Рішення № 137961323, 06.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1488/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ до Фізичної особи - підприємця Кузіної Надії Анатоліївни, м. Харків про стягнення 57135,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної-особи підприємця Кузіної Надії Анатоліївни (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 57135,00 грн., з яких пеня - 16185,00 грн., штраф - 40950,00 грн., за прострочення строку поставки товару за договором № ОД/НХ-25-660НЮ від 02.10.2025. Також, позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача та розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

11.05.2026 відповідач через систему "Електронний суд" подав до суду відзив на позов (вх. №11230), в якому проти позову заперечує. Вказує про те, що позивачем не вірно обраховано розмір пені. За умовами Договору передбачено застосування пені саме за прострочення зобов`язання, яке перевищує 15 календарних днів, а не з першого дня після спливу строку поставки. Також, нарахування пені має було припинитись позивачем в момент закінчення строку дії договору - 31.12.2025. Крім того, відповідач просить зменшити розмір штрафу на 90%, оскільки умовами договору прямо передбачено оплату товару після його фактичної поставки та належного документального оформлення. Внаслідок поставки Товару з порушенням строку поставки, позивач не здійснював оплату за частиною невиконаного зобов`язання за даним Договором, а, отже, фактичні витрати та збитки у позивача за цим договором - відсутні. Отже, відповідач просить у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 16185,00 грн. відмовити та зменшити розмір штрафу на 90%, що становить суму у розмірі 4 095,00 грн.

13.05.2026 позивач через систему "Електронний суд" подав до суду відповідь на відзив (вх.№ 11563), в якій позивач відхилив доводи викладені відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову.

19.05.2026 відповідач через систему "Електронний суд" подав до суду письмові заперечення (вх.№ 12056), які судом долучені до матеріалів справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Частиною 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.10.2025, за результатами проведеної процедури публічної закупівлі, між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (Покупець за договором, далі - Позивач) та фізичною особою - підприємцем Кузіною Надією Анатоліївною (Постачальник за договором, далі - Відповідач) укладено договір № ОД/НХ-25-660НЮ про закупівлю матеріально-технічних ресурсів (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток 1) та Технічних характеристик товару, документів з якості та оцінки відповідності товару (Додаток 2), що є невід`ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару. Партією Товару вважається обсяг одиниць Товару, визначений Покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.

Згідно з п. 4.5. Договору, Сторони домовились, що рознарядка Покупця на Товар направляється ним Постачальнику в один з таких способів:

- на поштову адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);

- вручається уповноваженому представнику Постачальника під розпис: - шляхом відправлення на електронну адресу Постачальника (зазначену в цьому Договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу.

Документ вважається отриманим Постачальником з дати його направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.

20.10.2025 Позивачем на виконання п. 4.5. Договору направлено на електронну адресу Відповідача (зазначену в договорі, а саме: Nadiya-xa@ukr.net) письмову рознарядку від 20.10.2025 №НХ-04/1864н щодо поставки Товару - лопатки турбіни у кількості 900 одиниць на суму 702 000,00 грн.

Згідно з умовами п. 4.2 укладеного Договору Строк поставки Товару - протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем.

Таким чином, термін поставки товару за Договором закінчився 18.01.2025 (90 календарних днів з моменту отримання рознарядки від 20.10.2025 №НХ-04/1864н).

05.11.2025 Відповідачем було поставлено Товар - лопатка турбіни у кількості 100 одиниць на суму 78 000, 00 грн. за видатковою накладною №0000030.

03.12.2025 Відповідачем було поставлено Товар - лопатка турбіни у кількості 200 одиниць на суму 156 000,00 грн. за видатковою накладною №0000031.

09.12.2025 Відповідачем було поставлено Товар - лопатка турбіни у кількості 100 одиниць на суму 78 000, 00 грн. за видатковою накладною №0000033.

31.12.2025 Відповідачем було поставлено Товар - лопатка турбіни у кількості 150 одиниць на суму 117 000, 00 грн. за видатковою накладною №0000035.

16.02.2026 Відповідачем було поставлено Товар - лопатка турбіни у кількості 120 одиниць на суму 93 600,00 грн. за видатковою накладною №0000010.

28.02.2025 Відповідачем було поставлено Товар - лопатка турбіни у кількості 100 одиниць на суму 78 000,00 грн. за видатковою накладною №0000013.

Таким чином, Відповідачем було поставлено Товар - лопатка турбіни у кількості 220 одиниць на суму 171 600, 00 грн. за видатковими накладними №0000010 від 16.02.20026 та №0000013 від 28.02.2025 з пропуском строку, визначеного п. 4.2 Договору.

Всього за письмовою рознарядкою за вих. НХ-04/1864н 20.10.2025 Відповідачем було поставлено Товар - лопатка турбіни у загальній кількості 770 одиниць на суму 600 600, 00 грн.

Залишок Товару - лопатка турбіни у кількості 130 одиниць на суму 101 400,00 грн. за письмовою рознарядкою за вих. НХ-04/1864н 20.10.2025 станом на 01.05.2026 не поставлений Відповідачем.

Відповідно до п. 9.3.1 Договору сторони погодили, що при порушенні строків поставки ПОСТАЧАЛЬНИК оплачує ПОКУПЦЮ штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк ТОВАРУ на умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк ТОВАРУ, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання ПОСТАЧАЛЬНИКОМ зобов`язання щодо поставки ТОВАРУ або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо ПОСТАЧАЛЬНИК не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору). При цьому ПОСТАЧАЛЬНИК не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити ТОВАР, якщо про інше його не попередив письмово ПОКУПЕЦЬ.

Отже, позивач вказує, що у зв`язку із несвоєчасною поставкою товару відповідачем позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 16185,00 грн., що нарахована за період з 19.01.2026 по 15.02.2026 на суму непоставленого товару в строк (лопатка турбіни 1411.06.102-6 у кількості 120 шт.) на суму 93 600, 00 грн. у розмірі 2 620,80 грн.; за період з 19.01.2026 по 27.02.2026 на суму непоставленого товару (лопатка турбіни 1411.06.102-6 у кількості 100 шт.) на суму 78 000, 00 грн. у розмірі 3 120,00 грн.; за період з 19.01.2026 по 01.05.2026 на суму непоставленого товару в строк (лопатка турбіни 1411.06.102-6 у кількості 130 шт.) на суму 101 400, 00 грн. у розмірі 10 444,20 грн. Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 40950,00 грн. на вартість Товару поставленого з порушенням строку поставки (лопатка турбіни у кількості 220 одиниць) - 171 600, 00 грн. + вартість непоставленого Товару (лопатка турбіни у кількості 130 одиниць) - 101 400 грн. = 273 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів ОД/НХ-25-660НЮ від 02.10.2025 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать та відповідачем не заперечується, що на виконання умов договору відповідачем поставлено товар на загальну суму 171 600, 00 грн. із простроченням не поставленим залишився товар на суму у розмірі 101400,00 грн.

Таким чином, із обставин справи та наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів судом встановлено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині поставки товару у визначений умовами пункту 4.2. договору строк, що свідчить про прострочення відповідачем виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином.

За змістом пункту 9.3.1 договору сторони погодили, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару. Також, сторони погодили, що за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк ТОВАРУ.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого розрахунку штрафу у розмірі 40950,00 грн. суд зазначає, що нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору, встановленим обставинам справи, розрахунок виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 40950,00 грн. є обґрунтованою.

При цьому здійснивши аналіз пункту 9.3.1 суд погоджується із позицією відповідача про те, що сума пені є додатковою мірою відповідальності за прострочення постачальником строку поставки товару понад 15-ть днів, тому оскільки товар мав бути поставлений у строк до 18.01.2026 (останній день поставки), тому нарахування пені розпочинається з 03.02.2026, тобто через 15 днів з дати виникнення прострочення.

Також, на думку відповідача оскільки товар не був поставлений, пеня може нараховуватись лише до останнього строку дії Договору (31.12.2025), а не до дати звернення позивача до суду.

Проте пунктом 9.3.1 договору сторони чітко погодили, що пеня, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання ПОСТАЧАЛЬНИКОМ зобов`язання щодо поставки ТОВАРУ або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо ПОСТАЧАЛЬНИК не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору).

Постачальник (Відповідач) після припинення строку дії Договору, тобто після 31.12.2025 здійснив за Договором поставку Товару, про що свідчать видаткові накладні від: 16.02.2026 на суму 93 600,00 грн., 28.02.2025 на суму 78 000,00 грн., чим підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії Договору.

Отже враховуючи підтвердження Відповідачем наміру щодо поставки Товару після припинення строку дії договору, пеня за прострочення строку виконання зобов`язання правомірно нарахована Позивачем до дати звернення з позовною заявою до суду, тому заперечення відповідача в цій частині є хибними.

Суд здійснивши перерахування сум пені, з урахуванням положень договору та періоду нарахування пені, який розпочинається з 03.02.2026, вважає позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 53040,00 грн. є обґрунтованими. В частині позовних вимог у розмірі 4095,00 грн. позовні вимоги заявлені позивачем безпідставно.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 90%, суд зазначає наступне.

Згідно статей 546, 549 ЦК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Таким чином, застосування господарської санкції до відповідача, не може бути поставлене у залежність від наявності чи відсутності збитків у сторони, що потерпіла від такого правопорушення, адже право застосування до боржника штрафних санкцій залежить від самого факту вчинення боржником правопорушення у сфері господарювання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 викладені висновки відповідно до яких загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України.

Укладаючи Договір позивач мав законне очікування відносно належного виконання відповідачем обов`язку щодо поставки товару, який необхідний позивачу для здійснення основної господарської діяльності.

Невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару має безпосередній негативний вплив на діяльність позивача.

У даному випадку відповідач порушив зобов`язання, оскільки не поставив товар у строк встановлений Договором, також невиконаним залишається зобов`язання з поставки товару на суму 101400,00 грн., що визнається відповідачем у відзиві на позов. Відповідач укладаючи Договір цілковито розумів та усвідомлював дію воєнного стану, ймовірні складні обставини для реалізації господарської діяльності та мав можливість зважити на усі ризики власної господарської діяльності, з огляду на що повинен був розумно оцінити всі обставини з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки під час дії воєнного стану.

Сплата неустойки відноситься до звичайних комерційних ризиків сторін Договору (правова позиція Верховного Суду постановах від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18, від 06.06.2018 у справі № 902/306/16).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 стосовно застосування статей 42, 44 ГК України зазначила, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (п. 6.42).

У постанові від 20.02.2020 у справі № 910/7970/19 про стягнення пені та штрафу щодо застосування ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для зменшення спірних сум штрафних санкцій за клопотанням відповідача, наголосивши, що за змістом ст.ст. 42, 218 ГК України, підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, наслідки якої відповідач мав усвідомлювати під час подання заявки на укладення спірного договору та його підписання.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з інтересів сторін, ступеня виконання відповідачем зобов`язання за Договором, поведінки відповідача щодо вжиття заходів до виконання зобов`язання за Договором, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу та відхилення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Як вже встановлено судом, Відповідачем допущено порушення зобов`язань за Договором в частині своєчасної поставки товару у строк, визначений п.4.2. договору у зв`язку із чим Позивач мав право на нарахування на підставі пункту 9.3.1 договору пені, що погоджено сторонами у договорі. При цьому суд зазначає, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 53040,00 грн., в частині є обґрунтованими. В частині позовних вимог у розмірі 4095,00 грн. позовні вимоги заявлені позивачем безпідставно.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України передбачено, що одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, зокрема в частині позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 40 950,00 грн. та пені у розмірі 12090,00 грн. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4095,00 грн. суд відмовляє.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно на сторони, зокрема на відповідача у розмірі 2471,58 грн., а на позивача у розмірі 190,82 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 91, 120, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Кузіної Надії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця,5, код ЄДРПОУ 40075815) 53040,00 грн., з яких пеня - 12090,00 грн., штраф - 40950,00 грн.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Кузіної Надії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця,5, код ЄДРПОУ 40075815) судовий збір у розмірі 2471,58 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4095,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця,5, код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідач: фізична особа - підприємець Кузіна Надія Анатоліївна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "06" липня 2026 р.

СуддяА.М. Буракова