Постанова № 13796002, 31.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 січня 2011 р. № 2-а- 10315/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю: представника позивача Щегольського О.О., представника відповідача Осіпова Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Якур»до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, податкових вимог, скасування акту -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Якур» звернувся до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач) та, з урахуванням заяви про зміну (збільшення) позовних вимог, просив скасувати акт відповідача від 29.04.2010р. № 55/28-046 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, скасувати податкове повідомлення рішення відповідача № 0004241520/0 від 02.07.2010р., яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 28473,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 8542,00 грн., скасувати першу податкову вимогу відповідача від 27.07.2010р. № 1/757, другу податкову вимогу відповідача від 27.08.2010р. № 2/937, а також просить суд відновити статус позивача як платника податку на додану вартість з моменту прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації як платника ПДВ 29.04.2010р.

В обґрунтування заявленого позову зазначає, що в серпні 2010 року позивачем отримано першу податкову вимогу в зазначеній справі в загальній сумі 37012,15 грн. В звязку з наведеним та вважаючи зазначену податку вимогу неправомірною, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про її скасування. Під час розгляду справи в суді позивач дізнався про існування податкового повідомлення рішення відповідача № 0004241520/0 від 02.07.2010р., на підставі якого відповідачем виставлено в подальшому податкові вимоги, а також акту перевірки № 5283/15-215/24666206 від 21.06.2010р. про результати невиїзної документальної перевірки, на підставі розгляду якого прийнято зазначене рішення. Крім того, позивач зазначає, що дізнався про існування акту № 55/28-046 від 29.04.2010р. про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Зазначені рішення відповідач вважає незаконними та необґрунтованими та такими, що порушує права та законні інтереси позивача.

При цьому він зазначає, що відповідач необґрунтовано посилається на встановлення факту виписування позивачем податкових накладних, згідно яких не задекларовано податкові зобовязання з ПДВ за період з березня по квітень 2008 року та за липень 2008 року в обсязі продажу на суму 31376,9 грн. (ПДВ 6275,38 грн.) Також хибними позивач вважає висновки відповідача про неподання позивачем до податкового органу протягом 12 послідових місяців декларацій з ПДВ та зазначає, що в останнє подавав декларацію з ПДВ 20.01.2010р., тобто на момент анулювання відповідачем свідоцтва платника ПДВ, строк, протягом якого позивач подавав декларації з ПДВ, що свідчили про відсутність оподаткованих поставок, становив лише 3 місяці. Крім того, в якості обєкту перевірки в акті зазначено податкову декларацію з ПДВ та додаток К1/1 до неї за 2007 рік від 06.02.2008р. Однак, позивач зазначає, що відповідач в акті не зазначає як ця податкова накладна стосується нарахування позивачу зобовязань з ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. При цьому він пояснив, що вважає оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення, акт та вимоги цілком законними та обґрунтованими.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Фахівцями ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова в червні 2010 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання перевірки нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість.

В ході перевірки виявлено, що позивач подавав до відповідача декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок. При цьому позивач, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобовязаний був визначити умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобовязань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. Перевіркою встановлено, що залишки товарно-матеріальних цінностей на складах позивача на момент складання акту становлять 92055,00 грн., основні фонди групи 1 з нормою амортизації 2 % - 18444,00 грн., основні фонди групи 3 з нормою амортизації 6 % - 31864,00 грн. Всього на суму 142363,00 грн.

При цьому відповідач відзначив, що в порушення чинного законодавства позивач не нарахував умовний продаж таких товарів та відповідно не збільшив податкове зобовязання, 20 % податку на додану вартість від залишкової вартості становить 28473,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 5283/15-215/24666206 від 21.06.2010р., на підставі розгляду якого відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення № 0004241520/0 від 02.07.2010р., яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 28473,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 8542,00 грн.

Крім того, на підставі довідки від 09.04.2010р. № 55 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, відповідачем складено акт № 55/28-046 від 29.04.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача в звязку з приписами абз. «в»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що даний акт носить управлінський розпорядчий характер, тому по суті є рішенням субєкта владних повноважень, отже може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.

Як встановлено судом, акт про анулювання свідоцтва направлявся позивачу поштою, так само як і податкове повідомлення рішення. Проте, як свідчать наявні в матеріалах справи копії конвертів, в звязку з незнаходженням позивача за юридичною адресою, направлені йому акт та податкове повідомлення рішення повернулися до податкового органу.

Таким чином, відповідач виконав процедуру, передбачену п. 4.10 Наказу ДПА України від 10.08.2005р. № 327, який передбачає, що в разі коли податковий орган або пошта не можуть вручити субєкту господарювання рекомендованого листа з одним примірником акта та відповідними додатками у звязку з незнаходженням посадових осіб за місцезнаходженням субєкта господарювання, їх відмовою прийняти акт, то працівник структурного підрозділу, відповідальний за перевірку, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення акта перевірки. Реєструється такий акт в день його складання у єдиному спеціальному журналі. Зазначений акт долучається до справи платника податків.

За таких обставин судом не вбачається порушень з боку відповідача щодо інформування позивача про прийняте рішення.

Щодо самого рішення, яке міститься в акті, суд зазначає, що відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Згідно п. 9.8 зазначеної статті реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання; д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними; е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "е" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті "в" цього пункту.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "е" цього пункту.

Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.

Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво: якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання; якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж Судом вбачається, що підставою для анулювання свідоцтва стало подання позивачем податковому органу декларації з податку на додану вартість з моменту реєстрації, встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобовязання, що згідно п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1120-р від 09.09.2009р. «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість»є підставою для анулювання реєстрації такого платника податку на додану вартість. Згідно даних Системи автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено факт виписування позивачем податкових накладних, згідно з якими позивач як платник податків на додану вартість постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобовязання за період з березня по квітень 2008 року , липень 2008 року. Всього не задекларовано обсяг продаж в сумі 31376, 90 грн. (ПДВ 6275,38 грн.)

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем суду не надано вичерпних доказів, які б свідчили хибність висновків акту про анулювання ліцензії. Натомість, відповідачем, як субєктом владних повноважень, суду обґрунтовано доведено правомірність зазначеного рішення.

Таким чином, враховуючи, що свідоцтво позивача як платника податку на додану вартість, було анульовано, а залишки товарно-матеріальних цінностей на складах позивача на момент складання акту за результатами перевірки в червні 2010 року становили 92055,00 грн., основні фонди групи 1 з нормою амортизації 2 % - 18444,00 грн., основні фонди групи 3 з нормою амортизації 6 % - 31864,00 грн. Всього на суму 142363,00 грн., він мав, до приписів п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання, чого він не зробив.

Суд зауважує, що на час проведення невиїзної документальної перевірки нарахування позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість та прийняття оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення рішення № 0004241520/0 від 02.07.2010р., яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість, свідоцтво позивача як платника податку на додану вартість, було анульовано. Рішення про анулювання свідоцтва на той час не оскаржувалось та було чинним.

Відповідачем суду надано докази, що податкове повідомлення рішення також не було вручено позивачу в звязку з відсутністю його керівництва за місцем знаходження, в результаті чого рішення розміщено на дошці оголошень відповідно до чинного порядку.

За таких обставин відповідач на час прийняття податкового повідомлення рішення правомірно врахував дану обставину.

Так само правомірно та у відповідності до п. 6. 2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було сформовано першу та другу податкові вимоги, оскільки на час їх формування податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання оскаржено не було, а сума, визначена ним до сплати вважалася узгодженою позивачем.

З врахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення відповідача № 0004241520/0 від 02.07.2010р., акту акт відповідача від 29.04.2010р. № 55/28-046 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, першої та другої податкових вимог від 27.07.2010р. № 1/757, та від 27.08.2010р. № 2/937 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про відновлення судом статусу позивача як платника податку на додану вартість з моменту прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації як платника ПДВ, суд відзначає, що відповідно до ст. 17 КАС України такі позовні вимоги адміністративному суду не підсудні, отже провадження щодо них, згідно п. 1 ч.1 ст. 157 КАС України, має бути закрито.

На підставі викладеного, ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 157160-164, 167, 183-2, 185, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Якур» до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, податкових вимог, скасування акту щодо скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова № 0004241520/0 від 02.07.2010р., акту Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова від 29.04.2010р. № 55/28-046 про анулювання реєстрації ТОВ «Якур»як платника податку на додану вартість, першої та другої податкових вимог Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова від 27.07.2010р. № 1/757, та від 27.08.2010р. № 2/937.

В частині позовних вимог про відновлення судом статусу ТОВ «Якур»як платника податку на додану вартість з моменту прийняття Державною податковою інспекцією в Червонозаводському районі м. Харкова рішення про анулювання реєстрації як платника ПДВ провадження закрити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Постанову у повному обсязі виготовлено 07 лютого 2010 р.

Суддя О.В. Присяжнюк