Постанова № 13796218, 09.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2010 року 09:44 № 2а-13333/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Пасулька О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця 2000»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

пропро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.08.2010 №0000362333/0

за участю представників:

позивача:Гурез І.О. (довіреність від 14.09.2010 №б/н);

відповідача:Кривобока Ю.М. (довіреність від 28.04.2010 №2263/9/10), на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09.12.2010 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хортиця 2000»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.08.2010 № 0000362333/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2010 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 15.09.2010. У встановлений судом строк Товариство з обмеженою відповідальністю «Хортиця 2000»усунуло недоліки позовної заяви.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2010 було відкрито провадження у адміністративній справи, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем на підставі акта перевірки №3368/23-621-31168778 від 17.08.2010. Вказаний акт позивачем було оскаржено у адміністративному порядку, але будь-якої відповіді на скаргу не отримано.

Крім того, позивач не погоджується з висновками акту перевірки, а саме, що на порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ним безпідставно було віднесено до валових витрат, витрати повязані з придбанням рекламних послуг на загальну суму 1119722,83 грн., в тому числі у 4 кварталі 2008 року 380281,15 грн., у І кварталі 2009 року 256553,98 грн., у півріччі 2009 року 423146,38 грн.. за 3 квартали 2009 року 739491,68 грн. (стор.13 акту).

Позивач вказує, що всі витрати, які ним було віднесено до складу валових витрат повністю підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які були надані при проведенні перевірки. Крім того, позивач наголошує, що в нього є у наявності та надавалися інспекторам відповідача під час проведення перевірки, докази, які підтверджують факт отримання рекламних послуг та використання їх у власній господарській діяльності, а саме: медіа-плани (які містять адресну програму, вартість проведення Рекламної кампанії, її термін, опис рекламного сюжету), та рекламні матеріали: рекламні відеоролики (на носіях CD-R, CD-RW, BETACAM та ін.), оригінали-макетів. Вся виготовлена рекламна поліграфічна продукція була використана в ході рекламної компанії шляхом розміщення на спеціальних конструкціях відповідно до затвердженої сторонами адресної програми місць проведення рекламної компанії.

На обґрунтування позовних вимог позивачем було надано суду копії: акту перевірки від 17.08.2010 №3368/23-621-31168778; договорів від 30.09.2008 №30/09/01-08 та від 16.06.2009 №16/06/02-09; додатків №1, №2, №3, №4, №5 до договору від 30.09.2008 №30/09/01-08; додатків №1, №2, №3, №4 до договору від 16.06.2009 №16/06/02-09; актів здачі-прийняття робіт від 31.10.2008, від 28.11.2008, від 30.12.2008, від 30.01.2009, від 31.03.2009, від 30.06.2009, від 31.07.2009, від 31.08.2009, від 30.09.2009; рахунків-фактур від 30.09.2008 №СФ-0000101, від 31.10.2008 №СФ-0000278, від 30.12.2008 №СФ-0000723, від 27.02.2009 №СФ-0000261, від 16.06.2009 №СФ-000023, від 30.06.2009 №СФ-000070, від 31.07.2009 №СФ-0000213, від 31.08.2009 №СФ-0000462; податкових накладних від 31.10.2008 №252, від 22.10.2008 №216, від 21.10.2008 №208, від 26.11.2008 №348, від 28.11.2008 №359, від 30.12.2008 №506, від 30.01.2009 №66, від 30.03.2009 №266, від 30.06.2009 №35, від 31.07.2009 №132, від 31.08.2009 №214, від 30.09.2009 №302; медіа планів.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримала повністю, надала додаткові усні пояснення та просила задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову зазначивши, що спірне податкове повідомлення рішення було винесене на підставі результатів планової виїзної документальної перевірки позивача, в ході якої було встановлено, що позивач придбавав рекламні послуги, а саме, розміщення рекламних відеороликів на плазмових моніторах.

Під час перевірки посадовим особам позивача було вручено запити з вимогою надання пояснень та вичерпних документальних підтверджень використання у власній господарській діяльності рекламних послуг. Позивачем було надано пояснення, що виконавцями (ТОВ «Атлант Юг»та ТОВ «Аурум Ника») було надано йому послуги з розміщення рекламних матеріалів на носіях внутрішньої реклами-плазмових моніторах в торгівельних мережах м. Києва. Рекламні послуги (графік та кількість) надані згідно медіа планів. Якість та кількість послуг прийнята актами виконаних робіт. До вказаних пояснень було додано договори, додаткові угоди до договорів, акти виконаних робіт, податкові накладні.

Відповідач, посилаючись на норми статей 1, 7-12, 14, 26, 27, 40 Закону України «Про інформацію»та пункт 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»дійшов висновку, що тільки матеріальні носії (записи, макети з інформаційних досліджень, листівки, періодичні видання) та первинні документи засвідчують одержання, зберігання і поширення інформації, а тому є необхідною умовою для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції.

Відповідачем суду не було надано пояснень та доказів, яки б спростовували твердження позивача про ненадання відповіді за результатами розгляду його скарги на акт перевірки від 17.08.2010 №3368/23-621-31168778. При цьому представник відповідача не заперечував, що така скарга від позивача надходила.

Також, відповідачем не було надано на вимогу суду переліку документів, які використовувалися при проведенні з 21.06.2010 по 09.08.2010 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2010.

Щодо не направлення на адресу позивача оскаржуваного повідомлення-рішення представник відповідача пояснив, що повідомлення-рішення було розміщено на дошці оголошень у звязку з тим, що поштове направлення на адресу позивача з цим рішенням повернулося до податкової. Доказів на підтвердження вказаного відповідачем надано не було.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечення підтримав, надав додаткові усні пояснення та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

З 21.06.2010 по 09.08.2010 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2010.

В ході перевірки встановлено (стор. 10-13 акту перевірки), що позивач придбавав рекламні послуги, а саме, протягом періоду, який охоплювала перевірка, позивачем було укладено договори про організацію рекламної компанії від 30.09.2008 №30/09/01-08 з товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант ЮГ»та від 16.06.2009 №16/16/02-09 з товариством з обмеженою відповідальністю «Аурум Ника».

Згідно вказаних договорів товариствами з обмеженою відповідальністю «Атлант ЮГ»та «Аурум Ника»були розміщені відеоролики в мережі супермаркетів. Придбані рекламні послуги підприємством, на підставі актів виконаних робіт було віднесено до валових витрат. Сума валових витрат становить 1119772,83 грн., в тому числі у IV кварталі 2008 року 380281,15 грн., у I кварталі 2009 року 256553,98 грн., у II кварталі 2009 року 166592,40 грн., у III кварталі 2009 року 316345,30 грн.

На запит податкового органу позивачем було надано пояснення від 10.08.2010 №59/08-10 та від 10.08.2010 №60/08-10 та документальні підтвердження щодо виконання вказаних договорів. До пояснень було додано договори, додаткові угоди до договорів, акти виконаних робіт, податкові накладні, медіа плани проведення відеоінформаційної компанії в мережі супермаркетів. В ході перевірки будь-яких інших носіїв, а саме рекламного матеріалу до пояснень надано не було.

З огляду на викладене, інспектори відповідача, у звязку з тим, що, на їх думку, тільки матеріальні носії (записи, макети з інформаційних досліджень, листівки, періодичні видання) та первинні документи засвідчують одержання, зберігання і поширення інформації, а тому є необхідною умовою для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції, дійшли висновку, що позивачем в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безпідставно віднесено до валових витрат, витрати повязані з придбанням рекламних послуг на загальну суму 1119722,83 грн., в тому числі у 4 кварталі 2008 року 380281,15 грн., у І кварталі 2009 року 256553,98 грн., у півріччі 2009 року 423146,38 грн.. за 3 квартали 2009 року 739491,68 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 17.08.2010 №3368/23-621-31168778, який було підписано головним бухгалтером позивача з зауваженнями та вказано: «З актом перевірки не згодні. Дані в акті викладені не вірно та не відповідають дійсності. До акту перевірки будуть надані заперечення в установлений законом термін.» (стор. 33 акту).

Заперечення на акт перевірки позивачем було направлено, що не заперечується відповідачем, але відповіді позивачем на його заперечення отримано не було. Даний факт відповідачем не спростовано.

На підставі вказаного акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.08.2010 №0000362333/0, яким за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 419914,50 грн. у тому числі 279943,00 грн. за основним платежем та 139971,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Пунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд вважає помилковим посилання відповідача на Закон України «Про інформацію», як на обґрунтування висновку про обовязкову наявність, крім первинних документів, матеріальних носіїв (записів, макетів з інформаційних досліджень, листівок, періодичних видань) для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції. У даному випадку предметом договорів від 30.09.2008 №30/09/01-08 з товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант ЮГ»та від 16.06.2009 №16/16/02-09 з товариством з обмеженою відповідальністю «Аурум Ника»було не збір інформації або надання інформаційних послуг, а надання рекламних послуг. Крім того Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить норми про обовязкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

Факт оплати позивачем отриманих рекламних послуг не заперечується відповідачем. Отримання позивачем таких послуг підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття, рахунків-фактур, податкових накладних.

З огляду на викладене, оскільки єдиною підставою для встановлення порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», була відсутність матеріальних носіїв (записів, макетів з інформаційних досліджень, листівок, періодичних видань), суд, дійшов висновку, що такий висновок Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва є не правомірним.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано платіжне доручення від 16.09.2010 №357 про сплату судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця 2000»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.08.2010 № 0000362333/0 задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 31.08.2010 № 0000362333/0.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця 2000» (02160 м. Київ, вул. Воззєднання, 1, р/р26008301000808 у філії №1 АКБ «Транс банк», МФО 322896, код ЄДРПОУ 31168778) суму судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 10.12.2010

Суддя О.П. Огурцов