Рішення № 137960709, 12.05.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24185/24

провадження № 2/753/3462/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., представника позивачів - адвоката Літвінової О.Г., представника відповідача - адвоката Гудзь О.В., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року адвокат Літвінова Олеся Григорівна в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просить:

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 грудня 1998 року було отримано свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в рівних частках кожному, видане Відділом приватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації м. Києва на підставі розпорядження № 21883, зареєстрованого в Бюро 08 лютого 1999 року, за реєстровим № 8429. 19 січня 2004 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті матері - ОСОБА_4 , видане двадцять другою Київською державною нотаріальною конторою № 1с-9, зареєстрованого в Бюро 10 лютого 2004 року, за реєстровим № 8429.

Як зазначають позивачі з початком повномасштабного вторгнення в Україну, вони були змушені виїхати за кордон, а після повернення в Україну вони не знайшли правовстановлюючого документу на квартиру, а саме свідоцтва про право власності на квартиру. З ОСОБА_1 позивачі майже не спілкуються, у нього наявне тільки свідоцтво про право на спадщину, яке він отримав після смерті його матері - ОСОБА_4 . На пропозицію позивачів щодо спільного звернення до відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про видачу дублікату свідоцтво про право власності ОСОБА_1 відповів відмовою, що йому це не потрібно, він і так є власником частини квартири.

22 липня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Київського міського бюро технічної інвентаризації з заявою про отримання копії свідоцтва про право власності та у відповідь 23 липня 2024 року отримала копію свідоцтва про право власності від 16 грудня 1998 року. Відповідно до інформаційної довідки № 405091442 від 23 листопада 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості речові права на нерухоме майно за ОСОБА_2 не зареєстровані. Також відповідно до інформаційної довідки № 405091480 від 23 листопада 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права на нерухоме майно за ОСОБА_3 не зареєстровані.

Відсутність правовстановлюючого документу позбавляє позивачів реалізувати свої права як власника нерухомого майна, у зв`язку з чим вони змушені звернутись до суду за захистом своїх прав.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2024 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

24 грудня 2024 року від представника позивачів надійшла заява на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/24185/24 за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28 січня 2025 року, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

14 січня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву, у якій вказав, що оригінал свідоцтва про право власності перебуває у нього та не був втрачений, однак надати його позивачам він відмовляється з метою запобігання махінацій з їх сторони.

28 січня 2025 року від третьої особи надійшла заява.

28 січня 2025 року підготовче засідання відкладено на 19 лютого 2025 року.

03 лютого 2025 року представник позивача подала заяву про заміну відповідача Київської міської ради на належного відповідача - ОСОБА_1 разом з уточненою позовною заявою.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року замінено первісного відповідача - Київську міську раду на належного відповідача - ОСОБА_1 .

03 березня 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти позову, посилаючись на те, що він не ставить під сумнів наявність права власності у позивачів, натомість позивачі не доводять неможливість реалізації ними своїх прав та наявності будь-яких перешкод, обмежень через відсутність у них документів; в матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем прав та охоронюваних інтересів позивачів; позивачами не доведено втрату правовстановлюючих документів на майно.

21 березня 2025 року у підготовчому засіданні представник відповідача - адвокат Гудзь Олеся Віталіївна подала письмові пояснення, у яких вказала, що позивачі фактично просять змінити режим власності на спільну квартиру із спільної сумісної на спільну часткову власність і в матеріалах справи відсутні докази, що позивачі є власниками спірної квартири на праві спільної часткової власності. Крім цього, позивачі не надали доказів, що вони втратили документ, якій засвідчує їх права спільної власності на спірну квартиру, тобто відсутні докази існування передумов та підстав для застосування статті 392 ЦК України, а отже позивачами не обрано неефективний спосіб захисту їх прав.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 01 травня 2026 року.

01 травня 2025 року суд розглянув справу по суті і відклав проголошення судового рішення до 12 травня 2025 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов таких висновків.

Як слідує з матеріалів справи, 16 грудня 1998 року Відділом приватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації міста Києва видано свідоцтво про право власності на житло, згідно з яким квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у рівних долях.

19 січня 2004 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , видане двадцять другою Київською державною нотаріальною конторою № 1с-9, зареєстроване в Бюро 10 лютого 2004 року, за реєстровим № 8429

З інформаційної довідки Комунального підприємтсва Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське міське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що згідно з даними реєстрових книг Бюро спірна квартира зареєстрована за: 3/4 Фінько Миколою Миколайовичем, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16 грудня 1998 року, а 1/4 - за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19 січня 2004 року.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права на спірну квартиру за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зареєстровані.

Як зазначають позивачі, відсутність у них правовстановлюючого документу перешкоджає зареєструвати у встановленому порядку речові права на спірну квартиру, що в свою чергу позбавляє їх можливості реалізувати свої права як власників нерухомого майна, у зв`язку з чим вони змушені звернутись до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Як встановлено частиною першою статті 15, частиною першою, другою статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості реалізувати своє цивільне право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17.

Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною п`ятою статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За обставинами цієї справи, які сторони не заперечують, позивачі набули право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставах, встановлених законодавством, є співвласниками цієї квартири разом з відповідачем, однак позбавлені можливості зареєструвати своє право власності у зв`язку з відсутністю у них оригінала документа про право власності, який зберігається у відповідача і який ухиляється від вчинення дій, необхідних для реєстрації права власності позивачів на спірне майно.

Частиною другою статті 370 ЦК України презюмується, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Належність сторонам спірного майна у рівних частках встановлена також свідоцтвом про право власності на житло. Спір щодо розміру часток у праві спільної власності на квартиру між сторонами відсутній.

Як передбачено пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Наведене вище спростовує заперечення відповідача щодо обрання позивачами неефективного способу захисту їх прав.

Отже, враховуючи, що право на нерухоме майно виникло у позивачів на підставах, передбачених законом, однак позивачі внаслідок бездіяльності відповідача позбавлені можливості оформити у встановленому порядку права на це майно, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог і визнання за позивачами права власності по 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 за кожним.

Керуючись статтями 2, 10, 12, 13, 81, 83, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 );

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Фінько ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06 липня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК