Рішення № 137961335, 03.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/831/23 (922/760/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи

в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Житлокомсервіс" (61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 35, код ЄДРПОУ 34467793; адреса для листування : 61064, м. Харків, вул. Львівська, буд. 12/14) до Фізичної особи-підприємця Кондрашова Ігоря Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Комунального підприємства "Житлокомсервіс"

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житлокомсервіс" (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Кондрашова Ігоря Олексійовича (відповідач), в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 17 602,63 грн. за період з 01.03.2022 по 28.02.2026 до Договором №9/118 від 01.04.2007 року, судовий збір у розмірі 3328,00 грн., а також витрати пов`язані з відправкою позивачем позовної заяви з додатками у розмірі 146,00 грн.

У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство Комунального підприємства "Житлокомсервіс", яка розглядається суддею Усатим В.О.

Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 760/26 від 09.03.2026) передана на розгляд судді Усатому В.О.

У відповідності до п. 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд встановив, що позовну заяву подано без додержання процесуальних вимог статей 162, 164, 172 ГПК України.

Ухвалою суду від 10.03.2026 залишено без руху позовну заяву Комунального підприємства "Житлокомсервіс" (вх.№ 760/26 від 09.03.2026).

Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

- зазначити про наявність або відсутності у позивача електронного кабінету;

- зазначити відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви;

Роз`яснено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказану ухвалу суду направлено до Електронного кабінету Комунального підприємства "Житлокомсервіс" 10.03.2026 о (б) 18:20.

Частиною шостою статті 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду від 10.03.2026 отримана заявником 11.03.2026, з огляду на що строк на усунення недоліків позовної заяви - до 23.03.2026 включно (з урахуванням того, що 21.03.2026 - 22.03.2026 вихідні дні).

17.03.2026 на виконання вимог ухвали суду від 10.03.2026 та в межах строку, встановленого судом, від представника КП "Житлокомсервіс" надійшла заява (вх.№6408) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву №922/831/23 (922/760/26) Комунального підприємства "Житлокомсервіс" до Фізичної особи-підприємця Кондрашова Ігоря Олексійовича до розгляду в межах справи №922/831/23 про банкрутство Комунального підприємства "Житлокомсервіс". Відкрито провадження у справі №922/831/23 (922/760/26). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами надіслання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 250 ГПК України. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву разом із доказами надіслання (надання) їх позивачу згідно зі ст.251 ГПК України. Встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив разом із доказами надсилання (надання) її відповідачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на цю відповідь разом із доказами надсилання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також у разі неподання позивачем відповіді на відзив, а відповідачем - заперечень на відповідь на відзив протягом строків, встановлених цією ухвалою, розгляд справи буде відбуватися за наявними у ній матеріалами після спливу зазначених строків, але в межах строків, встановлених ст. 248 ГПК України.

28.04.2026 до суду від відповідача надійшла заява (вх.№10171) про ознайомлення з матеріалами справи.

21.05.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№12279) в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви Комунального підприємства "Житлокомсервіс" до Кондрашова Ігоря Олексійовича про стягнення заборгованості у розмірі 17602,63 грн. за період з 01.03.2022 року по 28.02.2026 року, застосувати наслідки спливу позовної давності у справі №922/831/23 (922/760/26) за позовом Комунального підприємства "Житлокомсервіс" про стягнення заборгованості за період з 01.03.2022 року по 08.03.2023 року включно.

Розглянувши питання прийняття до розгляду відзиву (вх.№12279 від 21.05.2026) відповідача у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Відповідно до ч.1 ст.251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідно до ч.1 ст.165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відповідно до ч. 2 ст. 165 ГПК України відзив підписується відповідачем або його представником. Відповідно до ч. 5 ст. 165 ГПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Як зазначалось судом вище, ухвалою суду від 23.03.2026, крім іншого, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву разом із доказами надіслання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України.

Для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.165 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця Кондрашова Ігоря Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/831/23 (922/760/26) від 23.03.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, вказану судову кореспонденцію 10.04.2026 повернуто на адресу суду, з відміткою пошти від 26.03.2026.

Відповідно до даних веб-сайту Укрпошти - https://ukrposhta.ua/ трекінгу відправлення №R067130211388 копія ухвали про відкриття провадження у справі №922/831/23 (922/760/26) від 23.03.2026 була повернута на адресу суду "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Отже, ухвала суду від 23.03.2026 отримана відповідачем 26.03.2026, з огляду на що строк на подання до суду відзиву на позовну заяву - до 10.04.2026 включно. Однак, означена заява по суті справи (відзив на позовну заяву) направлена до суду 21.05.2026 року (про що свідчить штамп на конверті), тобто поза межами строку, встановленого судом.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Отже, відповідно до вимог ч. 2 ст. 119 ГПК України суд має за власною ініціативою продовжити процесуальний строк. Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" по 4436/07 від 03 липня 2014 року зазначено, що "ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом". Враховуючи стадію розгляду справи, керуючись завданням господарського судочинства, визначеним частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, дотримуючись принципу рівності та забезпечення балансу інтересів учасників справи, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, для забезпечення можливості відповідачу сформувати заперечення проти позову, з метою правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, для надання можливості висловлення своєї позиції всіма учасниками справи, суд дійшов висновку, як виключний випадок, про продовження за власною ініціативою процесуального строку на подання відповідачем відзиву.

Відзив з додатком долучено судом до матеріалів справи.

27.05.2026 до суду від представниці позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№12724), в якій остання просить суд:

1. Прийняти дану відповідь на відзив до розгляду;

2. Позовні вимоги Комунального підприємства "Житлокомсервіс" задовольнити в повному обсязі, стягнувши з Кондрашова Ігоря Олексійовича заборгованість у розмірі 17 602,63 грн. та судові витрати у розмірі 3 328,00 грн.;

3. Доводи відповідача щодо спливу строків позовної давності відхилити як безпідставні з огляду на норми чинного законодавства щодо продовження строків на час діє воєнного стану.

Відповідь на відзив з додатком долучено судом до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідач правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.

Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними.

Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 "Пономарьов проти України", сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Проте, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Поряд із цим, відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, для надання можливості сторонам висловити свою правову позицію щодо позовних вимог та встановлення істини у даній справі, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі строку, встановленого статтею 248 ГПК України, який у даному випадку не є розумним для розгляду даної справи.

При цьому, суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Фізична особа - підприємець Кондрашов Ігор Олексійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником нежитлового вбудованого приміщення цокольного поверху №1-7, 10-12,14,18,19 в літ. "А-5" у багатоквартирному будинку №27 по вулиці Золочівська, у місті Харкові, що підтверджується доданою до позовної заяви копією свідоцтва про право власності №762 від 12.10.2001 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.02.2026.

Багатоквартирний будинок за адресою: м.Харків, вулиця Золочівська, будинок 27 є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова та перебуває у господарському віданні Комунального підприємства "Житлокомсервіс".

01.04.2007 між КП "Жилкомсервіс" (Виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Кондрашовим І.О (Споживач) було укладено Договір №9/118 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 Договору Предметом договору є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м.Харкова (перелік послуг відображений у додатку №1), а Споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором. Невідкладною частиною даного договору є додаток №1 до договору розробленого на підставі рішення Харківської міської ради від 06.10.2006 р. №139/06 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (квартирну плату) для житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м.Харкова". Виконавець надає послуги відповідно до затвердженого органом місцевого самоврядування рішення про структуру тарифів. Розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладання цього договору становить для кожного Споживача, окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно - гігієнічного, протипожежного технічного стану будинку (споруди) та прибудинкової території, на підставі додатку №4 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.10.2006о. №806 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (квартирну плату) для житлово - експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м.Харкова.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим. Щомісячна оплата на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій складає 79,29 грн., у т.ч ПДВ 13,22 грн. згідно тарифу, відображеному у Додатку №1. Споживач може здійснювати авансові платежі (внески) щоквартально. Оплата за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій при авансовій системі складає 237,87 грн., у т.ч. ПДА 39,65 грн.

Згідно з п.3.2 Договору споживач, крім іншого, зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до п.п 5.1, 5.2 Договору у разі порушення Виконавцем умов договору Споживачем та представником Виконавця складається акт - претензія із зазначенням у ньому строків, виду порушення, кількісних і якісних показників послуг тощо. Представник Виконавця повинен з`явитися на виклик Споживача для підписання для підписання акта - претензії не пізніше ніж протягом двох робочих днів після отримання повідомлення Споживача. У разі неприбуття представника Виконавця у визначений договором строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії, останній вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два Споживача. Акт претензію подається Виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає Споживачеві обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Як зазначає позивач, жодних актів - претензій щодо порушення Виконавцем (Позивачем) умов договору №9/118 від 01.04.2007 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не складалося.

Згідно з п.п.7.1, 7.2, 7.3 Договору цей договір набуває чинності з 01.04.2007р., строком на три роки, та діє до 31.03.2010р., якщо про інше не було заявлено Споживачем в письмовій формі. Договір вважається продовженим на тих самих умовах на той же термін, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору або необхідність його перегляду.

Договір може бути розірваний достроково у разі:

- переходу права власності (користування) на нежитлове приміщення до іншої особи.

Як стверджує позивач, жодна із сторін Договору №9/118 від 01.04.2007 у порядку, встановленому п.7.2 Договору не заявляла про його розірвання або необхідність його перегляду. У відповідності до п.7.3 Договору він не був розірваний достроково. Таким чином, на даний час Договір №9/118 від 01.04.2007 є чинним, тому Відповідач повинен буд здійснювати оплату наданих послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до затвердженого органами місцевого самоврядування тарифом.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового регулювання спору відповідачу була направлена претензія №6343/2/07-05 від 30.05.2025.

Як зазначає позивач, в добровільному порядку заборгованість за Договором №9/118 від 01.04.2007 відповідачем не сплачено, що і стало підставою звернення Комунального підприємства "Житлокомсервіс" до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Кондрашова Ігоря Олексійовича, про стягнення з останнього заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 17 602,63 грн. за період з 01.03.2022 по 28.02.2026.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Пунктами 1, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлені обов`язки співвласників забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Правовідносини, що існували між сторонами були врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (чинний на момент укладання Договору).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1875-IV, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву відповідає обов`язок управителя забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами (п. 1 ч. 2 ст. 25 Закону № 1875-IV).

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV на споживача покладено обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

01.05.2019 набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. ст. 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

Вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється відповідним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова».

Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 р. № 893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова» (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.01.2012р. № 39 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011р. № 893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова»; рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 № 283 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова»), № 318 «Про корегування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова від 11.05.2018р.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів розірвання Договору №9/118 від 01.04.2007 у порядку, встановленому п.7.2.

Таким чином, на даний час Договір №9/118 від 01.04.2007 є чинним, тому Відповідач повинен буд здійснювати оплату наданих послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до затвердженого органами місцевого самоврядування тарифом.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними та допустими доказами довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме щодо надання відповідачу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та наявність у відповідача, як у власника нежитлового вбудованого приміщення цокольного поверху №1-7, 10-12,14,18,19 в літ. "А-5" у багатоквартирному будинку №27 по вулиці Золочівська, у місті Харкові, обов`язку з оплати цих послуг.

Матеріали справи не містять доказів, що Фізична особа - підприємець Кондрашов І.О звертався до позивача зі скаргами, актами-претензіями щодо неналежного надання послуг, з письмовою відмовою від послуг підприємства тощо, що свідчить про прийняття та споживання Фізичною особою - підприємцем Кондрашовим Ігорем Олексійовичем наданих йому послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Всупереч вимогам ст. 74 ГПК України відповідач не спростував розрахунок заборгованості, складений позивачем, не навів обґрунтованих аргументів невідповідності розрахунків позивача фактичним обставинам та дійсним тарифам на той чи інший період. Доказів неправильності або неточності розрахунків, сформованих позивачем, до суду надано не було.

При цьому, суд враховує, що здійснені позивачем нарахування узгоджуються з тарифами, які містяться в додатках до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 318 від 11.05.2018 у відкритому доступі на офіційному веб - сайті Харківської міської ради.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності про стягнення заборгованості за період з 01.03.2022 року по 08.03.2023 року, суд зазначає наступне.

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 263 Цивільного кодексу України унормовує, що перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93 та №22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі Фінікарідов проти Кіпру).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-2" від 11.03.2020 р. №211 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020 року було встановлено карантин, який неодноразово продовжувався.

У свою чергу, 17.03.2020 р. був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" №530-ІХ (Закон №530). Даним законом були внесені зміни, у тому числі, і до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Відповідно до наведених змін карантин було визнано форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Розділом II Прикінцеві положення Закону №530 було визначено, що цей закон набирає чинності з дня його опублікування.

З вищенаведеного слідує, що з 17.03.2020 р. карантин на законодавчому рівні було визнано обставиною непереборної сили та, відповідно, з даного моменту має застосовуватися правило пункту 1 частини 1 статті 263 ЦК України щодо зупинення строків позовної давності.

Відповідно до пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" карантин відмінений на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Таким чином, перебіг строків позовної давності був зупинений з 12.03.2020 до 01.07.2023 у зв`язку із дією карантину.

Крім того, Законом України №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" відповідно до пункту 31 частини 1 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року, яким в Україні з 24.02.2022 року введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався до цього часу.

Законом України від 15.03.2022 р. №2120-IX розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

30.01.2024 р. набув чинності Закон "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини", яким пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладено у наступній редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

04.09.2025 р. набув чинності Закон №4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності". Перебіг позовної давності поновлено.

Таким чином, перебіг строків позовної давності був зупинений з 17.03.2022 до 03.09.2025 у зв`язку із дією воєнного стану.

З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся з позовом 09.03.2026.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що строк позовної давності для стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 17 602,63 грн. за період з 01.03.2022 по 28.02.2026 за договором №9/118 від 01.04.2007 року, не сплив.

Відтак, суд відхиляє клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності про стягнення заборгованості за період з 01.03.2022 року по 08.03.2023 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Крім того, судом враховано, що відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

Суд звертає увагу позивача на те, що останнім при зверненні до суду було сплаченого 3328,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжними інструкціями №5918 від 01.12.2025, №7099 від 26.02.2026 замість 2662,40 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги наведене, зайве сплачена сума судового збору у розмірі 665,60 грн. може бути повернута позивачу за його письмовим клопотанням (заявою).

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Житлокомсервіс" задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кондрашова Ігоря Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Житлокомсервіс" (61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 35, код ЄДРПОУ 34467793) заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 17 602,63 грн. за період з 01.03.2022 по 28.02.2026 за договором №9/118 від 01.04.2007 року.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кондрашова Ігоря Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Житлокомсервіс" (61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 35, код ЄДРПОУ 34467793) сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати пов`язані з відправкою позивачем позовної заяви з додатками у розмірі 146,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство "Житлокомсервіс" (61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 35, код ЄДРПОУ 34467793).

Відповідач: Фізична особа - підприємець Кондрашов Ігор Олексійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/

Рішення складено та підписано 03.07.2026.

СуддяВ.О. Усатий