Рішення № 137962342, 02.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 495/8142/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року с-ще. Овідіополь??

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:??

головуючого?судді Спічака Вадима Олексійовича,???

за участю:???

секретаря судового засідання?Пірожок Владислава Юрійовича,

розглянувши у судовому засіданні? в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кароліно-Бугазька сільська рада, місцезнаходження:: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська,1, код ЄДРПОУ: 04527307, про визнання особи, такою що не прийняла спадщину,-??

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача:

До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кароліно-Бугазька сільська рада, у якій позивач просить встановити факт, що ОСОБА_2 , 1986 р.н., на момент і в день смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживав постійно за адресою: житловий будинок за АДРЕСА_2 більше 9 (дев`яти) років; Визнати ОСОБА_2 , 1986 р.н., таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . За життя йому на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_2 . За зазначеною адресою був зареєстрований та проживав також син померлого ОСОБА_2 , 1986 року народження.

Позивачка зазначає, що протягом останніх дев`яти років відповідач фактично у вказаному житловому будинку не проживає, особистих речей у ньому не зберігає та витрат, пов`язаних з утриманням будинку, не несе.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 жовтня 2024 року у справі № 495/9345/24? ОСОБА_2 , 1986 року народження, визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням у житловому будинку АДРЕСА_2 .

Позивачка зазначає, що з метою належного оформлення спадкових прав після смерті чоловіка вона змушена звернутися до суду із заявленими вимогами про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 , 1986 року народження, разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки встановлення цього факту має юридичне значення для нотаріального оформлення спадщини та підтвердження того, що він не прийняв спадщину.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 грудня 2025 року відкрито? провадження у справі за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи, такою що не прийняла спадщину.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 травня 2026 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягала та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення був належним чином повідомлений, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи відповідно до ч.2?ст. 247 ЦПК України?фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та докази, які взято до відома.

Згідно свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 67 років, актовий запис № 11414.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1226 га.

Право власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯД №932523.

Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Роксолани Овідіопольського району Одеської області, місце проживання зареєстровано 27.04.1988 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, № НОМЕР_2 виданим 29 грудня 1998 року, орган, що видав Овідіопольський РВ УМВС України в Одеській області.

Відповідно до довідки №169 від 07.11.2018 року, виданої виконкомом Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, про те, що гр. ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_3 . Особистий рахунок в погосподарській книзі №15 сторінка 44 відкритий на ОСОБА_3 з 28 грудня 2004 року.

Норми права, застосовані судом, та висновки суду.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Згідно зі ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У ч.ч. 1-2 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, склад спадкового майна, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач прагне довести своє право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважаючи себе єдиним спадкоємцем першої черги після смерті останнього, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку. При цьому, існують перешкоди в оформленні спадкових справ у нотаріальному порядку, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно.

Способи захисту цивільного права визначає ЦК України, орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено ч.2 ст.16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.07.2023 у справі № 641/3893/20).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Предметом позову, з урахуванням нової редакції позовної заяви, ОСОБА_1 визначила вимогу про встановлення факту не проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем на час відкриття спадщини та неприйняття на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України відповідачем спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Отже, предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення ОСОБА_1 спадщини після смерті її чоловіка.

З огляду на викладене, позивач фактично намагається довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом.

Натомість у постанові від 26 липня 2023 року у справі №641/3893/20, Верховний Суд дійшов висновку, що встановлення факту неприйняття спадщини у зв`язку із не проживанням зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є способом захисту, який не ґрунтується на законі.

Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, не відповідають належному способу захисту.

За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачкою способу захисту, оскільки він не узгоджується із положеннями ст. 16 ЦК України,і у даному випадку недолік позову полягає не у неточному формулюванні позовних вимог чи їх неповній відповідності належному способу захисту, а в обранні такого способу захисту, який за своєю правовою природою не міг забезпечити досягнення дійсної мети.

Подібні висновки викладені у постановах Верховний Суд від 26.07.2023 у справі № 641/3893/20 та від 02.04.2025 у справі № 751/344/23.

Факти, про які позивач просить ухвалити рішення у цій справі щодо постійного непроживання відповідача із спадкодавцем та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, підлягають встановленню при розгляді позову про визнання права власності на спадщину.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 305/2221/21

Щодо судових витрат.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кароліно-Бугазька сільська рада, місцезнаходження:: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська,1, код ЄДРПОУ: 04527307, про визнання особи, такою що не прийняла спадщину,- залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Спічак В.О.