Ухвала суду № 137960338, 01.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 289/32/25

Провадження №: 1-кп/752/1189/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023060000000380 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_9 - в режимі відеоконференцзв`язку,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - в режимі відеоконференцзв`язку,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ,

У С Т А Н О В И В :

В провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023060000000380 від 24.07.2023 року.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з огляду на те, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України.

Обґрунтовуючи клопотання, захисник послався на суттєву невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, неконкретність та суперечливість висунутого обвинувачення, що грубо порушує право на захист та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Прокурор ОСОБА_9 у судовому засіданні та у письмових запереченнях проти задоволення клопотання заперечував. Він зазначив, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам закону, а більшість доводів захисту зводиться до оспорювання доказової бази та перевірки фактичних обставин, що є передчасним і має досліджуватися під час розгляду справи по суті.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник клопотання підтримали у повному обсязі. Інші захисники та обвинувачені просили повернути обвинувальний акт прокурору.

Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали обвинувального акта, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання захисника підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо відсутності найменування кримінального провадження (п. 1 ч. 2 ст. 291 КПК України), захисник наголошував, що обвинувальний акт містить лише реєстраційний номер провадження, проте в ньому не зазначено його обов`язкового елементу - найменування.

Прокурор у свою чергу заперечував проти даного доводу, наголошував, що чинне законодавство не передбачає іншого найменування, крім поєднання номера, дати реєстрації та анкетних даних осіб; на титульному аркуші зазначено: «у кримінальному провадженні № 12023060000000380... за обвинуваченням...», що повністю індивідуалізує провадження.

Суд погоджується з позицією прокурора в цій частині. Формалізований напис на титульній сторінці із зазначенням номера ЄРДР та ПІБ обвинувачених осіб із кваліфікацією діянь у розумінні кримінального процесуального закону є достатнім означенням («найменуванням») кримінального провадження. Сам по собі цей недолік не є самостійною підставою для повернення акта.

Щодо незазначення конкретних службових обов`язків, які порушив ОСОБА_6 захисник наголошував, що обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України висунуто за ознакою «шляхом зловживання службовим становищем». Проте в акті (на стор. 9) лише цитуються загальні функції начальника Макарівської КЕЧ, але не вказано, які саме нортивно-правові акти, статті чи пункти посадових інструкцій ОСОБА_6 порушив та які конкретно повноваження використав всупереч інтересам служби.

Прокурор вважав, що в акті чітко зазначено, що зловживання полягало в укладенні договорів та підписанні платіжних документів за завідомо завищеними цінами на користь ТОВ «Торговий Дім «Лідер-Продукт». Посилання на загальний правовий статус керівника є достатнім, а деталі мають досліджуватися по суті.

Дослідивши обвинувальний акт, Суд вважає доводи захисту обґрунтованими. Специфіка бланкетних диспозицій та злочинів у сфері службової діяльності вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті конкретних пунктів інструкцій чи законів, які покладали на особу обов`язки. Обмеження загальним описом повноважень начальника КЕЧ позбавляє обвинуваченого можливості чітко зрозуміти, у чому саме полягало протиправне «зловживання», що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та права на захист.

Щодо відсутності викладу обставин та формулювання обвинувачення за ч. 3 ст. 209 КК України стосовно ОСОБА_6 , доводи захисника зводились до того, що на сторінках 17-19 обвинувального акта описуються виключно дії обвинуваченого ОСОБА_8 щодо руху безготівкових коштів та переведення їх у готівку. ОСОБА_6 згадується лише один раз у кінці розділу в контексті подальшого «розподілу готівки». В самому ж формулюванні обвинувачення за ст. 209 КК України (стор. 27-28) взагалі не розписано жодної конкретної дії ОСОБА_6 (час, місце, спосіб), та не вказано, яку саме форму об`єктивної сторони (набуття, володіння чи розпорядження) він вчинив.

Прокурор зазначав. що злочин вчинено організованою групою, де дії всіх учасників охоплюються єдиним умислом та планом. Діяльність групи є цілісною, тому прокурор правомірно описав весь механізм, визначивши роль ОСОБА_6 як кінцевого набувача та розпорядника.

Суд наголошує, що вчинення злочину організованою групою не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку індивідуалізувати обвинувачення стосовно кожної особи. Формулювання обвинувачення є правовим фундаментом судового розгляду (ст. 337 КПК України). Відсутність чіткого опису дій ОСОБА_6 із зазначенням об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочину за ч. 3 ст. 209 КК України (зокрема, конкретних обставин набуття чи володіння майном) свідчить про суттєву неконкретність обвинувачення.

Щодо неузгодженості між розтратою (ст. 191 КК) та легалізацією (ст. 209 КК) захист зазначав, що сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_6 розтрату за ч. 5 ст. 191 КК України, яка, за практикою ВС, полягає у безоплатному відчуженні майна на користь третіх осіб. Водночас за ст. 209 КК України його ж звинувачують у набутті та володінні цими ж коштами. Ці тези суперечать одна одній: особа не може одночасно розтратити майно на користь інших і набути його у власне володіння як наслідок цієї ж дії.

Прокурор заперечував та пояснював, що склад злочину за ст. 191 КК є закінченим у момент вибуття коштів з рахунку КЕЧ на рахунок ТОВ «Торговий Дім «Лідер-Продукт». Наступні дії учасників організованої групи (переведення в готівку та поділ) утворюють самостійний склад злочину - легалізацію за ст. 209 КК України.

Колегія суду вважає, що прокурор вірно зазначає про теоретичне розмежування моментів закінчення цих злочинів. Однак у контексті кваліфікації дій саме ОСОБА_6 виникає логічна суперечність: якщо він як керівник КЕЧ здійснив розтрату (тобто безповоротно вилучив кошти на користь стороннього ТОВ), то інкримінування йому ж подальшого одержання цих коштів у вигляді «розподілу готівки» вимагає ретельного та неузгодженого в тексті акта опису суб`єктивної сторони (мотиву та умислу) для уникнення подвійної відповідальності за одне й те саме діяння. Обвинувальний акт у цій частині містить явні протиріччя, що однак потребує перевірки під час іншої стадії судового провадження - судового розгляду.

Щодо нерозкриття суб`єктивної сторони злочину за ст. 191 КК (відносини з третіми особами) захист зазначав, що в акті не зазначено характеру відносин між ОСОБА_6 та ТОВ «Торговий Дім «Лідер-Продукт» або іншими фігурантами, які б вказували на його зацікавленість у долі третіх осіб, що є обов`язковим для доведення прямого умислу та корисливого мотиву розтрати.

Прокурор наголосив, що треті особи визначені конкретно (ТОВ та співучасники ОСОБА_12, ОСОБА_13 ). Мотив і умисел описані загалом, а оцінка характеру відносин - це питання суті справи, а не підготовчого засідання.

Суд зазначає, що за змістом ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити формулювання обвинувачення, елементом якого є суб`єктивна сторона злочину. Відсутність чітко сформульованого корисливого мотиву та мети, з урахуванням вищезгаданих протиріч між розтратою та отриманням частки, робить обвинувачення неконкретизованим.

Щодо математичних помилок та неузгодженості розрахунків збитків і ціни товарів захист доводив, що у викладі обставин виконання трьох договорів міститься явна арифметична неузгодженість. Розрахунки прокурора (наведені в таблиці клопотання) показують, що сума, яку обвинувачення називає «ринковою ціною дров», помножена на об`єм, дорівнює сумі «збитків», а не ціні договору. Це виключає розуміння реального розміру шкоди.

Прокурор зазначав, що оспорювання розрахунків збитків є перевіркою обґрунтованості обвинувачення, що недопустимо на стадії підготовчого засідання.

Колегія суддів зазначає, що суд дійсно не оцінює правильність експертиз чи розрахунків на даній стадії. Разом з тим, виклад фактичних обставин повинен бути логічним та зрозумілим. Наявність очевидних математичних суперечностей безпосередньо у тексті обвинувального акта, де сума збитків за формулою дорівнює вартості товару за ринковими цінами (а не різниці між договірною та ринковою вартістю), позбавляє особу можливості належно захищатися від інкримінованого розміру шкоди, який є кваліфікуючою ознакою («в особливо великих розмірах»).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Встановлені Судом недоліки в обвинувальному акті (неконкретність обвинувачення стосовно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 209 КК України, логічні та математичні протиріччя у викладі фактичних обставин та розрахунку шкоди, а також незазначення бланкетних норм обов`язків службової особи) є істотними. Вони взаємопов`язані та перешкоджають суду належним чином виконати вимоги ст. 348 КПК України (роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення), що безумовно порушує право на захист, гарантоване ст. 291 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення виявлених недоліків.

Керуючись статтями 291, 314-316, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023060000000380 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України - повернути прокурору Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, для усунення недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3