Рішення № 137961460, 06.07.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/497/26

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Гвоздик А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Зернарі"

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат",

про стягнення 343 714,74 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Демченко О.С., адвокат, ордер від 07.04.2026 серія ВА № 1146166 (в режимі відеоконференцзв`язку),

від відповідача - участі не брали.

10.04.2026 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Зернарі" (далі - ТОВ "ТД Зернарі") з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" (далі - ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат") суму боргу за договором поставки №_11/07-2025 від 11 липня 2025 року з урахуванням штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних у розмірі 363 259 грн.

Ухвалою від 15.04.2026 суд позовну заяву ТОВ "ТД Зернарі" залишив без руху.

27.04.2026 позивач подав заяву про усунення недоліків, до якої додав розрахунок заборгованості за Договором поставки №_11/07-2025 від 11 липня 2025 року (уточнений) чим виконав вимоги ухвали про залишення позову без руху.

Водночас зі змісту розрахунку, наданого позивачем суд встановив, що у висновку основний розмір заборгованості становить 250 000 грн, 12 783,15 грн - інфляційне збільшення, 56 839,28 грн - подвійна облікова ставка НБУ, 5 546,31 грн - 3 % річних, 18 546 грн - штраф 5 % від загальної суми видаткової накладної. Таким чином, за твердженням позивача, загальний розмір заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат станом на 08.04.2026 становить 343 714,74 грн.

Оскільки зазначена позивачем в розрахунку сума заборгованості відповідача (343 714,74 грн) менша, ніж первісно заявлена позивачем (363 259 грн), суд прийняв таку заяву як зменшення позовних вимог.

Ухвалою від 29.04.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду з урахуванням зменшення позовних вимог, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 28.05.2026 об 11:45. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

Ухвалою від 07.05.2026 суд підготовче засідання у справі № 925/497/26 призначив на 02.06.2026 о 13:45.

13.05.2026 відповідач подав відзив, 25.05.2026 позивач подав відповідь на відзив.

28.05.2026 відповідач подав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, призначеного на 28.05.2026; 02.06.2026 відповідач подав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, призначеного на 02.06.2026.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 02.06.2026, суд на підставі п. 1 ч. 2 ст. 183, п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання до 11.06.2026 о 14:00.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 11.06.2026, суд на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.06.2026 об 11:30.

Ухвалою від 16.06.2026 суд призначив засідання по розгляду справи № 925/497/26 по суті на 29.06.2026 о 10:30.

У зв`язку з оголошенням 29.06.2026 о 09:58 повітряної тривоги на території Черкаської області, судове засідання 29.06.2026 о 10:30 не відбулось. Ухвалою від 29.06.2026 суд призначив засідання по розгляду справи по суті на 06.07.2026 об 11:00.

Присутній у судовому засіданні 06.07.2026 в режимі відеоконференцзв`язку представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.07.2026 участі не брав, про дату та час розгляду справи належно повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (копії ухвали суду від 29.06.2026) до його Електронного кабінету.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ТОВ "ТД Зернарі" (Постачальник) та ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" (Покупець), укладено Договір поставки №_11/07-2025 від 11.07.2025. На виконання умов договору позивач поставив товар (борошно пшеничне) на загальну суму 370 920 грн, строк оплати якого, відповідно до умов Договору, сплив 28.07.2025. Проте, відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар, сплативши 08.08.2025 70 920 грн та 19.09.2025 50 000 грн. Так за розрахунком позивача, несплачена заборгованість відповідача становить 250 000 грн, що стало підставою для нарахування пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат.

У відзиві відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що до позовної заяви позивачем не надано документів на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особою, відмінною від директора ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" Іванченка Олексія Леонідовича. Отже, документи, на які позивач посилається як на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару, а саме видаткові накладні, не підписані уповноваженою на те особою. Виходячи з вищенаведеного позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо здійснення постачання товарів. Окрім того, позивачем до позовної заяви додано копії товарно-транспортних накладних з підписами, нібито проставленими від імені вантажоотримувача - ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат". Водночас ці підписи не належать уповноваженій особі - директору підприємства Іванченку Олексію Леонідовичу, а отже, не можуть вважатися підтвердженням отримання вантажу.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що такі заперечення відповідача є виявом його недобросовісної поведінки, спрямованої на ухилення від виконання грошового зобов`язання. Передача позивачем товару уповноваженому довіреністю представнику відповідача відповідає умовам договору та вимогам законодавства України. Жодних даних про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (відповідача) в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вказано.

Позивач зауважує, що здійснивши часткову оплату за товар на загальну суму 120 920 грн, ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" в особі свого керівництва (адже доступ до клієнт-банку та розпорядження рахунками підприємства здійснює виключно уповноважена особа) беззастережно схвалило операцію з приймання борошна згідно з видатковою накладною № 1584 від 14.07.2025. Твердження про те, що товар не був отриманий, повністю нівелюються власною фінансовою поведінкою відповідача. Також позивач звертає увагу на той факт, що податкова накладна № 14072025 від 14.07.2025 була зареєстрована і прийнята, відповідач скористався податковим кредитом, ніяких заперечень на адресу позивача не надходило.

Заслухавши пояснення адвоката позивача, дослідивши докази, суд встановив таке.

11.07.2025 ТОВ "ТД Зернарі" (Постачальник) та ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" (Покупець) підписали Договір поставки продукції №_11/07-2025 (далі - Договір).

Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити готову продукцію харчової промисловості: борошно (в упаковці та безтарне: коротко позначення Б/Т), крупи (далі по тексту Товар) - кількість, асортимент, одиниця виміру яких визначаються в заявці Покупця і узгоджуються з Постачальником. Ціна на весь асортимент товару визначається на підставі прайс-листа, затвердженого Постачальником на відповідну дату поставки. (п. 1.1. Договору)

Доставка товару здійснюється на умовах DDP ("Інкотермс 2010 Міжнародних правил тлумачення торгових термінів") шляхом доставки до пункту розвантаження за адресою: м. Черкаси, склад Покупця. Доставка Товару здійснюється автомобільним транспортом Постачальника. Вартість доставки включається у кінцеву вартість Товару. Постачальник зобов`язується передати Товар в пункті розвантаження протягом 3 робочих днів з моменту виставлення рахунку Постачальником Покупцю. Інший термін доставки Товару може бути узгоджений сторонами в заявці або додатковій угоді. Приймання товару по кількості проводиться Покупцем в момент його отримання від Постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити комплектність , цілісність тари, а також відсутність ознак пошкодження або псування Товару і у випадку їх виявлення негайно до закінчення приймання , письмово заявити про це Постачальнику. При відсутності такої заяви Товар вважається прийнятим Покупцем в належній кількості, зазначеній у видатковій накладній і в подальшому претензії по кількості не можуть будуть заявлені Постачальнику. (п. 3.1. Договору)

Отримання товару Покупцем здійснюється в пункті відвантаження вказаному у п. 3.1. цього Договору, шляхом передачі товару перевізником найнятого Постачальником або транспортом Постачальника. (п. 4.1. Договору)

Право власності на товар і ризик випадкової загибелі (ушкодження) товару переходить до Покупця з моменту передачі Товару та підписання представником Покупця видаткової накладної на отримання Товару або товарно-транспортної накладної. (п. 4.5. Договору)

Під час приймання Товару Покупець зобов`язаний проставити відмітку щодо фактично отриманого обсягу Товару, підписати видаткову накладну та ТТН і передати їх Постачальнику (представнику постачальника). Але в будь-якому випадку не пізніше 2 робочих днів з моменту отримання товару Покупець зобов`язаний направити на наступну поштову адресу Постачальника: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Садова, 1 оригінал видаткової накладної, ТТН Покупець підписує в момент отримання Товару. У разі не обґрунтованої відмови Покупця від підписання видаткової накладної та якщо упродовж 2 робочих днів від дня отримання Покупцем оригіналу видаткової накладної (не враховуючи часу на поштові пересилки) Постачальник не отримає підписаної видаткової накладної, переданий Товар Покупцеві вважається прийнятим Покупцем із виконанням усіх умов Договору/заявки/видаткової накладної щодо якості, кількості, належного упакування та строків передачі Товару. У випадку непідписання видаткових накладних, подальша поставка Товару не здійснюється і при цьому до Постачальника за невчасну передачу (поставку) Товару не застосовуються жодні штрафні санкції. (п. 5.2. Договору)

Ціни на товар визначаються в національній валюті: гривні. (п. 6.1. Договору)

Постачальник надає Покупцеві відстрочку оплати на Товар, що поставляється терміном на 14 календарних днів з дати передачі Товару згідно видаткової накладної або ТТН, але не більше ніж на 14 календарних днів з дня відвантаження Товару. (п. 6.2. Договору)

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за Товар відповідно до умов даного Договору. (п. 7.1.1. Договору)

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України. (п. 8.1. Договору)

У разі несвоєчасної оплати за поставлений/переданий Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, що обраховується від загальної суми несплаченої заборгованості за кожен день прострочення оплати, починаючи від дати, коли належне виконання цього обов`язку мало статися. Нарахування пені за порушення Покупцем строків оплати поставленого Товару, припиняється через 12 місяців. Якщо затримка з плати за Товар складає більше 30 календарних днів Постачальник має право додатково вимагати сплати штрафу у розмірі 5% від загальної суми видаткової накладної на певну партію Товару, який передано/поставлено та по якому виникла заборгованість у зв`язку невчасним розрахунком. (п. 8.5. Договору)

Окрім штрафу вказаного у п. 8.5. цього Договору Постачальник у разі прострочення заборгованості більше чим на 30 календарних днів, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, має право вимагати сплати суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається відповідно до чинного законодавства. (п. 8.6. Договору)

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2026 року. Якщо ні одна зі сторін письмово не повідомить іншу про бажання розірвати цей договір не менше ніж за 40 календарних днів до закінчення строку його дії, цей договір вважається пролонгованим ще на один рік, без укладання додаткової угоди про це. Сторони прийшли до згоди, що така домовленість діє кожен рік, доки одна із сторін не виявить бажання розірвати цей договір, кількість пролонгацій не обмежується. (п. 9.1. Договору)

11.07.2025 позивач виставив відповідачу Рахунок на оплату № 1404 борошна пшеничного вищого сорту 25 кг у кількості 22 000 кг на загальну суму з ПДВ 370 920 грн.

Постачання товару позивачем відповідачу підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною від 14.07.2025 № 1584 на загальну суму 370 920 грн з ПДВ та відповідною товарно-транспортною накладною, підписаною сторонами та зареєстрованою податковою накладною від 14.07.2025 № 101.

Суд враховує, що згідно з наданими позивачем Заявкою №63 на перевезення вантажу від 14.07.2025 року до Договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів №23/10-2024 від 23.10.2024 року, Рахунку на оплату № 15/07-09 від 15.07.2025 транспортних послуг на підставі Договору №23/10-2024 від 23.10.2024 та Акта надання послуг від 15.07.2025 №15/07-09 за заявкою № 63 від 14.07.2025, розвантаження товару здійснено 15.07.2025.

Водночас, як встановлено вище, відповідно до п. 6.2. Договору, Постачальник надає Покупцеві відстрочку оплати на Товар, що поставляється терміном на 14 календарних днів з дати передачі Товару згідно видаткової накладної або ТТН, але не більше ніж на 14 календарних днів з дня відвантаження Товару, а відповідно до п. 4.5. Договору, право власності на товар і ризик випадкової загибелі (ушкодження) товару переходить до Покупця з моменту передачі Товару та підписання представником Покупця видаткової накладної на отримання Товару або товарно-транспортної накладної.

Відтак суд доходить висновку, що з урахуванням положень п. 6.2. Договору, зважаючи на підписання сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної 14.07.2025, строк оплати отриманого відповідачем товару сплив 28.07.2025.

Щодо твердження відповідача про те, що видаткова накладна та товарно-транспортна накладна не підписана єдиною уповноваженою на підписання документів від імені ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат" особою - директором Іванченком О.Л. суд зазначає таке.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4. Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Суд встановив, що видаткова накладна, надана позивачем, відповідно до вимог вищевказаного Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містить такі обов`язкові реквізити як дату її складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "від постачальника" та "отримав(ла)", які засвідчені відтисками печаток як ТОВ "ТД Зернарі", так і ТОВ "Черкаський м`ясокомбінат".

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.01.2020 у справі №916/922/19, про те, що суд встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

У постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки відповідача, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі.

Суд враховує, що відповідач не повідомив та не довів факту протиправності використання своєї печатки, не надав доказів її втрати, так само як і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з її втратою чи викраденням. Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відносно підписів та печатки на договорі та видаткових накладних відповідач не заявив.

Також суд бере до уваги, що, як стверджує позивач та проти чого не заперечив відповідач, останній частково здійснив оплату поставленого товару за вказаною вище видатковою накладною.

Суд також зауважує, що норми чинного законодавства не встановлюють вимоги щодо обов`язкового підписання видаткових накладних виключно керівником юридичної особи, а умови Договору, який підписаний між сторонами, не містять вимог щодо обов`язкового підпису видаткових накладних саме директором.

Підсумовуючи викладене суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі, а подана позивачем видаткова накладна є неналежним або недопустимим доказом виконання умов договору, що повністю узгоджується із наведеними нормами права та правовими позиціями Верховного Суду.

Враховуючи викладене суд відхиляє доводи відповідача щодо підписання видаткової накладної та товарно-транспортної накладної неуповноваженою особою.

Позивач частково, з простроченням строку, встановленого п. 6.2. Договору, оплатив поставлений позивачем товар, що підтверджується платіжними інструкціями:

від 08.08.2025 № 6557 про перерахування позивачем на рахунок відповідача 70 920 грн із зазначенням призначення платежу: "згідно ВН №1584 від 14.07.2025р., у т.ч. ПДВ 20% - 11820 грн.";

від 19.09.2025 № 7447 про перерахування відповідачем на рахунок позивача 50 000 грн із зазначенням призначення платежу: "згідно договору поставки, у т.ч. ПДВ 20% - 8333.33 грн".

Отже заборгованість відповідача перед позивачем становить 250 000 грн (370 920 - 70 920 - 50 000).

Позивач стверджує, що звертався до відповідача з Претензією від 17.11.2025 №171125/1 на суму 250 000 грн, в якій просив сплатити суму основної заборгованості у розмірі 250 000 грн до 30.11.2025, проте, за твердженням позивача, відповідач отриманий товар повністю не оплатив, що стало підставою для здійснення нарахувань та звернення до суду з цим позовом.

Розглядаючи спір суд враховує такі положення чинного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 655 ЦК України)

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1 ст. 692 ЦК України)

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ч. 1 ст. 530 ЦК України)

Вище суд встановив, що строк поставленого позивачем відповідно до видаткової накладної від 14.07.2025 № 1584 товару на суму 370 920 грн, з урахуванням положень п. 6.2. Договору, сплив 28.07.2025.

Позивач частково, з простроченням строку, встановленого п. 6.2. Договору, оплатив поставлений позивачем товар, що підтверджується платіжними інструкціями: від 08.08.2025 № 6557 на суму 70 920 грн та від 19.09.2025 № 7447 на суму 50 000 грн.

Отже заборгованість відповідача перед позивачем становить 250 000 грн (370 920 - 70 920 - 50 000).

Суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 250 000 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач заявив до стягнення пеню у сумі 56 839,28 грн та штраф у сумі 18 546 грн.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. (ч. 1) Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч. 2) Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

У п. 8.5. Договору, що наведений вище, суди передбачили сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу у розмірі 5% від загальної суми видаткової накладної на певну партію Товару.

Дослідивши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд встановив, що останній нараховує пеню:

на суму боргу 370 820 грн за період 29.07.2025 - 08.08.2025 в розмірі 3 465,31 грн;

на суму боргу 300 000 грн за період 08.08.2025 - 19.09.2025 в розмірі 10 956,16 грн;

на суму боргу 250 000 грн за період 19.09.2025 - 29.01.2026 в розмірі 28 239,73 грн;

на суму боргу 250 000 грн за період 30.01.2026 - 08.04.2026 в розмірі 14 178,81 грн, що загалом становить 56 839,28 грн.

З викладеного випливає, що позивач в період наявності заборгованості включає фактичний день сплати такої заборгованості та позивачем до розрахунку фактично двічі включено нарахування за 08.08.2025 та 19.09.2025.

Крім того, суд щодо періоду нарахування пені, суд зазначає таке.

Господарський кодекс України (далі - ГК України) втратив чинність з 28.08.2025, у зв`язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" №4196-IX від 09.01.2025.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, суд констатує, що з 28.08.2025 відповідна норма ГК України втратила чинність.

Визначаючись відносно застосування норми ч. 6 ст. 232 ГК України до спірних правовідносин сторін, суд виходить з того, що відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 920/51/23).

З огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що договір та відповідні цивільні права і обов`язки сторін (зокрема зобов`язання відповідача з оплати товару) виникли до втрати чинності ГК України, до спірних правовідносин сторін із нарахування пені за порушення грошового зобов`язання слід застосовувати положення ч. 6 ст. 232 ГК України (схожі висновки відносно дії нормативно-правових актів у часі викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 920/51/23).

Водночас суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 виснувала про те, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Проаналізувавши зміст Договору суд встановив, що у п. 8.5. сторони визначили, що нарахування пені за порушення Покупцем строків оплати поставленого Товару припиняється через 12 місяців, тобто сторонами визначено більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій, тому у цій справі правомірним є нарахування пені до 08.04.2026, як визначено позивачем.

З урахуванням викладеного суд зазначає обґрунтований розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду:

на суму боргу 370 820 грн за період 29.07.2025 - 07.08.2025 в розмірі 3 150,28 грн;

на суму боргу 300 000 грн за період 08.08.2025 - 18.09.2025 в розмірі 10 701,37 грн;

на суму боргу 250 000 грн за період 19.09.2025 - 08.04.2026 в розмірі 42 417,81 грн, що загалом становить 56 269,46 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у сумі 56 269,46 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 546 грн штрафу суд зауважує, що відповідно до п. 8.5. Договору, якщо затримка з плати за Товар складає більше 30 календарних днів Постачальник має право додатково вимагати сплати штрафу у розмірі 5% від загальної суми видаткової накладної на певну партію Товару, який передано/поставлено та по якому виникла заборгованість у зв`язку невчасним розрахунком.

Зі змісту правовідносин сторін випливає, що затримка з оплати товару понад 30 календарних днів у відповідача виникла щодо суми 300 000 грн, оскільки 70 920 грн відповідачем сплачено 08.08.2025, тобто в межах тридцятиденного строку прострочення.

Водночас сторони, керуючись принципом свободи договору визначили розмір штрафу, який підлягає сплаті у відсотках від загальної суми видаткової накладної на певну партію Товару, по якому виникла заборгованість.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що розрахунок штрафу здійснений позивачем: 370 920 х 5% у розмірі 18 546 грн є обґрунтованим, а відповідна вимога позивача підлягає задоволенню.

Також позивач заявив до стягнення 12 783,15 грн інфляційних втрат та 5 546,31 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання зі оплати отриманого товару, позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення здійснення оплати.

Дослідивши розрахунок 3 % річних позивача суд встановив, що останній здійснює нарахування таким чином:

на суму боргу 370 820 грн за період 29.07.2025 - 08.08.2025 в розмірі 335,35 грн;

на суму боргу 300 000 грн за період 08.08.2025 - 19.09.2025 в розмірі 1 060,27 грн;

на суму боргу 250 000 грн за період 19.09.2025 - 08.04.2026 в розмірі 4 150,68 грн, що загалом становить 5 546,31 грн.

З викладеного випливає, що позивач в період наявності заборгованості включає фактичний день сплати такої заборгованості та позивачем до розрахунку фактично двічі включено нарахування за такі дні, як 08.08.2025 та 19.09.2025.

На підставі викладеного, в межах заявленого позивачем періоду суд зазначає обґрунтований розрахунок 3 % річних:

на суму боргу 370 820 грн за період 29.07.2025 - 07.08.2025 в розмірі 304,87 грн;

на суму боргу 300 000 грн за період 08.08.2025 - 18.09.2025 в розмірі 1 035,62 грн;

на суму боргу 250 000 грн за період 19.09.2025 - 08.04.2026 в розмірі 4 150,68 грн, що загалом становить 5 491,17 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню в сумі 5 491,17 грн.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат позивача суд встановив, що на суму заборгованості 300 000 грн позивач нарахував 298,20 грн за період серпень-вересень 2025 року, на суму заборгованості 25 000 грн позивач нарахував 12 484,95 грн за період жовтень 2025 року - березень 2026 року, всього обґрунтовано нараховано 12 783,15 грн інфляційних втрат, які підлягають задоволенню судом.

Підсумовуючи викладене суд частково задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 250 000 грн основного боргу, 12 783,15 грн інфляційних втрат, 56 269,46 грн пені, 5 491,17 грн 3 % річних та 18 546 грн штрафу, що загалом становить 343 089,78 грн.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд зауважує, що при зверненні до суду з позовом позивачем була заявлена позовна вимога про стягнення 363 259 грн.

В результаті зменшення позовних вимог позивачем, прийнятого судом, ціна позову у справі на момент ухвалення рішення судом становить 343 714,74 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду встановлено такий розмір та порядок сплати судового збору: за позовними заявами майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за позовними заявами немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір")

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2026 рік" з 1 січня 2026 року установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3328 гривень.

Отже за подання позовної заяви (з урахуванням зменшення позовних вимог) позивач повинен був сплатити 4 124,57 грн (343 714,74 х 1,5 % х 0,8).

Водночас відповідно до платіжної інструкції від 09.04.2026 № 85599817 позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 5 448,89 грн судового збору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже 1 324,31 грн (5 448,89 - 4 124,58) судового збору буде повернуто позивачу у разі звернення до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м`ясокомбінат" (ідентифікаційний код 44785285, вул. Панченка Олексія, буд. 15, кв. 512, м. Черкаси, Черкаська обл., 18029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Зернарі" (ідентифікаційний код 41710594, вул. Садова, буд. 1, м. Олександрія, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., 28000) 250 000 грн основного боргу, 12 783,15 грн інфляційних втрат, 56 269,46 грн пені, 5 491,17 грн 3 % річних, 18 546 грн штрафу та 4 117,08 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам за допомогою системи "Електронний суд".

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА