Постанова № 13796094, 21.01.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2011 р.

10 год.00 хв.Справа № 2-а-3756/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Козловій Н.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Фекліної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на правову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (далі відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 10000,0 грн.

У судовому засіданні позивач, доповнивши позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі, а також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 1800 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що працюючи на посаді провідного спеціаліста-держінспектора відділу державного екологічного та радіологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон посту "Херсонський морський торгівельний порт" Інспекції з жовтня 2004 року, був звільнений із посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв'язку із реоганізацією.

На думку позивача, посилання відповідача на необхідність скорочення чисельності працівників у зв'язку реоганізацією Інспекції є безпідставним, оскільки скорочення штату фактично не відбулося.

Про звільнення ОСОБА_1 було попереджено 19.02.2010 року та запропоновано у квітні 2010 року тільки одну, рівноцінну займаній, посаду у м. Рені Одеської області. Позивач не погодився на зайняття запропонованої посади, оскільки він єдиний працездатний член сім'ї, на утриманні якого двоє неповнолітніх дітей та хвора дружина, а тому, зважаючи на сімейні обставини та відсутність житла у м. Рені, не міг погодитись на роботу в найбільш віддаленій від міста Херсона області, що входить до підвідомчої території Інспекції. Іншої посади йому не пропонували, незважаючи на те, що у відповідача були вакантними посади у Миколаївській та Херсонській областях, тобто територіально ближче до місця проживання позивача.

Порушенням своїх трудових прав позивач вважає також те, що відповідачем при звільненні не взято до уваги більш високу кваліфікацію ОСОБА_1 та досвід роботи в системі екологічного контролю з 1995 року, навчання у вищому навчальному закладі без відриву від виробництва, а також ту обставину, що позивач є інвалідом армії.

Крім того, звільнення відбулося без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації. Ні наказу про звільнення, ні трудової книжки позивач до цього часу не отримав.

Обгрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач зазначив, що у нього на утриманні двоє неповнолітніх дітей, один з яких у листопаді 2009 року переніс травму хребта, а тому потребує періодичних обстежень та мануальної терапії. Дружина позивача перебуває на обліку після операції (онкологічне захворювання на ранній стадії) та потребує особливого режиму харчування та лікування. У зв'язку з хворобою дружина працює на умовах неповного робочого дня. Внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_1 зазнав значних моральних страждань, які призвели до погіршення стану здоров'я та порушення нормальних життєвих зв'язків. Відсутність коштів для утримання сім'ї, неможливість влаштуватися на роботу, спричинили вкрай пригнічений психологічний та фізіологічний стан позивача, що в свою чергу, призвело до безсоння, неврологічних захорювань та стало підставою для звернення до лікаря.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, пояснив, що на підставі затвердженого Міністром охорони навколишнього природного середовища нового штатного розпису Інспекції, що вводився в дію з 12.02.2010 року, позивача за два місяці персонально попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із реорганізацією. 24.03.2010 року запропоновано посаду, рівноцінну займаній, проте ОСОБА_1 відмовився. Після звільнення відповідач неодноразово пропонував позивачу з'явитися до Інспекції для отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом. Звільнення позивача відповідач не погоджував з профспілкою.

Крім того, представник відповідача наголошував, що 13.05.2010 року посадовими особами Інспекції зафіксовано факти відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 30.04.2010 року більше трьох годин та 13.05.2010 року 45 хвилин, про що складені акти. Проведено службове розслідування. Рішення про оголошення догани відповідачем не приймалось, оскільки позивача 17.05.2010 року було звільнено, проте зазначений факт Інспекцією врахований при визначенні переважного права на залишенні на роботі при скороченні.

Представник відповідача вважає, що Інспекцією дотримано порядок звільнення позивача, а тому відсутні підстави для визнання оскаржуваного наказу протиправним та поновлення на роботі, а відтак стягнення моральної шкоди та інших виплат.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.

ОСОБА_1 працював в Інспекції з жовтня 2004 року, на посаді провідного спеціаліста-держінспектора відділу державного екологічного та радіологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон посту "Херсонський морський торгівельний порт" з 01.02.2007 року.

Наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України від 29.05.2009 року № 259 затверджено примірну структуру спеціальних підрозділів Мінприроди та надано вказівку начальникам цих спецпідрозділів привести структури на 2010 рік у відповідність до примірної.

12.02.2010 року Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря затверджено, а Міністром охорони навколишнього природного середовища України погоджено структуру Державною екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (далі Структура), відповідно до якої Пост екологічного контролю у пункті пропуску через державний кордон "Херсонський морський торгівельний порт" включено до складу Миколаївського сектору екологічного контролю постів (далі Миколаївський СЕКП).

Структурою передбачено, що до складу Миколаївського сектору екологічного контролю постів входять: "Миколаївський морський торгівельний порт", "Дніпро-Бузький морський торгівельний порт", Спеціалізований порт "Октябрьський", "Херсонський морський торгівельний порт", "Скадовський морський торгівельний порт".

Відповідно до штатного розпису Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, на 2009 рік затверджено штат Інспекції у кількості 134 штатні одниниці, у тому числі 67 посад провідних спеціалістів-державних інспекторів відділу державного екологічного та радіологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон. У 2009 році на постах: "Миколаївський МТП", "Дніпро-Бузький МТП", Спеціалізований порт "Октябрьський", "Херсонський МТП" та "Скадовський МТП" працював 21 провідний спеціаліст-держінспектор.

Відповідно до штатного розпису Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, на 2010 рік затверджено штат Інспекції у кількості 136 штатні одниниці, у тому числі 65 посад провідних спеціалістів-державних інспекторів відділу державного екологічного та радіологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон, у тому числі у Миколаївському СЕКП 16 посад спеціалістів зазначеного профілю.

Тобто, внаслідок змін у Структурі, штатна кількість всіх працівників Інспекції збільшилась на 2 одиниці, проте скорочено чисельність провідних спеціалістів-державних інспекторів еко-та радіоконтролю у Миколаївському СЕКП на 5 посад, за рахунок чого збільшено чисельність цих же спеціалістів "Одеського морського торгівельного порту" на 3 посади та Ізмаїльського СЕКП на 2 посади.

У зв'язку із змінами в структурі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, відповідачем винесено наказ від 15.02.2010 року № 19-О про попередження про наступне вивільнення працівників, згідно якого ОСОБА_1 ознайомлено зі змістом наказу 19.02.2010 року.

24.03.2010 року відповідачем надіслано "Херсонському МТП" лист, яким позивачу запропоновано посаду провідного спеціаліста-держінспектора Ізмаїльського сектору екологічного контолю у пунктах пропуску через державний кордон посту "Ренійська паромна переправа". Херсонським МТП лист отриманий 24.03.2010 року. Зі змістом листа позивач ознайомлений особисто 26.04.2010 року з відміткою про непогодження з такою пропозицією відповідача.

Наказом начальника Інспекції від 17.05.2010 року № 82-О ОСОБА_1 звільнений із займаної посади з 25.05.2010 року у зв'язку із реорганізацією - п.1 ст. 40 КЗпП України. Наказ про звільнення видано під час перебування позивача на лікарняному, а тому 25.05.2010 року є датою виходу на роботу та датою звільнення.

Частиною третьою статті 36 КЗпП встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При скороченні чисельності та штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та з врахуванням інших критеріїв.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ст. 40 та ст. 42 КЗпП України допускається звільнення працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці лише при неможливості переведення робітника з його згоди на іншу роботу, і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено застосування п. 1 ст. 40 КЗпП України при розгляді справ пов'язаних з звільнення працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. Зокрема, розглядаючи трудові спори суди зобов'язані з'ясовувати чи дійсно у власника або уповноваженого ним органу не було можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При цьому, така можливість визначається не тільки наявністю іншої вільної посади, але й можливістю особи обіймати цю посаду за своєю освітою, спеціальністю та досвідом роботи.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАСУ) визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАСУ зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На вимогу суду Інспекцією не було надано належних доказів неможливості переведення ОСОБА_1 з його згоди на посаду провідного спеціаліста-держінспектора іншого сектору, а також відсутності у позивача переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

Разом з тим, позивач на підтвердження своєї позиції щодо існування у відповідача можливості запропонувати ОСОБА_1 посаду у Миколаївському СЕКП, надав суду лист Інспекції від 12.04.2010 року № 1105/03, зі змісту якого слідує, що посаду провідного спеціаліста зазначеного сектору відповідач пропонував держінспектору посту "Ренійська паромна переправа" ОСОБА_4, тобто судом встановлено, що позивачу, мешканцю м. Херсона, який працював провідним спеціалістом-держіспектором Херсонського МТП, запропоновано рівноцінну посаду у м. Рені Одеської області, а ОСОБА_4, мешканцю м. Рені та працюючому провідним спеціалістом-держіспектором посту "Ренійська паромна переправа" запропоновано таку ж посаду в "Дніпро-Бузькому МТП"Миколаївської області.

Отже, суд не вважає доцільним рішення відповідача перевести держіспектора посту "Ренійська паромна переправа", який знаходиться у Одеській області до посту в Миколаївській області, а держіспектора Херсонського МТП ОСОБА_1 до посту "Ренійська паромна переправа".

Суд також критично ставиться до рішення Інспекції звільнити саме позивача, зважаючи на той факт, що відповідач, проводячи з 15.02.2010 року реорганізацію, наказом від 15.03.2010 року № 36-о переводить головного спеціаліста-держінспектора відділу екологічного контролю біоресурсів та природно-заповідного фонду Крамаренка В.С. на посаду провідного спеціаліста-держінспектора державного екологічного та радіологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон посту "Херсонський МТП", а наказом від 01.04.2010 року № 54-о призначає на посаду провідного спеціаліста-держінспектора відділу державного екологічного та радіологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон посту "Дніпро-Бузький морський торгівельний порт" Ройка О.І. при тому, що стаж державної служби зазначеної особи складає всього 9 місяців. Тобто, на дві посади провідних спеціалістів, які могли бути запропоновані позивачу, відповідач призначає осіб без досвіду роботи та стаж державної служби яких становив менше року.

Всупереч наведеним вимогам ст. 71 КАСУ Інспекцією, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів того, що при скороченні штату відповідач, виконуючи приписи ст.ст. 42 та 49-2 КЗпП України, враховував всі критерії, які надавали позивачу переважне право на залишення на роботі.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працює в системі екологічного контролю з 1995 року. Має вищу інженерну освіту та на день звільнення, навчаючись на 2 курсі Регіональної Південно-Дніпровської філії державного закладу "Державна еколочіна академія післядипломної освіти та управління", здобував другу вищу освіту без відриву від виробництва за спеціальністю "Екологія та охорона навколишнього середовища". На утриманні має двох неповнолітніх дітей та дружину. Крім того, позивач є інвалідом армії ІІІ група інвалідності. До дисциплінарної відповідальності не притягувався. Має заохочення.

Зазначені факти не заперечуються відповідачем та підтверджені належними доказами, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пп. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 ст. 40 і пп. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Представник відповідача не заперечував щодо відсутності погодження профспілкового органу на звільнення позивача.

Як з'ясовано у судовому засіданні, станом на листопад 2010 року у Миколаївському СЕКП працює 18 провідних спеціалістів-державних інспекторів відділу державного екологічного та радіологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон, що підтверджується наданим відповідачем списком співробітників. Тобто, з дня звільнення позивача на посади провідних спеціалістів-держінспекторів прийнято ще двох осіб. Проте, всупереч ст. 42-1 КЗпП, якою працівнику, звільненому за п.1 ст. 40 цього Кодексу протягом одного року надане переважне право на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу, відповідач не надав позивачу можливість працевлаштування.

Посилання відповідача на проведення службового розслідування щодо причин відсутності позивача на робочому місці, як на підставу для звільнення без врахування переважного права на залишенні на роботі, не прийнято судом до уваги, оскільки за результатами такого розслідування відповідачем не прийнято жодного рішення щодо накладення стягнень.

Так, статтею 47 КЗпП України встановлено обов'язок власника у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку та провести розрахунок у строки, зазначені ст. 116 цього Кодексу. Всупереч наведеним нормам, відповідач на день розгляду справи не забезпечив видачу позивачу трудової книжки у спосіб, передбачений законодавством.

Таким чином, відповідач, звільняючи позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, не запропонував одночасно із попередженням іншу посаду в Миколаївському СЕКП, не врахував переважне право ОСОБА_1 на залишенні на роботі, не погодив звільнення позивача з профспілковим органом, чим допустив ряд порушень вимог трудового законодавства, а тому суд приходить до висновку, що зазначені порушення є підставою для скасування оскаржуваного наказу та поновлення позивача на роботі.

Задовольняючи вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. суд врахував наступне.

Як з'ясовано у ході розгляду справи, позивач є інвалідом армії (ІІІ група інвалідності). Згідно історії хвороби № 82245, син позивача - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у жовтні-листопаді 2009 року перебував на лікуванні у відділенні травматології обласної дитячої лікарні з діагнозом компресійний перелом хребта. Дружина позивача ОСОБА_8 потребує особливого режиму харчування та лікування після перенесеної у травні 2009 року операції (карцинома щитовидної залози), що підтверджується епікризом № 08512 від 21.05.2009 року, складеним Херсонською обласною клінічною лікарнею та висновком спеціаліста від 20.10.2010 року. У зв'язку з хворобою ОСОБА_8, працюючи музичним керівником дитячого садка, змушена була перейти на неповний робочий день.

Вкрай пригнічений стан, зумовлений звільненням, призвів до нервових зривів, порушення сну та звернення позивача до лікаря, яким констатовано діагноз - гіпертонічний криз, що підтверджується листком непрацездатності № 225555. Всі зазначені факти значним чином змінили ритм та порядок життя ОСОБА_1, порушили його нормальні життєві зв'язки, а тому для організації подальшого життя позивач повинен прикладати значні додаткові зусилля.

Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

З врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача 5000 грн.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати у відносинах публічної служби-у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок) цей порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт «з» пункту 1). У відповідності до ч. 3 п. 2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно довідки Інспекції за два календарних місяці, що передували звільненню, позивачем отримано 1205,20 грн. Отже, середньомісячна заробітна плата позивача складає 1265,46 грн. або 60,26 грн. на день. Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 25 травня 2010 року по 21 січня 2011 року склав 7 місяців 18 днів або 170 робочих днів, а тому стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10244,20 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 1800 грн. за надання правової допомоги, що підтверджує заява на переказ готівки від 17.09.2010 року та угода про надання юридичної допомоги від 16.09.2010 року.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого спеціаліста в галузі права, який надає правову допомогу, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбаченої законом.

Згідно ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання по судових витратах в постанові суду або ухвалі.

Розподіл судових витрат суд здійснює на підставі ст. 94 КАС України.

До набрання чинності таким законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАСУ встановлено постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27.04. 2006 року № 590.

Так, компенсація витрат на правову допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо вона сплачується суб'єктом владних повноважень, не повинна перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за кожну годину роботи особи, яка надавала правову допомогу.

Враховуючи наведене, суд вважає обгрунтованим розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 1800 грн., виходячи з нормативу, встановленого Постановою № 590, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 256 КАС України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на правову допомогу задовольнити повністю.

Визнати протиправним наказ начальника Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 17.05.2010 року № 82-о "Про звільнення ОСОБА_1."

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста - держінспектора відділу державного екологічного та радіологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон посту "Херсонський морський торгівельний порт" з 25.05.2010 року.

Стягнути з Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (м. Одеса, вул. 12-та лінія 6-ї станції Люстдорфської дороги, 22) на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10244,20 грн. (десять тисяч двісті сорок чотири грн. 20 коп.).

Стягнути з Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (м. Одеса, вул. 12-та лінія 6-ї станції Люстдорфської дороги, 22) на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, моральну шкоду в сумі 5000,0 грн. (п'ять тисяч грн.)

Стягнути з Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (м. Одеса, вул. 12-та лінія 6-ї станції Люстдорфської дороги, 22) на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, витрати на правову допомогу в сумі 1800 грн. (одна тисяча вісімсот) грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста-держінспектора відділу державного екологічного та радіологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон посту "Херсонський морський торгівельний порт" з 25.05.2010 року та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1265,46 грн. (одна тисяча двісті шістдесят п'ять грн. 46 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 січня 2011 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 12.3