчинений реєстратором - Перша Київська державна нотаріальна контора, та запис про обтяження на підставі постанови АК № 206871 від 07 жовтня 2004 року, виданої відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві за № 1413684 від 26 жовтня 2004 року, вчинений реєстратором - Перша київська державна нотаріальна контора.

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що після звернення до нотаріуса стало відомо, що на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних долях накладено арешт на частину, що належить позивачу. В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зазначено, що Першою київською державною нотаріальною конторою 26 серпня 2004 року внесено запис № 1259267 про обтяження вказаного нерухомого майна на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2004 року, а також 26 жовтня 2004 року внесено запис № 1413684 на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 07 жовтня 2004 року АК № 206871. Водночас, Шевченківським районним віділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про боржника ОСОБА_1 , щодо якого встанволено обтяження № 1413684 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі постанови від 07 жовтня 2004 року АК № 206871 у відділі не обліковується. Встановити інформацію про виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на майно боржника, неможливо. Однак, у знятті арешту з майна відмовлено.

Позивачу не відомі причини накладення арешту на його майно, учасником судового процесу в Дарницькому районному суді міста Києва він ніколи не був, у Дарницькому та Шевченківському районах міста Києва не жив та не працював. З рішення суду вбачається, що арешт накладено щодо особи, яка має таке ж саме ім`я, що і позивач.

З огляду на викладене позовні вимоги просив задовольнити.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20 січня 2026 року на 16 год. 00 хв.

20 січня 2026 року підготовче засідання, призначене на 16 год. 00 хв., сторони не з`явилися. Наступне підготовче засідання призначено на 25 лютого 2026 року на 16 год. 00 хв.

25 лютого 2026 року у підготовче засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином. Позивач ОСОБА_1 подав заяву, у якій просив провести засідання за його відсутності, проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечує.

Відповідач - Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у підготовче засідання свого представника не направили, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.

Третя особа - Перша Київська державна нотаріальна контора у підготовче засідання свого представника не направили, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином. 22 січня 2026 року (вхід. № 3536) до суду надійшла заява третьої особи про розгляд справи без представника нотаріальної контори.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 квітня 2026 року на 16 год. 30 хв.

07 квітня 2026 року судове засідання, призначене на 16 год. 30 хв., знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хромової О.О. у відпустці. Наступне судове засідання призначено на

19 травня 2026 року на 12 год. 30 хв.

19 травня 2026 року судове засідання, призначене на 12 год. 30 хв., знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хромової О.О. у відпустці. Наступне судове засідання призначено на

04 червня 2026 року на 15 год. 00 хв.

04 червня 2026 року сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач ОСОБА_1 04 червня 2026 року подав заяву, у якій просив розгляд справи провести без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач - Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили, правом на подання відзиву не скористалися.

Третя особа - Перша Київська державна нотаріальна контора, у судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. 22 січня 2026 року (вхід. № 3536) до суду надійшла заява третьої особи про розгляд справи без представника нотаріальної контори.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, прийшов до таких висновків.

До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 11 листопада 1999 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в місті Києві, що належить ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наявний штамп про реєстрацію місця проживання за адресою:

АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації за вказаною адресою 30 січня 2014 року.

Зі свідоцтва про право власності на житло від 29 січня 2004 року, виданого Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією на підставі розпорядження від 29 січня 2004 року

№ 59-1071, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , в рівних долях.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05 червня 2025 року № 430174263, встановлено, що 26 серпня 2004 року Першою київською державною нотаріальною конторою до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого мацна внесено реєстраційний запис № 1259267 про накладення арешту нерухомого майна на

частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить

ОСОБА_1 , на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2004 року.

Також 26 жовтня 2004 року Першою київською державною нотаріальною конторою до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис № 1413684 про накладення арешту нерухомого майна на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , на підставі постанови ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 07 жовтня 2004 року АК № 206871.

У листі Шевченківського районного віділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01 жовтня 2025 року, вих. № 35616/27.10-25 зазначено, що згідно автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про боржника ОСОБА_1 , відносно якого встановлено обтяження № 1413684 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі постанови АК № 206871 від 07 жовтня 2004 року Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, не обліковується. За наявною інформацією та поданими документами неможливо встановити інформацію про виконавче провадження в межах якого накладено арешт на майно боржника. Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», серед яких частиною п`ятою вказано, що у всіх випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від

18 серпня 2004 року накладено арешт на майно, а саме частину квартири

АДРЕСА_2 , а також частину квартири АДРЕСА_3 , а також

частину квартири АДРЕСА_4 , а також на транспортний засіб MERCEDES-BENZ 240D, 1983 року випуску, седан, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

В ухвалі зазначено, що ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про вжиття запобіжного заходу у вигляді накладення арешту на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 10 серпня 2004 року в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода, винуватцем якої був ОСОБА_1 , а постраждалим - ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що згідно довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації на праві власності ОСОБА_1 належить частину квартири АДРЕСА_2 , а також частину квартири АДРЕСА_3 , а також частину квартири

АДРЕСА_4 . Відповідно до облікової картки приватного АМТ ОСОБА_1 на праві приватної власності також належить транспортний засіб MERCEDES-BENZ 240D, 1983 року випуску, седан, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .

Також ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2004 року по справі

№ 2-4243/04 задоволено клопотання позивача ОСОБА_6 , заборонено ОСОБА_1 розпоряджатися та обмежено право користування транспортним засобом MERCEDES-BENZ 240D, 1983 року випуску, седан, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , шляхом передачі на зберігання третій особі, а саме Дарницькому ДАІ в місті Києві, до вступу рішення в закону силу або до скасування ухвали про забезпечення позову.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2004 року по справі № 2-4243/04 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної транспортним засобом, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 84 989,28 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000,00 грн, державне мито в сумі 1 128,01 грн, а всього 111 117,29 грн.

Під час розгляду справи № 2-4243/04 судом встановлено, що 10 серпня 2004 року приблизно о

14 годині 30 хвилин по вул. Харківське шосе в місті Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода з участю автомобілів ВАЗ 21011, державний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , з автомобілем «БМВ-730», державний номер НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_6 постановою слідчого СВ Дарницького РУ ГУ МВС України в місті Києві від 06 вересня 2004 року було встановлено, що в причинному зв`язку з даною ДТП та наступившими наслідками є порушення вимог ПДР України з боку водія автомобіля ВАЗ 21011, державний номер НОМЕР_4 , - ОСОБА_1

16 квітня 2008 року Дарницьким районним судом міста Києва постановлено ухвалу по справі

№ 2з-8/2004 за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, якою ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2004 року в частині накладення арешту на транспортний засіб MERCEDES-BENZ 240D, 1983 року випуску, седан, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2004 року, якою заборонено ОСОБА_1 розпоряджатися та обмежено право користування транспортним засобом шляхом передачі на зберігання третім особам, а саме Дарницькому ДАІ в місті Києві до вступу рішення в законну силу або до скасування ухвали про забезпечення позову, скасовано.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у Дарницькому районі міста Києва від 10 жовтня 2007 року знято арешт з автомобіля MERCEDES-BENZ 240D, 1983 року випуску, седан, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , оскільки цей автомобіль належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з посиланням на те, що останній не є належним боржником по справі, а тільки має однакове прізвище, ім`я та по батькові, як і боржник. Як вбачається з матеріалів ДАІ, особою, яка винна в дорожньо-транспортній пригоді є

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З відкритого порталу даних Єдиний державний реєстр судових рішень також встановлено, що у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 761/706/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Шевченківський районний відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2022 року по справі № 761/706/22 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Шевченківський районний відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, - задоволено повністю, знято арешти з 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , накладені:

- ухвалою Дарницького районного суду м. Києва, б/н від 18 серпня 2004 року, реєстровий номер обтяження 1259246 від 26 серпня 2004 року, реєстратор: Перша Київська державна нотаріальна контора;

- постановою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві АК №206871 від 07 жовтня 2004 року, реєстровий номер обтяження 1413586 від

26 жовтня 2004 року, реєстратор: Перша Київська державна нотаріальна контора.

Під час розгляду справи № 761/706/22 судом встановлено, що згідно відповіді Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві від 06 січня 2021 року 10 серпня 2004 року о 14:30 год. відбулась ДТП за участі автомобілів під керуванням ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 . Кримінальна справа № 02-4889 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала у Дарницькому районному суді міста Києва, 25 червня 2008 року прийнято рішення про закриття на підставі Закону «Про амністію». Інформація про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутня. Тобто, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не був учасником дорожньо-транспортної пригоди та відповідачем у справі № 2-4243/04 за позовом до ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 р. у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, відповідно до статті

13 Конвенції повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі статтею 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої, другої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що є співвласником нерухомого майна, а саме власником частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас на належне йому майно накладено арешт на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2004 року, реєстраційний номер обтяження № 1259267 від 26 серпня 2004 року, та постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від

07 жовтня 2004 року № АК № 206871, реєстраційний номер обтяження № 1413684 від 26 жовтня

2004 року. Поряд з цим, причини накладення арешту на його майно позивачу не відомі, учасником судового процесу в Дарницькому районному суді міста Києва він ніколи не був, у Дарницькому та Шевченківському районах міста Києва не жив та не працював, арешт накладено на майно особи, яка має таке ж саме ім`я, що і позивач.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві приватної власності на квартиру, на яку накладено арешт, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Положення частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, яка регулює порядок зняття арешту з майна особою, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові. Таким чином, для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний порядок судового вирішення.

Водночас, у випадку відсутності оспорювання або невизнання права власності особи, відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа вправі звернутись до суду з позовом лише про зняття з такого майна арешту.

Наведений правовий висновок також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019р. у справі № 661/624/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 806/932/16 та постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі

№ 818/337/17, від 22 березня 2023 року у справі № 913/567/19.

Слід також враховувати, що зняття арешту з майна, накладеного в межах виконавчого провадження, випливає з позитивного обов`язку держави.

Так, «держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини - та підтримуючи дієвість принципу верховенства права (правовладдя), повинна не лише утриматись від застосування надмірних засобів втручання у право власності та інше добросовісне володіння, але й ужити належних заходів для забезпечення можливості вільно та на власний розсуд здійснювати їх кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, з урахуванням меж здійснення таких прав, що їх установлено законом, приписи якого відповідають принципу юридичної визначеності, спрямовані на досягнення правомірної мети та є домірними» (абзац другий підпункту 4.9 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 16 листопада 2022 року

№ 9-р(ІІ)/2022).

При цьому, держава, втручаючись у право власності, має враховувати потребу забезпечення під час такого втручання «справедливого балансу» в захисті зазначеного публічного інтересу та захисті права власності як одного з фундаментальних прав та зобов`язана досягти домірності в застосуванні юридичних засобів, за допомогою яких власника для задоволення певного публічного інтересу або позбавляють, або обмежують у здійсненні належного йому права власності (абзац третій підпункту 4.10 пункту 4 мотивувальної частини вказаного вище Рішення).

З матеріалів справи та відомостей відкритого порталу даних Єдиний державний реєстр судових рішень встановлено, що у провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 2-4243/04 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної транспортним засобом.

В межах розгляду з справи № 2-4243/04 Дарницьким районноим судом міста Києва постановлено ухвалу від 18 серпня 2004 року про накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2004 року по справі № 2-4243/04 позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної транспортним засобом задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також державне мито на загальну суму 111 117,29 грн.

Також в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2004 року по справі № 2-4243/04 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову від 07 жовтня 2004 року № АК № 206871 про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 .

Водночас, як встановлено судом, заподіювачем шкоди, тобто, особою, яка винна в дорожньо-транспортній пригоді за участі автомобілів під керуванням ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 , був ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зазначено в ухвалі Дарницьким районним судом міста Києва від 16 квітня 2008 по справі № 2з-8/2004 про зняття арешту з майна за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на майно якого також було накладено арешт на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2004 року.

Аналогічні обставини встановлено заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2022 року по справі № 761/706/22 за аналогічним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на майно якого також було накладено арешт на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2004 року та постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 07 жовтня 2004 року АК №206871.

Суд також враховує, що Шевченківськоий районний віділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у листі від 01 жовтня 2025 року, вих. № 35616/27.10-25 повідомив, що згідно автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про боржника ОСОБА_1 , відносно якого встановлено обтяження № 1413684 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі постанови АК № 206871 від 07 жовтня 2004 року Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, не обліковується, а за наявною інформацією та поданими документами неможливо встановити інформацію про виконавче провадження в межах якого накладено арешт на майно боржника.

Таким чином, в органі державної виконавчої служби, що здійснював примусове виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2004 року по справі № 2-4243/04, та виніс відповідну постанову про накладення арешту на майно боржника, відсутні відомості про виконавче провадження, стороною якого був ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підстави накладення арешту на його майно не обгрунтовано.

Поряд з цим, як уже зазначалося раніше, особою, винною у заподіянні шкоди та, як наслідок, відповідачем по справі № 2-4243/04, під час розгляду якої прийнято рішення про накладення арешту на майно відповідача, був ОСОБА_1 , яий народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником частки у праві власності на нерухоме майно, на яку помилково накладено арешт на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2004 року, реєстраційний номер обтяження № 1259267 від

26 серпня 2004 року, та на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 07 жовтня 2004 року № АК № 206871, реєстраційний номер обтяження № 1413684 від 26 жовтня 2004 року, внаслідок збігу імені, а саме, прізвища, імені та по батькові, особи власникатакого майна. Арешт створює перешкоди позивачу у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд. Поряд з цим, відкритий портал даних Єдиний державний реєстр судових рішень також містить рішення суду в аналогічній справі про за позовом також ОСОБА_1 , як власника нерухомого майна, про зняття арешту з такого майна з аналогічних підстав, а саме у зв`язку із помилковим накладенням арешту на майно через повне співпадіння імені особи.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупної, суд вважає, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Пунктом 6 частини першої статті 286 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 286 ЦПК України).

Вимоги про стягнення судових витрат з відповідачів позивачем не заявлено.

Керуючись статтями статями 316, 319, 321, 383, 386, статтями 12, 13, 76-81, 89 , 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Гр ОСОБА_8 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ), третя особа - Перша Київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна, - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_1 , а саме частину квартири АДРЕСА_3 , на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2004 року, реєстраційний номер обтяження № 1259267 від

26 серпня 2004 року.

Скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_1 , а саме частину квартири АДРЕСА_3 , на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 07 жовтня 2004 року № АК № 206871, реєстраційний номер обтяження № 1413684 від 26 жовтня 2004 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач - Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34967593, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 110, м. Київ, 01032.

Третя особа - Перша Київська державна нотаріальна контора, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02901807, адреса місцезнаходження: просп. Берестейський, буд. 11, м. Київ, 01135.

Повне рішення суду виготовлено 29 червня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова