Рішення № 137962859, 21.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:757/20022/25-ц

Провадження №: 2/755/3722/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

за участі

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Петренко А.С.

розглянувши в загальному позовному провадженні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - ПрАТ «ХК «Київміськбуд»), у якому просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 614 734,20 грн на підставі договору про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10 грудня 2021 року, індекс інфляції у розмірі 300 179,87 грн та 3 % річних у розмірі 58 711,00 грн.

На обгрунтування позовних вимог зазначила, що 22 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «ХК «Київміськбуд» було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого сторони зобов`язувалися у майбутньому укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 міста Києва. 27 січня 2021 року на виконання умов попереднього договору позивачем сплачено на рахунок відповідача суму 487 088,60 грн. Однак, 10 грудня 2021 року між сторонами укладено договір про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 22 січня 2021 року, відповідно до умов якого відповідач зобов`язувався повернути на користь позивача сплачені за попереднім договором кошти у сумі 614 734,20 грн, без ПДВ, протягом 60 банківських днів з моменту укладення договору, тобто, доо 10 лютого 2022 року. Однак, зобов`язання відповідачем не виконано, у зв`язку з чим 15 серпня 2024 року позивачем направлено відповідну претензію з вимогою повернути кошти. Претензію відповідач отримав 19 серпня 2024 року, відповіді не надано, вимоги не виконано, грошові кошти не повернуто.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу в розмірі 614 734,20 грн та, відповідно до статті 625 ЦК України, індекс інфляції у розмірі

300 179,87 грн та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 58 7111,00 грн, що нараховані за період з

10 лютого 2022 року по 17 квітня 2025 року.

З огляду на викладене позовні вимоги просила задовольнити.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року справу передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

В порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14 жовтня 2025 року на 11 год. 30 хв., сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

14 жовтня 2025 року підготовче засідання, призначене на 11 год. 30 хв., знято з розгляду, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги. Наступне підготовче засідання призначено на 19 листопада 2025 року на 15 год. 00 хв.

14 жовтня 2025 року (вхід. № 62143) до суду від представника відповідача ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» - Варицького Є.В., надійшов відзив на позовну заяву.

Договір про розірвання Попереднього договору був укладений ще у 2021 році. Наразі обставини змінилися настільки, враховуючи воєнний стан в країні, що одномоментне повернення коштів може негативно вплинути на господарську діяльність компанії. Також повернення коштів потребує проходження відповідної процедури погодження дій між структурними підрозділами компанії та погодження керівництвом. Позивачем до справи не надано доказів неповернення коштів компанією. Вимога про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків, невиправданих жодним доказом та нормами права, оскільки з 2021 року у позивача був час звернутися, у випадку порушення прав до суду, адже чим більше відтягувати час, тим більше можна нарахувати інфляційні втрати та 3% річних. Заявлені вимоги є надміру обтяжливими та такими, що створюють нерівність у правовідносинах сторін, що призведе до надмірного збагачення позивача. У зв`язку з вказаним, у разі доведеності вини відповідача, просили зменшити нарахування індексу інфляції та

3 % річних, з урахуванням обставин, обумовлених пандемією коронавірусної хвороби COVID-19 та воєнним станом.

Позивач пропустив строки позовної давності для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений період, оскільки позивач вже знав про порушення своїх прав з часу укладення договору про розірвання попереднього договору. Позивач не мав перешкод подати позов у строки, визначені статтею 256, 257, 261 ЦК України. Сам по собі факт карантину та запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.

З огляду на викладене просили застосувати строки позовної давності для нарахованих індексу інфляції та 3 % річних та відмовити у позові повністю.

Відзив також містив клопотання про залучення до складу учасників справи в якості третьої особи - ОСОБА_2 , та клопотання про залишення позову без руху.

22 жовтня 2025 року (вхід. від 24 жовтня 2025 року № 64249) до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Петренко А.С., надійшла відповідь на відзив. Представник зазначила, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, положеннями якого сторони погодили суму грошових коштів, що підлягала поверненню та відповідні строки. Кінцева дата повернення коштів

- 10 лютого 2022 року. Тобто, немає місця посиланням сторони відповідача про зміну обставин та посилань на воєнний стан в країні, оскільки кінцева дата повернення коштів закінчується за два тижні до повномасштабного вторгнення та оголошення воєнного стану в країні. Також не заслуговують на увагу посилання сторони відповідача на негативний вплив на господарську діяльність компанії, оскільки на фінансовий стан позивача не повернення грошових коштів відповідачем впливає з 10 лютого 2022 року. Відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання та зобов`язаний сплатити суму боргу у розмірі 614 734,20 грн та в порядку статті 625 ЦК України індекс інфляції у розмірі 300 179,87 грн та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 58 711,00 грн.

Позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

19 листопада 2025 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалю Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» - Варицького Є.В., про залишення позову без руху.

Також протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» - Варицького Є.В., про витребування оригіналів договорів у позивача для огляду у судовому засіданні, зобов`язано позивача надати суду для огляду оригінали договорів до початку стадії дослідження доказів та матеріалів справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року задоволено клопотання представника ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» - Варицького Є.В., про залучення до складу учасників справи третьої особи, залучено ОСОБА_2 до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, зобов`язано позивача направити позовну заяву разом з долученими до позову документами для вручення третій особі, третій особі роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.

21 листопада 2025 року (вхід. від 24 листопада 2025 року № 71199) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Петренко А.С., подала до суду клопотання про долучення доказів, до якого долучила підтвердження направлення позовної заяви та доданих до неї документів третій особі.

13 січня 2026 року у підготовчому засіданні, у зв`язку із неявкою відповідача оголошено перерву до 17 лютого 2026 року на 15 год. 30 хв.

22 січня 2026 року (вхід. № 3533) до суду від третьої особи ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення у справі. Позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки 22 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «ХК «Київміськбуд» було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири. В подальшому, 10 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «ХК «Київміськбуд» було укладено договір про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 22 січня 2021 року, відповідно до якого ПрАТ «ХК «Київміськбуд» зобов`язувалося повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 614 734,20 грн протягом 60 банківських днів. Однак, зобов`язання залишилося невиконаним.

З огляду на викладене позовні вимоги просив задовольнити, розгляд справи просив проводити за його відсутності.

17 лютого 2026 року у підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Петренко А.С., позов підтримала, проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не заперечувала, заяв та клопотань по справі не має.

Представник відповідача ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» - адвокат Мазнєва С.Г., проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не заперечувала, заяв та клопотань по справі не має.

Третя особа - ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином. У письмових поясненнях (вхід. від 22 січня

2026 року № 3533) розгляд справи просив проводити без його участі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на на 07 квітня 2026 року на 16 год. 00 хв., зобов`язано позивача ОСОБА_1 надати для огляду в судовому засіданні оригінали договорів: Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 22 січня 2021 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О., зареєстровано в реєстрі за

№ 87, Договору від 10 грудня 2021 року про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 22 січня 2021 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О., за реєстровим № 87, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О., за реєстровим 2101.

07 квітня 2026 року судове засідання, призначене на 16 год. 00 хв., знято з розгляду, у зв`язку з періодом тимчасової непрацездатності головуючого судді Хромової О.О. Наступне судове засідання призначено на 19 травня 2026 року на 11 год. 00 хв.

19 травня 2026 року судове засідання, призначене на 11 год. 00 хв., знято з розгляду, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Хромової О.О. у відпустці. Наступне судове засідання призначено на

21 травня 2026 року на 12 год. 00 хв.

21 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Петренко А.С., позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним позові.

Відповідач ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» свого представника у судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. 21 травня 2026 року (вхід. № ЕП-5721) на електронну пошту суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Овдієнка В.Ю., про неможливість прибуття у судове засідання, у зв`язку із заянятістю в іншій справі. Не заперечував проти огляду у судовому засіданні оригіналів письмових доказів.

Третя особа - ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином. У письмових поясненнях (вхід. від 22 січня

2026 року № 3533) розгляд справи просив проводити без його участі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 22 січня 2021 року між ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О., зареєстрований в реєстрі за № 87, відповідно до умов якого сторони зобов`язувалися в майбутньому в строк та на умовах, визначених договором, укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 міста Києва. Зазначений об`єкт нерухомості, щодо якого сторони зобов`язуються укласти основний договір, має загальну проектну площу 37,12 кв. м, кількість кімнат - 1, розташований на 15 поверсі (пункт

1.1 попереднього договору). Основний договір сторони сторони зобов`язуються укласти протягом

6 календарних місяців із дня отримання майбутнім продавцем поштової адреси будинку, в якому знаходиться майно майно та за умови виконання майбутнім покупцем вимог пункту 1.4 та пункту

1.5 договору (пункт 1.2 попереднього договору). Відповідно до пункту 2.2 попереднього договору, на дату його підписання вартість майна складає 974 177,28 грн, без ПДВ, виходячи з вартості 1 кв. м

- 26 244,00 грн, без ПДВ. Згідно з пунктом 1.4 попереднього договору, майбутній покупець зобов`язаний сплатити майбутньому продавцю вартість мацна, зазначену у пункті 2.2 договору, в такому порядку:

1.4.1 преший платіж у розмірі 487 088,64 грн, що складає 50 % вартсоті майна, та відповідає 18,56 кв. м загальної проектної площі протягом 4 банківських днів після підписання договору; 1.4.2 наступні платежі майбутній покупець здійснює за наведеним графіком, виходячи з проектної площі майна в переахунку на

1 кв. м за поточною базовою вартістю 1 кв. м загальної площі майна, яка буде встановлена згідно з рішенням правління ПрАТ «ХК «Київміськбуд» із урахуванням коефіцієнтів, встанволених пунктом 1.3 договору, про що майбутній покупець дізнається самостійно на день внесення ним оплати.

Суд враховує, що пунктом 4.8 попереднього договору також передбачено, що до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію майбутній покупець має право відмовитись від договору шляхом його розірвання, про що сторони укладають відповідний договір про розірвання. За таких умов договір вважається розірваним в повному обсязі з моменту підписання відповідного договору про розірвання. В такому випадку майбутній продавець повертає майбутньому покупцю на банківський рахунок, що визначений майбутнім покупцем у договорі про розірвання кошти протягом 60 банківських днів з дня підписання договору про розірвання, за вирахуванням штрафу в розмірі 5 % від суми, внесеної за договором.

У пункті 6.3 Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 22 січня 2021 року, зазначено, що договір укладений за згодою чоловіка майбутнього покупця ОСОБА_2 , викладеній у заяві, справжність підпису на якій засвідчено 22 січня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О., за реєстровим № 86.

З квитанції від 27 січня 2021 року № ПН23477 встановлено, що ОСОБА_1 внесла на рахунок ПрАТ «ХК «Київміськбуд» грошові кошти в сумі 487 088,60 грн, з призначенням платежу - «кв. АДРЕСА_1 зг. попер дог. куп-прод кв від 22.01.2021 р.реєстр

№ 87 ОСОБА_1 ».

Водночас, 10 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» укладено Договір про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 22 січня 2021 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О., за реєстровим № 87. Договір посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О., зареєстровано в реєстрі за № 2101 (далі - договір про розірвання).

Відповідно до пункту 1 договору про розірвання, керуючись пунктом 4.8 Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 22 січня 2021 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О., за реєстровим № 87, укладеним між майбутнім продавцем та майбутнім покупцем, сторони домовились розірвати попередній договір.

У пункті 2 Договору про розірвання від 10 грудня 2021 року зазначено, що на дату укладання цього договору про розірвання майбутнім покупцем сплачено грошові кошти в сумі 647 088,64 грн, без ПДВ, що підтверджується довідкою, виданою майбутнім продавцем від 19 листопада 2021 року за № Ф/2248.

У зв`язку з домовленістю сторін розірвати попередній договір від 22 січня 2021 року, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О., за реєстровим № 87, з вирахуванням 5 % на користь майбутнього продавця, Майбутньому покупцю підлягає поверненню сума внесених коштів у розмірі 614 734,20 грн, без ПДВ, яку Майбутній продавець зобов`язаний повернути Майбутньому покупцю протягом 60 банківських днів з моменту укладання цього договору про розірвання (пункт 3 договору про розірвання).

У пункті 6 договору зазначено, що договір укладений за наявності заяви колишнього чоловіка Майбутнього покупця, ОСОБА_2 , викладеній у заяві, справжність підпису на якій засвідчено 10 грудня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О., за реєстровим № 2100.

З матеріалів справи встановлено, що 15 серпня 2024 року ОСОБА_1 направила на адресу ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» претензію від 06 серпня 2024 року, у якій зазначила, що станом на дату звернення з такою претензією грошові кошти в розмірі 614 734,20 грн не повернуті, у зв`язку з чим вимагає негайно повернути кошти.

Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, поштове відправлення № 0222400919286 вручено ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» 19 серпня 2024 року.

Відповідно до положень статті 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, між ОСОБА_1 та ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» 22 січня 2021 року укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О., зареєстровано в реєстрі за № 87.

Вказаний договір сторонами не оспорювався, у встановленому законом порядку недійсним чи неукладеним визнаний не був, матеріали справи протилежного не містять.

Водночас, керуючись правом, передбаченим пунктом 4.8. попереднього договору купівлі-продажу квартири від 22 січня 2021 року, між сторонами 10 грудня 2021 року укладено договір про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири. Договір посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О., зареєстровано в реєстрі за № 2101.

Суд враховує, що сторони погодили, що сума грошових коштів, що підлягає поверненню, у зв`язку із розірванням попереднього договору купівлі-продажу, складає 614 734,20 грн.

Також сторони погодили, що грошові кошти підлягають поверненню на рахунок ОСОБА_1 протягом 60 банківських днів з моменту з моменту укладання договору про розірвання.

Вказаний договір сторонами не оспорювався, у встановленому законом порядку недійсним чи неукладеним визнаний не був, матеріали справи протилежного не містять.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що грошові кошти у сумі 614 734,20 грн підлягали поверненню до 10 лютого 2022 року. Відповідач наявність обов`язку повернення грошових коштів у зазначеній сумі до вказаної дати не заперечував.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять відомостей про виконання ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» зобов`язань за договором від 10 грудня 2021 року про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири, в частині повернення на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів.

Встановивши, що відповідач ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» в порушення договору від 10 грудня 2021 року про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Романом Олександровичем, зареєстровано в реєстрі за № 2101, грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі 614 734,20 грн. не повернув, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення зазначеної суми.

Стосовно вимоги про стягнення індексу інфляції у розмірі 300 179,87 грн та 3 % річних у розмірі 58 711,00 грн суд зазначає таке.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, вимога позивача про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних, що нараховані на суму заборгованості є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд також враховує, що відповідачем власного розрахунку не надано, наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних не спростовано.

Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної жавності суд зазначає таке.

У главі 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19) дійшла висновку, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим право на позов про стягнення коштів на підставі статті

625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його усунення, однак обмежується останніми трьома роками, що передували поданню такого позову.

Таким чином, з огляду на наведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, що передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на

30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон

№ 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями

257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і був відновлений з 04 вересня 2025 року.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом 22 квітня 2025 року, таким чином, строк звернення до суду не пропущено.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 76 ЦПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою, другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, ураховуючи задоволення позовних вимог та звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Таким чином, з ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 9 736,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись, статтями 3, 11, 23, 202, 256-258, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 651, 653 ЦК України, Законом України «Про судовий збір», статтями

4, 5, 19, 76-81, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 614 734,20 грн, інфляційні втрати в розмірі 300 179,87 грн, 3 % річних в розмірі 58 711,00 грн, що разом складає 973 625,07 грн (дев`ятсот сімдесят три тисячі шістсот двадцять п`ять гривень 07 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» в дохід держави судовий збір у розмірі 9 736,25 грн (дев`ять тисяч сімсот тридцять шість гривень 25 копійок).

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - № UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_2 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 23527052, адреса місцезнаходження: вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, м. Київ, 01010.

Третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , остання відома адреса місця проживання:

АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду виготовлено 29 червня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова