Рішення № 137959811, 06.07.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/938/26

Провадження № 2/147/596/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про захист прав споживачів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 , та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» було укладено кредитний договір № 1115431 від 11.02.2025 року про надання позивачу коштів у сумі 7000 (сім тисяч) гривень.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 1115431 від 11.02.2025 року ТОВ надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 7000,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом із процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

На даний момент, обов`язки за кредитним договором № 1115431 від 11.02.2025 виконує відповідно графіку погашення заборгованості і кошти за кредитом сплачувала.

Однак за кредитним договором № 1115431 від 11.02.2025 року, згідно з графіком щомісячних платежів до сум, що підлягають сплаті включається комісія (плата за обслуговування кредитної заборгованості).

Даний платіж було включено і до кредитного договору договором № 1115431 від 11.02.2025. Нарахування комісії (плати за обслуговування кредитної заборгованості) вважає незаконним.

Вважає, що кредитний договір укладений між ОСОБА_1 , та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» № 1115431 від 11.02.2025, про надання позивачу кредитних коштів таким, що порушує її права як споживача, та підлягає визнанню нікчемним.

Разом з тим, просить суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 1115431 від 11.02.2025 у частині нарахованих сум, встановлених як плата за обслуговування кредитної заборгованості та покласти на відповідача обов`язок здійснити зарахування коштів. як плату за обслуговування кредитної заборгованості до суми погашення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою від 17.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилася. Разом з позовною заявою представник позивача подала клопотання про розгляд справи без її участі та без участі її представника.

У судові засідання представник ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлено належним чином.

03.06.2026 через підсистему електронний суд представником відповідача подано додаткові пояснення у справі. Так, відповідачем повідомлено, що у позовній заяві до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» представник позивача зазначає, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» 11.02.2025 року було укладено кредитний договір №1115431, згідно з яким кредитодавець надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 7000,00 грн., а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом із процентами та іншими платежами згідно з умовами цього договору. Однак, представник позивача стверджує, що умови укладеного кредитного договору є несправедливими і такими, що порушують законодавчі положення в сфері захисту прав споживачів, а сам договір має бути визнано недійсним у зв`язку із наявним обманом з боку кредитодавця. Тобто, зі слів сторони позивача кредитодавець не повідомив про усі істотні умови договору, тому нарахування здійснювались поза погодженими сторонами умовами договору. Більше того, кредитодавець нібито скористався неосвіченістю позивача, який не до кінця розумів умови кредитного договору. Представник позивача стверджує, що Товариство не повідомило письмово про усі умови кредитного договору та не надало роз`яснення якби позивачу було відомо про усі істотні умови кредитування, кредитний договір №1115431 не був би укладений. У зв`язку із чим сторона позивача просить застосувати наслідки недійсності правочину у зв`язку із явним обманом згідно зі ст.. 230 ЦК України та повернути виплачені позивачем кошти протягом усього строку кредитування.

Відповідач категорично заперечує усі заявлені стороною позивача звинувачення та вимоги й звертає увагу на наступне. Кредитний договір №1115431 від 11.02.2025 року було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ», яке є первісним кредитором. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є правонаступником по справі відповідно до договору відступлення прав вимоги №13-НФ від 21.11.2025. Відповідач звертає увагу, що твердження сторони позивача по справі мають суперечливий характер, а позовні вимоги не є чіткими і такими, що опираються на уявні, бездоказові твердження. В прохальній частині пояснень, просила здійснювати розгляд справи за її відсутності. Просила суд, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивачем заявлено, вимоги про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №1115431 від 11.02.2025 у частині незаконно нарахованих сум, встановлених як плата за обслуговування кредитної заборгованості, за кредитним договором №1115431 від 11.02.2025; покласти на ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» обов`язок здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як плату за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №1115431 від 11.02.2025 в рахунок погашення суми заборгованості за кредитним договором №1115431 від 11.02.2025.

Так, згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тобто, при вирішенні питання про недійсність або нікчемність правочину оцінка його правомірності здійснюється на момент його вчинення.

Разом з тим, оспорюваний кредитний договір укладений між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ», право вимоги за кредитним договором №1115431 від 11.02.2025 перейшло до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» після підписання договору відступлення прав вимоги №13-НФ від 21.11.2025. Однак, відповідачем за позовом ОСОБА_1 визначено лише ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»

Частинами першою та другою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми, дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень частин першої і третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями частин першої і третьої статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача або неналежного складу відповідачів є самостійною підставою для відмови в позові.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» (первісний кредитор) і ОСОБА_1 11.02.2025 укладено кредитний договір №1115431 про надання коштів у сумі 7000,00 грн.

Вказаний кредитний договір оспорюються позивачем.

Також встановлено, що між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ПЛАТЕЖІ» і ТОВ «ФК«КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 13-НФ від 21.11.2025, на підставі якого останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 кредитний договір №1115431 від 11.02.2025.

Однак, як на час пред`явлення позову ОСОБА_1 , так і під час розгляду справи судом, ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ», яке є стороною оспорюваного правочину, не залучено до участі у справі.

Враховуючи, що неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача як сторони оспорюваних договорів, одночасно не вирішивши питання про обов`язки іншої сторони таких договорів, не залученої до участі у справі як співвідповідача або належного відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про захист прав споживачів.

Суд зауважує, що така підстава є самостійною підставою для відмови в позові, а відмова в позові із наведеної підстави не потребує надання судом оцінки іншим обставинам, на яких ґрунтуються відповідні позовні вимоги.

А тому, враховуючи наведене, в позові ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про захист прав споживачів - належить відмовити повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв`язку із тим, що позивач був звільнений від сплати судового збору, його слід компенсувати за рахунок держави.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 49, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про захист прав споживачів відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.07.2026.

Суддя О.А. Натальчук