Рішення № 137962855, 26.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14661/25

Провадження №: 2/755/2142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа - Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, у якому просив визнати строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропущеним позивачем з поважних причин та встановити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом і за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав у Республіці Німеччина, місто Ганновер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить будинок АДРЕСА_1 . Термін на подання заяви про прийняття спадщини тривав до 22 липня 2022 року. Позивач є єдиним спадкоємцем. Поряд з цим, за життя спадкодавець склав заповіт, яким усе своє майно заповів позивачу. Враховуючи, що на виготовлення свідоцтва про смерть та направлення його в Україну пройшло багато часу та з огляду на введення на території України воєнного стану, встановлення обмеження у праві виїзду за кордон для чоловіків, позивач отримав свідоцтво про смерть свого діда лише наприкінці 2024 року та звернувся до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини. Однак,

18 грудня 2024 року отримав відмову у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. У встановлений законом строк звернутися до нотаріуса можливості не мав у зв`язку із сімейними обставинами, військовою агресією Російської Федерації та перебуванням на військовій службі у лавах ЗСУ. Також позивач вважав, що на період дії воєнного стану строки для прийняття спадщини зупинені. Таким чином, причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними.

В січні 2025 року звернувся до суду з аналогічним позовом, однак відповідачем у справі помилково зазначив Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію, у зв`язку із чим у задоволенні позову було відмовлено.

З огляду на викладене позовні вимоги просив задовольнити.

У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Яровенко Н.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30 вересня 2025 року на 10 год. 00 хв., учасникам справи роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.

01 вересня 2025 року (вхід. № 51234) до суду від третьої особи - Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори, надійшла заява про проведення судового засідання без їх участі.

30 вересня 2025 року сторони у підготовче засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином. Позивач ОСОБА_1 30 вересня 2025 року подав заяву по розгляд клопотання про витребування доказів за його відсутності.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано з Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи № 226/2023 щодо майна померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05 листопада 2025 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено до 02 грудня 2025 року до 16 год. 30 хв., у зв`язку із відсутністю витребовуваних документів.

27 листопада 2025 року (вхід. № 72024) Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою на виконання вимог ухвали від 30 вересня 2025 року до суду надано витребовувані документи.

02 грудня 2025 року сторони у підготовче засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином. Позивач ОСОБА_1 02 грудня 2025 року

(вхід. № 73144) подав до суду заяву, у якій зазначив, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті за його відсутності.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 січня 2026 року на 14 год. 00 хв.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 22 січня 2026 року № 186 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2026 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року справу прийнято до провадження судді Хромової О.О., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання на 25 березня 2026 року на 16 год. 00 хв.

25 березня 2026 року у судовому засіданні протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено до 26 травня 2026 року до 14 год. 00 хв., у зв`язку з першою неявкою відповідача.

26 травня 2026 року сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач ОСОБА_1 26 травня 2026 року (вхід. 3 33531) подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач - Київська міська рада, свого представника у судове засідання не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками вручено відповідачу 18 серпня 2025 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи. Правом на подання відзиву не скористалися.

Третя особа - Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, свого представника у судове засідання не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. У заяві від 01 вересня 2025 року (вхід. № 51234) просили справу розглядати у відсутності представника третьої особи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, прийшов до таких висновків.

Відповідно до повторного свідоцтва про народження від 15 березня 1996 року серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького району міста Києва, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження

24 червня 1958 року зроблено відповідний запис № 1050. Батьками зазначені ОСОБА_2 та

ОСОБА_5 .

Згідно копії повторного свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 19 березня 1996 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів Києва з філією Державного Центру розвитку сім`ї серії

НОМЕР_2 , встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклали шлюб 30 квітня 1980 року, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 887. Після укладення шлюбу чоловіку присвоєно прізвище « ОСОБА_7 », дружині - « ОСОБА_7 ».

З повторного свідоцтва про народження від 15 березня 1996 року серії НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів громадського стану Дарницького району міста Києва, встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 23 жовтня 1980 року зроблено відповідний запис № 3292. Батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

До матеріалів справи також долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 26 квітня 1997 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в місті Києві, що належить ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Києві. Наявний штамп про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі свідоцтва про смерть від 24 лютого 1997 року серії НОМЕР_5 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району міста Києва, встановлено, що ОСОБА_4 помер

ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис № 450.

З перекладу свідоцтва про смерть від 21 листопада 2024 року встановлено, що ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ганновер. На свідоцтві про смерть Департаментом поліції міста Ганновер Федеративної Республіки Німеччина 02 грудня 2024 року проставлено апостиль № 45183.

Справжність копії з оригіналу документу та справжність підпису перекладача, що зробила переклад з німецької мови на українську, засвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим В.О., зареєстровано в реєстрі за № 11849, 11850.

До матеріалів справи долучено копію заповіту від 25 липня 2003 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кістановим С.М., зареєстровано в реєстрі за № 2462, у якому зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок своєї смерті робить таке заповідальне розпорядження, а саме все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом він матиме право, заповідає ОСОБА_1 .

Також до матеріалів справи долучено копію заповіту від 22 вересня 2014 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л., зареєстровано в реєстрі за

№ 3527, відповідно до якого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження, а саме належні йому на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій він розташований, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

В матеріалах справи також міститься копія витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від

22 вересня 2014 року № 38427660, виданого Приватним нотарісом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л., про внесення до Спадкового реєстру реєстраційного запису про реєстрацію заповіту ОСОБА_9 , посвідченого 22 вересня 2014 року, номер в реєстрі нотаріальних дій № 3527.

Згідно відповіді Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 березня 2023 року № 1-34/149, станом на 25 вересня 2021 року місце проживання громадянина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано не було. На дату смерті померлого зареєстровано таких осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29 березня 2023 року № 71967336 встановлено, що до Спадкового реєстру внесено запис про реєстрацію спадкової справи № 226/2023 після смерті ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До матеріалів справи долучено копію спадкової справи № 226/2023, заведеної 29 березня 2023 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що 29 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після семрті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У листі Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори від 18 грудня 2024 року,

вих. № 2684/02-14, зазначено, що на підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину від

29 березня 2023 року № 571, на підставі якої було заведено спадкову справу № 226/2023, та доданих до неї документів, видати свідоцтво про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 не має можливості. Спадкоємець не був зареєстрований зі спадкодавцем та пропустив строк для прийняття спадщини.

З довідки від 09 грудня 2024 року, вих. № 43/1/3719, виданої військовою частиною НОМЕР_6 , встановлено, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_6 .

Суд враховує, що дату зарахування до особових списків військової частини не зазначено.

У довідці Комітету мікрорайону ДВРЗ «Дніпровець» (дата складення не зазначена) вказано, що ОСОБА_1 є учасником добровольчого об`єднання «Самооборона ДВРЗ» та здійснює охорону громадського порядку на території мікрорайону ДВРЗ та Старої Дарниці , до району Дарницької площі надано право на переміщення по відповідній теритоірї Києва протягом комендантської години.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є учасником громадської організації «Військові капелани», що підтверджується довідкою від 05 лютого 2025 року, вих. № 001/943, та копією посвідчення від 14 червня 2024 року № 516.

Суд також враховує, що в матеріалах справи міститься копія Акту прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 21 грудня 1983 року, копія рішення Дарницького районного народного суду міста Києва від 25 грудня 1984 року по справі № 2087, копія домової книги за адресою: АДРЕСА_1 , копія дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом від

06 серпня 1996 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_11 , виданого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Вороніною С.А., зареєстрованого в реєстрі за № 1н-1370, що виданий державним нотаріусом Київського державного нотаріального архіву Гуль Л.О., зареєстровано в реєстір за № 1-54, копія державного акту серії КВ

№ 128826 від 12 серпня 2005 року про право власності на земельну ділянку за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 8000000000:66:229:0024, копія Акту прийомки-передачі відновлених в натурі (на місцевості) межових знаків земельної ділянки кадастровий номер № 8000000000:66:229:0024 від 14 січня 2021 року, копія Витягу з Державного земельного кадастру від 30 березня 2023 року № НВ-0000583842023 про земельну ділянку за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:66:229:0024, який містить інформацію про власників земельної ділянки та копія довідки від 23 грудня 2024 року, вих. № 23/12/24-46051 про показники об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Також в матеріалах справи містяться копії конвертів поштових відправлень та інших документів, що викладені іноземною мовою без перекладу на українську мову, що унеможливлює дослідження змісту таких документів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Таким чином, за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Стаття 1258 ЦК України визначає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Пропуск такого строку позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору, який пропущено з поважних причин, і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Наведені положення у повній мірі відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19-ц (провадження

№ 61-10591св21) виклав правовий висновок, згідно якого при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Враховуючи викладене, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, тощо.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини суд також враховує таке.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із

05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався, та який діє на час розгляду справи.

Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану, статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від

24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні, 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

З 29 червня 2022 року діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року

№ 719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».

Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Разом з тим, 25 січня 2023 року Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив такий висновок.

Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - Закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (частина друга статті 4 ЦК України).

Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином, можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (стаття

1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, що прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частина перша статті 1273 ЦК України).

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року

№ 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

З матеріалів справи встановлено, що спадкодавець ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ганновер, Федеративна Республіка Німеччина, про що свідчить відповідне свідоцтво про смерть, видане компетентним органом іноземної держави, що міститься в матеріалах справи.

Таким чином, шестимісячний строк для подачі спадкоємцями заяви про прийняття спадщини тривав до 25 березня 2022 року.

Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року

№ 65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває станом на дату ухвалення рішення.

Отже, станом на дату виникнення спірних правовідносин на території України діяв правовий режим особливого періоду.

Згідно із статтею 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 призваний на військову службу, зарахований до особових списків військової частини НОМЕР_6 , про що свідчить відповідна довідка від 09 грудня 2024 року, що міститься в матеріалах справи.

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.

У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема, на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

У цьому аспекті потрібно також враховувати, що право на прийняття спадщини є суб`єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї.

З матеріалів справи встановлено, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його онук ОСОБА_1 . Відомостей про наявність інших спадкоємців матеріали справи не містять.

Відомостей про видачу свідоцтва про право на спадщину щодо майна ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи не містять, судом не встановлено.

Суд також враховує, що за життя ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склав заповіт, посвідчений 22 вересня 2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л., зареєстровано в реєстрі за № 3527, яким належні йому на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій він розташований, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З огляду на викладене, при вирішенні позову суд повинен виходити з таких об`єктивних обставин як: смерть спадкодавця на території іноземної держави, тривалість процедури отримання документів, що підтверджують його смерть, їх легалізація та переклад на українську мову, запровадження воєнного стану на території України та ведення бойових дій на території області, перебування позивача на військовій службі під час мобілізації та неприйняття спадщини іншими спадкоємцями.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень статті 81ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13 червня 1979 року, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Задовольняючи позов суд враховує, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд вважає, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений з поважних причин, оскільки позивачем у справі до суду подано належні та допустимі докази поважності причин пропуску подачі заяви про прийняття спадщини.

Що стосується додаткового строку, що може бути встановлений для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, то суд приходить до висновку про можливість встановлення строку в три місяці з дня набрання рішенням законної сили, який суд вважає достатнім для подання відповідної заяви.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимог про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно статті 141 ЦПК України.

На підставі статей 1220, 1222, 1233, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в 3 (три) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Київська міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044.

Третя особа - Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39121983, місцезнаходження: шосе Харківське, буд. 172, м. Київ, 02091.

Повний текст рішення виготовлено 29 червня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова